Нова інформація про себе пов’язана із деяким зануренням у внутрішній світ може бути тривожною, лякати, викликати питання або здаватися важливою, можливо, у вас саме зараз почали виникати питання:
- Хто я?
- Який я?
- Кого і що я люблю?
- Які в мене цінності?
На практиці, такі питання напряму пов’язані з темою ідентичності.
Ідентичність особливо актуалізується в момент появи новизни — нових людей, нових обставин чи середовища.
Вона змушує нас по-новому побачити себе: як ми реагуємо на нове, з яких станів це робимо, чим керуємось.
Ситуація новизни змушує нас переглядати власне життя, щоби зрозуміти: як адаптуватись, як себе проявити і які ресурси в нас є для того, щоб вбудуватися в нову реальність.
Далі я охарактеризую психологічну проблематику ідентичності з урахуванням сучасної теорії та багатолітньої практики надання допомоги клієнтам.
Що таке ідентичність?
Ідентичність — це сукупність уявлень людини про себе. Вона формується з багатьох шарів:
- Розкриття і розвиток свого потенціалу.
- Постановка цілей.
- Здатність ці цілі реалізовувати.
Уявімо звичайне немовля, яке народжується з певною тілесністю, розміром, зовнішністю — це вже частина його его-ідентичності.
Далі воно потрапляє в сім’ю зі своїми нормами, цінностями, традиціями. Потім — у соціальні інституції: садок, школу, суспільство, де діють правила, закони, моральні та релігійні установки.
Ідентичність складається з багатьох частин:
«Я — моє ім’я, я — жінка, мати , спеціаліст, маю хоббі — усе це частини, які формують цілісне «Я».
Різновиди ідентичності
Особистісна ідентичність: Стосується унікальності індивіда, його уявлень про себе як про окрему, самобутню особистість, що має власні цінності, переконання, риси характеру та життєвий досвід.
Включає “Я-концепцію” – систему уявлень про себе, яка формується на основі власного досвіду та взаємодії з іншими.
Соціальна ідентичність: Це усвідомлення належності до певної соціальної групи (етнічної, національної, релігійної, професійної, гендерної тощо) та емоційна значущість цієї приналежності.
Вона впливає на самосприйняття, поведінку та взаємодію з іншими групами.
Наративна ідентичність: Сучасні підходи наголошують на тому, що ідентичність формується через створення особистістю власної “історії життя” (наративу), яка об’єднує минулі події, теперішні переживання та майбутні плани в єдине ціле. Цей наратив дає відчуття послідовності та сенсу.
Ідентичність у розвитку: Ерік Еріксон був одним із перших, хто систематично вивчав розвиток ідентичності, особливо в підлітковому віці, як вирішення психосоціальної кризи.
Сучасні дослідження підтверджують, що ідентичність є процесом, що змінюється протягом усього життя, адаптуючись до нових ролей, досвіду та викликів.
Множинність ідентичностей: У сучасному світі, що характеризується глобалізацією та багатокультурністю, людина часто має множинні ідентичності, які можуть бути як гармонійно інтегрованими, так і конфліктуючими.
Як розвивається особистісна ідентичність
До початку статевого дозрівання (приблизно до 9–10 років) дитина сприймає сімейну модель як еталон і якщо в родині щось негаразд, дитина все одно вважає це нормою, бо іншого не знає.
У підлітковому віці з’являється критичне мислення, і починається порівняння:
- «Чому у мого друга тато і мама поводяться інакше?»
- «Чому вдома можна одне, а в школі інше?»
Цей період часто супроводжується кризою ідентичності, що припадає приблизно на 14 років. Підліток починає питати себе:
- Хто я?
- Чого я хочу?
- Що вмію?
- Хто навколо мене?
Він експериментує з поведінкою, пробує себе у різних ролях. Через це починає розуміти свої можливості та межі.
Сім’я як фундамент ідентичності
Дитина адаптується до тих умов, у яких живе. Якщо її називали «непомітною» або, навпаки, «центром Всесвіту» — вона засвоює це як частину своєї ідентичності.
До підліткового віку вона не ставить під сумнів: «А нормально це — те, в чому я живу?» Але згодом починає помічати, що світ може бути іншим.
У дорослому віці (25–27 років) знову часто постає криза ідентичності: «Я щось маю, але не знаю, куди рухатись. Мені погано, хоч насправді все добре».
Ідентичність — це не просто про ролі, це про узгодженість між частинами себе.
Відзеркалення себе у погляді інших
Ідентичність формується у відображенні, яке ми отримуємо від значущих дорослих: батьків, бабусь, дідусів. Як нас бачили, якими словами описували — так ми почали бачити себе.
Оцінні судження батьків можуть серйозно травмувати. Наприклад:
Замість: «Ти зараз дуже активний, веселий і гучний» — кажуть: «Що ти носишся як психована!»
У першому випадку дитина запам’ятовує свій стан, у другому — починає сумніватися у власній нормальності.
Навіть позитивні оцінки можуть бути шкідливими, якщо вони не дають дитині свободи бути просто собою, без змагання за любов і схвалення.
Коли ідентичність розмита
Людина з розмитою або дифузною ідентичністю не відчуває себе цілісною. Вона має багато ролей, але не бачить між ними зв’язку.
Її легко збити з пантелику, бо вона не має внутрішнього критерію, з чим порівняти сказане про неї, якщо мені кажуть: «Ти слон», а я не впевнений, хто я — я починаю сумніватись, а раптом це правда?
Вразливість ідентичності
Навіть у «нормальній» родині може вирости вразлива дитина. Річ не завжди в подіях, а в якісному відображенні, якого не було.
Той, хто не отримав стабільного відображення, у дорослому віці реагує на звичайні слова або дії дуже емоційно, бо ідентичність «дірява» — усе проходить всередину, зачіпає, ранить.
Ідентичність і функціонування
У сучасній психології поняття ідентичності та функціонування є центральними для розуміння особистості, її розвитку, адаптації та добробуту.
Вони тісно взаємопов’язані, оскільки те, як людина розуміє себе (її ідентичність), значною мірою визначає її здатність ефективно функціонувати в різних сферах життя.
Ідентичність як основа функціонування: Чітко сформована, інтегрована та позитивна ідентичність надає людині відчуття внутрішньої стабільності, цілісності та спрямованості.
Це є основою для ефективного функціонування, оскільки людина розуміє, хто вона, чого хоче і як може цього досягти.
Функціонування як прояв ідентичності: Спосіб, яким людина функціонує у світі – її поведінка, взаємодії, досягнення – є зовнішнім проявом її ідентичності.
Наприклад, людина, яка ідентифікує себе як “турботлива” або “відповідальна”, ймовірно, буде демонструвати відповідну поведінку.
Вплив на добробут: Позитивне функціонування (здатність долати труднощі, будувати стосунки, розвиватися) зміцнює ідентичність, підвищує самооцінку та сприяє психологічному добробуту.
І навпаки, криза ідентичності може призвести до дезадаптивного функціонування.
Динамічна взаємодія: Ідентичність не є статичною, вона розвивається і змінюється протягом життя під впливом досвіду та функціонування.
Успішне вирішення життєвих завдань та адаптація до нових умов можуть призвести до перегляду та збагачення ідентичності.
У сучасній психології зростає розуміння того, що для досягнення цілісного розуміння людини необхідно розглядати ідентичність не лише як внутрішню структуру, а й як динамічний процес, що проявляється і формується через її функціонування в складному соціокультурному контексті
Інтроекти — чужі образи себе
Часто ми живемо з образом, який нам нав’язали:
- «Ти маєш бути успішним!»
- «Маєш досягати!»
Це не завжди погано, але якщо ці очікування не відповідають реальним можливостям чи бажанням — виникає напруга, самокритика, провина.
Вправа «Хто я: ідентичності»
Виконуйте цю вправу строго за інструкцією, крок за кроком, не забігаючи наперед. Інакше ви прочитаєте ключ раніше, зрозумієте суть і почнете підлаштовувати свої варіанти під «більш правильні».
Крок 1:
Зафіксуйте час — на виконання вправи вам знадобиться 5 хвилин. Краще поставити таймер або будильник, щоб не підглядати на секундомір і не відволікатися, а зупинитися за звуком.
Крок 2:
Випишіть стовпчиком на одному аркуші всі свої ідентичності. Як ви себе відчуваєте, відповідаючи на запитання: «Хто я?» У вас є рівно 5 хвилин.
Пишіть усе, що перше спадає на думку. Тут немає правильних або неправильних відповідей — лише ваші відчуття себе.
Крок 3:
Пронумеруйте. Скільки характеристик вашої багатогранної особистості вийшло?
Крок 4:
Оберіть три, які найбільше вам імпонують і найточніше вас описують. Випишіть їх окремо.
Крок 5:
Подивіться на ромб Пезешкіана та його поділ на 4 сфери життя. Порахуйте, скільки ідентичностей належать до кожної сфери. Зафіксуйте ці цифри та результати.
(Нагадаю, ромб Пезешкіана включає 4 сфери: тіло/здоров’я, досягнення/робота, контакти/соціум, сенси/майбутнє.)
Крок 6:
Письмово у форматі фрірайтингу (вільного письма) дайте відповіді на такі запитання:
- Що для вас означають ці ідентичності?
- Як ви себе відчуваєте в кожній із них?
- Які ідентичності потребують уваги, дослідження, опрацювання?
- Які дії ви маєте намір здійснити, щоб змінити власне відчуття та задоволеність результатом (щоб відчути цілісність, прийняти свої ідентичності)?
Крок 7:
Розмірковуючи над своєю життєвою стратегією, намалюйте ромб Пезешкіана та впишіть у кожну зі сфер, які ідентичності/ролі у вас ще гіпотетично можуть проявитися.
Сьомий крок є більш філософським. Важливо не лише внести у свої тактичні плани роботу над «проблемними сферами», у яких ви проявляєтеся найменше, але й знайти причини, чому так відбувається.
Україноментальна ідентичність
Поняття “україноментальна ідентичність” є складним і багатогранним, охоплюючи як індивідуальне відчуття приналежності до українського народу, так і колективні особливості світосприйняття, цінностей, переконань та поведінкових патернів, що історично сформувалися в українському суспільстві.
Це поєднання національної ідентичності (відчуття приналежності до нації) та ментальності (спільних для групи способів мислення та сприйняття світу), що ґрунтується на:
- Мові: Українська мова є одним з ключових фундаментів національно-культурної ідентичності.
- Спільній історії: Переживанні історичних подій, успадкуванні історичної пам’яті, міфів та героїв.
- Культурних цінностях: Прийнятті та відтворенні українських традицій, звичаїв, обрядів, мистецтва, фольклору.
- Території: Прив’язаності до української землі, відчуття Батьківщини.
- Колективній ментальності: Спільних рисах характеру, способів реагування на події, які сформувалися під впливом історичних, географічних та соціальних факторів.
Особливості української ментальності, що впливають на ідентичність
Дослідники виділяють низку рис, притаманних українській ментальності, які формують її унікальність:
Здатність до самоорганізації: Історичні умови часто змушували українців самоорганізовуватися для захисту своїх прав та інтересів (віче, козацтво, Майдани, демократія).
Індивідуалізм: Українцям часто притаманне сильне відчуття “Я” та прагнення до самовираження. Це не означає егоїзм, а скоріше цінність особистої свободи та незалежності.
Емоційність та чуттєвість: Значна роль емоцій у житті, глибокі переживання, ліричність, що відображається у мистецтві, піснях.
Миролюбність та толерантність: Історично українці були відкриті до інших культур, хоча це не виключало боротьби за власну ідентичність.
Працьовитість та любов до землі: Зв’язок із землею, землеробством, цінність праці.
Потяг до краси та естетизму: Виявляється в народному мистецтві, архітектурі, побуті.
Архетип Матері: Шанобливе ставлення до жінки, визнання її ролі в родині та суспільстві, а також як уособлення України-Матері, що формує прагнення оберігати Батьківщину.
Віра в справедливість: Хоча й часто супроводжується певним рівнем недовіри до влади та інституцій (які частіше, ніж хотілося би — були окупантськими)
Вплив війни на україноментальну ідентичність
Повномасштабна російсько-українська війна є безпрецедентним каталізатором у процесі кристалізації та посилення української ідентичності.
Зміцнення національної єдності: Війна об’єднала українців навколо спільної мети – захисту Батьківщини та свободи. Почуття приналежності до України значно зросло, перетинаючи регіональні відмінності.
Переосмислення цінностей: На перший план вийшли цінності свободи, незалежності, гідності, взаємодопомоги, стійкості.
Відмова від “радянської” та “російської” ідентичності: Відбувається прискорений розрив із імперським минулим, руйнування радянських наративів та усвідомлення Росії як ворога.
Це включає повернення/перехід на українську мову, деколонізацію свідомості, відмову від російського культурного продукту.
Посилення патріотизму та національної гідності: Захист країни формує потужне почуття гордості за свою націю та армію.
Формування нової наративної ідентичності: Досвід війни стає центральним елементом колективної та індивідуальної історії, формуючи нові образи героїв, символи та смисли.
Виклик для регіональних ідентичностей: Хоча регіональні особливості залишаються, війна сприяє формуванню єдиної громадянської та національної ідентичності.
Травматичний досвід: Одночасно війна приносить колосальні травми, що впливають на психічне здоров’я та можуть викликати “кризу ідентичності” у тих, хто втратив дім, близьких, або пережив окупацію.
Робота з цією травмою є важливим аспектом збереження цілісності ідентичності.
Підсумки
Ідентичність — це про зв’язок із собою, відчуття внутрішньої цілісності, стабільності й здатності адаптуватися до нового.
Вона змінюється, росте, збагачується, але потребує простору, в якому можна відображати себе й бути почутим без оцінки.
Ідентичність допомагає, орієнтуватись у світі, усвідомлювати свої цілі та бажання, відрізняти «своє» від «не свого», вибудовувати межі та взаємини і т.д..
Чим краще я розумію, хто я і чого хочу — тим легше мені будувати стосунки, досягати цілей, не впадати в капризність чи агресію від незрозумілих внутрішніх станів.
Україноментальна ідентичність сьогодні – це динамічне, живе явище, яке активно формується в умовах історичного випробування.
Вона є не лише відображенням минулого, а й активним інструментом самовизначення та розбудови майбутнього української нації.
Підбір психолога
Щоби проконсультуватися з фахівцем щодо проблем чи певних аспектів ідентичності у вас чи ваших близьких, звертайтеся до мене або підберіть психолога у спеціальному розділі веб-середовища
