Екзистенційний психотерапевт – це фахівець, який допомагає клієнтам досліджувати фундаментальні питання буття, як-от сенс, свобода, відповідальність, самотність та смерть.
Коротко про витоки. Екзистенційна терапія виросла з філософії ХХ століття (К’єркегор, Гайдеггер, Сартр, Бубер, Франкл). Її основа – думка, що людина не зводиться до набору симптомів: ми істоти, які шукають сенс, здатні обирати і несемо відповідальність за своє життя.
Чим відрізняється від інших підходів. На відміну від, скажімо, КПТ (що працює з мисленнєвими схемами та поведінкою) або психоаналітичних традицій (фокус на несвідомих процесах), екзистенційна терапія зосереджується на тому, як саме людина переживає своє життя тут-і-тепер, прояснюючи сенс, свободу й відповідальність.
Роль екзистенційного психотерапевта полягає в тому, щоб сприяти глибокому самопізнанню та прийняттю власної унікальності і відповідальності за своє життя.
Підготовка екзистенційного терапевта зазвичай включає:
- Вища освіта в галузі психології або психіатрії.
- Спеціалізоване навчання в екзистенційному напрямі, яке може тривати кілька років і включає теоретичні семінари, супервізію та особисту терапію.
- Постійний професійний розвиток через участь у конференціях, тренінгах та супервізійних групах.
Усередині екзистенційної традиції є різні школи: дазайн-аналіз, британська екзистенційна школа, екзистенційно-гуманістична; логотерапія Франкла – споріднена, але окремий напрям. Вони різняться акцентами, однак поділяють феноменологічну і діалогічну основу.
Мета екзистенційної роботи не зводиться лише до усунення симптомів, хоча їх полегшення часто настає як наслідок глибшого розуміння. За потреби підхід інтегрують із іншими методами (КПТ, EMDR тощо) та/або співпрацюють із психіатром.
Методи роботи екзистенційного психотерапевта
На практиці, екзистенційний терапевт використовує такі методи роботи: феноменологічний підхід, діалог, символізм та метафори, увагу до тілесно-емоційного досвіду тут-і-тепер.
Феноменологічний підхід та його застосування
Феноменологічний підхід – це фундаментальний метод в роботі екзистенційного психотерапевта.
Його суть полягає в безпосередньому дослідженні суб’єктивного досвіду клієнта без упереджень та інтерпретацій і означає, що терапевт не намагається пояснити, “чому” клієнт почувається так, а прагне зрозуміти, “як” він це переживає.
Призупинення суджень : Це ключовий елемент феноменології. Він не означає ігнорування діагностичних даних чи біографії; радше – тимчасове відкладення припущень, щоб спершу побачити досвід таким, яким він даний. Коли це доречно, факти й анамнез інтегруються у спільне розуміння.
Опис переживання: Замість запитання “Чому ви злитеся?”, терапевт запитає: “Як ви опишете це відчуття злості? Де ви його відчуваєте в тілі?” Це допомагає клієнту усвідомити свої почуття та переживання на глибшому рівні.
Виявлення сенсу: Через опис досвіду клієнт і терапевт разом виявляють унікальний сенс, що стоїть за його переживаннями. Наприклад, тривога може бути не лише симптомом, а й сигналом про втрату сенсу чи обмеження свободи.
Цей підхід дозволяє терапевту не тільки зрозуміти клієнта, а й створити безпечний простір, де клієнт сам може усвідомити свої почуття та думки, що є першим кроком до змін.
Діалог в роботі екзистенційного психотерапевта
Діалог у роботі екзистенційного психотерапевта є не просто обміном інформацією, а ключовим інструментом, що допомагає клієнту усвідомити себе та свою відповідальність.
Це не просто розмова, а справжня, автентична зустріч між двома людьми, де терапевт виступає як партнер у пошуку сенсу.
Діалог в екзистенційній терапії зосереджений на теперішньому моменті та феноменологічному досвіді клієнта.
Це означає, що терапевт не шукає приховані причини проблем, а зосереджується на тому, що відбувається тут і зараз:
Замість “чому ви відчуваєте гнів?” терапевт може запитати: “Як ви зараз переживаєте це відчуття гніву? Де ви його відчуваєте в тілі?”
Це допомагає клієнту усвідомити свої емоції.
Замість “це через вашу матір” терапевт може запитати: “Яким чином ваш досвід впливає на ваш вибір сьогодні?”
Це переносить фокус з минулого на відповідальність за теперішнє.
Терапевт утримується від готових рішень, працюючи так, щоб клієнт знаходив власні відповіді; психоосвітні пояснення можливі, коли це підтримує автономію.
Хоча фокус — на теперішньому, біографія не відкидається: минуле розглядається як досвід, який проживається зараз (як він впливає на вибір сьогодні), а не як “пошук винних”.
Діалог допомагає клієнту усвідомити свою свободу вибору, яка завжди існує, навіть у найскладніших обставинах.
Символізм та метафори у роботі екзистенційного психотерапевта
Символізм і метафори – це не художні прийоми, а потужні інструменти в роботі екзистенційного психотерапевта, які допомагають клієнту вийти за межі раціонального мислення та дослідити глибинні аспекти свого існування. Використання образів і символів дає змогу виразити те, що важко передати словами, і встановити зв’язок між свідомим і несвідомим.
Роль символізму та метафор
- Вираження невимовного: Деякі переживання, як-от страх смерті, екзистенційна самотність чи втрата сенсу, настільки глибокі та всеохопні, що їх важко описати. Метафори (наприклад, “я відчуваю, що пливу в морі без керма”) дозволяють клієнту надати форму своїм відчуттям.
- Створення дистанції: Робота з метафорою дозволяє клієнту поглянути на свою проблему збоку, ніби вона належить не йому, а персонажу історії. Ця дистанція може зменшити тривогу і дати можливість усвідомити ситуацію більш об’єктивно.
- Пошук сенсу: Символи часто мають універсальне значення (наприклад, “шлях”, “світанок”, “порожнеча”), і робота з ними може допомогти клієнту знайти нові сенси у своїх переживаннях. Замість “порожнечі”, що лякає, клієнт може побачити в ній простір для нових можливостей.
Робота з образами не є “відірваною від реальності”: метафора завжди повертається в тілесно-емоційний досвід (“що відчуваєте, коли говорите “пливу в морі без керма”?”) і в конкретні життєві кроки.
Екзистенційний терапевт використовує ці інструменти, щоб запросити клієнта до спільної подорожі, де він може дослідити свій внутрішній світ, не відчуваючи тиску чи сорому.
Роль екзистенційного терапевта
Роль екзистенційного терапевта відрізняється від ролі терапевта в інших напрямках психотерапії.
Екзистенційний терапевт – це не експерт, що дає поради, а, скоріше, супутник, який допомагає клієнту усвідомити свою свободу та відповідальність, дослідити життєві виклики, як-от сенс життя, смерть і самотність.
Так само він не ухвалює рішення за клієнта і не несе відповідальності за його вибір. Цей підхід допомагає клієнту усвідомити свою силу і можливість змінювати своє життя.
Надання підтримки, а не порятунку. Терапевт створює безпечний простір, де клієнт може досліджувати свої страхи та тривоги.
Межі і безпека. Екзистенційний підхід етичний і відповідальний: інформована згода, конфіденційність, робочі межі -обов’язкові. При гострих станах (суїцидальний ризик, психотичні симптоми, тяжкі залежності) терапевт працює міждисциплінарно (психіатр, сімейний лікар, кризові служби); інколи перший пріоритет -стабілізація, а екзистенційна робота продовжується з опорою на безпечні рамки.
Стимулювання усвідомлення. Основний інструмент екзистенційного терапевта – автентичний діалог.
Терапевт ставить глибокі питання, що спонукають до роздумів, допомагаючи клієнту дослідити свої цінності, переконання та ставлення до світу.
Фокус на сьогоденні. Замість того, щоб шукати причини проблем у минулому, терапевт зосереджується на тому, як клієнт переживає свою ситуацію тут і зараз.
Це допомагає клієнту побачити, як його нинішні вибори впливають на його життя.
Робота з універсальними темами. Екзистенційний терапевт допомагає клієнту усвідомити, що його переживання, пов’язані з самотністю, свободою чи пошуком сенсу, є частиною загальнолюдського досвіду.
Таким чином екзистенційний терапевт допомагає клієнту стати автором свого життя, прийнявши всі його складнощі та можливості.
Розлади з якими працює екзистенційний психотерапевт
Екзистенційний психотерапевт працює не стільки з клінічними діагнозами в традиційному розумінні (зона роботи медичних фахівців), скільки з універсальними екзистенційними проблемами, що лежать в основі чи випливають з певних станів.
Хоча екзистенційна терапія може бути ефективною для клієнтів з різними діагнозами, вона зосереджена на глибинних джерелах їхнього дискомфорту, а не на самих симптомах.
Це допомагає людям знайти сенс, усвідомити свою свободу та прийняти відповідальність, що часто призводить до полегшення симптомів.
Екзистенційний психотерапевт працює з клієнтами, які переживають труднощі, пов’язані з такими основними темами:
Тривога та депресія: Часто ці стани пов’язані з втратою сенсу життя, відчуттям безсилля перед світом або страхом свободи та відповідальності.
Терапевт допомагає клієнту усвідомити, що ці почуття є частиною людського існування.
Кризи та травми: У роботі з травмою екзистенційна терапія допомагає клієнту не лише впоратися з наслідками події, а й знайти в ній новий сенс, переосмислити свої цінності та знайти сили рухатися далі.
Проблеми самооцінки: Екзистенційний підхід допомагає людині усвідомити, що її цінність не залежить від думки інших, а є вродженою.
Це допомагає звільнитися від залежності від чужого схвалення.
Відчуття самотності та ізоляції: Терапевт допомагає клієнту усвідомити різницю між ізоляцією (відсутністю зв’язків) та екзистенційною самотністю (фундаментальною даністю буття), що дає можливість будувати справжні, глибокі стосунки з іншими.
Екзистенційний психотерапевт працює з тими, хто шукає глибше розуміння себе та свого місця у світі.
Важливо зауважити, що екзистенційна терапія не протиставляється медичним підходам: за потреби вона поєднується з фармакотерапією й структурованими методами (наприклад, КПТ для тривожних розладів). Таким чином сенс і відповідальність доповнюють симптом-орієнтовану роботу.
Симптоми, з якими звертаються до екзистенційного психотерапевта
До екзистенційного психотерапевта люди звертаються не стільки з конкретними симптомами, як-от панічні атаки чи безсоння, скільки з екзистенційною тривогою та відчуттям порожнечі, які часто лежать в основі цих симптомів.
Це не про “поломку” психіки, хоча іноді саме так це може відчуватись, а про глибокі переживання пов’язані з нашим буттям:
- Відчуття втрати сенсу
- Вибір та відповідальність
- Відчуття самотності
- Страх смерті
Екзистенційний терапевт не “лікує” саму депресію, а допомагає дослідити, що за нею стоїть: втрата сенсу, страх перед свободою, труднощі з прийняттям власної унікальності тощо. За потреби робота ведеться у співпраці з психіатром і класичною медициною, щоб врахувати можливий внесок органічних чинників.
Робота з такими глибинними темами часто призводить до полегшення симптомів, оскільки людина знаходить нові сили та ресурси.
Як це виглядає на практиці
Формати: індивідуальна, парна/сімейна, групова терапія.
Частота: зазвичай 1 раз на тиждень; у кризі частіше за домовленістю.
Тривалість: від короткострокової роботи ( орієнтовно 10+ сесій для прояснення запиту) до тривалої коли йдеться про глибинні зміни.
Що люди зазвичай відзначають: чіткіше відчуття власних цінностей, більше свободи у виборах, зниження екзистенційної тривоги, «менше боротьби з собою, більше життя по-своєму».
Екзистенційна терапія як метод роботи екзистенційного психотерапевта
Екзистенційна психотерапія є цілісним підходом, де сам метод роботи є відображенням філософських принципів.
Це не набір технік, а спосіб бути з клієнтом, допомагаючи йому усвідомити свою свободу, відповідальність та унікальність.
Робота екзистенційного терапевта ґрунтується на автентичному діалозі та дослідженні суб’єктивного досвіду клієнта.
Екзистенційна психотерапія не має чітких, строго визначених етапів, як це буває в деяких інших напрямках терапії.
Проте, її можна умовно поділити на фази, які відображають процес зростання та розвитку усвідомлення у клієнта.
Ці фази зосереджені на дослідженні, усвідомленні та, врешті-решт, на прийнятті екзистенційних даностей.
Фаза 1: Дослідження та усвідомлення
Ця початкова фаза присвячена встановленню автентичних стосунків між терапевтом і клієнтом.
Терапевт допомагає клієнту усвідомити його теперішній досвід, використовуючи феноменологічний підхід.
Основна мета — виявити та усвідомити екзистенційні конфлікти, що лежать в основі проблеми клієнта (наприклад, тривога, пов’язана зі свободою вибору, або відчуття порожнечі через втрату сенсу).
- Діалог: Терапевт ставить питання, що спонукають до роздумів, допомагаючи клієнту дослідити свої цінності та ставлення до світу.
- Символізм: Використання метафор допомагає клієнту виразити невимовні почуття та переживання.
Фаза 2: Прийняття та відповідальність
Коли клієнт усвідомлює свої екзистенційні конфлікти, починається фаза прийняття. Терапевт допомагає клієнту усвідомити, що він має свободу вибору, а отже, і відповідальність за своє життя.
Це може бути складний і болючий процес, але саме він є ключем до особистісного зростання.
- Фокус на сьогоденні: Терапевт допомагає клієнту зосередитися на тому, як його нинішні вибори впливають на його життя, а не на пошуку винних у минулому.
- Підтримка: Терапевт надає підтримку, але не рятує, що допомагає клієнту відчути власні сили та можливості.
Фаза 3: Дія та інтеграція
На цій фазі клієнт починає діяти, інтегруючи нові усвідомлення в своє життя. Він починає ухвалювати свідоміші рішення, що відповідають його справжнім цінностям.
Це призводить до більш осмисленого та наповненого життя.
- Рефлексія: Терапевт допомагає клієнту усвідомлювати свій прогрес і закріплювати нові патерни поведінки.
- Інтеграція: Клієнт вчиться жити з екзистенційними даностями, не боячись їх, а приймаючи як частину людського буття.
Послідовність та переходи між фазами нелінійні: людина може повертатися до дослідження після дій і навпаки.
Критично, що усвідомлення перекладається у реальні кроки (коригування меж, вибірів, ритму життя), і терапевт допомагає інтегрувати новий досвід у щоденність.
Коли екзистенційний підхід – саме те
Коли «ніби все гаразд», але всередині — порожнеча/втрата сенсу.
Коли стоїть великий вибір і лякає відповідальність.
Коли є екзистенційна тривога (смерть, самотність, свобода, провина).
Коли хочеться жити автентичніше, а не «правильно для інших».
Коли симптоми є, але здається, що за ними – щось глибше, що просить бути почутим.
Підсумки
Методи роботи екзистенційного психотерапевта – це не набір жорстких технік, а, скоріше, підходи, що допомагають клієнту досліджувати своє існування, усвідомити свою свободу та відповідальність.
Вони ґрунтуються на діалозі, автентичності та повазі до унікального досвіду клієнта.
Опора на феноменологічне дослідження досвіду, автентичний діалог, роботу з метафорами й символами та уважність до тілесно-емоційного виміру.
Підсумок такої роботи – не «ідеальне життя без проблем», а зріліше ставлення до реальності, ясніші цінності й свобода діяти у власному напрямку – навіть тоді, коли обставини лишаються непростими.
Підбір екзистенційного психотерапевта
Щоби проконсультуватися з екзистенційним терапевтом, звертайтеся до мене через профайл або підберіть відповідних фахівців “у підборі”
