Поштовхом для брейншторму, мета якого доброзичливо допомогти державі краще справлятися з актуальними комунікаційними викликами як всередині, так і назовні — стала мапа підтримки вступу України до ЄС:
У відповідному дописі йдеться:
Якщо запитати ШІ: “Яка робота з громадською думкою європейських країн, зокрема, щодо підтримки вступу України в ЄС, здійснюється владою у 2025 році?”
Більше про зміст прем’єрного допису
У відповіді, яка не містить жодної назви предметної кампанії (і кожен може пересвідчитись в цьому самостійно) – прикметна не стільки неочевидність засобів та результатів такої роботи, до якої навіть ШІ не може докопатися, скільки наявність розділу “інструменти комунікації”, де вказано:
Двостороння дипломатія
Активна робота українських послів та європейських політиків-лобістів із регіональними медіа та місцевими громадами (на противагу фокусу лише на столицях).
Читай, дати (одне, два, десять, скільки?) інтерв’ю локальним газетам, які в кращому випадку охоплюють певні сегменти аудиторії і які будучи “простирадлами канц’язної інформації написаної дрібним почерком” ніхто не читає? 
Залучення громадянського суспільства
Підтримка європейських неурядових організацій, аналітичних центрів та громадських діячів, які публічно виступають за членство України.
Читай, що виплати місцевим за пости на підтримку? Чи що? 
Цифрова дипломатія
Використання соціальних мереж для прямої, емоційної та фактичної комунікації, особливо серед молоді, яка менш схильна до історичних упереджень.
Хтось щось таке бачив? 
Але щоби первинний допис не справляв хибного враження, так анонсується брейншторм щодо розробки “адресних і структурованих за сегментами аудиторій комунікаційних арсеналів”, які наочно і з урахуванням ментальних особливостей населення працюватимуть з країнами ЄС із метою формування підтримки більше 50% всюди, а подекуди і всіх 80%.
Готові напрацювання якого, свого часу передадуться відповідним держінституціями у якості готових до застосування аналогічно уже триваючій в фоновому режимі кампанії соцреклами #усвідомлюйце
Тут тегом для накопичення інформації буде, попервах #суспільнадипломатіяупросторі
Додаткові ідеї, станом на грудень 2025:
Від пам’яті болю до пам’яті сили (Голодомор)
Через призму психології “Голодомор 1932–1933” років в Україні є не лише історичною трагедією, а й глибокою колективною травмою, яка передається через покоління — тобто має трансгенераційний характер
Більше – за посиланням
Язьік ущємляют!
З психологічної точки зору, коли супостат прикриває потворну й ницу сутність своїх дєйствій “защітою рускогаварящіх” це дозволяє не лише вигороджувати городи псевдодипломатії, а й формувати первинну агресію серед бєсправного насєлєнія.
З психологічної ж точки зору, навіть на індивідуальному рівні, заперечення вигаданої причини реального конфлікту через мовчання – ніяк не вирішує проблему.
І тут часто стає в нагоді “дзеркалення”, що у цьому контексті не вичерпується значенням риторичного, але не менш реального “а яке становище мови на росії?”
Більше за посиланням
Теорія людино-кілометрів “ми, наші, вони”
Сьогодні нас може дивувати й обурювати беземоційне сприйняття світом жертв російських військових злочинів, особливо настільки наочне як серед цивільних у порівнянні навіть не із початком війни, а ще рік тому.
Щоби спробувати розібратися чому, варто ознайомитися із “теорією людино-кілометрів” або трьох рівнів сприйняття, де є
- “ми”
- “наші”
- “вони” (серед кого й вражина, що треба виділити)
Формуючи актуальне уявлення про таку систему координат у світі варто усвідомлювати, що боротьбу України підтримує через схвалення надання військової допомоги переважна більшість населення США, а в решті світу просто обсяги роботи з населенням неспівставні з ти, що може робити супостат.
Більше за посиланням
“Портал у війну в Європі”
У Вільнюсі на одній з громадських площ міста було розміщено велику круглу цифрову інсталяцію, відому як портал і яка забезпечує візуальний зв’язок у режимі реального часу з містом Любліном у Польщі
…
В рамках #суспільнадипломатіяупросторі запропонуємо держінституціям перейняти ідею актуальних для формування громадської думки за кордоном “вікон у війну в Європі”, де такі самі портали, наприклад, будуть встановлені у європейських (світових) столицях, а з іншого боку – будуть площі прифронтових міст.
Більше за посиланням
