Впродовж життя кожна людина рано чи пізно стикається з втратами і горем. Втрата відбувається тоді, коли щось залишається позаду за власним вибором або через обставини. Найчастіше в контексті втрати йдеться про смерть. Проте в широкому розумінні втрата охоплює будь-які значущі зміни, пов’язані з втратою чогось важливого для людини – такого, що супроводжується інтенсивними особистісними переживаннями.
Втрата — це по(дія); розрив, припинення чи позбавлення зв’язку з кимось або чимось цінним, життєво-важливим для людини. Втрата спричиняє горе.
Горе — це природна спонтанна реакція на втрату, яка визначається як сукупність емоцій і станів, що проживає людина після втрати. Реакції горя відбуваються на емоційному, фізичному, когнітивному, поведінковому та соціальному рівнях функціонування людини. Горе є багатогранним і впливає на всі аспекти життя.
Горювання (або скорбота) — це природний процес адаптації до втрати; до змін, що відбулись у житті через втрату; пристосування до зміненого після втрати світу. Горювання — це універсальний і водночас дуже індивідуальний процес, який кожна людина переживає у свій власний спосіб.
У сучасній психології горювання розглядається як складний і багатоступеневий процес переживання втрати, який потребує часу та певних внутрішніх зусиль для адаптації.
Дослідження феномену горя як реакції на втрату та процесу горювання як адаптації до втрати є важливими темами в сучасній психології. Актуальні психологічні підходи допомагають краще зрозуміти, підтримати та надати психологічну допомогу людині, яка стикається з втратою, і сприяти прагненню повернутися до повноцінного життя.
Далі в цій статті ми розглянемо деякі аспекти психологічних особливостей втрати, горя та процесу горювання через призму сучасних наукових досліджень та практичного досвіду надання фахової допомоги в груповій роботі та індивідуальному консультуванні клієнтів, які звертаються з відповідними запитами.
Різновиди втрат
Як зазначено вище, попри те, що втрата зазвичай асоціюється зі смертю, людина проживає процес горювання і після інших значущих втрат. У психології існують різні підходи до типологізації втрат. Зупинимося на тих видах втрат, які, на мій погляд, можуть надати читачеві більш широке уявлення про втрату:
- Втрата близької людини
- Фізична втрата
- Втрата роботи
- Втрата ролі чи статусу
- Втрата віри, ідеалів та цінностей
- Втрата внаслідок травматичних подій
Втрата близької людини
- Смерть близької (значущої) людини
Втрата близької людини є найбільш стресогенною подією в житті. Цей тип втрати є найважчим переживанням і зазвичай супроводжується глибоким горем. Таку втрату ще називають “тяжка втрата”
- Розлучення чи розрив стосунків
Втрата романтичних/партнерських стосунків також викликає глибоке емоційне потрясіння і може призводити до відчуття самотності, низької самооцінки та депресії
- Розлука через еміграцію або переїзд
Втрата близьких через зміну місця проживання також може викликати горе, адже людина втрачає близький контакт і підтримку
Фізична втрата
- Інвалідізація, травматизація або хронічне захворювання Люди, які втратили здатність повноцінно функціонувати через хворобу або травму, можуть відчувати втрату своєї ідентичності, свободи руху, а також відчуття цінності життя
- Психічні розлади Люди з психічними розладами також можуть відчувати втрату контролю над своїм життям, втрату почуття безпеки та стабільності
- Втрата фізичного комфорту Депривація сну або порушення сну через небезпеку чи стрес; неможливість забезпечити базові потреби (їжа, вода, житло) через порушення інфраструктури чи вимушене переміщення може відчуватися людиною як втрата
Втрата роботи
- Звільнення або вихід на пенсію, втрата роботи через закриття підприємства чи пошкодження інфраструктури Втрата роботи, особливо якщо це було несподівано, може викликати відчуття непотрібності, втрату мети та соціальної підтримки, яку людина мала на робочому місці
Втрата ролі чи статусу
- Зміна соціального статусу Втрата соціального статусу або зниження рівня доходів також можуть викликати емоційне потрясіння і впливати на самооцінку
- Зміна соціальних зв’язків Наприклад, зміна школи, університету або розрив із друзями можуть викликати відчуття втрати, оскільки людина залишає своє звичне середовище та близьких
- Пов’язані з батьківством Після народження дитини батьки можуть відчувати втрату своєї колишньої свободи та часу для себе, навіть попри позитивні емоції, пов’язані з народженням дитини
- Через зміну місця проживання Переїзд, особливо в іншу країну або інше місто, означає втрату звичного середовища, кола друзів, і часто викликає відчуття ностальгії за минулим життям
- “Порожнє гніздо” Батьки можуть відчувати втрату, коли діти залишають дім, і відчуття порожнечі стає домінуючим.
- Догляд за старшими родичами Зміна ролі у сім’ї, коли дорослі діти стають опікунами своїх батьків, може також бути переживанням втрати
Втрата віри, ідеалів та цінностей (духовна криза)
- Втрачена віра або сенс життя Іноді люди переживають втрату смислу життя, руйнації ідеалів та принципів або віри у вищі сили, що може викликати екзистенційну кризу та почуття безвиході
- Втрачений ідеал або життєва мета Це може стосуватися розчарувань у кар’єрі, втрачених амбіцій, провалу в реалізації важливих життєвих планів, що може викликати відчуття розбитості, смутку і навіть кризи ідентичності
Втрати внаслідок травматичних подій
- Травма, пов’язана з катастрофою або війною Люди, які стали свідками чи учасниками травматичних подій, можуть переживати втрату відчуття безпеки, втрату віри у світ, а також можуть втратити близьких людей у цих подіях
- Жертви насильства чи злочинів Ті, хто пережили фізичне або емоційне насильство, можуть відчувати втрату довіри, самоцінності, а також відчуття контролю над своїм життям.
Індивідуальність переживання втрати
Горе розвивається за власною траєкторією, не існує “протоколу відчуття болю” після втрати; також неможливо повністю уникнути страждань. Дослідження свідчать про те, що спроби придушити або заперечити горе з однаковою ймовірністю затягують процес, а також вимагають додаткових емоційних зусиль.
Так само хибними є теоретичні уявлення про те, що “чим “більше” горя – тим краще; що є «нормальним» стосовно втрати; що існує правильний спосіб горювати – можуть ускладнити процес переживання втрати.
Переживання втрати – це процес емоційного та життєвого пристосування, через який проходить людина після втрати. В психологічній літературі зустрічається таке визначення як “нормальне горе” чи “нормальне горювання” – це означає процес, через який може проходити будь-хто, і водночас люди не переживають горе однаково. Це тому, що горе не виглядає і не відчувається однаково для всіх. Горювання є особистим досвідом. Кожна людина має індивідуальну реакцію на свою конкретну втрату. Не існує чітко регламентованої тривалості скорботи.
Сучасні підходи до розуміння горя
“Континуум горя”
Сучасна наука не розглядає горювання як процес із чітко визначеним початком і кінцем. Реакції горя можуть повертатися у вигляді спогадів або переживань у певні дати чи події навіть після тривалого часу, але з меншою інтенсивністю. Такий підхід підкреслює, що горе може бути інтегрованим у життя людини, стаючи невід’ємною частиною її життєвого досвіду.
Сучасне розуміння процесу переживання втрати в психології підкреслює, що горювання після втрати — це не тільки болючий досвід, але й процес адаптації та трансформації.
Ускладнене або затяжне горе
Протягом перших кількох місяців після втрати ознаки та прояви нормального горя є такими ж, як і прояви ускладненого горя. Проте для деяких людей реакції горя є виснажливими, і їх психологічний стан з плином часу не покращується. Людина не може адаптуватися до зміненого світу і повернутися до нормального функціонування. В такому випадку ми можемо говорити про ускладнене горе, іноді його ще називають тривалим розладом горя – розладом, пов’язаним з важкою втратою. Він може виникати через раптову або травматичну втрату, відсутність підтримки або глибокий емоційний зв’язок із втраченим.
Симптоми ускладненого або затяжного горя можуть бути такими:
- Стійка невіра в те, що близька людина померла
- Тривале емоційне заціпеніння через втрату
- Часті думки про померлу людину або про те, як вона померла
- Інтенсивний сум та емоційний біль, іноді з гіркотою або гнівом
- Неможливість насолоджуватися хорошими спогадами про померлу людину
- Звинувачення себе у смерті близької людини
- Бажання померти, щоб бути з померлою людиною
- Уникання нагадувань про втрату
- Постійна туга за померлим
- Почуття самотності, відчуженості чи недовіри до інших
- Труднощі з реалізацією інтересів або плануванням майбутнього
- Відчуття, що життя без померлої людини є порожнім або не має сенсу
- Втрата ідентичності або сенсу/мети в житті.
При ускладненому горі реакції горя затримуються або погіршуються. Ускладнене горе схоже на постійний, посилений стан жалоби, який заважає адаптуватися до нових обставин життя. Люди з ускладненим горем схильні до ризику погіршення симптомів і більшого ризику вчинення самогубства. В таких випадках необхідна професійна допомога: медична та психологічна.
Поза межами п’яти стадій: Сучасні теорії горя в психології
Найбільш відомою теорією горя є модель Елізабет Кюблер-Росс, яку вона запропонувала у своїй книзі «Про смерть і вмирання », спираючись на досвід роботи з невиліковно хворими пацієнтами. Е. Кюблер-Росс припустила, що пацієнти, які зіткнулися з власною смертю, проходять через стадії заперечення, гніву, торгу, депресії і прийняття.
Теорія 5 стадій горя увійшла у культурну свідомість настільки глибоко, що стала домінуючим способом проживання горя для багатьох людей і перетворилася на своєрідну «інструкцію того, як правильно горювати». Пізніше сама авторка піддала критиці власну роботу і запропонувала ідею, що горювання не є лінійним процесом. Що люди не обвязково проходять всі стадії або проходять у визначеному порядку. Сучасна наука пропонує більш гнучкі підходи до процесу горювання. Розглянемо деякі з них.
Модель подвійного процессу проживання втрати (Dual Process Model)
Маргарет Штробе та Хенк Шут запропонували модель, яка вказує, що людина балансує між двома паралельними процесами: орієнтованим на втрату (наприклад, печаль, стрес від розлуки, спогади про втрачене) і орієнтованим на адаптацію до нового життя (отримання нових навичок, налагодження нових зв’язків, розробка нових життєвих цілей, опанування нових ролей). Це природний процес, який допомагає людині відновлюватися та пристосовуватися до нової життєвої ситуації.
“Чотири завдання горя” (Four Tasks of Grieving)
Психолог Вільям Ворден пропонує систему з чотирьох завдань, які допомагають зрозуміти, як люди переживають горе. Зцілення відбувається поступово, коли в процесі горювання люди вирішують ці завдання в довільному порядку, переходячи від одного до іншого з плином часу.
Завдання 1: Прийняти реальність втрати
Завдання 2: Пережити біль горя
Завдання 3: Пристосуватися до світу без померлого
Завдання 4: Знайти міцний зв’язок з померлим у розпал нового життя.
Тож, деякі теорії можуть виглядати більш актуальними, ніж інші, але знаходження теорії, яка відповідає вашому досвіду, може значно допомогти на шляху переживання втрати. Всі ці теорії певною мірою нормалізують досвід переживання втрати. Всі вони мають різні компоненти, які можуть бути корисними. Незалежно від моделі горя людині у скорботі важливо прийняти те, що сталося та інтегрувати його в життя так, щоб це стало частиною досвіду, але не визначало людину у скорботі як таку.
Горювання є болючим процесом, проте може сприяти особистісному зростанню. Багато людей після пережитої втрати переосмислюють свої життєві цінності, відчувають більшу вдячність за життя, прагнуть до більш глибоких і значущих відносин або змінюють свій спосіб життя.
Підходи до консультування при переживанні втрати
Типи психологічної допомоги
Психологічне консультування при переживанні втрати – це вид професійної психологічної допомоги, покликаний підтримати людину на шляху її горювання. Консультація при переживанні горя може допомогти вам ідентифікувати та висловити свої емоції. Якщо ви втратили когось, хто був невід’ємною частиною вашого життя, консультування також може допомогти пристосуватися до зміненого життя та нових обставин і відновити ідентичність.
Консультування для людини у скорботі може сприяти:
- Зменшенню фізичних та емоційних симптомів
- Розвитку навичок адаптації, які допоможуть вам пристосуватися до життя без померлої людини
- Покращенню самосвідомості, оскільки ви починаєте розуміти, що ви відчуваєте і чому
- Прийняттю вашої втрати, що передбачає інтеграцію її у вашу реальність і підтримку здорового зв’язку з людиною, яку ви втратили, у міру того, як ви рухаєтеся далі у своєму житті.
Однак, якщо ваше горе дуже інтенсивне, вам важко з ним впоратися та інтегрувати цей досвід у ваше життя, ви можете скористатися іншими формами терапії.
Терапія горя
Ця форма терапії може допомогти вирішити поведінкові та фізичні проблеми, з якими ви можете зіткнутися після втрати. Вона також може допомогти вам, якщо ви не можете емоційно відокремити себе від людини, яка померла.
Терапія ускладненого горя
При ускладненому чи затяжному горі глибокі переживання охоплюють людину і не відпускають. Це може призвести до тривожних думок, дисфункціональної поведінки та труднощів у регулюванні емоцій, що ускладнює адаптацію до життя без близької людини.
Терапія розладу тривалого горя (РТГ) – форма психотерапії, яка може допомогти вам впоратися з цим видом горя.
Терапія травматичного горя
Ви можете пережити травматичне горе, якщо раптово втратили близьку людину або стали свідком її смерті, якщо обставини смерті близької людини є трагічними чи ускладеними.
Терапія травматичного горя може допомогти вам впоратися із інтенсивністю вашого горя, зменшити симптоми травми та полегшити адаптацію до нової життєвої ситуації.
Соціальна підтримка
Психологічні дослідження підкреслюють важливість соціальної підтримки в процесі переживання горя. Підтримка сім’ї, друзів, а також участь у групах підтримки може значно полегшити процес адаптації.
Інтеграція втрати в життя
Мета сучасного підходу до роботи з горем полягає не в тому, щоб «забути» або «подолати» втрату.
Скоріше, це інтеграція пам’яті та почуттів, пов’язаних із втратою, у повсякденне життя, що дозволяє продовжувати жити далі, зберігаючи при цьому зв’язок із минулим.
Підсумки
Сучасне розуміння втрати в психології змістилося від сприйняття горя як проблеми, яку потрібно «подолати», до сприйняття процесу горювання як природного процесу адаптації та особистісного розвитку.
Переживання горя стало трактуватися як індивідуальний процес, який розвивається та змінюється у часі, включає періоди важких емоцій та водночас – можливості для зростання, переосмислення життєвих цінностей і зміцнення відносин.
Проживання втрати — унікальний досвід, і сучасне психологічне консультування пропонує індивідуальний підхід до підтримки людей, які переживають різні види втрат та застосовує особливі підходу в адаптації:
Важливо враховувати значущість втрати для конкретної людини, її життєвий контекст та особистісні особливості, також соціальні та інші ресурси, що є доступними для людини у скорботі.
Сучасна психологія розглядає горе як не тільки процес відновлення, але й як можливість особистісного зростання і трансформації, коли людина після пережитої втрати починає переосмислювати своє життя, знаходити новий сенс і цінності.
Підбір фахівців
Якщо ви переживаєте важку втрату та відчуваєте потребу проконсультуватися з фахівцем, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців відповідно до проблематики у спеціальному розділі “Простору Психологів”
