До початку пандемії наше життя було більш менш зрозумілим і стабільним. У нас була велика привілея – планувати.
З кожним роком невизначеність лише множиться. Багато хто задається питанням – як планувати, якщо невідомо, що буде завтра.
Тож, що робити в такі непередбачувані часи? Давайте подивимось на це питання трошки з іншої сторони. З боку діяльності нашого розуму.
Прийняття рішень та інформація
Не складно прийняти рішення, коли ми маємо достатньо інформації і не маємо емоціонального включення в справу.
Чим менше того чи іншого, тим більше шансів на помилку і занурення в емоційні вирії.
Данієль Канеман зробив величезний внесок у дослідження того, як функціонує наш розум під час прийняття рішень в умовах невизначеності. Він постулює існування двох систем у нашому розумі.
- Перша – це інтуіційна система, яка пов’язана з нашими почуттями і керується скоріше підсвідомими процесами. Вона швидко активізується, не менш швидко реагує і діє і не потребує від нас багато сил та ресурсів.
- Друга система – це система свідомого мислення. Вона припускається менше помилок, але і вимагає при цьому багато енергії для функціонування. Тому наш стандартний спосіб функціонування – всередині першої системи. До другої ми звертаємось лише тоді, коли розуміємо, шо щось іде не так.
Покажу вам як це працює на прикладі простої задачі. І так, увага, є п’ять машин, які за п’ять хвилин виготовляють 5 деталей. Скільки часу знадобиться ста машинам, щоб виготовити сто деталей?
Розум миттєво знаходить відповідь: сто. Деякі з нас так і зупиняться на цій відповіді. Інші можуть подумати, що щось тут не так і передивляться завдання знов.
І знайдуть, що відповідь – п’ять. Ця проста вправа ілюструє процес, з яким ми часто стикаємось щодня.
Перша, інтуітивна система пропонує рішення, яке відповідає шаблону: «п’ять-п’ять-п’ять» у першому випадку, отже в другому «сто-сто-сто». Тільки навмисне використання системи свідомого мислення дозволяє нам знайти правильну відповідь.
І тут ми приходимо до болісного висновку: ми не такі раціональні, як ми думаємо. Наше почуття ідентичності є продуктом роботи другої системи, але перша система смикає нас, як за ниточки.
Канеман підсумовує то влучною метафорою: «Друга система, а отже і наша ідентичність, є як актор другого плану, який переконаний в тому, що грає головну роль».
От така, вона психологія життя. Ці дослідження принесли Канеману Нобелівську премію.
Підтверджувальне упередження
Наша перша система не тільки швидка і схильна до помилок, вона ще достатньо упереджена. В психології ми це називаємо підтверджувальне упередження.
Це тенденція шукати або інтерпретувати інформацію таким чином, щоб вона підтверджувала власні переконання чи гіпотези.
Так, якби ми задавали собі питання на скільки безпечно літати літаками і в пошуковій системі забивали питання «авіакатастрофи».
Це працює в дві сторони – досвід, який узгоджується з нашими переконаннями, також легше запам’ятовується.
В результаті, маючи якесь переконання, ми найбільш схильні дотримуватись його і шукати йому докази, ніж змінити думку.
Виходить, що ми живемо в твердому переконанні, що робимо виважені, тверезі вибори. Тим часом наша раціональна частина нас самих, то лише прикриття, така собі накидка на швидку і інтуїтивну систему, яка власне і керує більшу частину нашого життя.
Але чого відбувається саме так? Сферою першої системи – є почуття та емоції. Сферою другої – слова та ідеї.
Давайте на прикладі побачимо як це працює. Висловлювання другої раціональної системи звучало би так:
«Регулярні візити до стоматолога допоможуть мені зберегти мої зуби здоровими».
Але перша система одразу згенерує уявлення, як ми сидимо в стоматологічному кабінеті з широко відкритим ротом, до нас наближається машинка з жахливим пискливим жужінням.
Що із цього виграє? Відповідь очевидна. Уявлення ситуації призводить до набагато сильніших емоцій, ніж зосередження на словах.
Як приймати тверезі рішення в часи нестабільності?
Є кілька речей, які ми можемо зробити для себе. Розуміючи процес роботи нашого розуму, ми можемо спробувати використовувати нашу першу систему собі на користь.
Що для цього можна робити?
- Створіть собі умови для прийняття рішення.
- Поспіх і втома грають у команді першої системи. Про це знають продавці, які переконують нас прийняти рішення вже зараз, бо вже завтра акція закінчиться. Друга система потребує відпочинку. Тож, не поспішаємо з рішенням, а даємо собі час все обдувати.
- Переконайся, що розглянуто всі аргументи.
- Підтверджувальне упередження працює як упереджений суддя, який прийняв рішення ще до початку слухання. Приймаючи рішення, варто запитати себе: «Чи є якісь аргументи, які я пропускаю?». Це розширить нас кругозір і змусить працювати другу систему.
- Напишіть всі за і проти щодо кожного із можливих рішень. Перша система використовує уяву, друга система використовує слова. Запис аргументів є додатковим способом її активації.
- Розширюйте свій часовий діапазон для прийняття рішення.
Підсумки
Завдання першої системи досягнути найбільш емоційного ефекту і на ньому затриматись.
Саме тому ми будемо уявляти, як ми сидимо перелякані у дентиста, замість того, щоб уявити себе через тиждень усміхненого і зі здоровими зубами.
Задаючи собі питання, що буде пізніше – через годину, день, тиждень, місяць після ситуації, о якій думаємо, можемо собі допомогти оминути першу систему.
Підготовлені таким чином ми збільшуємо шанси зробити тверезий вибір, спираючись на ресурси іншої системи.
Тобто, наше завдання не боротися. Наше завдання зробити емоційну систему нашим союзником і використовувати її ресурси нам на благо.
