Психологічна допомога шопоголікам

Подолання залежності від шопінгу та шляхи відновлення

Шопоголізм або патологічне прагнення до шопінгу стає серйозною проблемою у сучасному світі, де споживацька культура домінує. Ця залежність має серйозний вплив на фінансове, емоційне та соціальне благополуччя людини. Проте, психологічна підтримка та певні стратегії можуть допомогти подолати цю проблему та повернутися до здорового способу життя.

Розуміння шопоголізму

Розуміння шопоголізму включає такі аспекти:

Емоційна причина. Шопоголізм часто пов’язаний з емоційними станами, такими як стрес, тривога чи низька самооцінка. Покупки можуть давати тимчасове відчуття задоволення або виправдання.

Компульсивність. На відміну від звичайних покупок, шопоголізм характеризується компульсивністю та недоліком контролю над покупками.

Фінансові проблеми. Часті покупки можуть призводити до фінансових проблем, боргів та втрати контролю над фінансами.

Відносини та самооцінка. Деякі люди можуть використовувати покупки для зміцнення своєї самооцінки або навіть утримання чи покращення відносин з іншими.

Залежність. Шопоголізм може стати залежністю, викликаючи потребу в постійних покупках навіть у відсутність реальної потреби.

Для подолання шопоголізму є корисна психотерапія, підтримка групи, розвиток фінансових навичок та усвідомлення емоційних причин цього стану. Розуміння та управління емоційними факторами можуть допомогти зменшити компульсивні покупки та зберегти фінансовий та емоційний баланс.

Методи психотерапії для подолання шопоголізму

Психотерапевтичні методи допомагають людям зрозуміти, контролювати та подолати шопоголізм. Ось деякі методи психотерапії, які можуть бути корисними:

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Цей метод допомагає виявити та змінити негативні думки та патерни поведінки, пов’язані із шопоголізмом. Клієнт вчиться розрізняти реальні потреби від компульсивних покупок та розвиває стратегії контролю.

Психодинамічна терапія. Цей підхід допомагає виявити корені емоційних причин, що призводять до шопоголізму. Психотерапевт допомагає розуміти внутрішні конфлікти та мотивації, що лежать в основі нав’язливої потреби у покупках.

Групова терапія. Участь у групі підтримки, де люди з подібними проблемами діляться своїм досвідом та навчаються від інших, може бути корисною. Групова підтримка стимулює взаєморозуміння та розвиток нових стратегій управління.

Терапія акцептансу (прийняття) та зобов’язаності (ACT): Цей підхід допомагає приймати власні емоції та стимули, навчає ефективним стратегіям управління ними та розвиває навички усвідомленості.

Фінансова терапія. Розуміння та навчання основам фінансової грамотності, збереження та планування можуть допомогти у керуванні фінансами та обмеженні необґрунтованих витрат.

Ці методи психотерапії можуть бути ефективними для розуміння, управління та подолання шопоголізму, але важливо обрати той, який найбільш відповідає вашим потребам та допомагає змінити патерни поведінки на більш здорові.

Значення психологічної підтримки шопоголіка

Психологічна підтримка має важливе значення для шопоголіка, оскільки цей стан може впливати на емоційний стан, фінанси та загальну якість життя.

Основні аспекти психологічної підтримки для шопоголіка включають:

Розуміння причин. Психолог допоможе виявити емоційні причини та тригери, які викликають компульсивне бажання купувати, що дозволить зосередитися на розвитку стратегій управління цими потребами.

Розвиток стратегій управління емоціями. Психотерапевт допоможе розвивати здорові стратегії управління емоціями, стресом та тривогою, щоб уникнути компульсивних покупок як способу реагування на стрес.

Самоспостереження та усвідомлення. Розуміння та відстеження своєї поведінки щодо покупок допоможе здійснювати більше усвідомлених рішень та уникати надмірних витрат.

Розвиток нових навичок. Психолог може сприяти розвитку альтернативних інтересів та занять, що допоможе зменшити фокус на покупки.

Підтримка в зміні поведінки. Психолог може надати підтримку в процесі зміни ставлення до покупок та встановлення здорових фінансових звичок.

Психологічна підтримка є важливим елементом у вирішенні шопоголізму, сприяючи зміні патернів поведінки та розвитку здоровіших стратегій управління емоціями та фінансами.

Висновок

Шопоголізм – це компульсивне, надмірне та неконтрольоване бажання здійснювати покупки, навіть коли вони не є необхідними, і це може призводити до серйозних фінансових труднощів та емоційних проблем.

Цей стан часто має емоційні корені, пов’язані зі стресом, тривогою, низькою самооцінкою або намаганням заповнити емоційний порожнечу через покупки. Надмірне шопінгування може також бути спробою уникнути проблем чи невтішних почуттів.

Для подолання шопоголізму важливо розуміти його причини та розвивати здорові стратегії управління емоціями та фінансами. Психологічна підтримка, психотерапія та розвиток усвідомленості щодо своїх власних емоцій та поведінки можуть бути корисними в цьому процесі.

Вироблення нових стратегій управління емоціями, встановлення границь у витратах та зосередження на здорових способах задоволення можуть допомогти зменшити компульсивне шопінгування та створити баланс у фінансах та емоціях.

Компульсивний шопінг (сompulsive buying, CB) – один з варіантів адиктивної поведінки (залежності), що характеризується надмірними, непотрібними витратами, стереотипною купівельною поведінкою, пов’язаною із розвитком різних емоційних порушень та фінансових проблем. Така поведінкова залежність відома також за назвою “шопоголізм” або “оніоманія”.

Коморбідність компульсивного шопінгу пов’язана з афективними розладами, розладами тривожного спектру, розладами харчової поведінки та іншою патологією імпульсного контролю. Спільність патогенетичних механізмів, клінічної картини, підходів до терапії дозволяє віднести компульсивний шопінг до однієї з форм нехімічної залежності.

Як визначити чи це шопоголізм?
Поняття оніоманії або «манії робити покупки» було введено німецьким психіатром Е. Крепеліним наприкінці ХІХ ст. Дослідник описав людей, котрі можуть компульсивно робити покупки, бездумно залазити у борги і систематично затягувати з платежами. Разом з Е. Блейлером він розглядав «манію покупок» як «реактивний імпульс» і ставив у один ряд поруч із клептоманією та піроманією. Проте упродовж майже цілого ХХ ст. питання компульсивного шопінгу залишалося поза увагою і лише на початку 1990-х років група американських учених на чолі з психіатром Сьюзен МакЕлрой (Susan L. Mcelroy) описали і типізували неконтрольовану жагу здійснювати покупки («compulsive buying») у відповідності з діагностичними критеріями компульсивно-обсесивного та адиктивного розладів.

До визначення компульсивного шопінгу поряд з поведінковими порушеннями були включені ознаки емоційного розладу (відчуття внутрішнього дистресу за неможливості здійснити покупку; порушення соціального, та професійного функціонування; фінансово-правові проблеми).

Діагностичні критерії компульсивного шопінгу за Сьюзен МакЕлрой:
• Епізоди потягу до покупок мають непереборний характер, супроводжуються нав’язливими думками;
• Характер фінансових витрат значущо більший, ніж можна собі дозволити;
• Купуються об’єктивно непотрібні речі;
• Перебування в торгових центрах (онлайн-магазинах) займає більше часу, ніж передбачалося і важко відслідковується особою;
• Купівельна поведінка викликає помітні проблеми: заважає соціальному та професійному функціонуванню, призводить до фінансових негараздів (накопичення боргів, банкрутства);
• Ексцесивна купівельна поведінка не пов’язана зі станами гіпоманії або манії.

Вищезгадані критерії CB до теперішнього часу не прийняті як діагностичні (DSM-V, МКХ-10). У зв’язку з цією ситуацією рекомендується діагностувати компульсивний шопінг за допомогою детального вивчення психічного статусу конкретних осіб, у процесі чого необхідно ретельно розглядати ставлення до покупок, пов’язані з цим емоції, думки та ступінь потягу до покупок і власне купівельну поведінку.

Клінічна картина (фази потягу) шопоголізму
Дональд Блек у клінічній картині компульсивного шопінгу виділяє основні чотири фази:
1) фаза очікування (передчуття) покупок;
2) фаза підготовки;
3) фаза покупок;
4) фаза витрат.

У першій фазі зазвичай з’являються думки про здійснення певної покупки як спосіб підняти собі настрій. Дані думки супроводжуються підготовкою до покупки – відбувається блукання по торговельним майданчикам, розглядання товарів на полицях або у каталогах, що відноситься до другої фази клінічної картини. За цією фазою слідує здійснення реальних покупок, яке багато осіб з даною залежністю описують як потужне та інтенсивне відчуття.
Після здійснення акта купівлі чимало осіб із купівельною залежністю описують своє переживання жалю через придбання або розчарування в купленому товарі, оскільки це призвело до фінансових витрат. Типовим є виникнення почуття провини та спроби приховати факт здійсненої покупки від близьких.

Таким чином, однією з характерних рис шопоголізму (CB) є надмірна заклопотаність (одержимість/потяг) майбутніми покупками та пов’язаними із цим фінансовими витратами. Часто шопоголіки скаржаться на наростаючу внутрішню напругу і тривогу, які зменшуються після здійснення покупок. Більшість із них описують прагнення (потяг) до покупок та витрат поряд із опором своїм бажанням, здебільшого безуспішним.

Причини шопоголізму
• На фізіологічному рівні – нестача серотоніну, що забезпечує позитивне емоційне тло настрою;
• на психологічному рівні – відсутність гармонійних взаємин із партнером, дітьми, колегами тощо, невдоволення власною особистістю, труднощі у професійній або творчій реалізації, інші негаразди, суб’єктивно нестерпні ситуації;
• на соціальному рівні – популяризація стилю життя, відповідність якому корелює з високим статусом, різноманітними досягненнями та соціальною успішністю особистості, яка начебто має мати змогу дозволити собі усе і зараз.

Велике значення у розвитку шопінг-адикції мають сформовані ще у  дитинстві шаблони поведінки. Люди, що потерпають від компульсивної купівельної поведінки, зазвичай пам’ятають відвідування магазинів з батьками, перші подарунки, що купуються в магазинах іграшок, солодощів або одягу, а також позитивні емоції, пов’язані із купівельними ситуаціями.

Психологічно-поведінкові особливості шопоголіків

• Підвищений інтерес до розглядання товарів; безцільний «browsing».
• Почуття незвичайного збудження та емоційного підйому під час здійснення пересічної покупки;
• Жагуче прагнення до раптового придбання незапланованих раніше речей;
• Самовиправдання за допомогою раціоналізації: «просто подивлюсь, аби бути в курсі», «це не для мене, а на подарунок», «це вигідно, бо діє знижка» тощо.
• Гіпертрофоване почуття провини внаслідок вчинення непотрібних покупок;
• Здійснення покупок як спосіб позбутися негативних емоцій.
• Намагання приховати від близьких факт придбання нової речі.
• Значна частина речей після покупки не використовуються.

Профілактика і психологічна допомога супроти шопоголізму

У якості профілактики та корекції нехімічної адиктивної поведінки, різновидом якої є і шопоголізм, можна відвідувати заняття у арт-терапевтичних групах, а також вести щоденник емоційного інтелекту (спостережень за своїми емоційними станами), періодично виконувати вправу «колесо життєвого балансу», аналізуючи її результати та продумуючи шляхи внесення змін за потреби. Це сприятиме зниженню рівня тривожності, появі нових творчих інтересів та позитивних переживань, що знижує ризик розвитку або рецидиву оніоманії.

Оскільки компульсивна купівельна поведінка (шопоголізм), як і більшість інших нехімічних залежностей, має у своєму корені низку психологічних труднощів, першочергово корекції потребують саме вони. Паралельно із цим необхідно уникати чинників та ситуацій, які створюють сприятливу атмосферу для здійснення зайвих покупок (особливо високим є ризик при відвідуванні онлайн-магазинів та здійсненні оплати картою).

Серед основних детермінант шопоголізму чільне місце обіймають порушення саморегуляції, надмірна імпульсивність, високий рівень невротизму як складова особистості, тривожність та депресія, низькі самооцінка та чуття самоефективності, нестача соціальної активності та підтримки, дезадаптивні копінг-стратегії. Часто людині складно самостійно ідентифікувати, об’єктивно охопити, природу своєї психологічної проблеми та подолати її. У таких випадках рекомендовано звертатися до фахівців у сфері психічного здоров`я, котрі працюють із відповідними запитами.

Зазвичай люди із шопоголізмом переживають складнощі з організацією та плануванням завдань. Відповідно таким особам необхідно оволодівати навичками самоменеджменту у поєднанні з роботою над емоційною саморегуляцією. Усвідомлення рушійної ролі, яку негативні емоції відіграють у підтримці компульсивної купівельної поведінки, тренування конкретних навичок їх ідентифікації та засвоєння ресурсів для ефективного управління ними, надають можливості для мінімізації впливу емоцій на купівельну активність. Вивчення та застосування технік, спрямованих на подолання станів емоційного дистресу (наприклад, тілесно-орієнтовані техніки для розслаблення, медитація, майндфулнес тощо), можуть бути суттєвим кроком до управління негативними емоціями та якістю свого життя.

Прицільна терапевтична робота із тривогою, депресією та у цілому надмірною вразливістю до стресу, сприятиме зменшенню їхнього впливу на цю поведінкову проблему.

Когнітивно-поведінкова терапія є доказово дієвим психотерапевтичним методом роботи з людьми, які страждають від імпульсивних дій, який пропонує перевірені алгоритми для перебудови хибних думок та моделей дій. 

Медикаментозне лікування у випадках із шопоголізмом не застосовується, хоча фармакотерапія може знадобитися для терапії депресії, тривожного чи панічного розладів, біполярного афективного розладу тощо, якщо надмірна купівельна поведінка пов’язана саме із цими захворюваннями.