Психологічний супровід при переживанні втрати — це процес надання емоційної підтримки у безпечному та довірчому для згорьованої людини просторі, можливостей для рефлексії та розвитку ресурсів адаптації до життя після втрати.
Переживання втрати є складним і багатоступеневим процесом. Водночас для більшості людей процес відновлення після втрати відбувається природно і не потребує спеціального фахового втручання з боку спеціалістів з ментального здоров’я. Проте часом людині важко впоратися самостійно, і адаптація до нової життєвої ситуації після втрати може бути ускладнена з різних причин.
Коли може знадобитись фахова психологічна допомога:
- при переживанні втрати дитини
- при переживанні раптової втрати (раптова смерть близької людини)
- при переживанні травматичної втрати (насильницька смерть близької людини, смерть внаслідок самогубства, нещасного випадку, при наявності травматичних обставин смерті чи подій після смерті)
- при переживанні множинних втрат (кілька значущих втрат за короткий проміжок часу)
- людині, яка має недостатньо власних систем підтримки (фізичних, соціальних, психологічних, духовних).
Фахова психологічна підтримка в таких випадках може сприяти тому, щоби людина змогла прийняти нову реальність, осмислити втрату та поступово адаптуватися до змін.
В сучасній психології можна виділити такі завдання психологічного супроводу при втраті:
- Психологічна просвіта (психоедукація)
- Визнання і прийняття емоцій
- Інтеграція спогадів, пов’язаних із втратою
- Розвиток стратегій адаптації
- Підтримка соціальних контактів
- Символічне завершення
Далі у цій публікації ми розглянемо основні аспекти психологічного супроводу при втраті через призму сучасної теорії та з урахуванням досвіду фахової практики забезпечення такого супроводу для клієнтів.
Психоедукація
Психоедукація або психологічна просвіта є важливою частиною психологічного супроводу при переживанні втрати. Вона полягає у наданні людині інформації про процес та задачі горювання; можливі емоційні, фізичні, поведінкові та когнітивні реакції на втрату; способи справлятися з цими реакціями та способи самопідтримки на шляху горювання.
Мета психоедукації — надати людині розуміння того, з чим вона може стикатись в процесі переживання втрати та допомогти їй прийняти свої почуття як нормальні і природні. Психоедукація може включати:
Інформування про процес скорботи
Психолог пояснює, що горювання — це процес адаптації до втрати, який не є лінійним і якому властива динаміка. Зазвичай переживається хвилями горя і проявляється в наших емоціях, фізичних реакціях, присутнє в наших думках і помічається іншими в нашій поведінці. Клієнт дізнається, що кожен може переживати скорботу по-різному, і що відсутність чіткої “норми” є нормальним явищем. І ще це ок – бути не в порядку.
Нормалізацію емоцій
Важливим аспектом є допомога клієнту зрозуміти, що його почуття не є аномальними. Психоедукація допомагає усвідомити, що такі емоції та стани як сум, злість, страх, байдужість і навіть полегшення є нормальними реакціями на втрату і невід’ємною складовою процесу адаптації до зміненого після втрати світу.
Пояснення фізіологічних реакцій
Серед реакцій на втрату клієнт може відзначати фізіологічні симптоми, як-от головний біль, втома, безсоння, зміни апетиту. Психоедукація допомагає усвідомити, що це — частина природної реакції організму на стрес і не обов’язково є ознакою серйозних проблем зі здоров’ям.
Ознайомлення з фазами та задачами горювання
Психолог може розповісти про моделі, які описують процеси горювання (наприклад, модель чотирьох завдань горя В. Вордена чи модель подвійного процесу проживання втрати М. Штробе, Х. Шут). Важливо зазначити, що стадії чи фази горювання можуть чергуватися або повторюватися, і що немає чіткої послідовності якої слід «дотримуватись».
Роз’яснення ролі часу в процесі скорботи
Люди часто відчувають тиск щодо того, коли “належить” завершити скорботу. Психолог пояснює, що процес скорботи є індивідуальним і не має чітких часових рамок. Це допомагає клієнту не квапити себе і прийняти необхідність часу для зцілення.
Зниження самоосуду та самокритики
Клієнт може відчувати провину за свої емоції або навіть звинувачувати себе у втраті. Психоедукація допомагає зрозуміти, що такі емоції природні і не означають, що людина “неправильно” переживає втрату.
Розвиток навичок самодопомоги
Психолог може ознайомити клієнта з простими техніками самодопомоги (дихальні вправи, релаксація, ведення щоденника для запису своїх емоцій), що сприяє кращому розумінню себе та зниженню рівня дистресу.
Отже, психоедукація в процесі супроводу при переживанні втрати допомагає людині:
- відчути себе менш ізольованою у своїх переживаннях
- зрозуміти, що її емоції є частиною нормального процесу зцілення
- знизити тривогу та страх щодо фізичних і психічних реакцій на втрату
- підготуватися до можливих труднощів на шляху адаптації до втрати
- дізнатися, як полегшити біль, використовуючи доступні стратегії самодопомоги.
Визнання і прийняття емоцій
Робота з емоціями допомагає людині усвідомити свої почуття та стани і навчитися з ними жити, не пригнічуючи і не уникаючи їх. Це значною мірою сприяє зменшенню внутрішнього конфлікту, що часто виникає при переживанні сильних емоцій, пов’язаних із втратою, та дозволяє поступово відпустити біль і адаптуватися до нового буття.
Розпізнавання емоцій
Перший крок — це усвідомлення і розпізнавання своїх емоцій, таких як сум, злість, провина, тривога чи навіть полегшення. Людина навчається називати свої почуття та розуміти, що вони є природною частиною процесу скорботи.
Визнання права на всі емоції
Важливо дати людині зрозуміти, що кожна емоція є нормальною і має своє місце в процесі зцілення. Це знижує відчуття сорому або провини, пов’язаних з власними емоційними реакціями, та дозволяє відкрито виражати почуття.
Часто людина переживає суперечливі емоції, наприклад, може відчувати любов і гнів одночасно. Визнання цих протиріч допомагає прийняти себе цілком, не критикуючи себе за «неправильні» емоції.
Прийняття болісних емоцій
Психолог допомагає людині зрозуміти, що емоції — це тимчасові переживання, які природно змінюються з часом. Прийняття навіть болісних емоцій, таких як сум чи гнів, допомагає людині знижувати опір і поступово приймати ті зміни, що відбулись в житті людини через втрату.
Подолання емоційної ізоляції
Людина може відчувати себе ізольованою або тою, яку не розуміють, особливо якщо її емоції є надто інтенсивними чи складними. Психолог підтримує людину в тому, щоб ділитися своїми почуттями, що допомагає знизити відчуття ізоляції та відновити емоційний зв’язок із близькими.
Розвиток співчутливого ставлення до себе
Прийняття емоцій включає також співчутливе ставлення до себе, що зменшує внутрішню самокритику. Людина навчається бути більш терпимою та турботливою до себе, особливо коли відчуває сильні емоції.
Інтеграція спогадів, пов’язаних із втратою
Мета опрацювання спогадів, повязаних із втратою – допомогти людині впоратися з болісними емоціями та спогадами, які виникають внаслідок цієї втрати та інтегрувати їх в актуальну картину світу.
Це допомагає людині зменшити емоційний тягар, який часто супроводжує травматичні спогади про втрату, і поступово знайти шлях до емоційного зцілення. Психологічна допомога на цьому етапі може сприяти:
Зниженню емоційної напруги
Робота зі спогадами допомагає поступово зменшити інтенсивність болісних переживань, таких як гнів, сум, страх або вина, які можуть виникати під час згадування про втрату.
Формуванню нового ставлення до втрати
Психолог допомагає клієнту переглянути свої погляди на подію втрати, щоб навчитися приймати її як частину життя, з якою можна жити, навіть якщо емоційний зв’язок залишається.
Зменшенню впливу тригерів
Опрацювання болісних спогадів дозволяє зменшити реакції на тригери (місця, звуки, дати), які можуть викликати флешбеки чи інтенсивний біль.
Розумінню природи своїх емоцій
Опрацювання спогадів допомагає людині краще зрозуміти, чому виникають певні емоції, що дозволяє приймати себе та свої реакції.
Розвиток стратегій адаптації до нового життя
Розробка стратегії адаптації до зміненого після втрати світу допомагає людині знайти новий сенс та цілі. Такий пошук сприяє поступовому відновленню життєвої активності та інтеграції пережитого досвіду, що дозволяє зменшити емоційний біль і відчути впевненість у можливості жити далі.
Розвиток стратегій адаптації передбачає:
Планування та постановку реалістичних цілей
Людина визначає короткострокові та довгострокові цілі, які можуть включати як практичні завдання (професійні чи побутові), так і особисті цілі (розвиток навичок, встановлення нових зв’язків). Цілі допомагають людини поступово інтегруватися у нову реальність.
Розвиток нових інтересів та хобі
Пошук і заняття новими видами діяльності допомагають заповнити порожнечу, що залишилася після втрати. Це може бути творчість, спорт, волонтерство, навчання або будь-яка діяльність, яка додає позитивних переживань.
Формування нового сенсу життя та цінностей
Психолог може допомогти клієнту дослідити його цінності та знайти нові джерела сенсу, що роблять життя значущим, навіть якщо воно змінилося.
Роботу з новими життєвими та соціальними ролями
Часто після втрати людині доводиться приймати на себе нові ролі або відмовлятися від старих. Адаптація допомагає прийняти ці зміни та знайти баланс між старими і новими аспектами ідентичності.
Відновлення або зміцнення соціальних контактів
Після втрати люди можуть уникати соціальних контактів через біль або відчуття ізоляції. Психолог допомагає клієнту знайти нові джерела підтримки, відновити стосунки або встановити нові зв’язки.
Практику самоопіки
Самоопіка включає турботу про фізичне і психічне здоров’я, відпочинок, фізичну активність і підтримку себе у важкі моменти. Це підвищує емоційну стійкість і знижує рівень дистресу.
Підтримка соціальних контактів
Підтримка соціальних контактів є важливим завданням на шляху відновлення після втрати. Соціальна взаємодія допомагає зменшити відчуття ізоляції, знайти емоційну підтримку та повернутися до активного соціального життя.
Соціальні контакти можуть виступати джерелом взаєморозуміння, підтримки та стабільності, необхідних для поступового зцілення і адаптації до нових обставин, а відбувається цей процес, зазвичай, у кілька етапів:
- Визначення потреб у соціальній підтримці: психолог допомагає клієнту зрозуміти, які саме соціальні зв’язки та види підтримки можуть бути корисними, а які, навпаки, можуть посилювати відчуття болю.
- Створення плану повернення до соціального життя: разом з психологм клієнт формує поступовий план відновлення соціальних контактів, що відповідає його емоційному стану і потребам.
- Поступове відновлення та підтримка зв’язків: клієнт поступово починає контактувати з близькими, друзями або колегами, враховуючи власні можливості та потреби в спілкуванні.
- Зміцнення стосунків та розвиток нових зв’язків: після першого етапу відновлення людина поступово розширює коло спілкування, залучаючись у нові соціальні активності чи знайомлячись з новими людьми.
- Рефлексія та коригування: клієнт і терапевт аналізують, як соціальна взаємодія впливає на емоційний стан, та за потреби коригують підхід до підтримки соціальних контактів.
Символічне завершення
Символічне допомагає людині знайти внутрішнє завершення та прийняти втрату. Це прощання з минулим через ритуали або символічні дії, які сприяють відпусканню болісних емоцій та переходу до нового етапу життя.
Символічне завершення дає можливість людині відчути полегшення, зберегти пам’ять про втрату, але водночас відкритися до майбутнього.
Як це може виглядати на практиці:
- Підготовка до ритуалу: психолог разом із клієнтом обговорює варіанти символічних дій, які найбільше відповідають його потребам, і готується до них.
- Проведення символічного завершення: людина виконує обраний ритуал, залишаючи в минулому частину болю і відчуваючи свободу у вираженні своїх емоцій.
- Рефлексія та обговорення: після завершення символічного ритуалу клієнт обговорює почуття і враження, які виникли, оцінюють емоційний ефект і вплив ритуалу на стан клієнта.
- Інтеграція досвіду у життя: клієнт поступово інтегрує спогади про втрату у свій життєвий досвід, відпускаючи біль і зберігаючи пам’ять у формі, яка не обмежує, а допомагає рухатися вперед.
Підходи, що застосовують при терапії горя та супроводі горювання
Зважаючи на те, що кожна людина переживає горе в свій власний спосіб, спеціалісти можуть застосовувати різні підходи та техніки у терапії горя та психологічному супроводі при втраті. Тип терапії або метод, який найкраще підходить для конкретної людини, значною мірою залежить від особливостей втрати та індивідуального характеру проживання горя.
Зазвичай у психологічному супроводі при втраті чи терапії горя застосовують комбінацію методів, інструментів і технік. Серед них:
- Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): допомагає змінити деструктивні думки, пов’язані з почуттями провини або безсилля, що часто виникають при втраті
- Практика усвідомленості (майндфулнес): допомагає людині зосередитися на своїх емоціях у теперішньому моменті, не намагаючись їх змінити чи приглушити
- Екзистенційна терапія: допомагає знайти сенс і значення у нових обставинах життя, працює з темами смерті, ізоляції та свободи вибору
- Арт-терапія: використання творчих методів, як-от малювання, ліплення, музика, допомагає людині виразити емоції, які їй важко сформулювати словами
- Розмовна терапія: регулярні бесіди з терапевтом допомагають відпускати біль поступово, розповідати про свої емоції та знаходити втіху в підтримці
- EMDR (десенсибілізація та переробка за допомогою рухів очей): цей метод терапії допомагає обробити травматичні спогади, знижуючи їхній емоційний вплив на клієнта та сприяючи кращому інтегруванню в загальний досвід
- Терапія прийняття та відповідальності (ACT): ACT навчає клієнта приймати болісні спогади та емоції як частину життя, не намагаючись їх уникати
- Наративна терапія: клієнт має змогу розповідати про свої спогади та історію втрати і переосмислити нові сенси свого життя
- Дихальні вправи та заземлення: коли емоції стають надто інтенсивними, дихальні вправи або техніки заземлення можуть допомогти повернутися до реальності, зберігаючи внутрішню стабільність тощо.
Підсумки
Підсумовуючи варто зазначити, що психологічний супровід при переживанні втрати не є необхідним для більшості людей. Проте іноді переживання втрати може бути обтяжене через різні чинники, і тоді психологічний супровід у втраті стане потужною підтримкою для людини, яка проходить складний шлях скорботи. Професійна підтримка допомагає людині прийняти втрату; знизити тривожність та рівень дистресу; розвинути нові способи щоби справлятися з болем і викликами життя; знайти оновленні джерела натхнення та сенсу і адаптуватися до життя в нових умовах.
Підбір фахівців
Щоби проконсультуватися щодо фахового психологічного супроводу при переживання втрати вами чи вашими близькими, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть спеціалістів у відповідному розділі веб-платформи Простір Психологів
