1.Як підготуватися до першої консультації?
2.Особистість позитивного психотерапевта.
3.Структура терапевтичної консультації.
4.Техніки і стиль позитивної психотерапії.
5.Структура психотерапевтичного процесу.
Зі статті «Позитивна психотерапія» ви могли дізнатися, що собою являє сам метод, в чому його суть та переваги. Однак як відбувається сама психотерапевтична сесія? Що відбувається на консультації з позитивним психотерапевтом? Чого очікувати клієнту?
На ці та інші питання я постараюся дати відповідь у цій статті.
1.Як підготуватися до першої консультації?
Іноді люди довго відкладають візит до психотерапевта, оскільки не знають, чого очікувати від консультації та психолога, або ж бояться, що доведеться самому якось проявлятися. Тому метою цієї статті є не лише розповісти трохи більше про психотерапію, а й заспокоїти потенційних клієнтів і показати, що їхні побоювання безпідставні.
Тож як підготуватися до першої консультації, якщо ви вже обрали собі психотерапевта? Насправді, ніякої особливої підготовки не потрібно. Якщо ви вирішили звернутися до терапевта, значить на те є доволі поважна причина. Однак, причина звернення і запит – це не одне й те ж. Причиною звернення може бути складна ситуація, в якій ви опинились, втрата чи важкий емоційний стан. Тоді як запит, це те, що ви хочете отримати в результаті роботи з терапевтом. Наприклад: я хочу подолати свої страхи та відкрити власну справу, хочу визначитись, як мені бути далі в стосунках з партнером, хочу навчитися справлятися зі стресом тощо.
Тож якщо ви збираєтесь в терапію чи просто на консультацію, будьте готові до запитання «чого ви очікуєте від роботи з психологом?» або «що ви очікуєте отримати в результаті?»
Хоча нерідко буває таке, що людина настільки заплуталась в собі, що не може самостійно сформувати запит і в цьому немає нічого страшного. Іноді тільки на те, щоб сформувати запит потрібно кілька зустрічей, а іноді вже на першій консультації клієнт робить для себе великі відкриття.
2.Особистість позитивного психотерапевта.
Перше і найважливіше в терапії – це особистість самого психотерапевта. У практиків є такий вислів: «лікує не метод, лікує терапевт». Тут мова не про те, що метод не має значення або й гірше – що можна «лікувати» без методу. Мова про те, що сама по собі теорія чи техніки не можуть бути корисними без якісної людської взаємодії. А якісна взаємодія неможлива без зрілої особистості психотерапевта.
Загалом, методи психотерапії доволі схожі між собою, в них багато спільного, зокрема й мета – допомогти клієнту знайти його унікальне рішення. Тому коли ви обираєте собі терапевта, все ж варто більше опиратися на особистість самого терапевта, ніж на метод. Терапевт обирає той метод, який ближчий йому за цінностями та світоглядом, та який комфортніший у використанні. Метод – це лише інструмент, а терапевт – майстер, в руках якого цей інструмент набуває сенсу.
Позитивний психотерапевт – це в першу чергу про транскультуральність. Це означає, що терапевт володіє вмінням, про яке заповідав Т. Шевченко: «…і чужого навчайтесь, і свого не цурайтесь». І це означає не просто толерантно ставитись до іншої культури, а й вміти знаходити в культурних розбіжностях великий ресурс для клієнта. Адже культура в позитивній психотерапії має не лише звичне для нас глобальне значення, як от культура Заходу і Сходу, а й більш приземлені аспекти культури. Догляд за тілом і ставлення до нього – це теж культура. Приготування і споживання їжі – це теж культура. Способи справлятися зі стресом – це теж культура. І в кожного вона може бути своя, унікальна. Хоч зачасту культура формується в сім’ї і передається з покоління в покоління.
Тому завдання терапевта – продемонструвати клієнту можливості і ресурси, приховані за межами його власної (особистої) культури. Ще одним не менш важливим завданням позитивного психотерапевта є не лише допомогти клієнту з конкретною проблемою, а й разом з клієнтом сформувати для нього такі інструменти самодопомоги, щоб клієнт надалі міг самостійно справлятися з подібними проблемами. Іншими словами, терапія в методі ППТ – це спосіб навчитися якісно проживати кожен свій день і не уникати проблем, а справлятися з ними.
Тож позитивний психотерапевт повинен бути гармонійно розвиненим, культурно обізнаним, відкритим до нового, в тому числі і до досвіду, який приносить клієнт.
3.Структура терапевтичної консультації.
Терапевтична сесія в методі позитивної психотерапії має логічну структуру і складається з 5 етапів. Зі сторони клієнта це виглядає як вільна бесіда, легка й невимушена, однак терапевт навмисно вибудовує розмову таким чином, щоб вона була результативною для клієнта. І в цьому його опорою є 5-крокова модель.
- Перший етап – дистанціювання. Неважливо чи це перша сесія, чи двадцять перша, – консультація починається з дистанціювання. Метафорично це можна описати як «відійти від стіни, щоб побачити весь будинок». Або ж дистанціюватися (віддалитися) на таку відстань, щоб побачити ситуацію загалом та збагнути, що найбільше потребує уваги, де найбільший дисбаланс. Коли її виявлено, терапевт переходить до наступного етапу – інвентаризації.
- Другий етап – інвентаризація – передбачає максимальний збір інформації про клієнта та його ситуацію. Тут не лише про сухі факти як при зборі анамнезу, а й про виявлення сильних сторін клієнта, його ресурсу. І це плавно переходить в третій етап.
- Третій етап – ситуативне підбадьорення. Для українців таке визначення може мати дивне звучання, адже для нас підбадьорення асоціюється з поплескуванням по плечі зі словами «все буде добре». Однак в позитивній психотерапії, яка є місточком між культурами, «ситуативне підбадьорення» – це про зміщення акценту з проблеми на ресурси, на те, що клієнт вже має, щоб справлятися з проблемами. Терапевт не вигадує на ходу якісь компліменти, щоб заспокоїти клієнта, а підсвічує те, що в клієнта насправді вже є, те, що здається чимось незначним і чого люди самі в собі не помічають. На цьому етапі в людей зазвичай відбувається активізація внутрішнього ресурсу, з’являється бажання до змін. Хоча все ще є багато перепон, які це бажання обмежують. Тоді настає черга четвертого етапу.
- Четвертий етап – вербалізація. Це етап, на якому терапевт (а іноді й сам клієнт) проговорює звичні моделі поведінки та завчені шаблони, які власне обмежують сприйняття і не дають рухатись вперед. Іншими словами, вербалізація – це етап, на якому «все приховане стає явним». Тут не йде мова про феєричні інсайти (які однак найчастіше трапляються саме на цьому етапі), тут більше про усвідомлення людиною причин того, що привело її в терапію. А також проговорення того, як можна це виправити, що може допомогти, виходячи з того, що в клієнта вже є та потенційно може бути.
- П’ятий етап – розширення цілей – присвячений питанню «яким буде моє життя, коли цієї проблеми вже не буде?». Дуже часто люди зациклюються на власних проблемах, потрапляючи в пастку власних негативних думок. Тому тут завдання терапевта – розширити погляди клієнта, показати, що його життя не обмежується лише проблемами. На цьому етапі усвідомлення можуть бути як локальними (на початку терапії), так і глобальними (наприкінці терапії).
Варто розуміти, що ці стадії є доволі умовними і є здебільшого орієнтирами для терапевта, а не жорсткими правилами, які не можна порушувати (такі правила прописані в Етичному кодексі психолога). Терапевт керується темпом клієнта. Іноді вдається майже ідеально пройти всі стадії за годину, а іноді вся сесія проходить впродовж однієї стадії – і це нормально.
4.Техніки і стиль позитивної психотерапії.
Позитивна психотерапія належить до психодинамічного напряму, хоча також має всі ознаки приналежності до гуманістичного напряму (деякі науковці відносять її до обох напрямів). Тому стиль терапії, який застосовує позитивний психотерапевт, здебільшого підтримуючий. Хоча головним є клієнт і саме він визначає тему зустрічі, навряд чи це можна назвати вільнопротікаючим стилем. Терапевт, звісно, орієнтується на потреби клієнта і прислухається до найменших змін його стану, але в той же час плавно і бережно веде його до поставленої мети. Також терапевт може застосовувати конфронтацію, що в психотерапії трактується як свідома провокація клієнта для того, щоб вивести його зі звичних паттернів поведінки. Але цей інструмент має деякі обмеження і його аж ніяк не можна назвати основним на консультації позитивного психотерапевта.
Основними інструментами та техніками, якими послуговується терапевт, є позитивна реінтерпретація, метафори та притчі, кроскультурний підхід. Загалом техніки позитивної психотерапії не схожі на типові техніки відомих методів, які можна виконувати окремо, незалежно від терапії (як наприклад, техніка «Пустого стільця»).
Техніки позитивної психотерапії гармонійно і грамотно вплетені в терапевтичний процес і часто залишаються непоміченими для клієнта. Клієнт може й не знати, що він оце щойно виконав техніку, а інсайт прийшов наче сам по собі. Тому, власне, для клієнта консультація відчувається як «просто розмова».
Та все ж, спробую пояснити, як працюють основні техніки позитивної психотерапії.
- Позитивна реінтерпретація – це спосіб збалансувати «мінуси» ситуації «плюсами», які вона відкриває. Спосіб розширити погляд клієнта, поглянути на ситуацію під несподіваним кутом, виявити, що навіть із, на перший погляд, безвихідної ситуації є вихід. До позитивної реінтерпретації також можна віднести «послання тіла». Наприклад, лінь зазвичай трактується як негативна риса, з якою треба боротися, а при позитивній реінтерпретації лінь може трактуватися як спосіб тіла повідомити про втому чи потребу вберегтися від надто складного і незрозумілого завдання тощо.
- Метафори та притчі – це чудовий інструмент, який працює навіть з найскладнішими запитами. Людська психіка влаштована таким чином, щоб захищати нас від неприємних переживань, тим паче, якщо це повторне переживання. Тому в процесі терапії дуже часто (свідомо чи неусвідомлено) виникає опір зі сторони клієнта. І саме метафори та легкі історії дозволяють обійти ці бар’єри психіки і докопатися до істинних потреб, бажань чи переживань. В застосуванні метафор немає обмежень, а притчі та історії з часом стають частиною життя клієнта – він починає сприймати життєві ситуації як короткі історії, в яких є своя мораль.
- Кроскультурний або транкультуральний підхід – термін, який згадувався вище і може використовуватись і в якості окремої техніки. Це можливість звернутися і до власного досвіду (минулого чи майбутнього), і до досвіду інших людей – значимих осіб чи навіть вигаданих персонажів. Наприклад, якби у вашій ситуації опинився Капітан Америка, що б він зробив в першу чергу? Але цілком зрозуміло, що терапевт послуговується історіями тих людей чи персонажів, про які раніше згадував клієнт, не нав’язуючи власного досвіду.
Звісно, це не єдині техніки, які застосовує позитивний психотерапевт, існує ще багато способів для якісної взаємодії з клієнтом, але техніки позитивної психотерапії як ситуативний гумор – потребують контексту.
Варто пам’ятати, що техніки будь-якого методу – це не панацея, і більшого значення має саме терапевтичний контакт, особистість терапевта і зусилля самого клієнта.
5.Структура психотерапевтичного процесу.
Багатьох потенційних клієнтів цікавить питання, що буде відбуватися далі, після першої консультації. Деякі люди бояться, що психолог може обманом «затягнути» в терапію, щоб «витягувати» з клієнта гроші. Але це абсолютна маячня, тому що клієнт – це доросла, розумна, самодостатня людина, яка цілком спроможна самостійно визначити, потрібна їй терапія чи ні, є якісь зміни від роботи з психологом чи немає, підходить їй цей конкретний терапевт чи краще пошукати іншого. Тим паче, психолог, керуючись Етичним кодексом, не має права наполягати на терапії чи переконувати приходити ще. Вибирати йти на другу консультацію чи ні – це прерогатива виключно клієнта. Тож якщо ви вирішили продовжувати терапію, то вам, мабуть, цікаво, що на вас чекає далі.
Сказати абсолютно однозначно – неможливо. Кожна людина і кожен випадок унікальні, тому передбачити, як буде проходити терапія чи як довго вона триватиме, не зможе навіть найдосвідченіший терапевт (вітання горе-спеціалістам, які обіцяють результат за 1 консультацію). Але є три основні етапи, з яких складається будь-яка терапія – короткотривала чи довгострокова.
- Перший етап – це, власне, формування запиту, знайомство з історією клієнта, виявлення додаткових проблем (тут можна згадати мем «прийшов до психолога з однією проблемою, накопали десять»). В позитивній психотерапії це називається робота з актуальним конфліктом – тим, з яким клієнт прийшов на початку. На цьому етапі психотерапевт складає терапевтичний план. Він може бути озвучений клієнту або ж ні (кожен випадок унікальний) і також може допрацьовуватись чи видозмінюватись в процесі терапії.
- Другий етап – основний і найдовший. Тут відбувається виявлення і глибинна робота з внутрішнім та базовим конфліктами, з негативними установками, які псують людині життя. На цьому етапі людина поступово кардинально міняє світогляд, по-іншому сприймає себе та інших, стає незручною для свого оточення. На цьому етапі люди зазвичай хочуть закінчити терапію, оскільки або не хочуть стикатися з темною стороною власної особистості і не готові приймати себе такими «недосконалими» чи просто морально не готові до кардинальних змін. Або навпаки – відчувають деякі позитивні зміни в житті і, вважаючи, що їм цього достатньо, йдуть у «вільне плавання». Хоча через якийсь час повертаються, бо ті опори, які вони отримали, ще не надто стійкі і потребують доопрацювання.
- Третій етап – завершальний. Це, напевно, найприємніший для клієнта етап, бо тут він починає інтегрувати в життя свої нові принципи, установки та цінності. В позитивній психотерапії цей етап, як вже згадувалось вище, називається етапом розширення цілей. Тільки тут «розширення цілей» відбувається на більш глобальному рівні. На цьому етапі клієнт починає відчувати, що на консультаціях вже ніби нема про що говорити, але різко покидати терапевтичний простір не хочеться. Тоді терапія переходить в «режим» підтримуючої: зустрічі відбуваються рідше, ніж раз в тиждень, підтримки потрібно менше. В якийсь момент клієнт може перестати приходити зовсім, але так само в будь-який момент може вернутися як на одну консультацію, так і на повноцінну терапію.
Висновки
Завдання психотерапевта будь-якого методу – створити таке середовище і такі умови, при яких клієнт самостійно знайде рішення. Власне, тому професія психолога є настільки складною і водночас цікавою. А завдання позитивного психотерапевта, окрім сказаного вище, можна описати приказкою: «якщо хочеш нагодувати голодного, не дай йому рибину, а дай вудочку і навчи рибалити».
