Горювання та скорбота — це важливі емоційні процеси, пов’язані з переживанням втрат, особливо втрати близьких людей.
Сучасна психологія розглядає ці стани не тільки як емоційні реакції, а й як важливі етапи адаптації до змін, що відбуваються в житті людини після значної втрати.
Сучасні фахівці та дослідники здебільшого визнають, що горювання і скорбота є індивідуальними процесами і можуть виглядати по-різному у кожної людини.
Деякі дослідники підкреслюють важливість унікальності цього досвіду та того, як культурні, соціальні та особистісні фактори впливають на переживання втрати.
Важливим є також визнання того, що горювання може бути не лише нормальним процесом, але й необхідним для психічного здоров’я.
Більше того, постійна підтримка і терапевтична допомога можуть значно полегшити цей процес.
Далі у цій публікації я загально охарактеризую психологічну проблематику горювання та скорботи через призму сучасної теорії та з урахуванням досвіду фахової допомоги клієнтам, що звертаються з такими запитами.
Психологічні симптоми горювання та скорботи
Горювання та скорбота — це природні реакції на втрату, які супроводжуються певними психологічними симптомами. Вони можуть варіюватися залежно від індивідуальних особливостей людини, типу втрати, соціального контексту та інших факторів. Ось основні симптоми, які можуть виникати в процесі горювання та скорботи:
Психологічні симптоми горювання:
Почуття невагомості або заперечення. На початковому етапі горювання людина може відчувати, що це не може бути правдою, або відмовляється вірити в реальність втрати.
Цей стан допомагає на деякий час уникнути емоційного шоку.
Гнів і агресія. Втрата може викликати почуття гніву, злісності або обурення. Людина може звинувачувати себе, інших або навіть обставини, що призвели до втрати.
Депресія та смуток. Депресивні симптоми є одними з найпоширеніших при горюванні, включаючи відчуття безнадії, зневіри, безсилля, емоційну порожнечу.
Людина може втратити інтерес до того, що раніше приносило радість.
Виникнення тривоги та страху. Горювання може супроводжуватись відчуттям тривоги, хвилювання щодо майбутнього, страху перед змінами в житті.
Ізоляція і самотність. Людина може відчувати відчуження від інших людей, ховатися від контактів або замикаються в собі. Ізоляція може бути як фізичною (відсутність соціальних контактів), так і емоційною.
Неуважність та погіршення концентрації. Внаслідок горювання людина може відчувати труднощі з концентрацією на завданнях, що раніше були для неї звичними.
Важко зберігати увагу, приймати рішення, виконувати звичайні обов’язки.
Переживання ілюзії присутності померлого. Психологічно часто люди, які переживають втрату, можуть відчувати, що їхня близька людина «ще тут», що вона присутня в думках або навіть «вмирає знову» в їхніх снах.
Психологічні симптоми скорботи:
Глибокий смуток. Тривалий стан смутку є основним симптомом скорботи. Людина відчуває сильний емоційний біль, який може бути безперервним протягом тривалого часу.
Інтенсивне відчуття порожнечі. Втрата може призводити до почуття порожнечі та внутрішнього вакууму.
Людина відчуває, що щось важливе зникло з її життя, і вона не може заповнити цю порожнечу.
Втручання думок про втрату. Людина часто згадує про померлого або втрачену річ, повертається до спогадів, рефлексує над тим, що сталося.
Ці думки можуть супроводжуватися переживаннями образи, жалю або жалю до себе.
Почуття самотності та ізольованості. Скорбота може супроводжуватися відчуттям глибокої самотності, навіть якщо людина фізично перебуває серед інших людей. Відчуття, що «нікому не цікаво», або що «немає кому підтримати».
Безпорадність і зневіра. Людина, що переживає скорботу, може відчувати, що не має сил, щоб подолати біль і рухатися вперед.
Почуття безсилля може охопити її на довгий час, інколи супроводжуючись зниженням мотивації до життя.
Тривожність і невпевненість. У стані скорботи можуть виникати занепокоєння щодо майбутнього, страхи щодо змін, що можуть відбутися.
Скорбота може спричиняти занепокоєння щодо власного здоров’я або стабільності в інших сферах життя.
Сонливість або безсоння. Емоційний стрес може порушити режим сну. Людина може відчувати постійну втому, бажання спати або ж, навпаки, труднощі зі сном через думки про втрату.
Фізичні симптоми. Психологічний біль іноді може проявлятися через фізичні симптоми — головний біль, болі в грудях, м’язові болі, апетит або проблеми з травленням.
Це може бути проявом стресу та психологічної напруги, пов’язаної з горюванням або скорботою.
Різновиди горювання та скорботи
Горювання та скорбота — це природні емоційні реакції на втрату, які можуть набувати різних форм залежно від обставин, індивідуальних особливостей людини та контексту втрати.
Існують різні різновиди горювання та скорботи, які можуть варіюватися в залежності від інтенсивності, тривалості та характеру переживань.
Нормальне горювання
Це тип горювання, який відбувається в межах нормальних емоційних реакцій на втрату. Людина переживає смуток, гнів, депресію і, зрештою, досягає стадії прийняття втрати.
Це горювання проходить через кілька етапів, вказаних теорією Елізабети Кюблер-Росс, і зазвичай триває кілька місяців, поступово зменшуючись у інтенсивності.
Прострочене горювання
Це коли горювання відбувається, але на пізнішому етапі, через певний час після втрати.
Людина може відмовлятися переживати біль відразу після втрати, але згодом, коли емоційний захист зникає, переживання можуть проявлятися через тривогу, депресію або навіть фізичні симптоми.
Хронічне горювання
Це тип горювання, при якому емоційний біль не зменшується з часом і триває дуже довго (рік і більше).
Людина не може знайти способу адаптуватися до втрати і постійно відчуває емоційну напругу та болючі переживання.
Це може призвести до депресії, тривоги, або посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
Комплікативне горювання
Це коли горювання ускладнюється іншими факторами, такими як депресія, посттравматичний стрес або інші психічні захворювання.
Людина може почуватися затрудненою в нормальному проходженні етапів горювання, і процес адаптації до втрати значно затягується або ускладнюється.
Горювання, яке супроводжується сильною ідентифікацією з померлим
Це коли людина настільки глибоко ідентифікується з втраченим об’єктом (наприклад, померлою людиною), що її горювання перетворюється на розчинення власної ідентичності.
Це може привести до значної психологічної дезорієнтації та ускладнень в процесі відновлення.
Горювання через неоприлюднену втрату (непізнана втрата)
Це горювання, коли людина не може відкрито або публічно переживати свою втрату.
Наприклад, це може стосуватися людей, які переживають втрату через аборт, зраду, втрату через розлучення або інші приватні ситуації, в яких суспільство не визнає “офіційної” втрати.
Активна скорбота
Це скорбота, яка проявляється через відкриті емоції, такі як плач, вираження смутку, гніву або депресії.
Людина відкрито переживає свою втрату, виражає біль і бажання відновити зв’язок з втраченим об’єктом.
Така скорбота може призвести до подальшої адаптації до нової реальності через вираження емоцій.
Загальмована скорбота
Це тип скорботи, при якому людина пригнічує свої емоції або відмовляється від відкритого переживання болю.
Вона може виглядати спокійною зовні, але всередині відчувати внутрішній дискомфорт і біль.
Це часто відбувається через соціальний тиск або особисті переконання про те, що слід тримати себе під контролем.
Інтенсивна скорбота
Коли скорбота відзначається глибоким, руйнівним болем, тривалістю та психологічною дезорієнтацією.
Людина може виявляти високу емоційну напругу, що може супроводжуватись постійною думкою про втрату, симптомами депресії або навіть фізичними хворобами.
Скорбота, що переходить у депресію
Іноді скорбота може зливатися з депресією, якщо людина занурюється в глибокий смуток і не може знайти способів відновлення чи адаптації до нового стану.
Це може включати втрату інтересу до звичних активностей, апатію, безсоння, втрату апетиту, відчуття безнадії та тяжкість у повсякденному житті.
Розширена скорбота
Це тип скорботи, при якому людина не може розпрощатися з втратою протягом тривалого часу і зберігає глибоке відчуття порожнечі і болю навіть через багато років після втрати.
Може проявлятися через постійне згадування померлої особи або втраченої речі та неможливість звільнитися від цього болю.
Комплікативна скорбота
Як і в разі горювання, скорбота може бути ускладнена іншими психологічними проблемами, такими як тривога, депресія або посттравматичний стресовий розлад.
Це може ускладнити процес адаптації та продовжувати погіршувати емоційний стан людини.
Допомога психолога під час горювання і скорботи
Допомога психолога під час горювання та скорботи є важливим аспектом психічного здоров’я, оскільки ці процеси можуть бути дуже емоційно болючими та складними для людей.
Психологічна підтримка може допомогти людині пройти через етапи горювання, навчити адаптуватися до змін, зменшити емоційний стрес і знайти шляхи для відновлення.
Емпатія та активне слухання
Психолог створює безпечне середовище для клієнта, де він може вільно висловлювати свої емоції та переживання.
Підтримка через активне слухання та прояв емпатії дозволяє людині відчути, що її почуття приймаються і не оцінюються.
Це також сприяє розвитку довіри до психолога.
Нормалізація емоцій
Психолог може допомогти клієнту зрозуміти, що його реакції — це природні етапи горювання чи скорботи.
Людина повинна усвідомити, що її переживання є нормальними і не є ознаками психічного захворювання. Це може зняти відчуття провини чи стиду за емоційні реакції.
Ідентифікація етапів горювання
Згідно з теорією Елізабети Кюблер-Росс, горювання проходить через кілька етапів: заперечення, гнів, торг, депресія і прийняття.
Психолог допомагає клієнту розпізнати ці етапи та дозволяє пройти через них без поспіху, створюючи комфортне середовище для кожного етапу.
Робота з болем та сумом
Психолог підтримує клієнта в процесі переживання болю від втрати, допомагаючи зменшити напругу, яка виникає при подавлених емоціях.
Через спеціальні техніки, такі як усвідомлене дихання, релаксація або вираження почуттів через творчість (малювання, письмо), можна допомогти людині пережити біль.
Робота з гнівом і образою
Під час горювання можуть виникати почуття гніву чи образи (до себе, інших людей, ситуації або навіть померлого).
Психолог може допомогти клієнту безпечно і конструктивно виразити ці почуття, що дозволяє зменшити агресію і напругу.
Визначення сенсу втрати
Одна з важливих частин роботи психолога — це допомогти клієнту осмислити втрату.
Це може включати пошук сенсу в тому, що сталося, розуміння того, як ця подія впливає на життя людини, а також допомогу у формуванні нової життєвої перспективи після втрати.
Робота з переживанням ідентичності
Втрата важливої людини або значної частини свого життя може призвести до кризи ідентичності.
Психолог допомагає людині адаптуватися до нової реальності, прийняти зміни в собі і в своєму житті, а також знайти способи відновлення особистісної цілісності.
Робота з фізичними симптомами
Психолог може використовувати методи, які допомагають людині позбутися фізичного дискомфорту, спричиненого горюванням (травмами тіла, напругою, безсонням).
Це можуть бути методи релаксації, медитації або когнітивно-поведінкові техніки для полегшення фізичних симптомів стресу.
Зміна негативних переконань
Людина, яка переживає втрату, може мати негативні або викривлені переконання щодо себе, інших людей або світу в цілому.
Психолог допомагає змінити ці переконання на більш здорові і адаптивні, що дозволяє полегшити скорботу і прискорити процес одужання.
Складання плану на майбутнє
Горювання часто ставить людину перед необхідністю адаптуватися до нового життя без близької людини чи значного об’єкта.
Психолог може допомогти створити план для того, щоб почати жити далі: визначити нові цілі, працювати над відновленням соціальних зв’язків і почати знову знаходити радість у житті.
Підтримка в реабілітації
В разі хронічного горювання або скорботи, психолог може сприяти процесу реабілітації, надаючи підтримку для поступового повернення до повсякденного життя.
Це може включати в себе адаптацію до змін, розвиток нових звичок і побудову підтримки в соціумі.
Психоедукація
Психолог може також працювати з клієнтом над підвищенням його розуміння про процеси горювання та скорботи.
Це включає в себе пояснення, що горювання є індивідуальним і не має чітко визначеного часу для завершення.
Така психоедукація дозволяє зняти тиск і надає клієнту більше впевненості у своєму процесі горювання.
Підсумки
У сучасній психології горювання і скорбота розглядаються як невід’ємні частини процесу адаптації до втрати.
Симптоми горювання та скорботи можуть сильно варіюватися, і кожен індивід переживає ці емоційні процеси по-різному.
Психологічна допомога у цей період може допомогти людині впоратися з болем, пройти через складні етапи і знайти шляхи для адаптації до нової реальності
Важливим є розуміння індивідуальності цього досвіду та надання підтримки людині в період горювання.
Горювання та скорбота є складними емоційними процесами, і кожна людина переживає втрату по-своєму.
Різні форми цих емоційних реакцій можуть по-різному проявлятися, і вони можуть тривати від кількох місяців до кількох років.
Розуміння різновидів горювання та скорботи допомагає краще зрозуміти потреби людини в підтримці та допомозі на шляху до відновлення після важкої втрати.
Різні підходи до допомоги, зокрема психотерапія, майндфулнес і групи підтримки, можуть допомогти людині впоратися з болем від втрати та пройти цей складний етап життя.
Ключові принципи допомоги психолога під час горювання та скорботи: безумовна підтримка та прийняття, емпатія та активне слухання, відсутність поспіху — горювання не повинно бути «швидким» процесом, допомога в переосмисленні втрати та зміцненні ідентичності, підтримка емоційної та фізичної адаптації до змін тощо
Підбір психолога
Щоби проконсультуватися з психологом щодо горюванна та/чи скорботи, звертайтеся до мене напряму через указані в профайлі контакти або підберіть фахівців відповідно до психологічної проблематики у спеціальному розділі Простору Психологів
