Багатофункціональність авторських публікацій в PSY-pedia

Суть в тому, що “акула уже показала зуби” і усе що їй (проекту) потрібно, це набрати вагу.

Саме тому, агенція вольовим рішенням і самостійно готова “закрити цей гештальт остаточно” додавши на сайт 8000 публікацій, замість щорічного перераховування сотих долей відсотків за урахування поточних внесків.

Водночас, позаяк йдеться про колосальний обсяг роботи зі створенням/вичиткою текстів, розробкою візуалізацій та версткою контенту на сайті, а також,

Враховуючи, що на момент актуалізації цього розподілу первинні інвестиції будуть повернуті співзасновникам уже в трикратному розмірі – така докапіталізація в обсязі 8000*750 = 6 000 000 грн мусить бути врахована.

Що, у свою чергу суттєво знизить % всіх інших співзасновників, але це і природно, позаяк така “ціна ризику”, на який агенція йде усвідомлено, а співзасновники — можуть і не наважитися.

Водночас, керуючий співзасновник зовсім не проти, якщо інші допоможуть “підняти цю вагу”, більше того, це вас потрійно вигідно, адже:

1. Допоможе утримати % співвласності від його драматичного зменшення, що з урахуванням місткості ринку, де цілком реально упродовж 2-5 років згенерувати і розподілити десятки мільйонів, як не крути, перспективно.
2. Статті, як і раніше, можна писати і розміщувати самостійно, а у кого нема на це часу, діють гуртові умови їх замовлення: 100 min-публікацій коштуватимуть 20000 грн (додадуть в пай 75000), 100 max-статей коштуватимуть 35000 грн (+150 000 в пай)
3. Рівно 100 max-статей, як показує ретроперспектива 2025-26, достатньо для ефективної фахової присутності в полі зору аудиторії та розкриття підготовки, спеціалізацій, підходів у безпосередніх чи опосередкованих зверненнях

Кожні 100 публікацій, які візьмуть на себе самостійно чи замовлять співзасновники – відмінусуються від кількості тих, які будуть зроблені агенцією та спроектовані у третій/остаточний пайовий розподіл.

Власне, уже є мінус 200, бо Олена Волох та Марія Сибірська встигли анонсувати готовність написати за 2026 рік 100 min та 100 max-публікацій відповідно, а решта зворотного зв’язку буде зібрана за грудень та січень.

Іншими словами, якщо уявити, що усі співзасновниці/ки візьмуть на себе по 100 публікацій, агенції доведеться зробити самостійно лише 2000 статей, що означає докапіталізацію на суму, яка в чотири рази менша за означену вище, але з точки зору управління проектом, прийнятний навіть варіант, коли усі 8000 так чи інакше забезпечать співзасновники, а 10% Маркетерні такими ж і залишаться в фінальному розподілі.

Головне, результат і саме для його пришвидшення та повноти “усі можливі подальші творчі муки з повільним зростанням концентруються” таким чином. Рішення на розсуд кожного, можна і нічого не робити і все рівно залишатися у виграші, лише значно меншому у довгостроковій перспективі.

45% відвідувачів/читачів/потенційних клієнтів приходять на сайт із пошуку в Google і цей відсоток зросте після додавання на сайт 8000 публікацій та приведення загальної кількості статей до психологічної позначки 10000.

Пошук автоматично диспетчеризує трафік за змістом і скеровує куди потрібно:

• якщо людина шукає “гештальт-психолога” – Google її приведе на одну зі статей яка містить ці слова або, ймовірніше, такий заголовок
• при пошуку “лікування депресії”, відповідно кудись на сторінку з цими словами
• за умови введення у віконце пошуку “методики психодіагностики” – першою сторінкою на сайті, яку користувач перегляне буде однойменна або схожа

Якщо пошук складний, наприклад “що робити коли болить голова, але нема тиску” – той же Google запропонує щось на власний розсуд, на основі відповідності змісту і наміру пошуку там, де про це йдеться більшою чи меншою мірою (релевантність запиту і результату)

Прикметно, що загальна контентна гравітація сайту підвищує шанси кожної окремої статті на ньому перехопити трафік у конкурентів, тобто це класична синергія, коли поєднання компонентів перевищує просту їх суму.

В кожній статті не просто вказується автор, а множинно і візуально-розмаїто презентується як ненав’язливе рішення відносно наміру, котрий у 90% випадків означає звернення по консультацію чи терапію.

Суттєво, що оптимально це компонується в max-публікаціях, бо на фоні невеликого обсягу тексту в min-статті картинки можуть і “занадто частити” відволікаючи читача від суті і дещо навіть дратуючи.

Візуальні засоби презентації авторів у статтях включають:

1. Фото-текстові картинки, клік по яких веде на профайл із прямими контактами
2. Фото-візуалізації, клік по яких веде на соцмережеві сторінки
3. Спектр-презентаційні зображення, клік на якому веде на сторінку спектральної презентації (доступна авторам при 40 і більше статтях на сайті)

Іншими словами читаючи текст навіть побіжно, у читача під- чи свідомо уособлюється саме в авторі статті рішення проблеми через яку він/вона взявся взагалі щось шукати в інтернеті.

Надання уособленої автором/кою узагальненої інформації шукачам, які керуються інтересом чи потребою — під- чи свідомо формує у них лояльне відношення до автора, який/яка завбачливо, але й не розкриваючи всіх карт — відповів/ла на основні запитання.

Ніби безмовно дякуючи за відсутність потреби шукати далі, читачі одразу схильні формувати приязне ставлення до авторів, які надають їм таку можливість.

Чим більше переглядів авторських статей, тим більше переходів на профайли і переглядів інформації про фахівців, а чим більше переглядів профайлів — тим більше прямих чи опосередкованих платформою звернень.

Тобто кожна стаття завжди “у кількох кліках” від потенційного звернення і чим більше одних, тим більше й інших.

Більше про універсальний закон монетизації у Просторі – на окремій сторінці

Загальна сума переглядів усіх авторських публікацій утворює кількісні обсяги щоденної / щотижневої / щомісячної / щорічної читацької аудиторії, з якою опосередковано контактують фахівці.

Чим більша аудиторія контактує з авторськими статтями щодня/щотижня/щомісяця, тим більша йовірність що певна і більша кількість із них результуватиметься у зверненнях.

Інформаційно заповнивши певні теми “вшир та вглиб”, можна їх, так би мовити, займати.

Наприклад, щоби бути в полі зору тих, хто шукає методи боротьби з соромом, варто розкривати це зусібіч, скажімо 10-ма статтями на теми “Як боротися з соромом” “Сором в особистому житті”, “Різновиди сорому”, “Сором через … ” і т.д.

Так підвищується ймовірність того, “що би не шукав користувач разом із соромом, він неодмінно опинявся, по-перше у psyhology.space, а по-друге, саме на одній із ваших статей”.

Відомо, що не лише у психології, але особливо тут — клієнти, врешті-решт “йдуть до людини”, відтак посилання на соцмережеві профілі з різними фотографіями дозволяють одразу в статті читачам знайомитися з різними гранями особистості “авторів як також людей, а не лише фахівців“:

• Профіль у фейсбуку, так би мовити, загально-презентаційно доповнюючий
• Інстаграм – більше візуально-неформальний
• ЛінкедІн – розкриває професійно-наукову сторону
• тощо

Ненав’язлива презентація кількох різних світлин серед читачів підвищує і те, що називається упізнаваність, та що допомагає швидше приймати рішення знову десь із вами перетнувшись на проторах інтернету взагалі чи сайту зокрема.

Кожен шостий-сьомий відвідувач, згідно зі статистикою psyhology.space – повертається, позаяк проблема не зникає.

Розмаїття тематик чи проста наявність авторських публікацій дозволяє нам інтегрувати у Фейсбук-стрічку разом з різними мемами та есе для привернення уваги – релевантні публікації з тегами авторів.

Що, зокрема не лише актуалізує фейсбук-профіль психолгів у очах аудиторії, а й безпосередньо генерує заявки, якщо пост віруситься та “зачіпає струни душі”.

Як і відбулося з публікацією про “Франкла і концтабори”, в яких він багатьох врятував логотерапією, і де було розміщене посилання на відповідну статтю Ольги Семидочної та, що врешті вже наступного дня результувалося одразу в трьох заявках (це лише те, що ми побачили, але можна контактувати і напряму, і не прямо одразу)

Прикметно, що такими дописами з тегами можна буквально оживляти Фб-стрічки своїх профілів, адже завдяки тегам їх можна “додавати на сторінку разом зі взаємодіями“, що додає самим сторінкам незайвої актуальності і навіть “масовості”, позаяк на суто психологічний і високоякісний контент — майже завжди бракує взаєимодійників, а тут їх одразу кілька сотень чи тисяч.

Важливо, що теги не передбачають автоматичного розміщення фахівцями цих постів у своїх стрічках, бо цей потік повністю під вашим контролем і якщо пост надто провокативний чи не дуже доречний, ви його просто не додаєте.

Але будучи в пості на сторінці – тег спрощує міграцію по ньому, що само по собі безумовний плюс.

В цілому, статті на сайті мають кумулятивний ефект, адже чим більше аудиторія їх читачів у кожен момент часу, тим частіше із неї випадатиме сухий залишок тих, хто уже готовий звертатися.

Також важливо, що статті у Просторі розміщуються один раз і працюють постійно, на відміну від їх одноразового спалювання на своїх Фб-сторінках, де їх бачать “небагато людей упродовж нетривалого часу” і далі вони безслідно тонуть під нашаруваннями нових дописів.