Щодня через війну в Україні стається дуже багато негативних та жахливих подій. Але найжахливіші з них – це події, де страждають діти.
Наука доводить, що рання допомога дітям у тому, як впоратися зі стресом та різними травматичними подіями може бути корисною і дозволить запобігти розвитку проблем надалі.
Травматична подія – це лякаюча, небезпечна або насильницька подія, яка становить загрозу життю або тілесній цілісності дитини. Стати свідком травматичної події, яка загрожує життю або фізичній безпеці близької людини, також може бути травматичним. Це особливо важливо для маленьких дітей, оскільки їх відчуття безпеки залежить від сприйняття безпеки їхніх фігур привʼзаності (дорослих значимих людей).
Травматичний досвід може викликати сильні емоції та фізичні реакції, які можуть тривати довго після події. Діти можуть відчувати:
- На рівні емоцій: жах, безпорадність, безпомічність, тривожність, страх, відчуття відстороненості від себе та своїх емоцій.
- На рівні думок: уникнення думок, спогадів і почуттів щодо травмуючої події;
- На рівні тіла: підвищене серцебиття, блювання або втрата контролю над кишківником\сечовим міхуром.
- На рівні поведінки: надмірна пильність, дратівливість, складність в утриманні уваги.
Які події прийнято вважати травматичними:
- Небезпечні для життя (можуть призвести до травм або смерті);
- Людина була свідком життєво небезпечної ситуації;
- Отримання інформації про насильницьку або несподівану смерть друга або члена сім’ї;
- Переживання повторюваного або екстремального впливу деталей травматичних подій, які викликають відразу:
- Змушують дітей відчувати страх і безпорадність;
- Жахливі раптові\непередбачувані;
Як в дітей, так і в дорослих, в наслідок травматичної події, може розвиватися гострий стресовий розлад.
Згідно з DSM-5, симптоми гострого стресового розладу у дітей можуть включати наступне:
- 1. Інтрузивні спогади (навʼязливі, без бажання самої людини і супроводжуються сильним емоційним дисстресом). Часто вони можуть спровокувати відчуття втрати контролю, що лише посилює дистрес.
- 2. Відчуття стресу, страху або безпомічності у зв’язку з травмуючою подією.
- 3. Флешбеки (людина почувається так, ніби травматична подія відбувається знову). Можебути втрата усвідомлення наявного оточення.
- 4. Нездатність переживати позитивні емоції (щастя, любов і т.д.)
- 5. Дратівлива поведінка та вибухи гніву, надмірна пильність, перебільшена реакція здригання.
- 6. Намагання уникнути спогадів, думок та місць, повʼязаних з травматичною подією.
- 7. Змінене відчуття реальності свого оточення чи себе.
- 8. Часткова втрата памʼяті.
- 9. Порушення сну, нічні кошмари
‼️ Важливо пам’ятати, що для діагнозу гострого стресового розладу ці симптоми повинні тривати не менше ніж 3 дні, але не більше ніж 1 місяць після травмуючої події. Встановити діагноз може тільки психіатр.
Якщо більшість симптомів співпали у вас чи у вашої дитини, варто звернутися до фахівця з ментального здоровʼя.
Роль батьків чи опікунів при травматичній події
Батьки відігрують головну роль у тому, як дитина сприймає травматичну подію і часто є основним джерелом інформації, комфорту й підтримки для дитини після травматичної події. Памʼятайте, діти добре «зчитують» емоції батьків, навіть, якщо нічого не кажуть, тому не потрібно намагатися обманювати дитину.
Важливо говорити про власні емоції та переживання, але контрольовано, не перекладаючи свої почуття на дитину. Дітей дуже лякає, коли вони бачать, що дорослі втрачають самоконтроль, надто бурхливо чи агресивно реагують на ситуацію. Не варто кричати на дитину чи знецінювати. Якщо в неї щось не виходить, просто допоможіть.
3 стилі батьківського виховання, які негативно впливають на адаптацію дитини після травми:
- Гіперопіка.
Це стиль виховання, при якому батьки чи опікуни надмірно опікуються дитиною та часто відчувають страх, що дитина зазнає повторної або нової травми. Батьки можуть відчувати надмірну провину за те, що не змогли вплинути на травматичну подію та вберегти дитину. Як наслідок, посилюють контроль над дитиною та встановлюють обмеження.
Цей стиль виховання, хоч і здійснюється з найкращими намірами, може мати негативні наслідки для дитей. Наприклад, діти, які виростають в такому середовищі, можуть розвивати низку проблем, таких як невпевненість у собі, залежність від думки інших, або дефіцит навичок самостійного прийняття рішень. Гіперопікаючий стиль може також пригнічувати розвиток самостійності та уміння вирішувати проблеми.
Тому важливо забезпечувати дітям достатню свободу для самовираження та незалежності, сприяти розвитку їх навичок прийняття рішень та віри у власні сили 🌱 - Відсторонення.
Відсторонений стиль виховання дітей – це підхід, при якому батьки або опікуни дітей демонструють відсутність уваги, тепла, підтримки та позитивного спілкування зі своїми дітьми. Такі батьки зазвичай заглиблені в себе, ніби відсутні, холодні та не чутливі до дитини. Часто це все відбувається через попередній досвід переживання травми самих батьків.
Цей стиль виховання може мати негативні наслідки для розвитку дітей.
🚫 Недостатнє спілкування може призвести до формування у дитини почуття відкинутості та неприйняття.
🚫 Відсутність позитивних взаємин може призвести у майбутньому до відсутності розвитку довіри дитини до себе, інших людей та світу в цілому.
🚫 Брак підтримки та виховання може вплинути на емоційний та соціальний розвиток дитини, а також на її самооцінку. - Повторне “відігравання” травми.
Повторне “відігравання” травми означає, що батьки чи опікуни дуже зациклені на тавматичній події, постійно згадують її, обговорюють та розпитують дитину про подробиці. Часто батьки можуть бідкатися та говорити фрази типу:
🚫 «Ой лишенько! Як же тепер жити?»
🚫 «А що було б якби… (щось негативне сталося)»
🚫 «Як тобі повезло, що ти не постраждала(в) як Оксанка»
Таке повторне “відігравання” травми може призвести до психологічних проблем у дітей, таких як тривожність, депресія, відчуття повини, соціальна ізоляція. Тому важливо, щоб батьки чи опікуни звертали увагу на свої вихователіські методи, щоб забезпечити здоровий та позитивний розвиток своїх дітей 🌱
Всі 3 стилі виховання можуть загострювати у дитини симптоми, повʼязані з травматичною подією та гальмують природній процес відновлення. Тому батькам чи опікунам дуже важливо спочатку “прийти в себе”, попіклуватися про свій психо-емоційний стан та подивитися, ніби зі сторони, що зараз відбувається, що ви робите і як виглядаєте в очах дитини.
🪞Діти для батьків – це дзеркала, через які у дитини формується сприйняття себе. Тому, все як завжди, спочатку одягаємо маску на себе, потім – на дітей 😷
Як допомогти дітям під час травматичної події та після
- Підтримувати тілесний контакт: пригорунути, обійняти, взяти за руку (перед тим зобовʼязково запитати, чи дитина не проти).
- Давати слова підтримки та любові на кшталт: «Це скоро закінчиться, ми поруч. Ми тебе дуже любимо».
Проявляйте спокій та впевненість (на скільки це можливо), щоб допомогти дитині відчувати себе безпечно. - Вентиляція емоцій. Це процес висловлення своїх почуттів і емоцій з метою вивільнення або зняття накопиченої напруги.
Запитайте, що дитина думає відносто події та що відчуває. Уважно вислухайте її та, за необхідністю, допоможіть визначити і назвати емоції.
Не критикуйте дитину та не засуджуйте, що б вона зараз не говорила.
Потім щиро поділитися своїми почуттями, наприклад: “Я чую, що тобі страшно зараз. Це нормально боятися в цій ситуації. Мені також зараз страшно. Але я знаю, що ми з усім впораємося”.
Буде добре, якщо ви пригадаєте якийсь дозвід з життя, де і ви, і дитина чогось злякалися, але потім справились з ситуацією. Наприклад, коли дитина впала і поранилась чи вперше відвідала стоматолога. - Надайте інформацію. Залежно від віку дитини, поясніть, що відбулося чи відбувається в контексті травматиної події, в обсязі, якому вони зможуть зрозуміти. Необхідно відповісти на її запитання правдиво, але обмежити деталі, які можуть бути травматичними.
- Стабілізаційні вправи. Навчіть дитинутехнікам, які можуть допомогти зняти стрес і заспокоїтися. Це ожуть бути техніки дихання (короткий вдох, довгий видох), заземлення, техніка 5-4-3-2-1.
Знизити емоційні реакції може також допомогти активація прифронтальної кори. Для цього потрібно задавати різі питання, загадки, запропонувати виконати різні математичних підрахунки чи задачі.
Також корисно використовувати білатераньну стимуляцію. Простими словами, це почергове простукування лівої та правої частини тіла, наприклад, плечей, лопаток, стегон та ін. Можна попросити дитину потупати (помарширувати) на місці. - Фізіологічне відновлення. Потурбуйтеся про те, щоб в дитини був гарний 8-ми годинний сон, корисне збалансоване харчування та необхідна кількість води.
Відразу після травматичної події можна дати дитині солодкий теплий чай. - Ігри. Відволікти увагу дитини можна завдяки іграм, які є доступні тут і зараз, наприклад: гра в слова, асоціації, гра руками, гра тіней (якщо нема світла). Можна також почитати казки, дати розмальовки, пластилін, залучити до якоїсь творчості чи інше.
В іграх діти можуть перепрогравати сценарій травматичної події, це нормально. Але потрібно бути обережними з вибором ігор, оскільки деякі з них можуть поглибити стрес.
Ігри, що стимулюють спілкування, сприяють розвитку соціальних навичок та кращому розумінню емоцій, можуть бути корисними для дітей, які хочуть перепрогати травматичну подію. Головне – забезпечити підтримку та розуміння з боку батьків або дорослих, які розуміють контекст ігор і можуть допомогти з обробкою та розумінням емоцій, які виникають під час гри.
Також, важливо обмежувати час, проведений дітьми за грою, і обговорити з ними їхні враження та емоції після гри. Це може допомогти їм опрацювати свої враження та зміцнити психологічну стійкість. - Забезпечте регулярну рухову активність. Заняття спортом або виконання фізичних вправ може допомогти дітям відволіктися від стресу та набути більше енергії.
Також важливо проводити час на свіжому повітрі. Прогулянки в лісі або біля водойм можуть допомогти заземлитися та стати спокійнішими. - Соціалізація. Соціалізація допомагає дітям швидше повернутися до нормального життя, відволіктися та отримати підтримку від однолітків чи дорослих. Соціалізація може сприяти створенню відчуття приналежності до групи та відчутті безпеки, що допомагає уникнути відчуття відчуження, ізоляції та виключеності після травматичних подій.
- Підтримуйте рутину, ритуали та звички, які дітям вже знайомі. Це може створити відчуття стабільності, безпеки та спокою.
Після травматичних подій люди часто втрачають відчуття контролю, натомість зароджується відчуття безпорадності та безпомічності. Виконання звичних ритуалів чи прості звичні дії можуть повернути субʼєктивне відчуття контррлю, впливовості та передбачуваності.
Створюйте також нові цікаві ритуали. Наприклад, щодня – ранкова руханка, щочетверга – похід за морозивом, щопʼятниці – приготування спільної вечері, малювання разом і т.д.
Ритуали можуть створювати цінні спільні моменти для сім’ї, зміцнюючи зв’язок між батьками та дітиною. - Використовуйте уяву як ресурс.
Дітям корисно потренуватися у створенні «безпечного місця» у своїй уяві. Ця техніка дозволяє використовувати уяву та керувати картинками у своїй свідо- мості.
Іноді, коли ми засмучені, можна спробувати уявити собі місце, де нам краще, спокійніше, безпечніше. Домопожіть дитині уявіти місце або ситуацію, яка змушує її почуватися добре. Це може бути якесь реальне місце, яке вона пам’ятає (наприклад, похід в луна-парк) або ж уявне (наприклад, місце з улюблениої казки).
Нехай дитина в уяві відправиться в це місце та розкаже, що вона там бачить, опише все до деталей. Запитайте в неї, чи чує вона там якість зувуки чи запахи? Можливо цвірінкання пташок та запах свіжоспеченого печива.
Важливо задіяти всі органи чуття – зір, слух, нюх, доторки, смак.
Далі необхідно уявити поруч когось особливого (друга, героя казки\мультика). Цей персонаж має бути добрим, помічни, мудрим та сильним.
Потім потрібно сказати дитині, що вона завжди може приходити в це безпечне місце (можна навіть дати назву цьому місцю). Помічник з цього місця завжди буде поруч і підтримуватиме дитину.
Цю техніку можна робити в напівмедитативному форматі з заплющеними очима. Для дорослих вона також підходить 👌
Також у кризових ситуаціях можна запитати у дитини: «Як би вчинив улюблений герой казки, мультику чи серіалу? Які б були варіанти вирішення проблеми?»
Таким чином дитина буде вчитися знаходити здорові коупінги у інших та шукати нові альтернативи вирішення різних проблем.
Чому дорослим варто звернутися до психолога після травматичної події?
Після травматичного досвіду, людина може відчувати стрес, тривогу, апатію, подавленість, відчуття відсторонення, бажання ізолюватися від всіх, безпорадність, безпомічність та інше.
Якщо вчасно не звернутися за допомогою, симптоми можуть провокувати розвиток депресії, ГТР (генералізований тривожний розлад), панічного розладу, ПТСР (посттравматичний стресовий розлад) чи інших проблем.
В такому стані батькам може бути важко дати раду собі, а тим паче дітям. Навіть маленькі діти добре «сканують» стан батьків, навіть якщо вони цього не виражають словами. І тоді до власного стресу дитини додається ще хвилювання про батьків, що в результаті погіршує її стан. Тому в більшості випадків психологи працюють спочатку з батьками, а потім вже з дитиною.
Фахівець з ментального здоровʼя може допомогти розпізнати проблему, справитися з симптомами, емоціями та думками, полегшити стан, надати підтримку та навчити стратегіям подолання стресу.
