Травматерапевт

Травматерапевт — це фахівець у галузі психотерапії, який має спеціалізовані знання та навички для роботи з психологічними травмами та їхніми наслідками, такими як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) або комплексний посттравматичний стресовий розлад (КПТСР).

Мета травматерапії — допомогти клієнту зцілитися та відновитися після травматичної події чи тривалого травматичного досвіду, інтегрувати цей досвід, покращити психічне здоров’я, відновити відчуття безпеки та підвищити якість життя.

Травматерапевт — це кваліфікований психолог, психотерапевт або психіатр, який пройшов додаткове навчання з методів роботи з психологічною травмою.

Психологічна травма — це емоційна реакція на надзвичайно стресову, небезпечну або загрозливу подію, яка перевищує здатність людини впоратися з нею (наприклад, війна, насильство, аварія, катастрофа, втрата, жорстоке поводження).

Вона може бути одномоментною (шокова травма) або тривалою/накопичувальною (комплексна травма).

Етапи роботи травматерапевта

На практиці, робота травматерапевта зазвичай проходить у кілька етапів:

Стабілізація та безпека:

Створення безпечного терапевтичного альянсу (довіра між клієнтом і терапевтом), навчання клієнта навичкам саморегуляції (управління емоціями, заземлення), відновлення відчуття контролю над життям.

Це найважливіший початковий етап, особливо при КПТСР.

Опрацювання травми:

Поступове та контрольоване опрацювання травматичних спогадів за допомогою обраних доказових методів (EMDR, TF-CBT, NET). Мета — зменшити емоційну реактивність на спогади та тригери.

Інтеграція та реінтеграція:

Інтеграція травматичного досвіду в історію життя, відновлення стосунків, покращення самооцінки та відновлення довіри до себе і світу, повернення до повноцінного життя.

Робота з травмою — це глибокий і часто тривалий процес, який вимагає високої кваліфікації фахівця та готовності клієнта до поступової та безпечної роботи зі своїми переживаннями.

Симптоми та проблеми звернення до травматерапевта

Звернутися до травматерапевта варто, якщо після пережитої травми людина спостерігає у себе такі прояви, які суттєво впливають на її щоденне життя та самопочуття:

Симптоми Посттравматичного Стресового Розладу (ПТСР)

Повторне переживання:

• Нав’язливі спогади (флешбеки), нічні жахіття про травму.
• Відчуття, ніби травма відбувається “тут і зараз” (дисоціація).
• Сильний емоційний або фізичний дистрес у відповідь на нагадування про подію (тригери).

Уникання місць, людей, розмов, думок чи почуттів, пов’язаних із травмою.

Збудливість та реактивність (гіперзбудження):

• Постійне відчуття небезпеки, настороженості, “на межі”.
• Проблеми зі сном (безсоння).
• Вибухи гніву або дратівливість.
• Проблеми з концентрацією.
• Реакція “бий або біжи” (Fight or Flight) на невеликі подразники.

Негативні зміни у мисленні та настрої:

• Негативні переконання про себе, інших, світ (“Я поганий”, “Світ небезпечний”).
• Втрата інтересу до раніше приємних занять.
• Відчуття відірваності від інших.
• Проблеми з пам’яттю про ключові деталі травми.

Симптоми Комплексного ПТСР (КПТСР)

Виникає після тривалої або повторюваної травми (наприклад, дитяче насильство, домашнє насильство, полон) та включає симптоми ПТСР, а також:

• Проблеми з емоційною регуляцією (сильні неконтрольовані спалахи гніву, тривоги, депресії).
• Негативна самооцінка (сильні почуття провини, сорому, нікчемності).
• Проблеми у стосунках (недовіра, труднощі з прив’язаністю).

Інші поширені проблеми

• Хронічний біль, соматичні симптоми (мігрені, проблеми з травленням) без чіткої медичної причини.
• Зловживання психоактивними речовинами (алкоголь, наркотики, сигарети) як спосіб “заглушити” біль.
• Серйозні проблеми в буденному житті (на роботі, у стосунках).

Методи роботи травматерапевта

Травматерапевт використовує доказові (досліджені та визнані ефективними) підходи, які допомагають клієнту поступово та безпечно опрацювати травматичні спогади та інтегрувати досвід.

Основні методи включають:

Травмо-фокусована когнітивно-поведінкова терапія (TF-CBT):

Фокусується на зміні дисфункціональних думок і поведінки, пов’язаних із травмою.

Допомагає клієнту освоїти навички подолання симптомів і поступово зіткнутися з травматичними спогадами у безпечному середовищі.

Десенсибілізація та переробка рухом очей (EMDR):

Спеціалізований метод, де клієнт фокусується на травматичних спогадах, одночасно виконуючи стимуляцію, наприклад, рухи очима або постукування.

Це допомагає мозку переробити та “зберегти” травматичний спогад як звичайний, а не як загрозливий.

Наративно-експозиційна терапія (NET):

Короткостроковий метод, що фокусується на побудові послідовної історії життя клієнта, інтегруючи травматичні події у загальний життєвий наратив, відрізняючи травматичні моменти від ресурсних. Особливо ефективний у випадках множинних травм.

Соматичне переживання (Somatic Experiencing, SE):

Наголошує на тілесному досвіді травми. Допомагає клієнту усвідомити та “розрядити” заблоковану в тілі енергію (залишок реакції “бий або біжи”), що призводить до симптомів.

Елементи гештальту в роботі травматерапевта

Хоча Гештальт-терапія (ГТ) не є виключно “травмофокусованим” методом, її основні принципи та елементи надзвичайно ефективні та часто інтегруються у роботу травматерапевта для стабілізації, заземлення та відновлення цілісності клієнта.

Фокус ГТ на “тут і зараз”, усвідомленні та контакті допомагає клієнту відновити зв’язок із собою та ресурсами, які були втрачені через травму.

Травматерапевт використовує гештальт-підхід для роботи на трьох основних рівнях: відновлення контакту, усвідомлення та роботи із незавершеними циклами.

1. Фокус на «тут і зараз» (Here and Now)

Травма часто змушує людину жити у минулому (флешбеки, нав’язливі спогади) або у майбутньому (катастрофічні прогнози, тривога).

Гештальт-терапія повертає клієнта у теперішній момент.

Заземлення (Grounding)

Терапевт активно використовує техніки заземлення, що є критично важливим для стабілізації.

Замість того, щоб обговорювати травму, клієнта просять усвідомити своє тіло та оточення (наприклад, відчути, як ноги торкаються підлоги, побачити 5 предметів навколо, почути звуки)

Феноменологічний підхід

Терапевт запитує: “Що ви усвідомлюєте зараз?” або “Як ви себе почуваєте у цей момент, коли ми про це говоримо?“.

Це допомагає відрізнити травматичний спогад від реальності поточної безпеки.

2. Відновлення контакту та усвідомлення (Awareness)

Травма призводить до розриву контакту — із собою, тілом, почуттями та світом. Гештальт прагне відновити цей зв’язок.

Контакт із тілом

Травматичний досвід блокується в тілі (соматизація). Гештальт-терапевт звертає увагу на тілесні прояви під час розмови (наприклад, “Я помічаю, що коли ви говорите про X, ви стискаєте кулаки/затримуєте дихання”).

Це допомагає клієнту усвідомити соматичну пам’ять травми.

Динаміка фігури і фону

Терапевт допомагає клієнту визначити, що зараз є найбільш актуальним (фігурою). При травмі фігурою часто стає тривога або небезпека.

Усвідомлення допомагає з’ясувати, що стоїть за цією фігурою (наприклад, потреба у безпеці, незадоволена потреба у підтримці).

Робота з полярностями та незавершеними гештальтами

Травма часто створює внутрішній конфлікт і призводить до незавершених циклів.

Незавершений Гештальт

Травматична подія є незавершеним циклом контакту (наприклад, людина не змогла себе захистити, крик був заблокований).

Гештальт-терапія пропонує методи для символічного завершення цих циклів у безпечних умовах.

Робота зі снами

Сни часто є “королівською дорогою” до незавершених гештальтів. Аналіз снів у гештальт-підході (де кожна частина сну — це частина самого клієнта) допомагає інтегрувати відщеплені частини “Я”.

Полярності

Клієнт може відчувати себе одночасно жертвою і тим, хто вижив.

Гештальт працює з цими полярностями (наприклад, через техніку “порожнього стільця”), допомагаючи клієнту інтегрувати ці суперечливі частини “Я” та перейти від відчуття безпорадності до відчуття власної сили.

Робота з механізмами переривання контакту (захистами)

Травмовані люди використовують потужні захисні механізми (інтроекція, проекція, ретрофлексія), щоб вижити.

Ретрофлексія (повернення на себе)

Наприклад, людина, яка не могла висловити гнів на кривдника, спрямовує його на себе (самозвинувачення).

Терапевт допомагає усвідомити цей процес і знайти здоровий спосіб виразити енергію, яка була заблокована.

Проєкція

Клієнт може проєктувати свій страх або агресію на терапевта або світ (“Всі люди небезпечні”).

Терапевт повертає це усвідомлення клієнту, допомагаючи йому розрізнити, що є його почуттями, а що — реальністю.

Підготовка травматерапевта у світі та в Україні

Підготовка травматерапевта — це процес післядипломної спеціалізації для фахівців, які вже мають базову освіту у сфері психології, медицини (психіатрія) або соціальної роботи.

У світі та в Україні вона ґрунтується на засвоєнні доказових методів роботи з психологічною травмою та включає теоретичне навчання, практичні навички, особисту терапію та обов’язкову супервізію.

Підготовка у світі: основні принципи та школи

У світі підготовка травматерапевтів є високоспеціалізованою і часто прив’язана до конкретних доказових терапевтичних шкіл.

Базова освіта: Диплом магістра (або еквівалент) з клінічної психології, консультування, соціальної роботи або психіатрії.

Спеціалізоване навчання: Курси, що охоплюють теорію травми (нейробіологія, моделі травми), діагностику (ПТСР, КПТСР) та конкретні протоколи лікування. Тривалість може варіюватися від кількох місяців до 2-3 років.

Клінічна практика: Виконання значної кількості годин роботи з клієнтами з травмою.

Супервізія: Обов’язкова регулярна робота під наглядом досвідченого сертифікованого супервізора для забезпечення якості та безпеки. Зазвичай вимагається певна кількість годин індивідуальної та групової супервізії.

Особиста терапія: Часто вимагається проходження певної кількості годин особистої психотерапії, що допомагає фахівцю краще зрозуміти себе та уникнути вторинної травматизації (вигорання).

Сертифікація: Отримання сертифікату від відповідної міжнародної асоціації, що підтверджує кваліфікацію (наприклад, сертифікація EMDR-терапевта, сертифікація з Somatic Experiencing).

2. Ключові міжнародні методи

Спеціалізація часто відбувається в межах однієї чи кількох із цих методик, які є золотими стандартами в лікуванні травми:

• EMDR (Eye Movement Desensitization and Reprocessing): Навчання складається з модулів, інтервізії та супервізії і веде до міжнародної сертифікації.
• TF-CBT (Trauma-Focused Cognitive Behavioral Therapy): Часто використовується у роботі з дітьми та підлітками. Навчання проводиться через інтенсивні тренінги та супервізію.
• Somatic Experiencing (SE): Навчання триває кілька років і сфокусоване на тілесно-орієнтованих підходах до травми.
• CBT, PE, CPT (Cognitive Processing Therapy, Prolonged Exposure): Це специфічні, високоструктуровані протоколи, які є складовими загального навчання.

Підготовка иравматерапевта в Україні

В Україні, особливо в умовах воєнного часу, попит і пропозиція на якісну підготовку травматерапевтів стрімко зросли.

Підготовка здебільшого здійснюється у форматі післядипломних сертифікатних програм та спеціалізованих шкіл, які часто є партнерами міжнародних організацій.

Як правило, до навчання за спеціалізованими програмами травматерапії допускаються:

• Психологи (бакалаври, магістри, спеціалісти).
• Психотерапевти різних модальностей.
• Психіатри та лікарі.
• Соціальні працівники (іноді, для базового рівня).
• Важливою вимогою часто є наявність поточної клінічної практики або готовність її розпочати.

Українські програми часто імплементують міжнародні стандарти:

• Модульний формат: Навчання триває від 1 до 2,5 років і складається з регулярних модулів (теоретичних і практичних занять).
• Теорія та Навички: Засвоєння теорії травми, базових принципів стабілізації, роботи з ресурсами та опрацювання травматичного досвіду.
• Практикуми навичок: Відпрацювання терапевтичних інтервенцій у малих групах.
• Супервізія: Обов’язкова умова отримання сертифікату. Студенти мають регулярно представляти свої клінічні випадки супервізору.
• Загальна кількість годин: Якісні програми складають сотні навчальних годин (наприклад, 300+ годин).

В Україні можна здобути кваліфікацію з таких напрямків:

• Травмафокусоване консультування (загальна травматерапія).
• EMDR (навчання за протоколами, акредитованими EMDR Europe).
• Наративно-експозиційна терапія (NET).
• Соматичні підходи та тілесно-орієнтована травматерапія.

Сертифікація видається навчальним центром, інститутом або професійною асоціацією, що проводила навчання.

Якісний сертифікат підтверджує не лише відвідування лекцій, але й успішне проходження практики та супервізії.

Підготовка травматерапевта є багатоступеневим процесом, що вимагає значного часу, фінансових вкладень та постійного професійного розвитку (супервізія, особиста терапія). Вона критично важлива для забезпечення безпеки клієнта та ефективності лікування.

Як підготуватися до роботи з травматерапевтом

Підготовка до роботи з травматерапевтом може значно підвищити ефективність терапії та зробити процес менш стресовим.

Цей процес охоплює психологічну готовність, організаційні моменти та формування безпечного підходу до власних переживань.

Психологічна та емоційна готовність

Головна мета початкового етапу — створити безпечну базу для себе.

Усвідомлення мети

Чітко визначте, чому ви звертаєтеся. Не обов’язково мати чіткий діагноз, але важливо розуміти, що травматичний досвід заважає вашому повноцінному життю, і ви готові працювати над цим.

Дозвіл на почуття

Дайте собі внутрішній дозвіл відчувати будь-які емоції (страх, сум, гнів, сором) під час сесій. Розуміння, що терапія буде важкою в деякі моменти, але це частина зцілення.

Очікування від терапії

Усвідомте, що травматерапія — це процес, а не швидке рішення. Вона вимагає часу, зусиль і поступовості. На початкових етапах терапевт фокусуватиметься на стабілізації, а не на детальному обговоренні травми.

Пам’ятайте про ресурс

Згадайте або знайдіть ресурси, які допомагають вам почуватися краще або безпечніше (хобі, спорт, друзі, улюблені місця). Вони будуть важливими інструментами для саморегуляції між сесіями.

Підготовка інформації (для перших сесій)

Вам не потрібно детально описувати травму на першій сесії, але корисно мати базову інформацію.

Короткий опис проблеми

Сформулюйте, що саме спричинило звернення.

Наприклад: “Я пережив/ла ДТП рік тому і досі маю панічні атаки, коли сідаю за кермо” або “Я відчуваю постійну тривогу та проблеми зі сном після участі у бойових діях”.

Хронологія (загально)

Якщо у вас було кілька травм, подумайте, які значущі події вплинули на ваше життя (наприклад, “травма дитинства”, “втрата у 2022 році”).

Симптоми

Опишіть найбільш виснажливі симптоми:

• Проблеми зі сном?
• Флешбеки чи кошмари?
• Надмірна дратівливість?
• Уникання певних місць чи людей?

Історія лікування (якщо є)

Якщо ви вже зверталися до інших фахівців (психологів, психіатрів), вкажіть, які методи використовувалися і чи був результат.

Ліки

Запишіть назви ліків (якщо приймаєте) та їхнє дозування.

Вибір травматерапевта

Правильний вибір фахівця має вирішальне значення, оскільки терапевтичний альянс (довіра) є основою травматерапії.

Кваліфікація

Переконайтеся, що фахівець має базову освіту (психологія/медицина) та спеціалізовану сертифікацію з доказових методів травматерапії (наприклад, EMDR, TF-CBT, SE, NET).

Досвід

Запитайте про досвід роботи саме з вашим типом травми (наприклад, травма війни, дитяча травма, травма втрати).

Первинна консультація (знайомство)

Багато терапевтів пропонують коротку ознайомчу сесію, щоб ви могли оцінити, чи комфортно вам з цією людиною. Довіра та відчуття безпеки є пріоритетом.

Логістика та самопіклування

Організаційні моменти також є частиною підготовки до процесу.

Час і Місце

Виділіть стабільний час для сесій, де вас не потурбують. Забезпечте приватність, особливо при онлайн-терапії.

Буферний Час

Плануйте 15-30 хвилин до і після сесії. Це час для налаштування перед початком і для заземлення/відновлення після закінчення, щоб не кидатися одразу у буденні справи.

“Аптечка” Самодопомоги

Підготуйте речі, які допоможуть вам швидко заспокоїтися, якщо сесія виявиться емоційно важкою:

• Склянка води.
• Теплий плед або щось, що можна обійняти/стиснути (для тілесного заземлення).
• Предмети, які приємні на дотик або запах (наприклад, ефірна олія, камінь).

Чесність

Будьте готові відкрито говорити про свої почуття та реакції на процес, навіть якщо ви відчуваєте опір чи дискомфорт від терапевта. Це нормально, і це необхідно обговорювати.