Ознака психічного здоров’я – вміння турбуватися про себе.
Чим краще ми знаємо себе та свої способи реагування, тим легше нам зрозуміти, що з нами відбувається в складних ситуаціях і ефективно підтримувати себе.
Турбота про себе – це не егоїзм, а базова психічна гігієна. Шалений темп життя призводить лише до перенавантаження нервової системи.
Все важчим стає заспокоєння, відновлення тіла і саморегуляція. Тим часом все більше з’являється психічних розладів особистості та різних порушень.
Ми часто відчуваємо примус щось робити, бо власне нервова система не дозволяє нам посидіти на місці, зупинитися і залишитися в теперішньому моменті.
Відправною точкою для змін такого укладу речей є пізнання себе, своїх реакцій, рис особистості, функціонування в різних ситуаціях.
Процес знайомства з нашою нервовою системою – це про те, щоб помічати, що нас активізує, а що заспокоює. Іншими словами напруга і розслаблення є двома кінцями континууму активації нервової системи.
Якщо ми перебуваємо в стані сильного стресу протягом місяців чи навіть років і відчуваємо певне збудження більшу частину часу, однозначно одне заняття йогою чи один похід до психолога не змусять нас увійти в постійний стан розслаблення та спокою.
Отже, що ми можемо зробити для саморегуляції?
Треба допомогти організму та нервовій системі впоратися зі стресом. Яким чином ми можемо це робити?
Підтримувати себе, докладаючи зусиль для регуляції нервової системи та відновлення гомеостазу.
Варто пам’ятати, що для того, щоб тіло почало розслаблятися, нам необхідно почуватися в безпеці. Саме тому дуже важливо є усвідомлення власного стану, власних потреб та вміння їх задовольняти.
Також, спираючись на Е. Берна і його модель трьох Его-станів людини, може допомагати діалог дорослого і внутрішнього батька з «внутрішньою дитиною».
Важливо, щоб дорослий підтримував, а не карав і оцінював. Дуже часто самостійно зробити це складно, особливо якщо у вас були саме караючі та оцінюючи батьки в дитинстві.
Тут варто звернутись до психолога, який зможе вам в цьому питанні допомогти.
Що таке саморегуляція?
Саморегуляція – це здатність регулювати рівень збудження нервової системи та дбати про підтримання достатніх запасів життєвої енергії.
Це також здатність помічати відчуття, що виходять з тіла, емоції, почуття, думки, спостерігати за ними та контролювати їх потік.
Це також усвідомлення того, що нам допомагає, що нас живить і зміцнює, а що забирає життєву енергію.
Важливо також знати, які методи боротьби зі стресом, напругою та дискомфортом для нас найкращі та в яких ситуаціях.
Ключове значення має усвідомлення того, що з нами відбувається на рівні тіла, розуму, емоцій і здатність плавно переходити між станами комфорту та стресу, скутості і розслаблення, щастя і смутку.
Ефект саморегуляції
Правильна саморегуляція формує психічну стійкість, завдяки якій ми можемо прийняти та засвоїти те, що є важким, те, чого б ми воліли не відчувати і не переживати.
Пітер Левін, світовий експерт з психотравми, в своїй книзі «Голос, якому не потрібні слова» стверджує, що плавне проходження поміж різними емоційними станами, без затримки дуже довго на якомусь із них, є ознакою психічного здоров’я.
Якщо ми кажемо про вміння турбуватися про себе і розвитку навичок саморегуляції, варто зазначити що тіло займає найголовнішу роль в цьому процесі.
Перші ознаки того, що наша нервова система переходить в стан підвищеної активності якраз з’являються в тілі – частішає пульс, холонуть або пітніють руки, зникає почуття голоду або навпаки хочеться їсти, крутить живіт тощо.
Спробуйте одразу, читаючи цю статтю, оцінити наскільки сильно збуджено ви себе почуваєте зараз.
Візьмемо за основу шкалу від 1 до 10, де один – це повний комфорт, відчуття безпеки, соціальної причетності, інтерес до навколишнього світу; а десять – максимальне перенавантаження, відчуття безнадійності, нечуттєвість, замороженість, відчуття нереальності.
Також можна використовувати чудову метафору світлофора, створену Інгрід Регенас, спеціалістки по інтегральному здоров’ю, роботі з тілом, коучем.
- зелене світло свідчить про низький рівень збудження (від 1 до 3 балів),
- жовте світло каже вже про підвищення (від 4 до 7),
- червоне – то вже високий рівень збудження нервової системи (від 8 до 10).
Добре було б постійно функціонувати з ввімкненим зеленим світлом, але то скоріше неможливе, бо в житті кожного стаються такі ситуації, коли рівень нашого збудження підскакує навіть до найвищого показника.
В ці моменти викаються захисні реакції організму «бій або біжи», росте рівень адреналіну, організм мобілізує сили, щоб дати ради з реальною чи не дуже реальною загрозою.
Наслідки нестачі саморегуляції
Коли ми дуже довго знаходимось в стані підвищеної збудженості, напруги, ми перебуваємо на найвищому, червоному рівні.
Перевантаження, повна відсутність енергії до дій, відчуття безнадії, втрата віри, впливу на власне життя – це невелика кількість ознак, що вам потрібна допомога.
Важливо зазначити, що на третій рівень ми можемо потрапити і одразу, коли відчуваємо, що не можемо впоратися з чимось – це катаклізми, війни або накопичення багатьох важких травмуючих подій протягом короткого часу.
Психологи рекомендують виробити звичку перевіряти кілька разів на день – наприклад, вранці після пробудження, в обід і перед сном – в якій зоні ми знаходимось: комфорту чи збудження.
Завдяки такому регулярному контролю рівня стресу можемо швидко проаналізувати, що з нами відбувається і протягом дня не перенапружувати себе.
Психологічна допомога
Якщо навіть цю просту вправу на самоусвідомлення зробити важко, ви не розумієте, що ви відчуваєте, не розрізняєте своїх емоцій і немає сил з цим розбиратися – рекомендуємо вам звернутись до спеціалістів за допомогою і потурбуватись про себе.
Чим краще ми знаємо себе і свої способи реагування, тим легше нам зрозуміти, що відбувається з нами в складних ситуаціях.
