Синдром Капгра (синдром ілюзорного двійника) – психічний розлад із психотичною симптоматикою (маячіння), за якого людина глибоко переконана, що один або декілька її рідних або знайомих були замінені відвертим самозванцем або надзвичайно схожим двійником. Синдром Капгра не є самостійним психіатричним або неврологічним діагнозом та акомпонує іншим захворюванням, що мають чіткі діагностичні критерії (параноїдна шизофренія, різні види деменції, черепно-мозкові травми тощо).
Існує дві форми синдрому Капгра:
- Синдром «негативного двійника» – людина вважає, що когось з її близьких замінив замаскований самозванець, який має подібний зовнішній вигляд, але є іншою (зазвичай підступною) особистістю.
- Синдром «позитивного двійника» – впізнавання у незнайомцях своїх близьких, знайомих людей.
Іноді синдром проявляється вірою у підміну домашнього улюбленця або те, що тіло самого хворого замінили.
Клінічна картина
Уперше синдром описав французький психіатр Жозеф Капгра у 1923 році разом зі своїм колегою Жаном Ребуль-Лашо на основі випадку «Мадам Макабре», коли жінка запевняла оточуючих у тому, що її чоловік та діти не є справжніми, а лише двійниками членів її сімʼї.
Ж.Капгра і Ж.Ребуль-Лашо вважали, що це явище містить інтерпретаційну ілюзію, а не ґрунтується на неправильному сприйнятті зовнішніх подразників.
- «Двійник» (імпостер) суб’єктивно переживається як дуже схожий на «оригінал» за зовнішнім виглядом і поведінкою, але відрізняється непомітними іншим деталями.
- Помилкова ідентифікація не піддається критичному осмисленню пацієнтом, є стійкою, не змінюється зусиллями по роз’ясненню, тобто відповідає характеристикам маревного досвіду.
- «Оригінал» зазвичай ідеалізується, натомість може виявлятися гнів і агресивна поведінка щодо «двійника», «самозванця».
- Свідомість у хворого зазвичай зберігається ясною, когнітивні функції неушкоджені, але спостерігається параноя, ворожість і недовіра до оточуючих.
- Іноді присутні деперсоналізація, дереалізація, переживання порожнечі та самотності.
- Синдром асоціюється з дефіцитом усвідомленого розпізнавання облич і голосів та пов’язаний із порушеннями суджень про інтенсивність власного афекту при вигляді знайомих осіб, значення виразів обличчя інших людей.
Епідеміологія
Важливо зазначити, що синдром Капгра є рідкісним проявом психічних розладів та обов’язково потребує професійної медичної оцінки та лікування.
Синдром Капгра може виникнути унаслідок різних психічних порушень, таких як шизофренія, біполярний розлад або інші розлади, що супроводжуються психотичними станами. Сучасна психопатологія висуває гіпотезу, що цей синдром та синдром Котара патогенетично корелюють між собою. Іноді феномен Капгра асоціюється з еротоманічним маячінням або маячнею невірності.
Дослідження, проведене на 517 госпіталізованих пацієнтах Психіатричної лікарні в Белмонті, (США, Массачусетс, спільно із Університетом Парми у Італії) із першим епізодом психотичного розладу, включаючи шизофренію, короткочасні психотичні, неуточнені психотичні, маячні та шизоафективні розлади, виявило, що синдром Капгра був у 14,1% пацієнтів. Найвищим був ризик при гострих або короткочасних психотичних розладах (шизофреноподібні психози – 50%, короткочасні психози – 34,8% або неуточнені психози – 23,9%), при великій депресії – 15%, шизофренії – 11,4% і маревному розладі – 11,1%. Рідше зустрічався синдром помилкової ідентифікації у пацієнтів із біполярним I (10,3%) та шизоафективним розладами (8,2%). Стать та вік не були визначальними.
Серед пацієнтів з неврологічними розладами синдром Капгра діагностується приблизно у 10% випадків прогресуючої деменції. В одному з досліджень виявлено, що серед пацієнтів із сенільною деменцією Альцгеймерівського типу або деменцією з тільцями Леві, 16% мали певну форму синдрому помилкової ідентифікації, тоді як у людей із лобно-скроневою деменцією або хворобою Паркінсона такого не спостерігалося. У пацієнтів з деменцією з тільцями Леві феномен Капгра поєднувався із зоровими галюцинаціями та тривожністю.
Синдром Капгра може з’являтися при таких неврологічних станах як:
- артеріовенозна мальформація
- делірій
- розсіяний склероз
- травма головного мозку або пухлина
- інсульт
- епілепсія
Основа функціональних порушень
Синдром помилкової ідентифікації є однією з найцікавіших та недостатньо вивчених форм проблем із пам’яттю, які можуть бути результатом психіатричного або неврологічного захворювання.
Тривалий час уважалося, що синдром Капгра, як різновид монотематичного маячіння, є результатом аномальних психодинамічних процесів. Проте дослідження, проведені за останні десятиліття, свідчать на користь того, що симптоматика синдрому виникає на ґрунті мозкової дисфункції усередині моделі обробки зображення обличчя інших людей та їх розпізнавання.
Припущення про те, що синдром Капгра передбачає додатковий дефіцит процесів виконавчого контролю, необхідного для моніторингу змісту пригадуваного у пам’яті, потребує подальших досліджень. Докази на підтримку цієї гіпотези походять зі спостережень за тим, що виявлено чимало випадків синдрому Капгра та інших маячінь, пов’язаних із пошкодженням лобової частки мозку, головно правої префронтальної кори.
Симптоматика синдрому Капгра може бути результатом роз’єднання між вентральними зоровими структурами та лімбічними структурами, що відповідають за емоційну обробку побаченого.
Існує припущення, що синдром Капгра може становити «дзеркальне відображення» прозопагнозії (розлад сприйняття обличчя з втратою здатності до розпізнавання людських облич при збереженні ідентифікації предметів, елементів одягу тощо).
Лікування
Лікування марення Капгра полягає першочергово у терапії основного захворювання, що його викликало. Важливою складовою купірування синдрому є антипсихотичні препарати. Як правило, лікування маревних розладів ускладнюється відсутністю розуміння пацієнтом неадекватності свого стану та хиб мисленнєвого процесу. Госпіталізація може знадобитися, якщо пацієнт демонструє самоушкоджувальну або агресивну щодо інших поведінку.
Психологічна допомога
Слід зауважити, що не існує специфічного протоколу для роботи психолога чи психотерапевта з самим синдромом Капгра, оскільки він лікується медикаментозно під наглядом вузькоспеціалізованих лікарів (психіатр, невролог).
Психологічний супровід може надаватися родичам та близьким людини, що страждає від синдрому Капгра, а також пацієнту після стабілізації його психічного стану, усунення психотичної складової (марення, галюцинації, психомоторне збудження тощо), як додаткова допомога.
Фахівець з ментального здоров’я може стати важливим ресурсом для відновлення пацієнта, надаючи підтримку та розуміння, допомагаючи пацієнту (та його рідним) прийняти особливості його здоров`я, заохочуючи не втрачати мотивації до подальшого лікування, виробити стратегії копінгу для управління стресом та тривогою, пов’язаною з ілюзіями, розглядати критично реальність своїх переконань.
Кожен випадок є індивідуальним, тому фахівці використовують доказові методи відповідно до конкретних потреб і характеристик пацієнта та його оточення.
