Травматичне горе (рос., анахр., “травматическое горе”) — це форма скорботи, яка поєднує переживання втрати з емоційними і психічними наслідками травми.
Такий вид горя виникає, коли втрата відбувається за надзвичайно важких обставин, які залишають людину в стані емоційного шоку, страху чи безсилля.
Травматичне горе може виникнути після раптової смерті близької людини, насильства, катастроф або інших травматичних подій, які людина переживає як особисту кризу.
Основні риси травматичного горя, які його відрізняють його від звичайного процесу скорботи це:
- Інтенсивний шок і страх
- Відчуття вини та безсилля
- Психологічна ізоляція
- Флешбеки
- Симптоми ПТСР
Далі в цій публікації я всебічно охарактеризую психологічну проблематику травматичного горя через призму сучасної теорії та враховуючи фаховий практичний досвід надання допомоги клієнтам, які зверталися з таким запитом.
Інтенсивний шок і страх при травматичному горі
Інтенсивний шок і страх є типовими реакціями при травматичному горі, коли людина стикається з втратою, яка має раптовий або жорстокий характер.
Такі емоції є наслідком гострої психічної і фізіологічної реакції на стресову подію, яка виходить за межі звичайного досвіду.
Втрата, що відбулася за травматичних обставин, як-от неочікувана смерть близької людини, насильство чи катастрофа, викликає негайний та тривалий вплив на емоційний стан людини.
Прояви інтенсивного шоку при травматичному горі
Фізіологічні реакції. Шок від втрати часто супроводжується фізіологічними симптомами, такими як прискорене серцебиття, тремтіння, пітливість, відчуття оніміння або заціпеніння, які є реакціями організму на екстремальний стрес.
Дезорієнтація і розгубленість. Людина може відчувати розгубленість, ніби реальність стає розмитою, через що звичайні завдання та дії здаються неможливими або чужими.
Труднощі зі сприйняттям ситуації. Інтенсивний шок ускладнює процес прийняття втрати, оскільки людина може перебувати в стані заперечення або неспроможності повірити в те, що трапилося.
Флешбеки та повторні образи. Людина може відчувати повторні спогади або флешбеки, коли в пам’яті раптово спливають образи або моменти, пов’язані з травматичною подією, що посилює шок.
Проблеми з пам’яттю та концентрацією. Стрес і шок можуть викликати когнітивні порушення, через які людині важко зосередитися або запам’ятовувати події, що відбуваються після травми.
Прояви страху при травматичному горі
Постійне відчуття небезпеки. Людина, яка пережила травматичне горе, може постійно відчувати, ніби їй загрожує небезпека, навіть якщо такої загрози більше немає.
Це може включати побоювання за власне життя або життя інших людей.
Тривожність та панічні атаки. Страх може проявлятися у формі тривоги або панічних атак, які виникають несподівано та супроводжуються фізичними симптомами — дихальними спазмами, пришвидшеним серцебиттям, почуттям втрати контролю.
Страх перед повторенням втрати. Після травматичної події людина може відчувати глибокий страх, що подібна ситуація може трапитися знову, що призводить до надмірної обережності або уникання певних місць, людей чи ситуацій.
Ізоляція та уникання соціальних контактів. Страх може призвести до ізоляції, коли людина починає уникати близьких контактів чи обговорень, що нагадують їй про втрату, щоб не переживати інтенсивних емоцій.
Фобії, пов’язані з подією. Іноді травматичне горе може призвести до розвитку фобій, пов’язаних із обставинами втрати, наприклад, страху висоти, води, певних звуків, місць чи людей.
Відчуття вини та безсилля при травматичному горі
Відчуття вини та безсилля є одними з найважчих емоційних реакцій, які виникають при травматичному горі.
Ці почуття можуть мати руйнівний вплив на психічне здоров’я людини, яка намагається опрацювати втрату та повернутися до нормального життя.
Часто вони пов’язані з раптовістю або обставинами втрати, коли близькі залишаються з думками про те, що вони могли б щось зробити, щоб запобігти трагедії.
Відчуття вини при травматичному горі
Самозвинувачення. Людина може звинувачувати себе за те, що не змогла передбачити або запобігти втраті.
Наприклад, після раптової смерті близького вона може постійно повторювати в думках, що могла б зробити більше для цієї людини, що посилює почуття вини.
“Якби тільки…” думки. Часто виникають нав’язливі думки про те, що певні дії могли б змінити ситуацію (наприклад, “якби я зробив(-ла) це інакше, все було б по-іншому”).
Такі думки затримують процес скорботи та спричиняють хронічну самокритику.
Відчуття відповідальності. Особливо при трагічних подіях, людина може відчувати, що вона частково або повністю відповідальна за те, що сталося, навіть якщо реальної відповідальності за це не було.
Вина за виживання. Це особлива форма вини, яка часто виникає після трагічних подій, коли людина пережила щось, де інші загинули або постраждали.
Це характерно для тих, хто пережив аварії, війни або природні катастрофи, і супроводжується запитанням “Чому вижив саме я?”.
Відчуття безсилля при травматичному горі
Неможливість змінити ситуацію. Людина може відчувати себе абсолютно безсилою, адже втрати вже не можна повернути.
Це відчуття часто виникає на тлі шоку і травматичного переживання, коли здається, що вона не має жодного контролю над своїм життям.
Втрачений контроль над емоціями. Після травматичної втрати людина може відчувати, що вона не здатна контролювати власні емоції, які стають надто сильними та несподіваними.
Це посилює почуття безпорадності.
Відчуття несправедливості. Людина може відчувати, що світ став до неї несправедливим, що посилює безсилля та спричиняє відчуття відсутності підтримки або розуміння з боку інших.
Безсилля у допомозі іншим. Люди, які пережили травматичну втрату, можуть відчувати, що вони не здатні підтримати інших близьких, що переживають те саме горе, оскільки самі борються зі своїми емоціями.
Це може посилити ізоляцію і почуття безпомічності.
Психологічна ізоляція при травматичному горі
Психологічна ізоляція є однією з основних реакцій при травматичному горі. Людина, яка пережила значну втрату, може відчувати себе відстороненою від світу і близьких людей, що призводить до самоізоляції.
Вона може уникати соціальних контактів, відчуваючи, що її ніхто не розуміє або що її горе є надто важким для поділу. Ця ізоляція часто поглиблює почуття самотності та може заважати процесу зцілення.
Причини психологічної ізоляції при травматичному горі
Незрозумілість та нерозділеність досвіду. Людина може відчувати, що її біль надто глибокий або особливий, і що інші не можуть його зрозуміти, особливо якщо ті не пережили подібної втрати.
Відчуття сорому або провини. Людина може відчувати провину за власне виживання або через те, що її горе здається надто тривалим чи інтенсивним.
Це почуття може призвести до того, що вона ізолюється, щоб уникнути осуду чи критики.
Боязнь стати тягарем для інших. Багато людей у стані горя бояться обтяжувати своїх близьких, не бажаючи перекладати на них власний біль.
Це може спричинити самоізоляцію, щоб уникнути конфліктів або надмірної турботи з боку інших.
Уникання тригерів. Соціальні контакти можуть викликати спогади про втрату або бути занадто болісними через нагадування про те, що сталося.
Людина може уникати певних людей, місць чи розмов, які знову пробуджують біль.
Втрата віри у взаєморозуміння. Травматичне горе може підривати довіру до світу і людей, викликаючи відчуття, що ніхто не може бути справжнім “свідком” її болю.
Вплив психологічної ізоляції при травматичному горі
Посилення почуття самотності. Ізоляція часто призводить до глибокого почуття самотності, оскільки людина залишається наодинці зі своїм горем і не отримує необхідної підтримки від інших.
Затримка процесу скорботи. Соціальні контакти та підтримка важливі для процесу зцілення, адже розмова та співчуття допомагають відпустити біль.
Ізоляція ж може “заморожувати” цей процес, через що людина залишається в стані скорботи надовго.
Поглиблення депресії та тривоги. Відсутність соціальної підтримки може посилити депресивні стани та тривожність, які часто супроводжують травматичне горе.
Без емоційного зв’язку з іншими людина втрачає один з основних ресурсів для емоційного зцілення.
Підвищення ризику соматичних проблем. Психологічна ізоляція може призвести до погіршення фізичного здоров’я, оскільки стрес і депресія можуть викликати низку фізичних симптомів, таких як втома, безсоння, порушення апетиту та загальне ослаблення імунної системи.
Спалахи пам’яті (флешбеки) при травматичному горі
Спалахи пам’яті, або флешбеки, є одним із найінтенсивніших симптомів травматичного горя. Вони виникають, коли людина неочікувано “повертається” до події втрати, відчуваючи її так, ніби вона відбувається знову в теперішньому часі.
Цей феномен часто супроводжується сильними емоційними реакціями, як-от страх, шок, тривога або біль.
Флешбеки характерні для посттравматичного стресового розладу (ПТСР) і можуть ускладнювати процес скорботи та зцілення після втрати.
Особливості флешбеків при травматичному горі
Інтенсивність і реалістичність. Флешбеки можуть відчуватися дуже реалістично, з чіткими візуальними образами, звуками або навіть запахами, пов’язаними з моментом втрати.
Вони створюють ілюзію, що подія відбувається знову, і людині важко відрізнити минуле від теперішнього.
Раптовість і неконтрольованість. Флешбеки можуть виникати несподівано, без попередження, і часто провокуються тригерами — це можуть бути певні місця, звуки, дати, образи чи навіть запахи, які нагадують про травматичну подію.
Фізичні реакції. Окрім психологічних, флешбеки можуть викликати фізичні симптоми, як-от пришвидшене серцебиття, підвищене потовиділення, дихальні спазми або м’язове напруження.
Це є частиною фізіологічної реакції організму на стрес.
Інтенсивне відчуття страху і паніки. Флешбеки можуть супроводжуватися інтенсивним почуттям страху або паніки, оскільки мозок інтерпретує їх як реальну загрозу.
Це призводить до тривожності та почуття безпомічності.
Вплив флешбеків на психічне здоров’я
Флешбеки можуть значно ускладнювати процес скорботи, оскільки вони “зациклюють” людину на моменті втрати і заважають їй емоційно рухатися далі.
Постійне повернення до травматичного моменту призводить до таких наслідків:
- Хронічний стрес та тривога. Людина, яка часто переживає флешбеки, може відчувати хронічну тривогу та стрес через очікування нових спалахів пам’яті.
- Уникання ситуацій і тригерів. Щоб уникнути флешбеків, людина може намагатися не відвідувати певні місця або уникати ситуацій, що нагадують їй про втрату. Це призводить до ізоляції та обмеження соціального життя.
- Погіршення настрою та депресія. Постійне переживання травматичних спогадів може посилювати депресію і створювати відчуття безнадійності. Людина може відчувати, що не в змозі уникнути свого болю.
- Порушення сну. Флешбеки часто супроводжуються нічними кошмарами, що може призвести до порушення сну, хронічного безсоння та загального виснаження.
Симптоми ПТСР при травматичному горі
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) може розвиватися після втрати, пов’язаної з травматичними подіями, і є серйозним психологічним розладом, що виникає внаслідок надзвичайно стресового досвіду.
ПТСР при травматичному горі часто супроводжується симптомами, які не тільки ускладнюють процес скорботи, але й заважають людині повернутися до нормального життя.
Ці симптоми можна розділити на кілька основних груп.
Нав’язливі спогади і флешбеки
- Постійні, нав’язливі спогади про травматичну подію, що можуть виникати спонтанно або внаслідок певних тригерів (звуки, запахи, дати).
- Флешбеки — раптові, інтенсивні відчуття, ніби подія відбувається знову в теперішньому часі, з глибоким емоційним і фізичним відчуттям реалістичності.
- Кошмари, пов’язані з подією втрати, що можуть викликати сильний страх і переривати сон.
Уникнення (Avoidance)
- Людина уникає місць, людей або ситуацій, які нагадують про втрату чи травматичну подію.
- Уникнення розмов про подію або спогадів, що викликають біль, через страх знову пережити ті ж самі емоції.
- Прагнення відгородитися від людей, ізоляція та відмова від соціальних контактів.
Підвищена збудливість (Hyperarousal)
- Постійний стан підвищеної настороженості та очікування небезпеки, який викликає труднощі у відчутті спокою.
- Проблеми зі сном, включаючи безсоння і часті пробудження.
- Підвищена дратівливість, агресія або гнів, що можуть бути спрямовані на близьких або себе.
- Гіперчутливість до звуків або рухів навколо (реакція на раптові звуки, почуття небезпеки в звичних ситуаціях).
Негативні зміни в настрої та мисленні
- Постійне почуття провини, сорому або самозвинувачення, що може проявлятися думками на кшталт “Я мав(-ла) зробити більше” або “Це моя провина”.
- Втрата інтересу до активностей, які раніше приносили задоволення.
- Почуття безнадії та депресії, що виникають через неможливість змиритися з втратою.
- Втрата почуття безпеки, віри у людей або позитивного погляду на майбутнє.
Порушення в емоційній регуляції
- Труднощі з контролем емоцій, коли людина може відчувати несподівані емоційні спалахи або пригнічення.
- Нестабільний настрій, коли навіть незначні події можуть викликати сильну емоційну реакцію.
- Неможливість отримувати підтримку, коли відчуття сорому або страху заважають відкритися перед іншими.
Інші поширені симптоми ПТСР при травматичному горі
- Соматичні симптоми: ПТСР часто супроводжується фізичними проявами, як-от головний біль, порушення апетиту, м’язові болі або загальне виснаження.
- Проблеми зі зосередженістю: ПТСР впливає на здатність концентруватися та знижує продуктивність, що ускладнює виконання щоденних обов’язків і роботи.
- Втрата сенсу і самооцінки: Людина може почуватися безпорадною та втрачає віру в себе, що призводить до зниження самооцінки та мотивації до життя
Психологічні наслідки травматичного горя
Як переконливо засвідчує практика, травматичне горе суттєво впливає на психічне здоров’я людини, зокрем, воно може призвести до:
- Депресії та апатії. Людина може відчувати глибоке емоційне виснаження, втрату інтересу до життя і апатію.
- Тривожності та панічних атак. Постійні переживання втрати можуть підвищувати рівень тривожності, що призводить до панічних атак та загального занепокоєння.
- Соматичних симптомів. Напруга та стрес можуть проявлятися у вигляді фізичних симптомів, таких як головний біль, безсоння, м’язові болі або порушення апетиту.
Терапевтична допомога при травматичному горі
Терапія для людей із травматичним горем має спеціальні підходи, спрямовані на полегшення симптомів та подолання травми. Найбільш ефективними є:
- Травмафокусована терапія. такий підхід зосереджений на обговоренні і переробці травматичних спогадів, допомагаючи людині прийняти досвід втрати.
- Терапія повторної обробки рухами очей (EMDR): використовується для обробки травматичних спогадів, щоб зменшити їхній вплив на повсякденне життя.
- Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): допомагає клієнтам змінювати негативні думки та переконання, пов’язані з втратою, і замінювати їх більш здоровими переконаннями.
- Групи підтримки: взаємодія з іншими, хто пережив подібний досвід, може допомогти знайти розуміння і підтримку.
- Прийняття та зобов’язання (ACT): терапія, що допомагає людині зосередитися на власних цінностях і сенсі життя, навіть у стані скорботи.
- тощо
Підсумки
Травматичне горе вимагає терпіння і підтримки, оскільки його вплив довготривалий і може мати глибокі наслідки для психічного здоров’я.
Терапевти, що спеціалізуються на травматичному горі, допомагають людям поступово справлятися з болем, зменшувати його вплив і знаходити нові способи жити, зберігаючи внутрішню рівновагу та психологічну стійкість.
Травмафокусована терапія є одним із основних підходів до лікування людей із травматичним горем, який поєднує елементи когнітивно-поведінкової терапії з особливим акцентом на опрацювання травматичних спогадів, реакцій та емоцій, що врешті допомагає людям поступово знизити негативний вплив травми на їхнє життя.
Підбір фахівців
Щоби проконсультуватися з фахівцем щодо травматичного горя та чи травмафокусованої терапії звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть спеціалістів у відповідному розділі веб-платформи “Простір Психологів”
