Страхи у дітей

Серед розмаїїтя класифікацій дитячих страхів відповідно до вікової психології, на мій погляд, найбільш універсальна така:

• До 1-го року — Різкі, звуки, самотності, чужих людей
• 1 рік — Самотності, незнайомих людей, лікарів, уколів, неочікуваних різких звуків
• 2 роки — Покарання, тварин, уколів
• 3 роки — Казкових персонажів, самотності, уколів, темноти, болі, У 3 роки з’являється страх перед покаранням.
• 4 роки — Крові
• 5 -7 років — Смерті, тварин, глибини ,страшних снів, вогню, пожежі, нападу, війни, захворіти, покарання, казкових персонажів, води, транспорту, самотності, темряви і замкнутого простору. У 6 років інколи з’являється страх смерті (власної та батьків), він проявляється не прямо, а в боязні нападів, пожеж, стихій.
• 7-10 років — Запізнитися в школу, страшних снів, нещастя, біди, долі (забобони – чорний кіт і т.д)
• 11-12 років — Пожежі, нападу, глибини, запізнення, смерті батьків, особистої смерті
• 13-15 років — Нападу, особистої смерті, захворіти, стихії, страх зійти з розуму, бути не собою замкненого простору, тварин, смерті батьків

СТРАХИ МАЛЮКІВ

Страх є емоційним станом, що йде від інстинкту самозбереження. Страх втрати матері, страх самотності, напевно, є вродженим.

Схильність до почування страхів, переживання тривоги виявляється ще в ранньому дитинстві і своїм корінням сягає стосунків матері та дитини.

На малюків першого року життя вкрай негативно впливає розлука з матір’ю(особливо небезпечним є навіть нетривале, тимчасове позбавлення дитини материнської опіки).

Діти лякаються голосних незрозумілих звуків, бояться (особливо, малюки) невідомих предметів, темноти.

Вже з 7 місяців діти проявляють хвилювання через відсутність матері та нестачу емоційного контакту з нею. Відсутність матері, її любові, уваги, турботи призводять до втрати довіри дитини до навколишніх і стають основою формування страхів у дітей, особливо, в емоційно чутливих.

У 8 місяців, як страх смерті, може проявлятися боязкість, страх перед незнайомими, не схожими на матір, чужими людьми.
У віці 2-3-х років починається усвідомлення самого себе, формування почуття власного “Я”. І перші страхи, як правило, відбивають усе незрозуміле цьому “Я”.

В дитинстві страх — одна з найпоширеніших реакцій, яка за відсутності життєвого досвіду діє як інстинкт самозбереження. Зовнішні умови життя дитини – взаємини в родині, батьківське ставлення впливають на появу або відсутність страху.

ЗМІСТ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ

Деякі діти в дошкільному чи молодшому шкільному віці страждають нічними страхами. Часто дітям сниться, що вони не в змозі втікати, що їх хтось ловить, а вони не можуть захиститися.

Ці типи снів помічено майже у всіх дітей і їх символічне значення: страх полишеності чи розлуки, покарання.

Епізоди нічних жахів проявляються у 4% дітей дошкільного віку. Початок їх характерний для 3-7 років.

Дитячі страхи часто починаються зі страху темноти і самотності. Вони можуть загострюватися і спостерігатися до 5-6 років. Дитина вимагає, щоб світло залишали ввімкненим; і часто, якщо вимикач знаходиться під рукою, більше не лякається.

Після 3,5 років у деяких дітей з’являється страх перед дикими тваринами, а до 5-6 років (особливо у дівчаток) виникає страх, що під ліжком сховалась якась небезпечна людина.

В 6 років діти лякаються тіней або привидів, в яких почувають злодіів, вбивць, що причаїлись в темноті.

В дитячих страхах переважають наступні відчуття:

• страх залишитися без дорослих,
• відсутність мами, тата;
• смерті батьків;
• страх нападу бандитів;
• захворіти і померти;
• появи чужих;
• страх покарання;
• страх негативних казкових персонажів – Баби Яги, Кощія Безсмертного, Бармалея, Змія Горинича, чудовиськ, невидимок, кістяків.

В дитини може виникати страх спізнитися в дитячий садок (чи школу).

Перед тим, як заснути, деякі діти бояться: страшних снів; темряви; вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страхи тварин); машин, потягів, літаків (страхи транспорту); бурі, урагану, повені, землетрусу (страхи стихій); висоти чи глибини; перебування у тісній, маленькій кімнаті, приміщенні; води; вогню; пожежі, великих площ; лікарів; кропиви, уколів; болю; несподіваних, різких звуків, раптових дій – гуркоту, вибуху і таке інше.

Необачні розмови дорослих, коментарі незвичайних подій, покарання дітей темною кімнатою чи ізольованістю, страшні сцени фільмів сприяють появі страхів.

В середньому, страхів більше у дівчаток, ніж у хлопчиків, через їх більшу чутливість. Часті захворювання впливають на вразливість дитини щодо страху.

Висока чутливість до страхуу шестирічних хлопчиків і дівчаток є вищою, коли вони не відвідують школу. У школярів страхів менше, ніж у дошкільнят.

В молодшому шкільному віці поєднуються інстинктивні та соціально опосередковані страхи. З’являється страх бути не таким, як інші, страх несприймання та відторгнення іншими дітьми.

Страх „бути не таким” вказує на загрозу невідповідності груповим нормам і стандартам, є страхом соціального неприйняття і самотності.

ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРИЧИНИ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ

Схильність до емоційних розладів до деякої міри зумовлюється впливом генетичних факторів.

Емоційна чутливість і пов’язана з нею вразливість, відсутність або втрата любові і прив’язаності, неможливість відбити агресію та усвідомлення особистісного безсилля, – сприяють виникненню в уяві дитини страхів.

Нічні сноговоріння можуть бути свідченням переживання дитиною тих подій дня, реальності, які й справді викликають страх, тривогу і напруження.

Існує індивідуальна готовність до розвитку реакції страху, особливо вроджена. Будучи різними за своїми індивідуальними поведінковими стилями, діти по-різному сприймають і переживають незвичні ситуації.

Одні вже з народження мають чіткий рефлекс боязні, інші реагують менш бурхливо. Лякливість дітей є чимось цілком звичайним і, досить важко відрізнити, невротичний це страх чи реальний.

Тривожний тип реагування остаточно закріплюється в старшому дошкільному віці.

Якщо дитині не вистачає впевненості в тому, що мама любить її, чи в тому, що в потрібний момент вона опиниться поруч, у неї може з’явитись тривога чи страх того, що з мамою щось трапилось.

У випадках хвороби чи відсутності батьків, у дітей може виникнути страх розлуки з ними.

Діти легко “заражаються страхами” і фобії можуть бути “засвоєні” від інших членів родини.

Нерідко несвідомо батьки створюють тенденцію до розвитку страху, неодноразово застерігаючи дитину, щоб вона чогось боялась, не вступала в контакт з деякими ровесниками та старшими людьми.

Інколи страх нагнітають страшні історії та казки, що викликають у вразливих дітей тривогу і страх (особливо, перед сном). Страхи можуть бути і результатом власного досвіду дитини (наприклад, страх собак).

Непомітно можна посилювати готовність до розвитку страху, якщо в присутності дітей згадувати про хвороби, біль, операції. Діти надто чутливі до таких розповідей.

Часто батьки свідомо загрожують своїм дітям, намагаючись саме так підняти власний авторитет. Дітей, щоб вони слухались, лякають хворобами, інфекціями, лікарями, уколами.

Тривожність і страх можуть бути викликані втратою бажаного об’єкту (дитина полишена батьків, близького друга чи улюбленої тваринки)

ЯК ВПЛИВАЮТЬ НА ДИТИНУ СТРАХИ

Дуже часто поява страхів у дітей зумовлена поведінкою батьків і є їх провиною.

Коли дитячі страхи хворобливо загострені і зберігаються тривалий час, то це є ознакою неблагополуччя, свідчить про фізичну і психічну ослабленість дитини, про неправильну поведінку батьків, конфліктні стосунки в сім’ї.

Не будучи підтримана батьками, почуваюча страх дитина стає плаксивою. Страх, підсилюючись, породжує інші страхи і може призвести дитину до невротичного розладу.

Зрештою, цим, в окремих випадках, можна пояснити природу таких негативних звичок у дітей, як заїкання, смоктання пальця, висмикування волосся і т.п.

Страхи маленьких дітей мають так мало спільного з реальністю, і все ж ірраціональні страхи часто бувають набагато сильніші, ніж страхи реальні, і саме вони переважають в ранньому дитинстві.

Деякі діти панічно бояться зробити помилку, коли готують уроки чи відповідають біля дошки, лякаючись осуду батьків, які ймовірно, педантично перевіряють кожне слово. І при цьому постійно дорікають дитині, паралізуючи її волю.

Варто пам’ятати, що страх як негативна емоція, ослаблює і невротизує особистість, та нерідко стає поштовхом до біль серйозних психічних розладів.

ФОБІЇ У ДІТЕЙ

Фобія – це тип тривожного розладу, який проявляється як дуже сильний та ірраціональний страх перед чимось, що насправді представляє незначну або зовсім відсутність реальної небезпеки.

Визначенням фобії може бути «стійкий та ірраціональний страх перед конкретним об’єктом, діяльністю чи ситуацією, що призводить до бажання цього уникнути».

Види фобій класифікуються відповідно до об’єкта / обставини / досвіду, що побоюється, так що кожна з існуючих має свою назву.

Деякі трапляються не дуже рідко, оскільки більшість людей зазвичай не бояться предмета, якого боїться людина, що страждає фобією.

• Астрофобія: страх перед небесними зірками.
• Гідрофобія: боїться води.
• Астрафобія: страх стати жертвою блискавки. Це також стосується тих, хто має ірраціональний страх грому, шторму чи блискавки.
• Антропофобія: страх перед людьми чи соціальними відносинами. Це підвид соціальної фобії.
• Автоматонофобія: перебільшений страх перед тим, що уособлює чуттєву істоту (ляльки, опудала тварин, статуї, ляльки та інші предмети, загалом неживі).
• Бактеріофобія: страх перед бактеріями, мікробами та їх наслідками.
• Какофобія: ірраціональний страх перед усім, що вони вважають потворним (людей, предмети, тварини тощо).
• Дендрофобія: ірраціональний страх перед деревами та їх характерними елементами (гілками, листям, корінням, листям тощо).
• Ехінофобія: страх перед конями.
• Гінофобія: страх і відраза до жінок. Це фобія, яка, як правило, вражає лише чоловіків.
• Гамофобія: страх перед шлюбом або зобов’язаннями в парі.
• Гіпопотомонстрози епіпедаліофобія: страх перед вимовою довгих та / або складних слів.
• Локкіфобія: страх перед пологами чи пологами. Він також відомий як токофобія.
• Мікрофобія: страх перед дрібницями чи дрібницями.
• Некрофобія: страх смерті, мертвих або елементів, пов’язаних з можливістю смерті (наприклад, хвороби).
• Обезофобія: страх жирувати, товстіти або набирати вагу. Не плутати з гордофобією (неприйняття, а не страх, товстунів).
• Октофобія: ірраціональний страх перед цифрою 8.
• Орнітофобія: страх птахів.
• Філематофобія: страх перед поцілунками будь-якого виду.
• Подофобія: страх своїх ніг, навіть власних.
• Пірофобія: крайній страх вогню.
• Соціофобія: страх бути відхиленим або негативно оціненим соціальним середовищем. Зазвичай це відбувається у підлітків.
• Венустрафобія: страх перед привабливими та красивими жінками.
• Зоофобія: страх перед тваринами. У нього багато субфобій (арахнофобія, офідіофобія, кінофобія та ін.).
• Ксенофобія: відмова іноземця.

НАЙРОЗПОВСЮДЖЕНІШІ У СВІТІ ДИТЯЧІ ФОБІЇ

Ксантофобія

Виявляється, що кольорів також можна дуже боятися і ксантофобія – це страх жовтого кольору.

Вчені пояснюють цю фобію тим, що жовтий колір міг бути пов’язаний з певним трагічним життєвим досвідом. Часто це спричиняють якісь трагічні події.

Так у Китаї жовтими були шарфи імперських солдатів Через негативний досвід люди почали відноситися погано й до всього жовтого, що ніяк не було пов’язаним з армією та політикою.

Для людей з ксантофобією справжнім випробування виявляється вживання лимонів, бананів, сиру, лимонаду, яєць.

Хілофобія

Ліс та дерева викликають паніку у людей, які мають хілофобію. Частина слова «hylo» запозичена з грецької й означає «ліс».

Цей страх пояснюється тим, що у дитячих казках, розповідях, фільмах ліс виступає, як місце де відбуваються страшні речі.

Потрібно розділяти хілофобію від звичайного страху заблукати в лісі.

У людей, які страждають хілофобією, проявляються й інші симптоми: сухість у роті, підвищене потовиділення, судоми.

Турофобія

Одна з найрозповсюдженіших фобій, з якою звертаються до спеціалістів – турофобія. Є люди, які страждають від панічного страху перед сирними продуктами.

Нелюбов до сиру зрозуміла, але страх його – ні, адже, здавалося б, що може бути страшного в тертому сирі, наприклад? Однак, на світі є люди, які навіть втрачають свідомість від запаху або вигляду сира.

Омфалофобія

Якщо ви панічно боїтесь торкатися свого пупка, бо раптом щось з ним станеться, то це прояви омфалофобії.

Для тих, хто страждає омфалофобією нестерпно навіть бачити відкритий пупок. Смішного в цьому нічого не має, адже навіть селебреті страждають від цієї фобії.

Хлої Кардаш’ян та Дженні Фрост намагаються давно позбутися омфалофобії.

Омброфобія

Панічно боїтесь дощу? Можливо у вас омброфобія. Як би дивно не звучало, але так, омброфобія – страх потрапити під дощ.

Психологи пояснюють причину цієї фобії наступним чином: ті, хто страждають омброфобією бояться не просто потрапити під дощ, а під кислотний дощ.

Про нього іноді попереджають синоптики, коли розповідають про небезпечні викиди в атмосферу та їх наслідки. Виникнення фобії пов’язане з негативним досвідом у житті через дощ

Номофобія

Одна з найсучасніших фобій, визнаних медичним товариством. Слово «номофобія» – калька з англійського «Nomophobia», що означає «No mobile phone phobia».

Люди, які страждають від цієї фобії бояться залишитися без телефону. У них спостерігається дратівливість, неможливість зосередитися, почуття сильного дискомфорту, печалі, розгубленості.

Проведені дослідження показали, що чоловіки більше страждають від номофобії, ніж жінки. А 65 % американців взагалі сплять поряд з телефоном.

Також статистика стверджує, що кожна п’ята людина швидше згодна вийти без взуття, ніж без телефона.

Уранофобія

Ірраціональний страх неба переслідує людей з уранофобією. Їм доводиться чи не найважче, адже кожен їх вихід на вулицю – це катування.

Ця фобія може виникати від раптово побаченого літака, або новин про метеоритний дощ.

Після подій 11 вересня 2001 року в США багато людей зверталися за допомогою до спеціалістів саме через страх дивитися в небо.

Певний внесок у розвиток цієї фобії вносять й Голлівудські блокбастери, які розповідають про вторгнення інопланетян та падіння Місяця. А ці стрічки дивляться вразливі діти.

Пентерафобія

Саме так називають страх перед тещею або свекрухою. Страх перед тією, яку ми нерідко називаємо «другою мамою» – фобія, яка зустрічається досить часто.

Цю фобію провокують самі тещі та свекрухи своїми діями. Це відбувається, коли їхні діти виростають та створюють власну сім’ю.

Бажання брати активну участь в житті своїх дітей, оберігати їх від небезпеки, вчити піклуватися про них усіх членів нової сім’ї – це своєрідна манія багатьох батьків, адже дорослішання дитини – завжди стрес для матері.

Вона відчуває себе непотрібною, забутою, маючи доросле дитя.

Тріскайдекофобія та тетрафобія

Одна з найчастіших фобій, яка переслідує забобонних людей. Число 13 у багатьох народів пов’язане з чимось поганим.

Одне тільки згадування п’ятниці 13-го навіює містичні думки, пов’язані з нечистою силою.

Люди бояться 13-го числа починати нові справи, у деяких будинках може бути пропущений 13 поверх і ви не знайдете 13 квартири. Насправді ж все залежить від культурної особливості народу.

Якщо у Європейських країнах та Америці бояться числа 13, то в Азії так само ставляться до числа 4 – числа смерті. А це вже тетрафобія.

Атіхіфобія

Страх невдач здатний вкрай негативно позначитися на житті людини, на її діях і намірах, а також перетворитися на необґрунтовану фобію, яка стане нездоланним бар’єром перед досягненням цілей.

Для таких людей, поняття невдача і конкуренція є взаємопов’язаними, тому вони нічого не роблять в області здатної викликати проблему.

Результатом цього стає втрата впевненості, що тягне депресію, а можливо і більш негативні наслідки.