Види комунікацій

Комунікація – це процес передачі та отримання інформації між співрозмовниками з метою взаєморозуміння та взаємодії.

Це складний процес, який включає не тільки передачу слів, але й мову тіла, жести, тон голосу та інші невербальні сигнали.

Комунікація є важливою складовою міжособистісних стосунків, а також успішної роботи в групах та командах.

В психології, вивчення різних видів комунікації та їх впливу на взаємодію між людьми є однією з найважливіших тем.

Комунікація — це надзвичайно широкий процес, який класифікується за різними критеріями, залежно від того, хто, як і за допомогою чого обмінюється інформацією.

ВИДИ КОМУНІКАЦІЙ

У психології, дослідження різних видів комунікації та їх впливу на людське спілкування є ключовою темою.

Взаємодія між людьми вимагає належного розуміння різних видів комунікації, які мають велике значення для взаєморозуміння та взаємодії.

• Вербальна комунікація
• Невербальна комунікація
• Письмова комунікація
• Групова комунікація
• Масова комунікація
• Міжкультурна комунікація

Розглянемо кожен з цих видів детальніше.

Вербальний вид комунікації (вербальна комунікація)

Вербальна комунікація у психології — це обмін інформацією, думками, почуттями та намірами за допомогою слів (усна та письмова мова).

У сучасній психології, особливо у контексті терапії, вона є фундаментальним інструментом і водночас об’єктом аналізу, а ії ефективність критично впливає на діагностику, терапевтичний альянс та успіх втручань.

Роль у терапевтичному процесі

У психотерапії вербальна комунікація виконує кілька ключових функцій:

Діагностика та збір інформації

Через слова клієнт описує свої симптоми, історію життя, стосунки та проблеми.

Це первинний матеріал, який терапевт використовує для розуміння внутрішнього світу клієнта та формування гіпотез.

Створення терапевтичного альянсу

Вибір слів, тон, емпатичне відображення та активне слухання терапевта створюють довіру та безпеку, що є основою для ефективної роботи.

Каталізатор змін

Терапевтичні втручання (наприклад, когнітивна реструктуризація, інтерпретація, наративні техніки) переважно здійснюються вербально.

Терапевт допомагає клієнту переосмислити свій досвід, назвати почуття та вербалізувати інсайти.

Експресія та катарсис

Вербалізація травматичного або пригніченого досвіду є частиною процесу емоційного вивільнення (катарсису), що полегшує психічний тягар.

У сучасній психологічній практиці до вербальної комунікації висуваються високі вимоги:

Вербально-комунікаційні принципи терапевта

Активне слухання

Це не просто мовчання, а демонстрація глибокої залученості через вербальні маркери (“Угу”, “Я вас чую”) та парафраз (повторення слів клієнта своїми словами для перевірки розуміння).

Емпатичне відображення

Вербальне віддзеркалення почуттів клієнта (наприклад, “Я бачу, що ця ситуація викликає у вас великий смуток”).

Це допомагає клієнту відчути, що його розуміють.

Конгруентність

Слова терапевта мають відповідати його внутрішньому стану та невербальним проявам, що підсилює довіру.

Уникання професійного жаргону

Використання простої, зрозумілої мови для чіткого донесення ідей та запобігання відчуженню клієнта.

Вербальний аналіз клієнта

Терапевт не лише слухає що сказано, але й аналізує як сказано:

Наративи шляхом вивчення того, як клієнт будує свою історію (чи послідовна вона, чи є прогалини, які теми домінують).

Метафори та Образи через аналіз метафор, які використовує клієнт (наприклад, “Я відчуваю себе в клітці”), оскільки вони часто містять ключ до його несвідомих переживань.

Використання часу слідкуючи як клієнт вербально оперує часом (постійно говорить про минуле, чи зациклюється на майбутньому страху) тощо

Вербальна комунікація в різних модальностях

Роль вербальної комунікації відрізняється залежно від психологічної школи:

Вербальна комунікація у сучасній психології — це не просто розмова, а тонко налаштований, цілеспрямований діалог, що слугує інструментом для глибокого розуміння та сприяння психологічному зціленню.

Невербальний вид комунікації

Невербальна комунікація — це обмін інформацією без використання слів.

У сучасній психології та психотерапії вона є критично важливим елементом, що часто передає більше істинного змісту, ніж вербальна мова, особливо коли йдеться про емоції, ставлення та внутрішні стани (зокрема, в роботі з травмою).

Невербальні сигнали можуть підсилювати, суперечити або замінювати вербальне повідомлення.

Роль у терапевтичному процесі

Невербаліка має кілька життєво важливих функцій у терапії:

Виявлення конгруентності

Терапевт порівнює слова клієнта з його невербальними сигналами.

Неконгруентність (наприклад, клієнт говорить “Я в порядку”, але його плечі напружені, а погляд відведений) може вказувати на пригнічені почуття, внутрішній конфлікт або захисні механізми.

Діагностика емоційного стану

Невербальні сигнали дають прямий доступ до актуального емоційного стану клієнта, який він, можливо, не усвідомлює або не бажає вербалізувати (наприклад, тремтіння, зміна кольору обличчя).

Створення безпеки

Терапевт використовує власну невербаліку (наприклад, відкрита поза, спокійний тон, підтримання зорового контакту) для створення довіри та відчуття безпеки для клієнта.

Показник дисоціації та тілесної травми

У травматерапії невербальні прояви (застигання, швидке дихання, скутість) є прямим показником того, що тіло “згадало” травму або клієнт перебуває у стані дисоціації (відсторонення від реальності).

Категорії невербальної комунікації

Сучасна психологія виділяє кілька ключових категорій невербальних сигналів:

Кінесика (Kinesics) — Рухи Тіла. Це всі рухи тіла, які несуть значення:

• Жести: Ілюстратори (супроводжують мову), регулятори (керують розмовою), адаптери (несвідомі рухи для самозаспокоєння, наприклад, тертя рук, гра з волоссям).
• Поза (Posture): Напружена, закрита (схрещені руки/ноги), відкрита, розслаблена. Закритість часто вказує на опір або дискомфорт.
• Вираз обличчя (Міміка): Вираження основних емоцій (радість, смуток, гнів, страх, здивування, огида). Мікроекспресії — дуже швидкі, ледь помітні вирази, які видають справжні емоції.

Паралінгвістика (Paralinguistics) — Звуки Мови

Це не самі слова, а спосіб їх виголошення:

• Тон Голосу та тембр: Низький чи високий тон; м’який чи різкий.
• Гучність: Шепіт, крик, звичайна гучність.
• Темп мови: Дуже швидка мова (може вказувати на тривогу), повільна мова (депресія, втома) або паузи (роздуми, пошук слів, дисоціація).

Проксеміка (Proxemics) — використання Простору

Вивчення того, як люди використовують простір у спілкуванні. У терапії це:

• Дистанція: Фізична відстань між терапевтом і клієнтом, яка має бути комфортною та професійною.
• Розташування: Як розташовані стільці, чи є фізичні бар’єри (наприклад, стіл між ними).

Такесика (Haptics) — Дотик

Використання дотику. У більшості психотерапевтичних шкіл дотик суворо обмежений через питання етики та професійних меж.

Винятком можуть бути деякі соматичні підходи, де дотик (з чіткої згоди клієнта) використовується для заземлення або допомоги у завершенні тілесної реакції травми.

Д. Хронеміка (Chronemics) — Використання Часу

Як людина ставиться до часу сесії (запізнення, постійне поглядання на годинник, бажання завершити раніше чи затриматися).

Це може відображати ставлення до терапії або проблеми з контролем.

Невербальна комунікація в психологічних підходах

Гештальт-терапія: Особливо активно використовує невербаліку для фокусування на тілесному усвідомленні.

Терапевт заохочує клієнта “посилити” жест або позу (наприклад, “Продовжуйте стискати кулаки і скажіть, що ви відчуваєте”).

Соматичні Терапії (SE, TRE): Невербальні сигнали (тремтіння, потовиділення, зміна дихання) є первинним об’єктом уваги, оскільки вони відображають розрядку заблокованої енергії травми.

Психодинамічна Терапія: Аналізує невербальні сигнали як прояв несвідомих конфліктів або переносу на терапевта.

Письмовий вид комунікації

Письмова комунікація у сучасній психології охоплює всі форми обміну інформацією за допомогою тексту.

Хоча більшість терапевтичної роботи відбувається вербально, письмовий формат відіграє критичну роль у діагностиці, втручанні, документуванні та забезпеченні доступу до допомоги.

Письмова комунікація використовується як інструмент для фахівця та як техніка для клієнта:

Документування та звітність:

• Клінічні записи: Ведення детальних записів сесій (прогрес-нотатки, плани лікування, оцінка ризиків). Це обов’язковий професійний та юридичний аспект.
• Психологічні висновки: Офіційні документи для суду, школи чи лікарів, що містять діагностичну інформацію та рекомендації.

Терапевтичні втручання:

• Домашні завдання: Клієнти письмово фіксують думки, ведуть щоденники емоцій, складають плани дій або списки цілей (ключовий елемент Когнітивно-поведінкової терапії).
• Листи: Написання листів, які не відправляються (наприклад, кривднику чи померлій особі), для емоційного вивільнення та завершення незавершених гештальтів.
• Наративні техніки: Письмове переписування або деконструкція проблемної життєвої історії клієнта.

Консультування та текстова терапія:

Електронне листування (e-mail) та текстова терапія є наданням консультацій та підтримки у письмовому форматі.

На практиці, ця форма є особливо популярною для клієнтів, які шукають анонімності, звикли багато писати або мають обмежений час.

Письмова комунікація зі сторони Клієнта

Використання письма у терапії надає клієнту кілька важливих переваг:

Структурування та усвідомлення: Акт запису думки уповільнює розумовий процес, дозволяючи клієнту краще структурувати хаотичні думки і почуття.

Дистанціювання та об’єктивація: Викладення проблеми на папері допомагає дистанціюватися від неї, роблячи її зовнішнім об’єктом для аналізу, а не всеохоплюючим внутрішнім переживанням.

Переробка травми (експресивне письмо)

Спеціалізовані техніки, як-от експресивне письмо (наприклад, протокол Пеннебейкера), де клієнти пишуть про травматичні події.

Дослідження показують, що це сприяє зниженню симптомів ПТСР та покращенню фізичного здоров’я.

Текстова терапія

Месенджер/чат- та/чи email-терапія набули значного поширення, але мають мають як переваги, так і обмеження:

Переваги:

• Асинхронність: Клієнт може писати у зручний для нього час, обдумувати відповіді, що сприяє глибшій рефлексії.
• Доступність: Зручно для клієнтів з обмеженою мобільністю або тих, хто перебуває у віддалених регіонах.
• Безпека та анонімність: Письмовий формат може бути менш загрозливим для людей з високою тривожністю або травмою, які бояться прямого контакту.

Обмеження:

• Втрата невербаліки: Повністю відсутні невербальні сигнали (тон, міміка, поза), що ускладнює діагностику справжнього емоційного стану та виявлення неконгруентності.
• Інтерпретація: Виникає ризик неправильної інтерпретації тону або наміру, оскільки слова в тексті можуть сприйматися однозначно, тоді як у живому спілкуванні їх пом’якшує тон голосу.
• Тривалість реакції: У чат-терапії може бути затримка у відповіді, що не підходить для гострих кризових станів.

Письмова комунікація в сучасній психології є незамінним допоміжним інструментом для посилення самоусвідомлення, структурування досвіду та професійного документування.

У форматі онлайн- та текстової терапії вона розширює доступ до допомоги, але вимагає від фахівця особливої уваги до чіткості формулювань і емпатичного відображення в тексті.

Групова комунікація в сучасній психології

Групова комунікація у сучасній психології стосується обміну інформацією, ідеями, почуттями та досвідом у контексті групових взаємодій (наприклад, психотерапевтичні групи, тренінгові групи, групи підтримки).

Вона є як інструментом для досягнення терапевтичних цілей, так і об’єктом аналізу для розуміння соціальної поведінки та динаміки.

На відміну від індивідуальної терапії, де фокус на стосунках “терапевт-клієнт”, у групі комунікація відбувається за принципом “багато-на-багато”.

Це створює унікальні терапевтичні переваги:

Модель соціальної реальності

Група є мікрокосмосом суспільства. Комунікація в групі дозволяє клієнтам відтворювати свої звичні моделі поведінки та взаємодії (наприклад, пасивність, домінування, уникання конфліктів).

Миттєвий зворотний зв’язок

Члени групи надають безпосередній, чесний зворотний зв’язок щодо комунікаційних стилів один одного, що є потужним каталізатором змін.

Універсальність та підтримка

Комунікація про спільні проблеми (універсальність) створює відчуття “Я не самотній”, знижуючи відчуття ізоляції та сорому.

Комунікативні феномени в групі

Терапевт аналізує такі комунікативні явища, що виникають у групі, зокрема:

Мовчання може означати опір, рефлексію, сором, страх або згоду. Терапевт вербально досліджує мовчання як форму комунікації.

Розподіл часу: Хто говорить найбільше (домінатор) і хто найменше (мовчун). Це відображає ієрархію та ролі у групі.

Комунікаційні Патерни:

• “Чарівна паличка”: Спроби учасника знайти швидке рішення для іншого, уникаючи глибинного опрацювання.
• “Рятівник”: Надмірна емпатія та спроба “врятувати” іншого учасника від болю, часто з метою уникнення власного болю.
• Спільні секрети та Табу: Теми, які група свідомо чи несвідомо уникає обговорювати (зазвичай пов’язані з агресією, сексом, владою).

Управління груповою комунікацією (фасилітація)

Роль терапевта (фасилітатора) критично важлива для забезпечення продуктивної комунікації:

• Створення правил (Контракту): На початку терапії вербально встановлюються правила безпечної комунікації (конфіденційність, “говорити від себе”, “стоп-правило”).
• Заохочення зворотного зв’язку: Терапевт ініціює обмін враженнями та реакціями, наприклад, “Що ви відчули, коли Ігор це сказав?”.
• Фокусування та напрямок: Терапевт перериває непродуктивну або руйнівну комунікацію (наприклад, атаку чи критику) і перенаправляє фокус на почуття та процес.
• Робота з конфліктами: Комунікативний конфлікт у групі розглядається не як проблема, а як терапевтичний матеріал, який потрібно дослідити.

Таким чином, групова комунікація у психології — це динамічний, багатошаровий процес, що дозволяє клієнтам вчитися, експериментувати з новими комунікативними стратегіями та виліковувати міжособистісні рани у безпечному, контрольованому соціальному середовищі.

Масова комунікація

Масова комунікація в сучасній психології вивчається як потужний чинник, що впливає на колективну поведінку, формування суспільної думки, психологічний добробут та здоров’я індивідів.

Це процес, за якого інформація передається великій, гетерогенній аудиторії за допомогою засобів масової інформації (ЗМІ) — телебачення, радіо, друкованих видань, інтернету та соціальних мереж.

Сучасна психологія аналізує, як масові повідомлення впливають на когнітивні процеси, емоції та поведінку

Когнітивний вплив масової комунікації (Формування свідомості)

Порядок денний (Agenda-Setting)

ЗМІ не обов’язково диктують що думати, але вони успішно диктують, про що думати. Психологи вивчають, як частота згадування теми в ЗМІ (наприклад, певної хвороби чи загрози) підвищує її суб’єктивну важливість у свідомості аудиторії.

Фреймінг

Те, як подана інформація (вибір слів, акцентів, метафор), впливає на сприйняття і трактування події (наприклад, фреймінг протесту як “заворушень” чи як “боротьби за свободу”).

Наратив

Наративний вплив масової комунікації полягає в тому, як засоби масової інформації (ЗМІ) та цифрові платформи використовують розповіді, історії та міфи для формування суспільної свідомості, ціннісних орієнтацій та поведінкових установок аудиторії.

Наративи є потужними психологічними інструментами, оскільки людський мозок природно сприймає інформацію через історії, а не через сухі факти чи статистику.

Емоційний вплив масової комунікації

Тривога та страх: Постійне висвітлення криз, катастроф чи війни може призводити до хронічної тривоги, вигорання та вторинної травматизації у населення (особливо актуально в умовах війни).

Ефект “задоволення потреби”: Психологічні дослідження вивчають, як люди вибірково споживають контент, щоби задовольнити певні емоційні або інформаційні потреби.

Поведінковий вплив масової комунікації (наслідування):

Соціальне научіння: ЗМІ та соціальні мережі моделюють поведінку.

Наприклад, висвітлення випадків самогубства може спричинити так званий “ефект Вертера” (наслідування).

Просоціальна поведінка: Кампанії, спрямовані на здоров’я (вакцинація, донорство крові), використовують масову комунікацію для стимулювання бажаної суспільної поведінки.

Масова комунікація та цифрова ера

Поява інтернету, соціальних мереж та алгоритмів змінила динаміку масової комунікації, створивши нові психологічні феномени:

“Ехо-камери” та “фільтрувальні бульбашки”.

Алгоритми пропонують користувачам контент, який відповідає їхнім попереднім вподобанням і переконанням.

Психологи вивчають, як це посилює поляризацію суспільства, захищає індивіда від альтернативних поглядів і ускладнює міжгрупове спілкування.

Психологія фейкових новин (Дезінформація):

Вивчаються когнітивні упередження, які роблять людей вразливими до маніпуляцій.

Неправдива інформація часто поширюється швидше, оскільки вона апелює до сильних емоцій (страх, гнів) і підтверджує існуючі упередження.

Психологія захисту від маніпуляцій

Психологи активно розробляють методи для підвищення стійкості аудиторії до негативних впливів масової комунікації:

• Медіаграмотність: Навчання людей критично оцінювати джерела інформації, розпізнавати пропаганду, емоційні маніпуляції та відрізняти факти від суджень. Це є ключовим елементом когнітивного захисту.
• Психологічні щеплення (Inoculation Theory): Перед тим, як людина зіткнеться з потужною маніпулятивною кампанією, їй надають слабкі, спростовані приклади дезінформації. Це створює “імунітет” до подальших, більш агресивних атак.
• Дослідження Регулювання Емоцій: Навчання аудиторії технікам, які допомагають усвідомлювати та регулювати емоції, спровоковані ЗМІ, щоб не дозволити цим емоціям диктувати прийняття рішень чи поширення інформації.

Масова комунікація перетворилася з одностороннього процесу на складну, інтерактивну мережу, де психологи відіграють важливу роль у вивченні, як цей потік інформації формує психіку, і як можна захистити індивідуальне та суспільне здоров’я.

Підсумки

Вербальна передає інформацію за допомогою мовлення, наприклад, усна вербальна комунікація включає розмови, презентації, лекції, інтерв’ю тощо.

Письмова вербальна комунікація включає електронну пошту, листування, повідомлення та інші форми письмової взаємодії.

Невербальна комунікація передає інформацію без використання слів і включає мову тіла, жести, пози тіла, тон голосу, контакт очей та інші невербальні сигнали, наприклад,

• вдалий контакт очей та нахил голови може висловлювати зацікавленість або увагу, тоді як
• погляд в інший бік може вказувати на нецікавість або незгоду.

Письмова комунікація передає інформацію за допомогою письма і може бути ефективним способом передачі важливої інформації та збереження її для майбутнього використання.

Групова комунікація передає інформацію між трьома або більше людьми, які працюють разом над спільним проектом або завданням і буває складною, позаяк включає взаємодію між декількома людьми, які можуть мати різні думки та погляди на різні питання.

Масова комунікація передає інформацію мільйонам людей, зазвичай через засоби масової інформації, такі як телебачення, радіо, газети та інтернет і має великий вплив на культуру та суспільство, тому важливо розуміти її механізми та наслідки.

Міжкультурна комунікація передає інформацію між людьми з різних культур та мов і також буває складнішою, оскільки кожна культура має свої власні особливості та норми, що впливають на спосіб, яким люди спілкуються та взаємодіють один з одним.

ПІДБІР ФАХІВЦІВ

У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “соціальний психолог”, “корпоративний психолог” і “дитячий психолог” тощо