Підсвідомі механізми захисту особистості в сучасній психології: визначення, характеристика, різновиди, особливості та приклади дії
Підсвідомі психологічні механізми захисту – це ментальні операції або стратегії, що функціонують поза свідомістю і призначені захищати его або почуття власного “Я” від надмірної тривоги, внутрішніх конфліктів (наприклад, між імпульсами Ід та цінностями Супер-Его) або зовнішніх загроз.
Ці механізми діють як несвідомі психічні процеси, спрямовані на мінімізацію негативних переживань.
Вступ: роль підсвідомих механізмів захисту в психіці
Підсвідомі механізми захисту особистості є фундаментальними адаптивними реакціями психіки, що несвідомо використовуються індивідами для захисту від надмірної тривоги, емоційного дистресу та внутрішніх конфліктів.
Ці механізми слугують життєво важливим буфером проти неприємних думок і почуттів, забезпечуючи психічну стабільність, особливо у стресових або травматичних ситуаціях.
Вони активуються в екстремальних обставинах, допомагаючи організму адаптуватися до зовнішніх умов.
Концепція психологічного захисту була вперше запроваджена Зигмундом Фройдом на початку 20-го століття, спочатку у зв’язку з психопатологією.
Згодом його донька, Анна Фройд, значно розширила та систематизувала ці ідеї, а з плином часу ці механізми були визнані частиною нормального, повсякденного функціонування, а не лише патологічних станів.
Далі в цій статті я маю на меті надати всебічний аналіз підсвідомих механізмів захисту в сучасній психології, охоплюючи їх визначення, характеристики, різноманітні типології (включно з психоаналітичними та гештальт-перспективами), особливості функціонування, адаптивні та дезадаптивні використання, а також їхню роль у різних психологічних розладах.
Але перед тим як перейти до кожного згаданого вище аспекту, наголошу, що при розгляді психологічного захисту важливо розуміти його подвійну природу.
Хоча підсвідомі механізми захисту є необхідними для негайного психологічного виживання та стабільності, надаючи тимчасове зниження напруги та “ілюзію спокою” , їхнє довгострокове або ригідне застосування може стати згубним.
Наприклад, зниження психологічної напруги внаслідок ілюзії самозаспокоєння — не сприяє вирішенню справжніх проблем, ба більше, надмірний психологічний захист може стримувати творчу фантазію, роботу інтуїції та виявляти себе як бар’єр, що звужує та спотворює повноцінне сприймання і відчуття.
Постійне увімкнення механізму, що призначений для тимчасового захисту, з плином часу може перетворитися на перешкоду для здорового розвитку та адаптації особистості.
Власне, на практиці така подвійність підкреслює, чому розуміння підсвідомих механізмів захисту є критично важливим не лише для виявлення потенційної патології, а й для формування психологічної стійкості та зростання.
Суттєво, що терапевтичні підходи часто спрямовані не на повне усунення захистів, а на допомогу індивідам у розвитку більш адаптивних форм або у більш гнучкому та усвідомленому використанні існуючих.
Характеристики підсвідомих механізмів захисту
Фахівці та дослідники виокремлюють такі ключові ознаки підсвідомих захисних механізмів як підсвідомий характер,
Підсвідомий характер
- Індивіди, як правило, не усвідомлюють ні причин, ні мотивів, ні цілей, ні самого факту своєї захисної поведінки.
- Це є ключовою відмінністю від свідомих стратегій подолання (копінгу), які передбачають свідомі та добровільні дії для управління стресом.
- Механізми захисту діють автоматично, часто без відома людини, тоді як копінг передбачає свідомий вибір та активну участь.
- Це розрізнення є вирішальним: хоча обидва спрямовані на зменшення стресу, саме рівень усвідомлення процесу є ключовим диференціатором.
Спотворення реальності:
Захисні механізми завжди спотворюють, фальсифікують або замінюють реальність, щоб зробити її менш загрозливою.
Це спотворення може варіюватися від тонкої переінтерпретації до повного заперечення фактів, дозволяючи індивідам почуватися менш тривожними.
Адаптивна функція (початкова):
Вони дозволяють індивіду тимчасово знизити психологічну напругу та впоратися з негайним стресом, створюючи “ілюзію спокою”, позаяк активуються в екстремальних ситуаціях і слугують засобом подолання конфлікту між свідомістю та підсвідомим.
Аспект розвитку
Захисні механізми розвиваються з раннього дитинства та еволюціонують протягом життя, адаптуючись до зовнішніх факторів та життєвих обставин.
Деякі вважаються більш примітивними (наприклад, заперечення, проекція) і з’являються раніше в онтогенезі.
Також вони можуть зберігатися з однієї фази розвитку до наступної, регресувати до попередніх фаз у відповідь на стресори або еволюціонувати з часом.
Захист его
Вони слугують для захисту его від надмірних вимог інстинктивних потягів (Ід) та заборон Супер-Его, таким чином оберігаючи від тривоги.
Тривога, як неприємний стан емоційного дистресу, сигналізує про неминучу небезпеку і є важкою для перенесення.
Метою багатьох терапевтичних підходів, таких як психодинамічна терапія та когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), є виведення підсвідомих механізмів захисту на рівень свідомого усвідомлення.
Зробивши їх свідомими, індивіди можуть покращити свою самосвідомість та отримати нове розуміння власної поведінки.
Це дозволяє перейти від несвідомої, автоматичної реакції до свідомого вибору та застосування більш адаптивних стратегій подолання.
Тобто, саме по собі усвідомлення підсвідомих механізмів захисту є терапевтичним агентом, що сприяє психологічному зростанню та саморегуляції особистості
Історичний розвиток: від Фройда до сучасності
Зигмунд Фройд, визнаний “батьком психоаналізу”, вперше запровадив концепцію захисних механізмів наприкінці 19-го — на початку 20-го століть.
Спочатку, як вже зазначалося, він пов’язував їх з психопатологією, спостерігаючи у своїх пацієнтів як способи захисту розуму від надмірної тривоги, що утримують неприйнятні імпульси та думки від усвідомлення.
Фройд розглядав витіснення як первинний механізм захисту, що діє несвідомо, пригнічуючи ідеї, які викликають тривогу.
За Фройдом, структурна модель розуму включає Ід, Его та Супер-Его, відтак тривога виникає, коли імпульси Ід (інстинктивні бажання задоволення) конфліктують:
- один з одним (між собою),
- з цінностями Супер-Его (інтерналізовані суспільні та моральні правила)
- зі зовнішньою загрозою для самого Его
Власне “Его”, як посередник між цими силами, використовує захисні механізми для захисту індивіда від цієї всеосяжної тривоги.
Розширення та систематизація Анни Фройд
Донька Зигмунда Фройда, значно розширила та уточнила роботу свого батька у своїй знаковій книзі 1936 року “Его та механізми захисту”.
В ній вона визначила підсвідомі захисні механізми як “несвідомі ресурси, що використовуються Его” для зменшення внутрішнього стресу та вирішення конфліктів між Супер-Его та Ід.
Анна систематично описала та класифікувала десять основних захисних механізмів: заперечення, заміщення, інтелектуалізація, проекція, раціоналізація, реактивне утворення, регресія, витіснення, сублімація та подавлення.
Вона також запровадила концепцію “сигнальної тривоги”, де тривога діє як вирішальний сигнал для Его про очікуване інстинктивне напруження або небезпеку, що спонукає до активації захистів.
Постфрейдистські розробки та сучасні перспективи
Пізніші психоаналітики та дослідники додали до списку Анни Фройд інші механізми, такі як:
- компенсація (вперше описана Альфредом Адлером),
- дисоціація,
- фантазія,
- ідентифікація,
- анулювання
- відхід.
Сучасна психологія визнає ієрархію захисних механізмів, які бувають:
- Примітивними/незрілими (наприклад, психотичне заперечення, розщеплення, проективна ідентифікація), які часто асоціюються з психопатологією,
- Невротичними (наприклад, інтелектуалізація, реактивне утворення, заміщення, витіснення)
- Зрілими/адаптивними (наприклад, альтруїзм, сублімація, гумор, подавлення), які сприяють психологічному благополуччю.
Розуміння захисних механізмів змістилося від розгляду їх виключно як патологічних до визнання їхньої ролі в нормальному, повсякденному функціонуванні та адаптації.
Вони є невід’ємною частиною психічного здоров’я, і адаптивність захистів індивіда має прямий вплив на його психологічне функціонування та міжособистісну ефективність.
Підсвідомі захисні механізми у гештальт-підході
Крім психоаналітичної традиції, різні школи думки, такі як гештальт-терапія, також розробили власні набори концепцій, які функціонують подібно до захисних механізмів.
У гештальт-терапії вони відомі як “порушення контакту” (наприклад, ретрофлексія, інтроекція, проекція, дефлексія, конфлюенція).
Ці порушення описуються як способи, якими індивіди переривають або змінюють свій досвід повної взаємодії з собою, іншими та світом і навіть буквально називаються “захисними механізмами” в певних джерелах.
Це розширення концепції “захисту” за межі Его є значним, тому ще кілька слів про нього.
У той час як психоаналіз міцно вкорінював захисти у внутрішньопсихічній динаміці его, гештальт-терапія розширює це до міжособистісного та екологічного контакту.
Власне, на практиці, “контактна межа” стає місцем, де ці “захисти” проявляються, підкреслюючи, що психологічна оборона стосується не лише внутрішніх психічних структур, а й того, як організм взаємодіє зі своїм середовищем для задоволення потреб.
Іншими словами, це передбачає більш цілісне та феноменологічне розуміння захисних процесів, де йдеться не лише про те, що Его робить внутрішньо, а й про те, як організм зовнішньо взаємодіє для підтримки рівноваги, навіть якщо ця взаємодія спотворена.
Різновиди захисних механізмів
Психологічні захисні механізми є різноманітними і можуть бути класифіковані за різними критеріями, зокрема за їхнім походженням у психоаналітичній теорії або за їхньою роллю як “порушення контакту” в гештальт-терапії
Психоаналітичні механізми захисту
Витіснення (Repression)
Визначення: Мимовільне усунення небажаних спогадів, думок, почуттів або імпульсів у несвідоме для захисту від нестерпної тривоги, провини чи сорому.
Це несвідоме блокування ідей, що викликають тривогу.
Витіснення вважається першим підсвідомим захисним механізмом, описаним Фройдом і хоча він пропонує тимчасове полегшення, витіснені почуття все одно можуть стимулювати тривогу і не є успішними в довгостроковій перспективі через потребу постійного контролю.
Приклад: Забуття травматичних подій минулого або внутрішніх конфліктів.
Людина, яка не пам’ятає травматичної події, хоча була при свідомості під час неї. Витіснення може бути коренем певних фобій.
Заперечення (Denial)
Визначення: Відмова визнавати або приймати реальність, інформацію, думки чи почуття, які є занадто болючими або загрозливими для самооцінки як примітивна форма реакції на те, що відбувається.
Характеристики: Часто є першою реакцією на біль втрати, наявність небезпечного захворювання або інший біль.
Спотворює реальність для захисту від тривоги, блокуючи інформацію на стадії сприйняття. Може бути адаптивним у ситуаціях, які неможливо змінити, але небезпечним, якщо перешкоджає вирішенню проблем.
Приклади:
- Курець, який відмовляється визнавати, що куріння шкодить його здоров’ю, можливо, раціоналізуючи, що забруднення навколишнього середовища завдає більшої шкоди.
- Людина, яка вдає, що нічого не сталося після втрати, або злиться, якщо хтось говорить протилежне.
- Дитина, яка заперечує, що з’їла печиво, маючи крихти на сорочці тощо
Проекція (Projection)
Визначення: Приписування власних неприйнятних думок, почуттів, мотивів або рис характеру іншій особі або зовнішньому об’єкту. Служить для звільнення самоконцепції від негативних характеристик.
Часто включає соціально несхвалені думки або дії, такі як агресивні чи сексуальні фантазії. Може призвести до непорозумінь та конфліктів у стосунках, оскільки індивід приписує іншим власні неприйнятні якості.
Цей механізм часто спрацьовує у незрілих та вразливих особистостей.
Приклади:
- Людина, яка ненавидить когось, але вважає ненависть неприпустимим почуттям, може переконати себе, що та людина теж її ненавидить.
- Звинувачення інших у власних проблемах або агресії. Партнер, який регулярно зраджує, може стати параноїком, що його партнер також зраджує.
- Розхожа фраза “Всі так роблять” на виправдання неприємного вчинку.
Раціоналізація (Rationalization)
Визначення: Знаходження прийнятних, логічних або псевдорозумних пояснень та виправдань для своїх неприйнятних думок, почуттів або дій для підтримки самооцінки та уникнення відповідальності чи провини.
Характеристики: Часто включає самообман, оскільки в ній більше самообману, ніж правди.
Зменшує інтенсивність негативних емоцій шляхом переоцінки загрозливих ситуацій як менш загрозливих. Може бути несвідомою і допомагає зберігати самоповагу.
Приклади:
- Феномени “кислий виноград” (знецінення недосяжного об’єкта) або “солодкий лимон” (перебільшення цінності того, що вже маєш).
- Людина, яка краде гроші, виправдовує це тим, що вони “потрібніші” їй, ніж тому, у кого їх вкрали.
- Агресивний водій може раціоналізувати свою поведінку, кажучи або думаючи: “Вони ідіоти і повинні бути позбавлені прав”.
Регресія (Regression)
Визначення: Повернення до більш ранніх, незрілих або дитячих форм поведінки, мислення чи психологічного розвитку під впливом стресу.
Характеристики: Забезпечує відчуття комфорту, захищеності або дозволяє скинути з себе відповідальність за те, що відбувається.
Це повернення до знайомого способу дій і вважається більш примітивним явищем, що з’являється раніше в розвитку.
Приклади:
- Дитина, яка потрапивши у стресову ситуацію (наприклад, у лікарню), знову починає смоктати палець або мочитися в ліжко.
- Доросла людина, коли налякана або скривджена, часто починає поводитися як дитина, хникати чи плакати, або виявляти емоційні прохання та примхи.
- Дорослий може регресувати до самопошкодження або вживання наркотиків, щоби впоратися з неприємною подією.
Заміщення/Зсув (Displacement)
Визначення: Перенаправлення емоцій (часто гніву або агресії) або імпульсів з початкового, недоступного або загрозливого об’єкта на більш доступний, безпечний або менш загрозливий замінник.
Характеристики. Емоції розряджаються на об’єкти, тварин або людей, які сприймаються як менш небезпечні, ніж ті, що викликали гнів.
Може проявлятися при фобічних реакціях, коли прихована тривожність переноситься на зовнішній об’єкт.
Приклад: Чоловік, розчарований своїм керівником, приходить додому і “виливає” свою злість на членів сім’ї або б’є собаку. Переміщення дії з недоступного об’єкта на доступний.
Сублімація (Sublimation)
Визначення: Перетворення інстинктивної енергії (переважно сексуальних та агресивних імпульсів) у соціально прийнятні та конструктивні форми діяльності.
Характеристики: Вважається одним з найбільш продуктивних та зрілих захисних механізмів, що приносить користь як індивіду, так і суспільству.
Сублімація дозволяє перетворити негативні імпульси у вищу, більш соціально прийнятну та корисну форму.
Приклад: Направлення агресії у спорт або творчість. Власне, твори багатьох великих музикантів та художників є прикладами сублімації.
Реактивне утворення (Reaction Formation)
Визначення: Заміна неприйнятних імпульсів перебільшеними, протилежними тенденціями; перетворення емоції на її протилежність.
Характеристики: Захист носить двоступеневий характер: спочатку витісняється неприйнятне бажання, а потім посилюється його антитеза.
Часто супроводжується показними діями та компульсивною поведінкою.
Приклади:
- Надмірно ввічлива поведінка, яка насправді може приховувати неприязнь або навіть ворожість.
- Жорстка гомофобна поведінка, покликана переконати оточуючих і себе в гетеросексуальності, захищаючись від власних несвідомих почуттів.
- Скупа людина, яка намагається довести свою щедрість.
Ідентифікація (Identification)
Визначення: Різновид проекції, що пов’язана з несвідомим ототожненням себе з іншою людиною, перенесенням на себе бажаних почуттів і якостей.
Це емоційний зв’язок або бажання бути схожим на іншу людину.
Характеристики: Може бути засобом подолання страху перед агресором, стаючи схожим на нього (ідентифікація з агресором).
Приклади:
- Стокгольмський синдром, де жертви ідентифікують себе зі своїми переслідувачами.
- Дитина, яка розвиває поведінку своїх батьків без свідомого усвідомлення цього процесу.
Інтроекція (Introjection)
Визначення: Тенденція приймати норми, правила, ставлення, переконання та цінності інших без критичного їх осмислення. Це “ковтання цілком” чужих переконань або концепцій.
Характеристики: Дуже поширена, оскільки освіта та виховання значною мірою ґрунтуються на інтроекції.
У дорослому віці некритичне прийняття нав’язаних норм може призвести до втрати зв’язку зі своїм “Я”.
Приклад: Дитина, яка автоматично інтроектує те, що їй говорять батьки, наприклад, “ніколи не залеж від інших”.
Ізоляція (Isolation)
Визначення: Несвідоме відсторонення від будь-якої проблеми; відокремлення, відчуження всередині себе. Це уникнення переживання емоції, пов’язаної з особою, ідеєю або ситуацією.
Характеристики: Вищий рівень ізоляції афекту від інтелекту називається інтелектуалізацією. Може призвести до розпаду звичайної свідомості.
Приклади:
- Боксер, який намагається не думати про біль від ударів суперника, щоб не програти бій через страх болю.
- Людина, яка описує день, коли згорів її будинок, фактичним способом, не виявляючи жодних емоцій.
Інтелектуалізація (Intellectualization)
Визначення: Використання розуму та логіки для уникнення незручних або тривожних емоцій. Це вищий рівень ізоляції афекту від інтелекту.
Характеристики: Пов’язана з розвитком мовлення та логічного мислення, що піднімає розумову діяльність на вищий рівень розуміння реальності.
Дозволяє переоцінити небажану інформацію у зручний для себе спосіб. Може бути корисною для пояснення та розуміння негативних подій.
Приклади:
Людина, якій діагностували невиліковну хворобу, не виявляє емоцій, а натомість починає досліджувати всі можливі джерела інформації про хворобу. Після розриву стосунків людина зосереджується на несумісності та недоліках партнера, щоб уникнути смутку.
Пригнічення (Suppression)
Визначення: Свідомий вибір блокувати небажані ідеї або імпульси. На відміну від витіснення, це свідомий процес.
Характеристики: Дозволяє тимчасово відкласти вирішення проблеми, щоб зосередитися на більш нагальних завданнях.
Приклади: Студент відкладає турботи про оренду до закінчення іспиту або людина, яка має нав’язливі думки про травматичну подію, але свідомо відштовхує їх від себе.
Компенсація (Compensation)
Визначення: Компенсація полягає в інтенсивних спробах виправити або заповнити уявну чи реальну фізичну або психічну неповноцінність.
Вона спрямована на зменшення почуття смутку та туги, що виникають через реальні або уявні втрати чи невдачі, шляхом переключення уваги на інші, більш нейтральні або потенційно позитивні якості та навички.
Характеристики: Вважається одним з найбільш конструктивних видів захисту і може бути адаптивною, якщо індивід компенсує недоліки, підкреслюючи сильні сторони.
Приклади:
- Низькорослий чоловік стає наполегливим і досягає успіху в бізнесі.
- Людина, яка відчуває себе академічно нездатною, перенаправляє всю свою енергію на спорт і стає зіркою.
Відреагування (Acting Out)
Визначення: Розвиток шкідливої поведінки, яка відволікає увагу та енергію від інших стресорів. Це вираження стресу через дії, а не через обдумування внутрішніх почуттів.
Характеристики: Може бути пов’язане з розладами поведінки, антисоціальним розладом особистості або опозиційно-зухвалою поведінкою.
Приклад: Дитина, яка починає погано поводитися після народження нового брата чи сестри, щоб виразити смуток через відчуття зміщення.
Анулювання (Undoing)
Визначення: Спроба скасувати або компенсувати неприйнятні думки, почуття або дії за допомогою символічних дій або думок.
Характеристики: Часто пов’язане з обсесивно-компульсивними розладами.
Приклад: Якщо людина образила когось, вона може запропонувати зробити щось приємне для цієї людини, щоб заспокоїти свою тривогу.
Поворот проти себе (Turning Against Self)
Визначення: Перенаправлення негативного зовнішнього афекту на себе. Це коли людина поводиться з собою так, як хотіла б поводитися з іншими, але стрималася через негативні наслідки.
Характеристики: Часто проявляється як самодеструктивні дії, такі як самопошкодження. Депресія часто концептуалізується як агресія, спрямована всередину.
Приклади:
- Замість того, щоб злитися на оточуючих, людина спрямовує цей гнів проти себе.
- Постійні травми внаслідок нещасних випадків або погана успішність у навчанні/на роботі.
Моралізація (Moralization)
Визначення: Підрозділ раціоналізації, що включає пошук моральних виправдань для поведінки.
Характеристики: Використання абстрактного, теоретичного або філософського мислення для контролю або відбиття неприйнятних імпульсів або почуттів.
Компартменталізація (Compartmentalization):
Визначення: Роздільне мислення, що дозволяє індивіду утримувати суперечливі переконання або поведінку без усвідомлення конфлікту між ними.
Характеристики: Дозволяє людині ефективно справлятися з поточною реальністю, будучи усвідомленою та емоційно присутньою, відштовхуючи небажані думки в підсвідоме.
Сновидіння (Dreams):
Визначення: Різновид заміщення, перенесення недоступної дії з реального світу у світ сновидінь.
Характеристики: У гештальт-терапії робота зі сновидіннями використовується для реінтеграції частин особистості.
Катарсис (Catharsis)
Визначення: Захист, що приваблює іншу систему цінностей та її загальну зміну. Це зміна цінностей, що призводить до ослаблення впливу травматичного фактора.
Характеристики: Дозволяє пережити і вивільнити сильні емоції, що призводить до полегшення.
Реверсія (Reversal)
Визначення: Розігрування сценарію, переміщення відносин людини від суб’єкта до об’єкта і навпаки.
Інстинктуалізація (Instinctualization)
Визначення: Первинні мотиви поведінки.
Гіперкомпенсація (Hypercompensation):
Визначення: Надмірні спроби компенсувати уявну або реальну неповноцінність, що може перетворити захисні механізми з протекторів на ворогів, які сповільнюють розвиток особистості.
Гештальт-терапія: “порушення контакту”
У гештальт-терапії, “порушення контакту” є способами, якими індивіди переривають або змінюють свій досвід повної взаємодії з собою, іншими та світом.
Ці модифікації контакту є адаптаціями, що залежать від ситуації та потреб індивіда, і можуть функціонувати як підсвідомі захисні механізми.
Інтроекція (Introjection)
Визначення: Прийняття переконань, думок, ставлень або інструкцій інших без критичного їх осмислення, “ковтання цілком”.
Характеристики: На відміну від конфлюенції, де межа між “Я” та “Ти” не сприймається, при інтроекції межа частково сприймається, але концепція приймається без опору.
Це може блокувати корисний вплив сьогодення, що дозволив би організму вирости за межі болючого минулого.
Приклад: Інтроектоване переконання “люди вважають мене дурним”, яке людина інтерналізує як критичний голос, відчуваючи сором.
Це переконання, прийняте без розпізнавання, може заважати контакту, блокуючи можливість отримати нові відгуки з поточного середовища.
Проекція (Projection):
Визначення: Перенесення власних неприйнятних рис, почуттів або імпульсів на інших людей або зовнішнє середовище.
Характеристики: Це те, що належить організму, але розміщується на середовищі.
Може бути здоровою (наприклад, співчуття) або нездоровою (нездатність бачити інші перспективи). У дитинстві це частина розвитку здорової диференціації “Ми-Я-Ти”.
Приклади:
- Дорожня агресія, коли людина звинувачує “тупу машину/водія/погоду” у запізненні, замість того, щоб взяти на себе відповідальність.
- Клієнтка, чиї розмиті межі виникли через глибоку потребу в любові та турботі, несвідомо проектувала це на своїх клієнтів.
Ретрофлексія (Retroflection)
Визначення: Перенаправлення мобілізованої енергії або імпульсу, який призначався для зовнішнього середовища, назад на себе.
Це коли людина робить собі те, що хотіла б зробити комусь іншому, або робить собі те, що хотіла б, щоб хтось зробив для неї.
Характеристики: Часто служить важливою захисною функцією, необхідною для виживання.
Однак, якщо це стає звичним, може призвести до самодеструктивної поведінки, тілесної напруги, соматичних захворювань або депресії.
Перешкоджає дії, перетворюючи енергію на внутрішню психологічну або фізіологічну силу.
Приклади:
- Удар по керму автомобіля або по подушці замість вираження гніву на людину, яка його викликала.
- Самопошкодження, постійні травми внаслідок нещасних випадків або погана успішність у навчанні/на роботі.
- Депресія, що розглядається як агресія, спрямована всередину.
Дефлексія (Deflection):
Визначення: Ухилення або відвертання від прямого контакту, відволікання та/або уникнення.
Характеристики: Може бути підпроцесом ретрофлексії. Контактна межа може затвердіти, щоб захистити самосприйняття людини.
Може бути здоровою (наприклад, зміна теми, щоб уникнути конфлікту) або нездоровою (звично блокує вплив інших, що перешкоджає розширенню “Я”).
Приклади:
- Постійна зміна теми, коли піднімається певне питання.
- Удавання, що не чуєш або не бачиш чогось.
- Нескінченні розмови або сміх замість серйозного ставлення до себе.
Конфлюенція (Confluence):
Визначення: Злиття або розчинення контактної межі, що призводить до відсутності диференціації від іншого; нездатність розрізняти міжособистісну межу.
Характеристики: Може бути прекрасною та збагачуючою досвідом (наприклад, злиття під час любові, відчуття єдності в групі).
Однак, у терапевтичному контексті, якщо вона не усвідомлюється та не керується, може перешкоджати реальному контакту та ефективності, оскільки немає межі для зустрічі.
Це страх відпустити, увійти в “ніщо”.
Приклади:
- Відсутність межі між “Я” та “не Я” у перші роки життя дитини, що сприяє виживанню.
- У дорослих стосунках може перешкоджати розвитку індивідуальності.
- Терапевт, який “зливається з клієнтом”, може втратити відчуття власної ідентичності та ідентичності клієнта.
Адаптивні та дезадаптивні функції захисних механізмів
Підсвідомі захисні механізми особистості не є за своєю суттю ані “хорошими”, ані “поганими”, адже їхня функціональність залежить від контексту, інтенсивності та тривалості їх використання.
За своєю природою вони можуть також бути адаптивними (здоровими) або дезадаптивними (нездоровими).
Адаптивні функції
Захисні механізми можуть бути корисними для подолання стресу та емоційного дистресу, дозволяючи індивідам функціонувати в складних ситуаціях.
Зниження тривоги та захист Его:
Вони захищають розум від всеосяжної тривоги, утримуючи неприйнятні імпульси та думки від свідомого усвідомлення. Це дозволяє створити більш керовану та менш загрозливу версію ситуації.
Тимчасове полегшення та адаптація:
У кризових ситуаціях захисти можуть забезпечити тимчасове полегшення та відчуття контролю, дозволяючи поступово обробляти значущі ситуації.
Наприклад, заперечення може бути корисним у ситуаціях, що перебувають поза контролем людини, допомагаючи зберігати оптимізм під час серйозної хвороби.
Каналізація енергії:
Деякі механізми, такі як сублімація, перетворюють негативні імпульси (наприклад, агресію) у продуктивні та соціально прийнятні дії, що приносить користь як індивіду, так і суспільству.
Це сприяє особистісному розвитку та творчості.
Підтримання самооцінки
Раціоналізація допомагає підтримувати високий рівень самооцінки, знаходячи прийнятні пояснення для неприйнятних думок або дій.
Розвиток стійкості: У деяких випадках захисні механізми можуть сприяти розвитку стійкості, підвищенню зосередженості та забезпеченню захисту від емоційного стресу.
Дезадаптивні функції
Надмірне або ригідне використання захисних механізмів може призвести до негативних наслідків, перешкоджаючи емоційній обробці та спотворюючи реальність.
Перешкоджання вирішенню проблем
Захисти можуть перешкоджати індивіду зіткнутися з реальністю або вирішити проблеми, що вимагають уваги.
Наприклад, тривале заперечення може перешкоджати процесу горя та необхідному емоційному зціленню.
Самообман та спотворення
Вони можуть призвести до самообману, коли індивід вірить у власну брехню, або спотворювати ситуацію, роблячи її гіршою, ніж вона є насправді.
Негативний вплив на стосунки
Деякі механізми, такі як проекція або заміщення, можуть призвести до непорозумінь, конфліктів та відштовхування близьких, оскільки індивід приписує свої власні неприйнятні почуття іншим або перенаправляє гнів на безпечніші цілі.
Затримка розвитку особистості
Захисні механізми, особливо незрілі, можуть перетворитися на “ворогів”, які сповільнюють розвиток особистості та знижують активність внутрішньої позиції людини в досягненні соціально значущих цілей.
Наприклад, надмірне використання регресії може призвести до відсутності успішних життєвих стратегій та труднощів у стосунках.
Погіршення психічного здоров’я
Тривале використання дезадаптивних механізмів, таких як заперечення, може призвести до нездатності адаптуватися до нових реалій, почуття безпорадності, самоізоляції та депресії. Вони є поширеною ознакою депресії та тривоги.
Роль у психологічних розладах
Захисні механізми відіграють значну роль у психічному здоров’ї та психологічному функціонуванні, а їхня адаптивність має прямий вплив на ефективність індивіда.
Виявлення цих механізмів має велике клінічне значення, оскільки може допомогти передбачити подальший розвиток розладів особистості.
Загальний вплив на психічне здоров’я
Захисні механізми є адаптивними процесами, що пов’язані з психічним здоров’ям і психологічним функціонуванням, відіграючи важливу роль в адаптації до дистресу та в інтервенціях у психічне здоров’я.
Вони є автоматичними відповідями на внутрішній та зовнішній стрес і емоційний конфлікт.
Ієрархія захистів та розлади
Захисти можуть бути розташовані в ієрархії за їхньою адаптивністю:
- Зрілі захисні механізми (наприклад, сублімація, гумор, альтруїзм, подавлення) є найбільш адаптивними і, як правило, обернено пов’язані з симптомами психічних розладів.
- Невротичні захисти (наприклад, інтелектуалізація, реактивне утворення, заміщення, витіснення) відображають психічне гальмування і позитивно корелюють із симптомами дистресу.
- Незрілі захисти (наприклад, проекція, заперечення, дисоціація, розщеплення, регресія, відреагування) включають більше спотворення внутрішньої та зовнішньої реальності і тісно пов’язані з вищими рівнями дистресу та психопатології.
Захисні механізми та тривожні розлади:
Хоча конкретні зв’язки не завжди деталізуються, загальновизнано, що захисні механізми використовуються для зменшення тривоги.
Тривога є неприємним внутрішнім станом, якого люди прагнуть уникнути, і Его використовує захисні механізми для зменшення цих почуттів.
Надмірне використання захисних механізмів для уникнення дискомфортних емоцій або нездорових моделей поведінки є поширеною ознакою тривожних розладів.
Захисні механізми та депресія:
Нижче функціонування захисних механізмів, особливо невротичних та незрілих, пов’язане з вищим рівнем дистресу, включаючи депресивні симптоми. Депресія може бути концептуалізована як агресія, спрямована всередину, що є проявом ретрофлексії.
Захисні механізми та розлади особистості:
Існує чіткий зв’язок між використанням незрілих захистів та рівнями патології особистості.
Раннє виявлення захисних механізмів може допомогти передбачити подальший розвиток розладів особистості.
Межовий розлад особистості (МРО)
Характеризується імпульсивністю, агресивністю та використанням примітивних захисних механізмів, таких як розщеплення, проективна ідентифікація та заперечення.
Пацієнти з МРО мають значно вищі показники незрілих захистів (наприклад, відреагування, емоційна іпохондрія, пасивна агресія) та нижчі показники зрілих захистів (наприклад, подавлення) порівняно з іншими розладами особистості.
Нарцисичний розлад особистості: Пов’язаний з ранніми захисними механізмами, включаючи заперечення, спотворення та проекцію.
Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР): Розглядається як надмірно активний захисний механізм, що порушує психічне здоров’я індивіда через дистрес та тривогу, що виникають від нав’язливих думок та компульсивної поведінки.
У ОКР часто присутні такі захисти, як регресія, заміщення, ізоляція, реактивне утворення, анулювання та самопокарання.
Робота зі захисними механізмами
Розуміння захисних механізмів є наріжним каменем для вибору найкращого підходу до пацієнта та побудови ефективних терапевтичних стосунків.
Терапевтичні інтервенції спрямовані на те, щоб допомогти індивідам усвідомити свої захисні механізми та розвинути більш адаптивні способи подолання стресу.
Психодинамічна терапія
Психодинамічна терапія глибоко занурюється в несвідомі мотиви та ранній дитячий досвід, щоб розкрити, як минуле формує сьогодення.
Клініцисти використовують психодинамічну терапію, щоб допомогти пацієнтам зорієнтуватися у власних несвідомих процесах.
Визнаючи та ідентифікуючи ці процеси, пацієнти покращують свою самосвідомість та отримують нове розуміння власної поведінки.
Цей підхід прагне розплутати складні емоційні теми та патерни з дитинства, що вимагає довгострокових зобов’язань.
Він фокусується на внутрішніх конфліктах та на тому, як пацієнт взаємодіяв зі своїми батьками та братами/сестрами.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)
На відміну від психодинамічної терапії, КПТ зосереджується на проблемах “тут і зараз” через високоструктуровану призму.
Вона допомагає клієнтам оспорювати та змінювати нездорові моделі мислення, пов’язані із захисними механізмами: ідентифікувати автоматичні думки, перевіряти їхню точність та розробляти більш збалансовані перспективи.
Наприклад, клієнт, який використовує уникнення як захист, може працювати над поступовим впливом на ситуації, що викликають страх, допомагаючи йому переносити дискомфорт, а не відступати.
КПТ може бути особливо корисною для тривожних розладів або депресії, де негайні стратегії подолання можуть запропонувати значне полегшення.
Гештальт-терапія
Гештальт-терапія зосереджується на процесі, тобто на тому, що відбувається “тут і зараз”, а не на змісті. Її мета – допомогти клієнтам усвідомити, що вони роблять, як вони це роблять, і як вони можуть змінити себе та навчитися приймати себе.
Гештальт-терапія розглядає “порушення контакту” як способи, якими індивіди уникають повного контакту зі своїм середовищем та задоволення своїх потреб.
Терапія спрямована на підвищення усвідомлення цих порушень, оскільки усвідомлення саме по собі є цілющим.
Наприклад, у гештальт-терапії ретрофлексія (спрямування енергії всередину) може бути розгорнута назовні, дозволяючи людині зустрітися з контактною межею, замість того, щоб відступати.
Розрізнення між копінгом та захисними механізмами в терапії
Важливо розрізняти свідомі стратегії подолання (копінг) та підсвідомі захисні механізми. Копінг-стратегії – це свідомі зусилля, спрямовані на управління стресом, тоді як захисні механізми є автоматичними, підсвідомими реакціями.
Терапія часто спрямована на перетворення несвідомих захистів на свідомі стратегії подолання і це досягається шляхом підвищення усвідомлення, що дозволяє індивідам “призупинитися та спостерігати”, “визнавати емоції” та “вибирати відповідь”, що веде до більшої психологічної гнучкості та автентичності.
Підсумки
Підсвідомі механізми захисту особистості є невід’ємною частиною людської психіки, що розвивалися для захисту Его від тривоги та внутрішніх конфліктів.
Вони виникли з психоаналітичних теорій Зигмунда Фройда та були систематично розширені його донькою Анною, яка деталізувала десять основних механізмів.
З плином часу концепція еволюціонувала, визнаючи, що ці механізми є частиною нормального функціонування, а не лише патології.
Сучасні підходи, такі як гештальт-терапія, розширили розуміння захисту, включивши “порушення контакту”, що підкреслює їхню роль у взаємодії індивіда з навколишнім середовищем.
Ключовим аспектом розуміння цих механізмів є їхня дуальна природа. Хоча вони забезпечують негайне полегшення та психічну стабільність у стресових ситуаціях, їхнє тривале або ригідне використання може перешкоджати особистісному зростанню, спотворювати реальність та погіршувати якість життя.
Вони можуть стати бар’єром для справжнього вирішення проблем та самосвідомості.
Розрізнення між підсвідомими захисними механізмами та свідомими стратегіями подолання є вирішальним для терапевтичної практики.
Метою багатьох терапевтичних підходів, включаючи психодинамічну терапію, КПТ та гештальт-терапію, є виведення цих несвідомих процесів на рівень усвідомлення.
Це дозволяє індивідам розвивати гнучкість, свідомо обирати більш адаптивні реакції та перетворювати потенційно дезадаптивні патерни на конструктивні стратегії.
Розуміння цих механізмів є життєво важливим не лише для діагностики психологічних розладів, а й для сприяння психологічній стійкості та благополуччю.
Підбір психолога
Щоби проконсультуватися з психологом щодо захисних механізмів — звертайтеся до мене або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-середовища
Джерела натхнення: практика і теорія:
