Психічні процеси — це динамічні, функціональні акти психіки, які забезпечують відображення зовнішньої та внутрішньої дійсності та регулюють поведінку людини.
Вони є основними елементами психічної діяльності, які протікають у часі та забезпечують зв’язок людини зі світом.
У сучасній психології психічні процеси традиційно поділяють на три основні групи: когнітивні, емоційно-вольові та інтегративні (свідомість).
В широкому розумінні, психічні процеси – це складний і багатогранний феномен, який описує різні аспекти мислення, сприйняття, уваги, пам’яті, мовлення та інших процесів, які пов’язані з роботою мозку.
Далі у цій статті я охаратеризую основні типи психічних процесів, їх характеристики та взаємозв’язки, а також їх вплив на поведінку і сприйняття світу через призму сучасної теорії та багатолітньої практики роботи з ними у психотерапетичних процесах.
Класифікація психічних процесів
Психічні процеси – це складний та багатогранний феномен, який не лише описує різні аспекти мислення, сприйняття, уваги, пам’яті, мовлення та інших когнітивних процесів, які пов’язані з роботою мозку, а включає також дві інші групи.
Когнітивні (пізнавальні) процеси
Ці процеси відповідають за отримання, переробку, зберігання та використання інформації про світ і самого себе. Вони є основою навчання та розумової діяльності.
- Відчуття (Sensation): Первинне відображення окремих властивостей об’єктів (колір, звук, запах) при їхньому безпосередньому впливі на органи чуття.
- Сприйняття (Perception): Цілісне відображення об’єктів і явищ дійсності. Забезпечує організацію та інтерпретацію відчуттів (наприклад, бачити не просто колірні плями, а “стіл” чи “книгу”).
- Пам’ять (Memory): Процес запам’ятовування, зберігання та відтворення набутого досвіду та інформації. Включає сенсорну, короткочасну та довготривалу пам’ять.
- Увага (Attention): Процес спрямованості та зосередженості психічної діяльності на певному об’єкті, що забезпечує чітке та повне відображення.
- Мислення (Thinking): Вищий пізнавальний процес, що дозволяє відображати суттєві зв’язки та відносини між предметами та явищами, формувати поняття та вирішувати проблеми.
- Уява (Imagination): Процес створення нових образів та ідей на основі попереднього досвіду. Є основою для творчості.
Емоційно-вольові процеси
Ці процеси регулюють ставлення людини до себе, інших та навколишньої дійсності, а також забезпечують саморегуляцію та активну діяльність.
Емоції та почуття (Emotions & Feelings)
Процеси суб’єктивного відображення ставлення людини до світу та задоволення її потреб.
Емоції (короткочасні, ситуативні) та почуття (стійкі, соціально зумовлені, як-от любов чи патріотизм) мотивують поведінку.
Воля (Will)
Процес свідомої регуляції поведінки, пов’язаний із подоланням внутрішніх та зовнішніх перешкод для досягнення поставленої мети.
Вольові якості включають рішучість, наполегливість, самоконтроль.
3. Свідомість (інтегративні процеси)
Свідомість не є окремим процесом, а радше найвищим рівнем інтеграції всіх психічних процесів, що забезпечує суб’єктивне переживання світу.
Самосвідомість (Self-Consciousness) – процес усвідомлення себе як окремої особистості, відокремленої від світу. Включає усвідомлення своїх думок, почуттів та поведінки.
Психічні процеси тісно взаємопов’язані: наприклад, сприйняття (когнітивний) може викликати емоційну реакцію (емоційний), а досягнення мети (вольовий процес) вимагає мислення та пам’яті.
Взаємозв’язки між психічними процесами
Психічні процеси взаємодіють один з одним, тому важливо розуміти їх взаємозв’язки.
Наприклад, сприйняття залежить від рівня уваги та пам’яті, а увага може впливати на робочу пам’ять та мислення.
Довготривала пам’ять також може бути пов’язана з мисленням, оскільки ми використовуємо збережену інформацію для розв’язання проблем та прийняття рішень.
Мовлення та мислення також взаємопов’язані, оскільки мовлення впливає на думки та ідеї, а мислення – на мовлення та спосіб висловлювання.
Окрім цього, психічні процеси можуть бути пов’язані з емоціями та настроєм людини.
Наприклад, емоції можуть впливати на увагу та сприйняття, а настрій – на здатність до розв’язання проблем та прийняття рішень.
Вплив психічних процесів на поведінку та сприйняття світу
Психічні процеси мають значний вплив на нашу поведінку та сприйняття світу.
Наприклад, наші процеси сприйняття можуть впливати на те, як ми розуміємо світ навколо нас, та на нашу здатність взаємодіяти з ним.
Увага може впливати на нашу здатність до розв’язання задач та досягнення цілей.
Пам’ять важлива для поведінки та сприйняття світу. Наприклад, довготривала пам’ять може допомогти нам уникнути помилок та вирішити проблеми, які вже виникали у нашому житті.
Мислення також має велике значення для поведінки та сприйняття світу.
Наприклад, логічне мислення допомагає розв’язати складні завдання та прийняти правильні рішення, а творче мислення може допомогти нам знайти нові рішення та ідеї.
Мовлення також впливає на нашу поведінку та сприйняття світу.
Наприклад, мовлення може впливати на здатність до спілкування та взаємодії з іншими людьми, а також на здатність до вирішення проблем та досягнення цілей.
Психічні розлади та їх вплив на психічні процеси
Розлади психіки впливають на психічні процеси та поведінку людини, тому важливо розуміти їх взаємозв’язки та наслідки.
Дослідження психічних процесів та їх взаємодії допомагають розробити ефективні методи лікування розладів психіки та покращити якість життя людей.
Наприклад, розвиток когнітивно-поведінкової терапії, яка базується на дослідженнях психічних процесів, дозволяє успішно лікувати різні розлади, такі як депресія, тривожність та фобії.
Ця терапія допомагає людям зрозуміти та змінити негативні думки та переконання, що знижує рівень тривоги та депресії.
Діагностика психічних процесів
Діагностика психічних процесів — це комплекс методів, спрямованих на кількісну та якісну оцінку індивідуальних особливостей перебігу пізнавальних, емоційних та вольових функцій людини.
На практиці, вона є основою для клінічної психології, нейропсихології, профорієнтації та педагогічної психології.
Діагностика когнітивних (пізнавальних) процесів
Цей напрямок найчастіше використовує стандартизовані тести та експериментальні методики.
Мислення та інтелект
Призначені для оцінки рівня інтелектуального розвитку, виявлення порушень мислення (наприклад, розірваність чи резонерство).
- Тести Векслера (WAIS, WISC) — вимірюють вербальний та невербальний інтелект.
- Прогресивні матриці Равена — оцінюють невербальний логічний висновок та абстрактне мислення.
- Методика “Виключення зайвого” — діагностика здатності до узагальнення та класифікації
- тощо
Пам’ять
Призначення: Виявлення дефіциту пам’яті, оцінка її обсягу та стійкості.
- Методика “10 слів” (Лурія) — оцінка слухової та смислової пам’яті, втоми.
- Піктограми — оцінка опосередкованої пам’яті та символізації.
- Тести на обсяг та швидкість запам’ятовування (зокрема, зорової та оперативної пам’яті)
- тощо
Увага
Призначення: Діагностика дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), оцінка рівня втоми.
- Коректурні проби (таблиці Шульте) — вимірюють обсяг, стійкість та концентрацію уваги.
- Тести на переключення та розподіл уваги — оцінка здатності одночасно виконувати кілька завдань.
- тощо
Сприйняття
Призначення: Виявлення порушень зорового гнозису (в нейропсихології).
- Тест “Недописані фігури” — оцінка цілісності сприйняття.
- Тест Бендера — оцінка зорово-моторної координації та гештальт-сприйняття
- тощо
Діагностика емоційно-вольових процесів психіки
Ці процеси діагностуються переважно за допомогою опитувальників та проєктивних методів, оскільки вони є суб’єктивними.
Емоції та емоційний стан:
Призначення: Виявлення порушень емоційної сфери (депресія, тривога), оцінка стресостійкості.
- Опитувальник Шкала тривожності Спілбергера-Ханіна (ситуативна та особистісна тривожність),
- Опитувальник Шкала депресії Бека (BDI),
- Опитувальник Айзенка (PEN-модель) — оцінка нейротизму.
- Проєктивний метод Тест Люшера (колірний вибір) — оцінка актуального емоційного стану та потреб,
- Проєктивний метод Тест Сонді (портретний вибір).
Воля та саморегуляція:
Призначені для оцінки рівня самоконтролю, рішучості та наполегливості, що важливо у профорієнтації та коучингу.
- Методики на оцінку локусу контролю (інтернальний/екстернальний),
- Спостереження за поведінкою у складних умовах (готовність до подолання перешкод).
Нейропсихологічна діагностика (інтегративний підхід)
Нейропсихологічна діагностика (за школою Лурії) — це якісний аналіз, що оцінює не лише кінцевий результат, а й спосіб виконання завдання та порушення психічних функцій, пов’язані з локальними ураженнями мозку.
Метод: Комплекс проб для оцінки праксису (довільні рухи), гнозису (сприйняття), мовлення та вищих психічних функцій з метою топічної діагностики (визначення зони ураження мозку).
Значення: Незамінна для роботи з черепно-мозковими травмами, інсультами, деменцією та для розуміння нейробіологічних основ СДУГ чи дислексії.
Діагностика психічних процесів завжди має бути комплексною — результати тестів тлумачаться лише в контексті клінічного інтерв’ю та історії життя клієнта.
Психічні процеси і психотерапевтичний процес
Психотерапевтичний процес — це, по суті, цілеспрямована модифікація та оптимізація дисфункціональних психічних процесів клієнта.
На практиці, успіх терапії залежить від здатності клієнта використовувати свої когнітивні, емоційні та вольові процеси для досягнення змін.
Когнітивні процеси у психотерапії
У терапії когнітивні процеси є як об’єктом змін, так і інструментом для їх досягнення, зокрема, варто зазначити:
Мислення
Проблема: Клієнти часто мають когнітивні викривлення (чорно-біле мислення, катастрофізація, надмірне узагальнення), які підтримують їхні симптоми (особливо в тривозі та депресії).
Терапевтична мета: У Когнітивно-поведінковій терапії (КПТ) та Схема-терапії відбувається когнітивна реструктуризація — ідентифікація, оспорювання та заміна дисфункціональних думок на більш адаптивні.
Пам’ять:
Проблема: Травматичний досвід може бути дисоційований (блокований) або, навпаки, нав’язливо відтворюватися (флешбеки при ПТСР).
Терапевтична мета: У Травматерапії (EMDR, Пролонгована експозиція) мета полягає у переробці травматичних спогадів, інтегруючи їх у загальну, не загрожуючу, автобіографічну пам’ять.
Увага:
Проблема: Вибіркова увага до негативних стимулів (загроза, критика) підтримує тривожність. При СДУГ порушена стійкість та концентрація уваги.
Терапевтична мета: Техніки Майндфулнес (Усвідомленості) спрямовані на тренування неоцінюючої уваги до поточного моменту, що знижує емоційну реактивність.
Емоційні процеси (емоції, почуття)
Емоції є основною мішенню терапії, оскільки вони сигналізують про задоволення або незадоволення потреб.
Проблема: Емоційна дисрегуляція (неконтрольований гнів, інтенсивний страх), блокування емоцій (алекситимія) або неадекватність емоційних реакцій.
Терапевтична мета:
- Ідентифікація: Навчити клієнта називати та розуміти свої емоції.
- Валідація: Визнати емоції клієнта нормальними та виправданими в контексті його досвіду.
- Регуляція: Надати набір навичок (як у Діалектичній поведінковій терапії) для зниження інтенсивності емоцій без їхнього пригнічення.
- Вираження: Допомогти клієнту здорово виражати складні почуття (наприклад, гнів) без руйнування стосунків чи самосаботажу.
Вольові процеси психіки і терапія (саморегуляція, мотивація)
Вольові процеси визначають активність клієнта та його здатність впроваджувати зміни в життя.
Проблема: Абулія (втрата волі) при депресії, імпульсивність (слабкий самоконтроль), опір змінам.
Терапевтична мета:
- Мотивація: З’ясувати внутрішні цінності клієнта, які можуть стати джерелом волі.
- Самоефективність: Зміцнити віру клієнта у власну здатність досягати цілей (особливо важлива в соціально-когнітивних підходах).
- Наполегливість: У малих кроках тренувати здатність долати дискомфорт і дотримуватися плану (наприклад, виконувати домашні завдання, попри опір).
Психотерапія успішна, коли клієнт перетворює неусвідомлені, автоматичні та дисфункціональні психічні процеси на свідомі, гнучкі та адаптивні інструменти, якими він може керувати.
Самостійна робота з психічними процесами
Самостійна робота з психічними процесами — це свідоме використання психологічних технік для модифікації, регуляції та оптимізації власних пізнавальних (когнітивних), емоційних та вольових функцій.
Це активний шлях до саморозвитку та підвищення психологічної стійкості.
Робота з когнітивними процесами
Ці методи спрямовані на підвищення якості інформаційної обробки та гноблення дисфункціональних думок.
Когнітивна Реструктуризація (Само-КПТ):
Проблема: Автоматичні негативні думки та когнітивні викривлення (катастрофізація, усе або нічого).
Методи:
- Ідентифікація (запис негативної думки),
- Оспорювання (пошук доказів “за” і “проти” цієї думки) та
- Заміна (формулювання більш реалістичної та адаптивної думки).
Тренування Уваги (Майндфулнес):
Проблема: Блукання розуму, реактивність, зацикленість на тривожних думках.
Метод: Формальна медитація або уважне спостереження за одним об’єктом (диханням, звуками, відчуттями в тілі) без оцінки. Це підвищує стійкість уваги та знижує емоційну реактивність.
Розвиток мислення: Активне читання, вивчення нового, вирішення логічних задач, які стимулюють критичне мислення та гнучкість розуму.
Робота з емоційними процесами (емоційна регуляція)
Ці методи допомагають усвідомити, прийняти та керувати інтенсивністю емоцій.
Називання Емоцій (Affect Labeling):
Проблема: Відчуття “емоційного хаосу” або перевантаження.
Метод: У момент інтенсивної емоції словесно назвати її (“Я відчуваю сильний гнів”, “Це сором”).
Дослідження показують, що вербалізація знижує активацію мигдалеподібного тіла, зменшуючи інтенсивність емоції.
Ведення щоденника почуттів: Регулярний запис подій, пов’язаних з ними думок та емоційних реакцій (інтенсивність, тип емоції). Це підвищує самосвідомість і допомагає виявити тригери.
Техніки Заземлення (Grounding):
Проблема: Панічні атаки, інтенсивна тривога, флешбеки.
Метод: Переведення фокусу уваги від внутрішнього хаосу на зовнішню реальність (наприклад, техніка “5-4-3-2-1”: назвати 5 речей, які бачиш, 4, які відчуваєш, 3, які чуєш, 2, які пахнуть, 1, яку смакуєш).
Робота з вольовими процесами
Ці методи зміцнюють здатність до самоконтролю, рішучості та досягнення цілей.
Планування та Структурування:
- Проблема: Прокрастинація, імпульсивність, втрата мотивації.
- Метод: Використання SMART-цілей, розбиття великих завдань на малі, керовані кроки. Планування допомагає “звільнити” волю від постійного прийняття рішень.
Створення звичок: Воля менше задіяна у звичній поведінці.
Свідоме формування рутин (наприклад, ранковий ритуал, регулярні фізичні вправи) перетворює складні вольові акти на автоматичну поведінку.
Практика самоконтролю:
Визначення слабких місць (коли виникає імпульс) та свідоме відкладення реакції (наприклад, дати собі 10 секунд перед тим, як відповісти з гнівом або з’їсти щось).
Самостійна робота з психічними процесами вимагає наполегливості та дисципліни, але саме вона є основою для тривалого особистісного розвитку.
Підсумки
Отже, розуміння психічних процесів та їх взаємозв’язків допомагає зрозуміти, як працює мозок та як впливає на поведінку та сприйняття світу.
Це може бути корисно в різних контекстах, від покращення особистих відносин до розв’язання складних проблем та досягнення успіху в кар’єрі.
Окрім того, фахівці у Просторі Психологів вважають, що дослідження психічних процесів безумовно є важливим кроком до розуміння та лікування розладів психіки.
Підбір фахівців
У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психолог”, так і одразу за кількома, наприклад “дитячий психолог”, “сімейний психолог” і “арт-терапевт” тощо
