Філософське есе розміщується в рамках партисипації як таке, що знаходиться на стику психології та юриспруденції, а її автор кандидат юридичних наук Ганзенко Олександр із Запоріжжя
Я і буття (есе в чотирьох частинах)
1. Три прості відповіді на три складні питання про сенс нашого життя та всього Всесвіту (авторська гіпотеза Світобудови без претензій на Істину в останній інстанції).
1. У чому полягає основний сенс, призначення нашого життя (якщо не рахувати виконання біологічної та соціальної ролі в суспільстві)?
Єдина правильна відповідь – це пізнання світу та розвиток мислення, адже тривалість людського життя незначна і після смерті фізичного тіла Свідомість може залишити собі лише пам’ять та певний рівень мислення, вміння та навички аналізувати, думати, згадувати, уявляти та фантазувати.
2. Яким чином Свідомість може зберегти свій розум, мислення після фізичної смерті мозку?
Відповідь проста – абсолютної пустоти в природі не існує, адже навіть світло – це хвилі, які в силу самої природи хвилі не можуть поширюватися у пустоті – тільки по вже існуючим часткам. В цьому вся суть хвилі – одна частка передає імпульс іншій.
Наприклад, звукова хвиля поширюється по молекулам повітря, проте самі молекули фактично залишаються на місці. Так само світло як хвиля має найвищу швидкість, проте фотон не летить мільйони кілометрів від Сонця до Землі. Він тільки передає імпульс фотону поруч і цей імпульс поширюється від фотону до фотону зі швидкістю 300 000 км за секунду.
Отже увесь простір космосу заповнений як мінімум віртуальними фотонами. А є ще й інші електромагнітні, гравітаційні хвилі. Тобто увесь простір Всесвіту заповнений таким собі «бульйоном» із елементарних часток, який у Середньовіччя називали ефіром.
Наше мислення – це мозкові хвилі – електромагнітні імпульси, які передаються від нейрону до нейрону. Отже, Свідомість може існувати і поза тілом, використовуючи для передачі мозкових хвиль віртуальні частки, якими повністю заповнений оточуючий, навколишній світ.
3. Яке майбутнє чекає розвинуту Свідомість після смерті фізичного мозку?
Очевидно – це право створювати свій Власний Всесвіт, мати повну владу над матерією, часом та простором, адже і зараз всі елементи «картинки» навколишнього Світу наша свідомість створює сама – від органів відчуттів (слуху, зору, рецепторів смаку, запаху, дотику тощо) наш мозок отримує лише одноманітні сигнали – електромагнітні імпульси.
Кожен предмет, кожна річ, навіть світло зірок на небі, всі запахи і звуки, навіть відчуття нашого тіла – все це створюється всередині нашої черепної коробки.
У снах наш мозок створює абсолютно реалістичну дійсність, причому з можливим порушенням законів природи – ми можемо літати уві сні, приймати будь-яку форму тіла та мати будь-які здібності.
Тож очевидно, що вільна від нейронів Свідомість зможе сама створювати будь-яку картинку дійсності, будь-яку реальність за своїм бажанням, з можливістю змінювати закони природи та керувати часом.
Наприклад, Свідомість зможе створити світ епохи Відродження чи Нового Часу, а тіло наділити силою та спритністю середньовічного лицаря, поспілкуватися з живим Кантом, або взагалі створити світ за мільйони років до нашої ери та пострибати по ліанам в образі первісної людини, пограти в схованки з тиранозавром.
Тож, всі наші зусилля протягом життя мають бути спрямовані на навчання, розвиток свого мислення, пізнання оточуючого світу. А потім місця у Всесвіті вистачить всім.
Враховуючи, що увесь Всесвіт має хвильову природу, майбутнє вже існує в глибинах космосу і тільки очікує приходу хвилі енергії наших «Я». Враховуючи розміри елементарних часток, існує не один варіант розвитку подій!
Отже, Нескінченність існує. Космос нескінченний, проте він заповнений оформленими сутностями – Всесвітами, які починаються з Великого Вибуху і потім колапсують у чорні діри.
Існування нашого Я також нескінченне, проте містить в собі оформлені життєві цикли. Перші – це примусові життя на Землі до формування повноцінної розвинутої Свідомості, а потім – вільний вибір форм та способів життя – в будь-якій особі в будь-яку епоху Історії людства з повною владою над матерією, часом та простором.
Кожен новий Великий Вибух – це початок нової гри з метою формування мільярдів нових особистостей та розваги, насолоди для вже сформованих Свідомостей. Це безкінечний цикл, Мультивсесвіт, в якому кожне Я отримує свою Землю зі своїм Людством. І це чудово!
2. Людина як відображення Всесвіту
Віра – це сумніви, адже коли ми віримо, ми все одно не впевнені у чомусь. Краще – переконаність, впевненість в існуванні чогось.
Так, об’єктивним доказом існування Творця є ми самі. Достатньо не просто подивитись у дзеркало, а відчути увесь спектр відчуттів та почуттів, які складають наше «Я».
Адже погодьтеся, хіба можуть частки, хвилі, електромагнітні поля з яких зітканий цей світ, відчувати радість чи смуток, любов чи ненависть, насолоду чи страждання.
Пояснювати емоції та почуття лише електричними імпульсами чи хімічними реакціями між клітинами мозку (нейронами) – те саме, що пояснювати існування та красоту музики лише комбінацією звукових хвиль.
Все ніби правильно, але без слухача все втрачає сенс. Звукові хвилі – це просто коливання молекул повітря, які давлять на барабанну перетинку вуха та породжують обмін імпульсами між нейронами.
Але чим є саме відчуття насолоди музичним твором? Як народжується і чим є «приємність» чи «неприємність» звуку, запаху чи смаку?
І найбільша загадка – це усвідомлення свого «Я», розуміння того, що «Я є, Я існую». Це ж не просто комбінація електромагнітних полів, мозкових хвиль, електрохімічних імпульсів? Наша самосвідомість, наше «Я» є сукупністю усіх наших знань, емоцій та почуттів, які самі по собі є дивом.
Як уявити своє «Я»? Це ж не просто комбінація символів «Я – є», не лише картинка, відображення у дзеркалі, не тільки відчуття рівноваги та сили тяжіння, не тільки відчуття холоду чи тепла, ситості чи голоду, впевненості чи сумніву, болю чи задоволення. Спробуйте уявити своє «Я», відчути його.
Адже навіть знання в нашому головному мозку – це за даними фізіології – усталені зв’язки між нейронами, просто комбінації імпульсів між ними – подібно до того, як, наприклад, існує комбінація, розподіл електричних зарядів по різних осередках на флешці (а вся інформація зашифрована за допомогою двійкової системи – є лише 0, або 1).
Наприклад, твір Моцарта на флешці – це просто велика кількість нулів та одиниць, улюблений фільм чи кліп – так само, просто комбінація нулів та одиничок.
І саме наш мозок, у темряві черепної коробки, з одноликих імпульсів від органів відчуття, створює картинку навколишнього світу – форми, кольори, звуки, запахи, відчуття смаку тощо. А потім ще й відчуття радості, смутку, задоволення, гніву та цілого спектру інших почуттів.
Не дарма ж творцю Самосвідомості штучного інтелекту обіцяють мільйони. Це найбільша загадка Світобудови, найпотаємніша таємниця, розкривши яку ми пізнаємо і нашого Творця, за образом і подобою якого ми всі створені.
3. Сни як доказ існування Вищого Розуму
Існування Вищого Розуму не є питанням класичної науки, адже навіть найдивовижніші тваринні інстинкти можуть бути предметом суперечок прихильників теорії еволюції.
Проте існує такий спосіб пізнання, як Логіка, за допомогою якого ми можемо виключити всі можливі варіанти, фактори, що вплинули на формування певного явища.
І таким явищем є наші сни.
Експерти з біології та фізіології людини одразу скажуть, що сон – це просто відображення, відтворення мозком досвіду, який ми отримали в реальному житті. Уві сні ми можемо побачити комбінації людей і тварин, предметів, які ми бачили раніше. А також комбінації звуків, запахів тощо.
Однак головне питання полягає в тому, який механізм створює образи, кольори, звуки та аромати уві сні. Адже клітини мозку просто обмінюються електрохімічними імпульсами-сигналами, які за своєю природою є того ж типу, що й електричні імпульси у звичайних проводах.
Для створення звуку потрібен динамік (коливання); щоб створити аромат, потрібен синтезатор ароматів; щоб створити колір потрібні або фарби, або монітор.
Таким чином, мозок, який складається з нейронів (які, звичайно, бувають різних типів, але по суті однакові), не може сам по собі «намалювати» абсолютно реалістичну картину навколишнього світу, наповнити її ароматами та звуками.
Це можливо лише за допомогою набагато складнішого механізму, який не фіксується сучасними приборами, оскільки цей механізм, найімовірніше, знаходиться в діапазоні енергетичного спектру, недоступному для нас та засобів вимірювання, які ми використовуємо.
Цей механізм створює реалістичну картину середовища, яке нас оточує під час нашого повсякденного активного життя, оскільки мозок отримує однакові електрохімічні імпульси від рецепторів носа, язика, вуха, сітківки ока та нервових волокон нашої шкіри.
Тобто, наш мозок у самій черепній коробці не бачить і не може бачити форми та кольори, чути звуки чи відчувати запахи.
Отже, Механізм, який створює все це, не може бути простим продовженням тіла, результатом Еволюції. Він якимось чином формується або з’являється в тілі Людини та багатьох тварин, адже собаки, дельфіни та інші тварини також бачать сни.
Ще складнішим для розуміння є Механізм Самосвідомості. Як виникає наше «Я є, я існую» і як це працює. Це найбільша таємниця людства.
4. Істина
Беззаперечним твердженням та справжньою Істиною в останній інстанції є неминучість біологічної смерті. Це підтверджений наукою та багаторічною історією людства факт, який неможливо заперечувати.
Небажання свідомо прийняти цей факт як основний, беззаперечний та фундаментальний веде до неправильної організації життя всього суспільства та спотворення сенсу життя кожної окремої особистості.
Так, більшість людей живе накопиченням, вважаючи рівень своїх статків, кількість власності запорукою гарного життя. Люди при владі бачать метою свого життя примноження доходів держави, завоювання нових земель тощо.
Проте фактом є те, що проста біологічна смерть перекреслює всі плани, всі здобутки, всі накопичення. Людина одночасно втрачає все. Життя на сторінках підручників чи на фото в альбомі, чи в соціальній мережі після смерті – не існує.
Це просто зображення, тексти, які бачать інші особистості. Не більше.
Отже, філософію (сенс) життя треба вибудовувати виходячи із цієї простої істини про неминучість біологічної смерті. Що людина може забрати собою у імовірний потойбічний світ – тільки знання, вміння мислити, відчувати, фантазувати, уявляти, тобто будувати свій внутрішній Всесвіт.
Тільки ці навички є справжнім скарбом, багатством, який можливо знадобиться нам після неминучої смерті.
Таким чином, основним сенсом і змістом людського життя має бути навчання, читання, писання, пізнання світу та своєї природи, пізнання інших людей та Всесвіту в цілому, розвиток мислення, уяви, вміння та навичок відчувати, насолоджуватися відчуттями.
Причому праця як фізична так і розумова – це також фактично тренування створення свого Всесвіту. Коли людина створює щось своїми руками чи розумом – це найпрекрасніше й найцінніше для неї.
Ворогами такої філософії життя є лінощі, алкоголь в надмірних дозах (алкоголізм), наркоманія, руйнування чужого та свого життя, байдужість, скиглення (про те що все не так і все не то) та марна трату часу.
Тож навчайтеся друзі, навчайтеся всьому і завжди, працюйте над своїм розумом та тілом, створюйте нове та мрійте!
Ой не просто так ми живемо коротке життя на малесенькій планеті в сонячній системі галактики Чумацький Шлях (несемося у космосі зі швидкістю понад 500 км за секунду).
Попереду нас чекає щось неймовірно прекрасне та величезне! Ніхто не знає що точно, але враховуючи красоту всього Всесвіту та Природи на планеті Земля – все має бути дуже красиво!