Термін більше про “актуальні проблеми і рішення стосунків” у мирних країнах, але може бути корисно всім, зокрема фактурою на користь первинної психологічної підготовки для сучасних жінок ☝️
Дослідники зі Стенфорда нарешті дали назву тому, з чим усе більше жінок стикаються роками та що часто обговорюють на терапії – “mankeeping”, за аналогією з “housekeeping” або щось на кшталт “догляду за чоловіком” 🧐
І що, до речі, допомагає пояснити, чому так багато жінок взагалі відмовляються від побачень та втрачають драйв стосунків загалом, а разом із ним і життєствердні спроби досягнути “повноти у розділенні” 🤔
«Догляд за чоловіком» описує емоційні інвестиції, психологічну та соматичну роботу, яку жінки виконують в стосунках з чоловіками 💪🧠
“Догляд за чоловіком” – виходить за рамки простого запам’ятовування дня народження, проведення часу разом, сексу чи тимчасової координації соціальних планів.
Воно означає стати і бути єдиною системою свого роду психологічної підтримки вашого партнера, і що може бути неабияким викликом без психологічної усвідомленості та поінформованості у, так би мовити, “матчастині”
“Догляд за чоловіком” – це не лише діагностика стрижневих і поверхових рис характеру, управління його стресом, інтерпретація настроїв і конструктивна оцінка його зусиль чи ненав’язлива мотивація “досягати більше заради вас обох”.
Це і тримання його за плече, коли він у “розстроєних почуттях”, “не на коні і навіть не кінь” переживаючи разом те, чим він не ділиться ні з ким іншим.
Звісно ж, все це без оплати за “повсякденну терапію” і часто, “без повної певності у перспективності та взаємності прагнень психологічно вкладатися у ці стосунки аж настільки”
Але корінь проблеми звісно ж, не в жінці, а пов’язаний з тим, що експерти називають епідемією чоловічої самотності і що є буцімто “проблемою чоловіків”, яка жінок не стосується.
Проте, позаяк все більше чоловіків зізнаються, що кількість близьких друзів у них зменшується, це означає що усе частіше емоційно-особистісне навантаження переноситься на партнерок.
Власне, і через це, і через “загальну стресовість життя, яке вимагає від чоловіків усе більшого”, – все більше ними ж і очікується, що жінки легко і природно беруть участь в цій аж ніяк непростій, насправді роботі.
Жінка, яка вступає в стосунки – усе частіше стає “зовнішньою емоційною інфраструктурою чоловіка” ☝️
Оскільки далеко не всі жінки можуть це роботи органічно без спеціальної підготовки, «догляд за чоловіком» це причина, чому все більше і більше жінок припиняють зустрічатися взагалі.
Не орієнтуючись в психологічних закономірностях та неочевидних ознаках здорових та/чи перспективних стосунків, багато жінок усе частіше перестають цікавитися динамікою взаємовідносин.
Згідно з даними Pew Research:
- лише 38 відсотків самотніх жінок у США зараз шукають стосунків
- серед самотніх чоловіків цей показник становить до 61 відсотка.
Цей промовистий розрив багато про що говорить, зокрема і про те, що виходить, жінки “добровільно відмовляються від кохання відмовляючись бути чиїмось терапевтом з перевагами”.
The Guardian називає “mankeeping у шлюбі” сучасним продовженням емоційної праці, яке хочеш не хочеш, перетворює партнера на життєвого коуча.
Водночас, тут йдеться не так про уникнення вразливості, скільки про відмову нести чужий емоційний тягар, отримуючи мало або нічого взамін.
І в цьому звісно ж, немає нічого поганого.
Чоловіки, які не максимально вкладаються у стосунки, не варті емоційних інвестицій жінки.
Проте чи належним чином жінка оцінює потенціал стосунків часто залежить не стільки від інтуїції, скільки від здатності розгледіти “потаємне через вікно явного” та шляхом непомітних інтервенцій успішно для обох сторін “розбудити звіра” (і хорошому розумінні) навіть у “рядовому”, здавалося б на перший погляд, чоловіку.
Тенденція “зменшення друзів у сучасних чоловіків” окреслена вище, виявляється також у тому, що вони охочіше надають про себе “психологічний матеріал” уже з перших слів.
Але коли така відкритість потрапляє на жінку без спеціальної підготовки, поверхова надмірна вразливість як і емоційна холодність взаємовідносин можуть відчуватися радше як тягар, ніж як “крок у правильному напрямі” чи, тим більше, прорив.
Чого “просто хочуть” жінки, зрозуміти нескладно: крім фізичної пристрасті, це ще й спільність зусиль, взаємність підтримки та емоційна відповідальність, яку не відкидають як “якийсь рядовий тимчасовий проект”.
І коли це само собою якось і не відбувається, жінки не шукають підготовку, яка допоможе змінити відношення до проблеми, все частіше обираючи “повну і незворушливу самотність” замість “невріваженості стресу нових спроб у стосунках”.
І в розмовах із терапевтами, вони, слід додати, не відчувають провини за це.
Чоловіки “без поняття” відгукуються про таких жінок як про озлоблених чи емоційно холодних, хоча насправді вони лише захищають свої можливості.
Вибір залишатися самотніми рідко виникає через одноразову поразку.
Частіше явище існує через те, що жінки не відчувають ірраціональної готовності ділитися своєю психічною енергію з чоловіками, а раціональна фактура стосунків не “надає ефекту драйвової психологічної подорожі” та/чи не розглядається як нова цікава книга…
В цілому, поки цей дисбаланс “відкритіших чоловіків та менш зацікавлених у стосунках жінок” зберігається – пандемія самотності ширитиметься.
Адже, що чоловікам, що жінкам, бути самотніми легше, ніж витрачаючи емоції хаотично координувати психологічне життя когось іншого.
———-
На щастя, не лише нові проблеми і виклики виникають у “сфері організації серйозних стосунків”, а й рішення, зокрема #psytraits уже не підході