Когнітивними називають психічні процеси, потрібні людині для пізнання. Це – сприйняття, розуміння, увага, уява, логіка, мислення, прийняття рішення та інші.
Найбільш інтенсивний розвиток вищих психічних функцій відбувається в дитячому віці, коли формується фундамент фізичного та психічного здоров’я людини на все майбутнє життя. Цей розвиток підпорядкований нейробіологічним закономірностям. Дуже важливо на ранніх періодах розвитку дитини помітити будь-який дефект та скорегувати його.
Перші роки життя неймовірно важливі для подальшого розвитку дитини, оскільки мозок дитини надзвичайно пластичний, зміни, яких важко досягти в подальшому, в цей час можуть бути досягнуті з меншими зусиллями. Основний вплив на розвиток дитини та формування її майбутньої моделі поведінки має оточення, в якому живе дитина.
Конкретному віковому періоду відповідає розвиток певної психічної функції. Ігнорування цього факту з метою прискорення проходження стадії розвитку може призвести до виникнення дефіциту у формуванні актуальної психічної функції. Адже енергетичний потенціал обмежений в кожен момент часу.
Складові когнітивного функціонування можуть мати різний рівень розвитку. Щоб зрозуміти як працює інтелект дитини, необхідно оцінювати кожну сферу окремо.
Умови функціонування дитини повинні бути узгоджені з її фізіологічними можливостями, відповідно до її інтересів та актуальних можливостей. Протиріччя між можливостями дозріваючого мозку дитини та задачами, які їй пропонують, призводить до того, що у дітей виникають порушення функціонування психіки.
На сьогоднішній день затримка психічного розвитку відноситься до розряду слабо виражених відхилень у психічному розвитку дитини та займає проміжне місце між нормою та патологією. Діти із затримкою психічного розвитку не мають таких важких порушень як діти з розумовою відсталістю, з первинним недорозвитком мовлення, зору, слуху, опорно-рухової системи, тощо. Основною проблемою є соціальна адаптація (шкільна, навчальна).
Під терміном «затримка розвитку» розуміють синдроми тимчасового відставання розвитку психіки у цілому або окремих її функцій (сенсорних, моторних, мовленнєвих, емоційно-вольових).
Психічний розвиток дитини являє собою складний онтогенетичний процес. Постнатальний розвиток нервової системи обумовлено поетапним включенням еволюційно більш молодих відділів головного мозку в функціональні системи, призначені для нормального функціонування психічної діяльності.
Черговість в дозріванні тих чи інших функціональних систем в процесі розвитку дитини залежить, з одного боку, від закладеної природою генетичної програми, з іншого – від стимулюючої ролі зовнішнього середовища.
Психодіагностика когнітивних процесів у дітей
Психодіагностика – це своєрідна сполучна ланка між медичними, загальними психолого-педагогічними, логопедичними дослідженнями і практикою для дослідження і виявлення рівня розвитку психічних процесів, сформованості психічних функцій, наявності й вираженості психічних станів і ступеня, індивідуальних особливостей дитини.
За допомогою психолого-педагогічних методів визначаються закономірності розвитку і функціонування особистості, якість інтелектуальної діяльності, рівень психічного розвитку дітей, проводиться оцінка всіх пізнавальних процесів, ступінь сформованості умінь і навичок, якими дитина повинна володіти відповідно до віку.
Важливим є момент, що психодіагностичні методики повинні носити розвиваючий характер, тобто вже в процесі їх використання, під час проведення діагностики, приводити до позитивних змін в особистості.
Існує велика кількість анкет та методик, сенс яких узагальнено в основних: спостереження, обстеження та експеримент.
Для визначення основних чинників моделювання когнітивних процесів у дітей із застосуванням нейропсихологічних особливостей розвитку пропоную використовувати наступні методики:
- Метод спостереження (в тому числі спостереження взаємодії діти-батьки).
- M-CHAT-R – скринінговий інструмент для оцінки ризику розладів аутистичного спектру (РАС) у дітей у віці від 18 до 30 місяців
- Опитувальник сенсорно-моторної історії для батьків дітей раннього віку. (Шерон Кермак).
- Шкала тестів розумового розвитку Біне-Сімона (варіант Л. Термена).
M-CHAT
Головна мета використання M-CHAT – виявлення ризику наявності аутизму і розладів аутистичного спектру, однак, не всі діти, які виявляються при використанні даного методу, дійсно мають діагноз РАС.
Можливість використання в рамках профілактичного огляду дитини, також їм можуть користуватися інші фахівці або професіонали для оцінки ризику розладу аутистичного спектру. Існує висока частка хибнопозитивних результатів, це означає, що не у кожної дитини, у якого виявлено ризик, буде діагностовано РАС.
Для вирішення цієї проблеми, розроблене додаткове покрокове інтерв’ю (M-CHAT-R / F). M-CHAT-R є авторською методикою і може проводитися, як частина звичайного медичного обстеження дитини.
Основна ідея – максимальна чутливість, що означає виявлення настільки великої кількості випадків РАС, наскільки це можливо. Проте у цих дітей є високий ризик інших порушень або затримок розвитку, отже, оцінка будь-якої дитини, у якого виявлено позитивний результат, має під собою підставу.
Теорія сенсорної інтеграції
Теорія сенсорної інтеграції, яка була розроблена Джин Айрес, заснована на системному підході до функціонування мозку. Цей підхід допомагає усвідомити зв’язок мозкових процесів обробки сенсорної інформації з поведінкою і навчанням дитини. Це дозволяє побачити багато закономірностей і коріння проблем, таких як шкільна неуспішність, девіантна поведінка тощо.
Сенсорна інтеграція (сенсорна інтеграційна терапія) – процес, під час якого нервова система людини отримує інформацію від рецепторів відчуттів (зір, слух, смак, нюх, дотик, відчуття тіла) розпізнає та інтерпретує цю інформацію для подальшого використання в процесі життєдіяльності.
При виникненні порушень обробки сенсорних сигналів з’являються дисфункції в моторному, пізнавальному розвитку, а також в поведінкових характеристиках дитини.
Методика Біне-Сімона
Методика Біне-Сімона є найефективнішою для визначення рівня розумового розвитку дитини. У порівнянні з тестом Векслера, який дозволяє визначити рівень інтелектуального розвитку високофункціональних аутичних дітей і є складним для розуміння завдань дітей з глибоким ступенем аутизму, методика Біне-Сімона відзначається простотою, доступністю, навіть для дітей з глибоким ураженням мозку.
З метою оцінки реального рівня інтелектуального розвитку дитини з’ясовувалося відношення розумового (ментального) віку до хронологічного, що й становило коефіцієнт інтелекту. Розумовий вік характеризувався як найвищий віковий рівень, на якому дитина могла розв’язати усі запропоновані завдання.
Основні принципи проведення психодіагностики:
- уникати перевтоми дитини;
- виключити вплив дорослого на дитину;
- надати дитині можливість максимально вільно розкрити свій внутрішній світ;
- створити звичну освітню ситуацію.
Небезпечним моментом може бути поспішність з діагностичними висновками. За даними однієї методики, навіть якщо результати дитини нижче норми, не можна робити висновок про її відсталість, так само як і про обдарованість. Підсумовуючий висновок робиться після проходження всіх інтелектуальних тестів (або більшості з них).
Пізнавальна активність не є вродженою. Вона формується протягом усього свідомого життя людини.
Спостерігаючи дитину щодня, батькам, особливо першої дитини, важко об’єктивно оцінити її стан та відповідність розвитку.
До певного віку відставання і відхилення в розвитку можна пояснити індивідуальними особливостями малюка, і сподіватися, що з віком виправляться. Як правило, батьки починають хвилюватися з приводу розвитку своєї дитини після двох років.
При цьому важливо пам’ятати – своєчасне виявлення і своєчасна кваліфікована допомога, програми раннього втручання можуть значно поліпшити стан дитини і функціонування сім’ї.
Постановка діагнозу “дитячий аутизм” та інших розладів аутистичного спектра – відповідальність і компетенція дитячого психіатра-спеціаліста, який пройшов спеціальну професійну підготовку.
Жоден скринінговий інструмент не має 100% достовірності отриманих даних!
Дітей з сенсорною дезінтеграцією часто називають «розбалансованими». Дитина не здатна обробити інформацію з навколишнього середовища.
В той же час перевантаження педагогічною корекцією може призвести до виснаження нервової системи дитини. Автоматизація простих рухових програм (смоктання, повзання, ходьба, біг, лазіння, стрибки, їзда на велосипеді, кидання м’яча і т.д.) має величезне значення для опанування більш складних програм: мова, письмо, читання. Якщо у дитини немає активного рухового досвіду, пізніше виникнуть проблем.
Під сенсорним розвитком дитини мається на увазі повноцінне сприйняття, відчуття предметів у зовнішньому середовищі, здатність розрізнити форму, колір, розмір, положення у просторі тощо.
Основна стратегія корекційно-розвивального навчання полягає у виявлені та стимуляції слабкої ланки з опорою на сильні. Нейропсихологічні вправи спрямовані на розвиток, формування, скоординованість діяльності всіх структур мозку; регуляція і контроль психічної діяльності, моторні навички, зорове, слухове, просторове сприйняття та інш. Застосовуючи рухові вправи, розвиваючі ігри, стимулюється формування певних компонентів психічної діяльності.
Надання батьками переваги розвитку інтелектуальних здібностей своєї дитини, негативно впливає на розвиток інших функцій, не менш важливих, а на деяких етапах розвитку – більш.
Своєчасна й організована відповідно до природних закономірностей рухова активність дитини закладає основи для подальшого ефективного її розвитку за іншими напрямами навчальної діяльності. На жаль, нині більшість дітей дошкільного віку мають різні варіанти дизонтогенезу (відхилення у психофізичному розвитку).
Всебічний повноцінний розвиток дитини особливо важливий на третьому році життя. Це період стрімкого розвитку, коли кожне слово, кожне нове пізнання формують подальші установки і внутрішній світ маленької людини.
Намагаючись знайти та зрозуміти своє місце в цьому світі, дитина прагне самостійності, що часто супроводжується актами протесту, неслухняності. З цієї причини оточуючі дорослі акцентують увагу не на перших високих досягненнях малюка, а на проблемах в поведінці.
Адекватна реакція дорослих важлива особливо для формування почуття впевненості у своїх силах у майбутньому житті. Діти, що відчувають підтримку, швидше і легше пристосовуються до навчального процесу, краще засвоюють інформацію, розкривають та розвивають свої таланти в інтелектуальному та соціальному аспектах.
Активну фантазію, прагнення самостійності та самовираження важливо спрямувати на поступове знайомство з музикою, мистецтвом, початковими науками.
Саме на виявлення рівня актуального розвитку дитини, нюанси цього розвитку направлена діагностична діяльність для дітей молодшого дошкільного віку. За допомогою психодіагностичних методик визначається актуальний та прогноз подальшого розвитку з адекватним для конкретної дитини режимом, формою навчання, створюються рекомендації з розвивальної або корекційної роботи для всіх можливих в подальшому фахівців.
Практичне значення роботи полягає у запровадженні подібних методик у всіх дитячих дошкільних закладах з метою правильної адекватної подальшої роботи з кожною дитиною, враховуючи її індивідуальні особливості. А також з метою просвітницької діяльності серед батьків. Обізнаність батьків щодо відповідності розвитку власної дитини загальновстановленим віковим критеріям – запорука уникнення більших проблем у майбутньому.
Підсумки
Запропоновані методи та методики достатньо прості та легкі у застосуванні в дошкільних навчальних закладах. Орієнтовані на первинне обстеження та не потребують високої кваліфікації. Рекомендовані для подальшого використання в діяльності психолога закладу, формування груп, в тому числі інклюзивної.
Основна порада батькам – розвивати дітей відповідно до їхнього віку, не виснажуючи енергетичний потенціал дитячого ще несформованого мозку.
