Параноїдальний психотип

Параноїдний психотип особистості — передклінічна форма психічного розладу особистості, для якої характерна недовірливість, схильність до утворення надцінних ідей, ригідність та спрощеність емоційних переживань.

Людина з параноїдним психотипом зазвичай демонструє підозрілість у широкому спектрі соціальних контактів та ситуацій, схильна ірраціонально інтерпретувати дії інших як зловмисні чи загрозливі, навіть якщо це стосується її близького оточення.

Часто емоції у таких осіб беруть гору над логікою. Інколи вони гіперпильні та украй образливі.

На практиці, дюди з параноїдним психотипом особистості, зазвичай:

• мають надто завищену самооцінку,
• характеризуються загостреним почуттям власної гідності,
• володіють обмеженим колом інтересів,
• мають звужений світогляд,
• схильні до надмірної прямолінійності суджень,
• часто наївні, вперті та категоричні
• тощо.

Крім того, для них характерні войовничо-педантичні реакції на нехтування їхніми правами у тих ситуаціях, коли це не відповідає дійсності.

Далі у цій статті, заснованій на даних фахового досвіду роботи з такою категорією клієнтів, я загально охарактеризую основні психологічні аспекти параноїдального психотипу та розладу особистості.

Але перед тим, зокрема для тих читачів, які уже стикнувшись з тими чи іншими проявами особисто або в поведінці оточуючих — мають потребу почати спілкуватися зі спеціалістами,

Інформую, що у спеціальному розділі веб-платформи “Простір Психологів” ви можете підібрати фахівців відповідно до індивідуальних особливостей шляхом використання простого і ефективного алгоритму максимально точного “націлювання експертизи” на запити, теми, симптоми, методи, проблеми тощо.

ПРИЧИНИ ПАРАНОЇДАЛЬНОГО ПСИХОТИПУ

Причини параноїдального психотипу особистості до кінця ще не вивчені, але, ймовірно, що значну роль у їх формуванні відіграє поєднання генетичних, екологічних і психологічних факторів.

Зокрема, перелік можливих причин, на мій погляд, може бути таким:

• Спадковість: люди з сімейним анамнезом психічних захворювань або розладів особистості можуть частіше розвинути параноїдний тип особистості.
• Біологічні фактори: набутий дефект ЦНС унаслідок патології вагітності, асфіксії плоду, деяких інфекцій та травм мозку у ранньому дитинстві.
• Досвід дитинства: травматичний або важкий досвід у дитинстві, такий як жорстоке поводження, нехтування чи відсутність довіри з боку опікунів.
• Когнітивні фактори, як-от:
  • схильність зосереджуватися на негативній інформації, надмірно узагальнювати негативний досвід і тлумачити неоднозначні ситуації як загрозливі;
  • низький рівень освіченості.
• Культурні та суспільні фактори. У деяких культурах або спільнотах може існувати підвищене почуття недовіри або підозрілості до інших, що може підсилити параноїдальні тенденції.
• Зловживання психоактивними речовинами.
• Релігійний ексклюзивізм загострює прояви параноїдного розладу.

СИМПТОМИ ПАРАНОЇДАЛЬНОГО РОЗЛАДУ ОСОБИСТОСТІ

Параноїдний тип особистості характеризується тотальною підозрілістю та недовірою до інших.

На практиці, серед інших загальних симптомів параноїдального розладу, на мою думку, треба виділити:

• Постійна підозра щодо мотивів інших: шукають ознак того, що інші намагаються завдати їм шкоди, обдурити їх або скористатися ними.
• Гіпернастороженість: постійно сканують своє оточення на предмет ознак небезпеки, підступу чи загрози.
• Відсутність довіри: мають принципову відсутність довіри до інших, хоча можуть демонструвати показову доброзичливість до інших.
• Захисна поведінка: стають образливими, агресивними, мстивими у відповідь на уявну образу чи критику.
• Небажання прощати: відмовляються “заплющувати очі” і забувати навіть найменші проступки у свій бік.
• Проекція: можуть проектувати власні мотиви на інших, припускаючи, що інші такі ж недовірливі та підозрілі, як і вони.
• Труднощі в роботі з іншими людьми: часто сприймають колег або начальство як загрозливих.

Важливо зазначити, що наявність деяких із цих симптомів не обов’язково означає, що хтось має клінічний діагноз параноїдного психотипу чи розладу особистості.

А постановка діагнозу вимагає професійної оцінки лікарем-психіатром у відповідності до діагностичних клінічних критеріїв. 

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ПАРАНОЇДНОГО РОЗЛАДУ

Діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів (DSM-5) містить клінічні критерії параноїдального розладу особистості. Відповідно до них для постановки діагнозу особистість людини має відповідати наступному переліку:

• A. Повсюдна недовіра та підозрілість до інших, так що чужі мотиви тлумачаться як зловмисні, які проявляються, починаючи з раннього дорослого віку, та присутні в різних контекстах, на що вказують чотири (або більше) з наступного:

• B. Не виникає виключно під час перебігу шизофренії, біполярного або депресивного розладу з психотичними ознаками, або іншого психотичного розладу, і не пов’язане з фізіологічним впливом іншого захворювання або речовини.

• C. Підозрілість і недовіру не можливо пояснити іншим розладом особистості, вживанням психоактивних речовин або іншим психічним розладом.

Важливо зазначити, що діагноз параноїдного розладу особистості вимагає професійної оцінки психіатра, і не всі люди, у яких є деякі з цих симптомів, відповідатимуть критеріям розладу, що, як правило, з’ясовується у процесі консультування з психологом.

ЛІКУВАННЯ ПАРАНОЇДНОГО РОЗЛАДУ ОСОБИСТОСТІ

Терапія параноїдального розладу особистості може бути ускладненою тим, що люди з цим розладом неохоче довіряють іншим, зокрема лікарям та психотерапевтам.

Зокрема, вони можуть остерігатися того, що їх отруять чи обдурять абощо.

Водночас, практика доводить, що психотерапія може бути корисною у роботі з основними деструктивними переконаннями і моделями мислення за умови належного рівня розвитку когнітивної сфери та освіченості.

Терапевт може допомогти людині навчитися справлятися зі своїми симптомами, кинути виклик своїм негативним переконанням щодо інших і розробити більш позитивні та реалістичні способи взаємодії з іншими.

Важливим у контексті лікування є і створення мережі підтримки з довірених друзів та членів сім’ї.

Щодо ліків, переважно, вони можуть бути корисними для лікування таких симптомів, як тривога або підозрілість.

ПІДБІР ПСИХОЛОГА

Щоби проконсультуватися з психологом щодо симптомів чи ознак параноїдального психотипу,

1. Звертайтеся до мене безпосередньо через профайл на сайті.
2. Підберіть фахівців відповідно індивідуальній проблематиці у спеціальному розділі “Простору Психологів”.