Підвищена підозрілість може бути як і характерологічною особистісною рисою , так і симптомом психічного захворювання.
Часто патологічну підозрілість важко відрізнити від звичайної настороженості, тому що попри ибні ідеї людина, загалом, зберігає логічність і послідовність мислення в інших аспектах. Тому неадекватність сприйняття можемо спів ставити лише з реальними загрозами, а параноїчний розлад особистості виявити, лише дослідивши поведінку пацієнта, способи адаптації і провівши психопатологічне дослідження.
Власне, загальна недовіра до інших, постійне очікування підступу в залежності від їхнього поведінкового вираження , часом виходять за межі характеру і входить в структуру параноїчного розладу особистості.
Люди з параноїчною акцентуацією сприймають світ і людей в ньому ворожими та загрозливими. Вони потребують якось впорядкувати свій світ і свої нелегкі емоційні переживання, вибудовуючи ментальну структуру пояснення і виправдання свого не зовсім відповідного ситуації світосприйняття. Тому вони вибудовують мисленнєвий конструкт, в якому систематизують для себе причини своєї підозрілості і якого вперто дотримуються. Виникає параноїдна ідея, яка на перший погляд цілком логічна і послідовна, але важко припасовується до реальності.
Зміст може стосуватися будь-яких сфер життя, від теорій світової змови, до недоброзичливості сусідів, які «хочуть нашкодити». Характерно, що параноїчне мислення вибирає і систематизує виключно ті факти, які вбудовуються в параноїдний конструкт, а інші моменти і факти , які заперечують параноїдну ідею, відкидає. Основну ідею ставлення до оточуючого світу параноїчними особами можна охарактеризувати однією фразою- «всі навколо вороги».
Взагалі настороженість первинно відноситься до процесів адаптації, яке зумовлює виживання, але в людей з параноїдною акцентуацією підозрілість розвивається на рівному місці. Особи з параноїдною структурою схильні до стереотипного мислення, яке відображує їхні переконання. Вони злопам’ятні, в будь-якій помилці і необережності оточуючих вбачають злий умисел . Тому не вміють прощати, приймати чужі помилки та залагоджувати конфлікти. Такі особи не вірять в доброзичливість оточуючих , не вміють співпрацювати, завжди бояться, що їх можуть використати чи якимось чином експлуатувати. Через постійну напругу і недовіру людям з параноїчною структурою важко налагоджувати особисті стосунки та адаптуватись в дружніх чи робочих колективах. Часто вони пробують шукати собі союзників, яких пробують переконати в своєму світогляді, щоб разом протистояти ворожому оточенню. Такі емоції, як співчуття, співпереживання, тепле ставлення в параноїчних осіб слабо розвинені, а от гніву, роздратуванню вони віддаються легко, вважаючи себе цілком правими, а оточуючих нападаючими і недоброзичливими.
Слід добре розрізняти параноїдний характер, параноїдний розлад особистості і параноїдний психоз.
Люди з параноїдним характером цілком свідомі своєї проблеми, схильні до самоспостереження, часто прагнуть зрозуміти себе і покращити стосунки з оточуючими і звертаються за допомогою до психотерапевта. Вони все-таки вміють втримувати і будувати близькі стосунки, здатні довгий час працювати на одній роботі і бути більш-менш соціально адаптованими.
Параноїдний розлад особистості спричиняє значну життєву дезадаптацію. Параноїдне мислення трансформується в надцінні ідеї, про які неможливо дискутувати і в які параноїчний пацієнт свято вірить. Спостерігається крайня ригідність поведінкових па тернів, дуже характерне магічне мислення, часто з наступними «захисними» ритуалами і використанням «оберегів». Під підозру людини з параноїдним розладом може потрапити будь-хто, хто опинився поруч в «потрібний» момент, всупереч будь-якій логіці. Такий розлад часто супроводжується супутніми станами- тривожністю і депресією. Власне, переважно так люди з параноїчним розладом потрапляють в поле зору психіатрів. Інакше, через відсутність критики до своїх ідей і поведінки, не звертаються.
Параноїдний психоз може мати різні форми, найпоширеніші з яких маячний розлад і параноїдна шизофренія. Психоз завжди починається з маячного настрою, коли життя людини в психозі починає підпорядковуватись змісту маячення. Пацієнт може уникати певних місць, осіб, мати настороженість щодо найнесподіваніших речей чи ситуацій, думати, що за ним слідкують, або хтось має намір спричинити шкоду. Цей маячний настрій дуже важливо вчасно вловити і розпочати лікування, тому що коли відбудеться так звана «кристалізація маячення», тобто . в пацієнта виникне відчуття «я все зрозумів, чому так відбувається» і маячення прийме стійку, систематизовану форму, лікування буде менш ефективним і навіть після затихання симптомів залишиться особистісний дефект.
Маячний розлад від параноїчної шизофренії відрізняється тим, що присутнє лише ізольоване маячення, без продуктивних симптомів (галюцинацій)
Причини параноїдного характеру та розладу особистості переважно лежать в травматичному ранньому досвіді, коли дитина не була прийнятою, її емоції були відкинуті і дефіцит доброго, розуміючого ставлення сформував відчуття ворожості світу. У виникненні психотичних маячних розладів деяку роль відіграє генетична структура.
Лікування параноїчного розладу особистості виключно психотерапевтичне, потребує позитивного віддзеркалення, тривалого налагодження довіри, витримування терапевтом емоційних гойдалок і нестабільності пацієнта. Медикаментозно ж лікуються лише спутні тривожні, депресивні чи інші розлади.
Параноїдний психоз потребує невідкладного медикаментозного лікування антипсихотиками, часом стабілізаторами настрою і довгої підтримуючої психотерапії, яка потребує великих зусиль як терапевта так і пацієнта.
Ірина Григораш, психотерапевт, лікар-психіатр дорослий та дитячий, член УСП.
