Основною причиною обрання мною даної теми є власне бажання розібратися, зрозуміти стан сформованості архетипу сучасного українця. Як на цей процес вплинули події останніх століть в умовах відсутності власної держави?
Наскільки цільним є створений психотип? Як українці ставляться до своєї історії, держави, майбутнього? Яким бачать місце серед інших держав? На ці та інші питання буду намагатися знайти відповідь в своїй роботі.
Протягом останніх 30-ти років українська історія динамічно розвивалась. Утворення власної держави та події, що передували – серйозний виклик для будь-якої нації.
Сьогодні українці знову змушені відповідати на запитання, у чому суть української ідентичності. Або, інакше кажучи, за якими ознаками можна зрозуміти, що людина є українцем/українкою?
Чи це вже традиційні характеристики — мова, традиції, символіка? Чи того вже недостатньо?
Адже Революція гідності та війна на Сході України зробили інші критерії важливими. Тепер недостатньо мати певні зовнішні ознаки.
Українськість визначається тим, як людина сприймає Україну, як діє стосовно неї та людей, які в ній живуть.
Проте не варто сприймати українську ідентичність як щось однорідне. У нашому суспільстві є кілька варіантів розуміння того, що ж означає бути українцем/українкою. І вони постійно змінюються. Якими є ці зміни?
Якщо ж розглядати питання етнічної ідентичності глобально, то, на мою думку, усвідомлення людиною та соціальною групою своєї соціокультурної неповторності – це те саме, що усвідомлення окремою особистістю своєї особливості (в доброму розумінні цих понять).
Як кожна людина цікава своєю «іншістю», родзинкою, так і кожне етнічне утворення має свою специфіку, унікальність.
Вважаю, що таке усвідомлення не може завадити реалізації як окремо взятого індивіда так і групи в цілому. Навпаки, як відомо, позитивна етнічна ідентичність дає відчуття психологічної безпеки та стабільності і є найбільш природньою.
Натомість негативна етнічна ідентичність супроводжується почуттям меншовартості та здійснює несприятливий вплив на особистісний розвиток, самореалізацію та відповідно на розвиток нації в цілому.
Адаптація науково-технічного розвитку до етнічних особливостей сприяє гармонійному впровадженню процесу модернізації життєдіяльності і допомагає уникнути негативних наслідків: екологічних криз, психологічних тощо.
Недаремно на державному рівні деякі країни застосовують стратегію підтримання етнічної ідентичності з метою збереження чи відновлення її позитивної стану.
Позитивна адекватна етнічна ідентичність, що забезпечує збереження і трансляцію наступним поколінням культури етносу, необхідна для мирного співіснування етносів у поліетнічних суспільствах.
Формування ж, підтримка і збереження етнічної ідентичності забезпечується спільними діями сім’ї, школи, засобів масової інформації та інших соціальних інститутів, діяльність яких повинна бути планомірною і скоординованою, щоб існуюча етнічна ідентичність мала характер позитивної моноідентичності або розвиненої біоетнічної ідентичності.
Цікавою для дослідників ідентичності є особлива потреба в позитивній соціальній ідентифікації. За результатами досліджень Таджфела, при порівнянні власної групи з чужою індивід прагне віднайти факти, що свідчать на користь власної групи.
У разі, коли цього не відбувається, індивід має кілька варіантів поведінки, з яких він і робить свій вибір. Він або докладає власні зусилля й покращує групу – здійснює соціальні зміни, або шукає інші виміри соціального порівняння, аби знайти такі критерії, за якими група мала би позитивну ідентичність (за Таджфелом, проявляє соціальну креативність),
Або ж залишає групу (здійснює соціальну мобільність) У рамках як вітчизняної, так і зарубіжної етнопсихології проблема етнічної ідентичності розглядається переважно в контексті ширшої проблеми соціалізації індивіда і кваліфікується як один з аспектів соціальної ідентичності.
Етнічна ідентичність – усвідомлення приналежності до певної етнічної спільноти, ідентифікації з іншими членами етносу внаслідок спільності історичної пам’яті, культурних архетипів тощо. Дж. де Ворс зазначав: «…етнічна ідентичність вимагає деякої послідовності у поведінці людини, щоб інші люди могли віднести її до певної етнічної категорії».
Етнічна ідентичність, як правило, є надзвичайно важливою структурою самосвідомості, яка зумовлює найбільш соціально значущі форми поведінки та впливає на відносини між людьми, починаючи від міжособистісних до міждержавних.
Більше у статті самоідентифікація українців:
