Задавнені розлади

Задавнений розлад у сучасній психології – це психічний розлад, що характеризується хронічним, рецидивуючим або стійким перебігом, який суттєво впливає на емоційну, когнітивну, поведінкову та соціальну сфери життя особистості, триває значний проміжок часу (зазвичай від кількох місяців до багатьох років) і потребує довготривалого або постійного втручання для підтримки функціонування та якості життя.

Термін “задавнені розлади” (або хронічні, тривалі розлади) у сучасній психології та психіатрії стосується психічних розладів, які характеризуються тривалим перебігом, стійкістю симптомів, рецидивуючим характером або значним впливом на повсякденне функціонування особистості протягом тривалого часу.

Це не окрема категорія розладів, а швидше характеристика їхнього перебігу.

На відміну від гострих станів, задавнені розлади вимагають довготривалого та комплексного підходу до лікування та підтримки.

Далі я всебічно охарактеризую психологічні аспекти вживання терміну, але якщо вас уже цікавить спілкування з психологом, звертайтеся до мене або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-середовища

Загальна характеристика задавнених розладів

Хронічний перебіг: Симптоми є присутніми постійно або з періодичними загостреннями протягом тривалого часу.

Стійкість симптомів: Навіть після періодів поліпшення, певні симптоми можуть зберігатися, хоча й у менш інтенсивній формі.

Рецидивуючий характер: Тенденція до повернення або загострення симптомів після періодів ремісії.

Вплив на функціонування: Задавнені розлади істотно порушують повсякденне життя: працездатність, навчання, соціальні стосунки, догляд за собою.

Коморбідність: Часто супроводжуються іншими психічними або фізичними захворюваннями.

Потреба в довготривалій допомозі: Вимагають не лише гострого втручання, а й тривалої психотерапії, медикаментозної підтримки, реабілітації та соціальної підтримки.

Накопичення вторинних проблем: До симптомів розладу додаються проблеми, що виникають як наслідок хронічного стану (наприклад, соціальна ізоляція, втрата роботи, стигматизація, проблеми з самооцінкою).

Профілактика задавнених розладів

Профілактика задавнених розладів зосереджена на ранньому виявленні та ефективному втручанні, щоб запобігти хронізації стану.

Первинна профілактика (до виникнення розладу)

• Зміцнення психічного здоров’я населення: Розвиток стресостійкості, емоційного інтелекту, навичок вирішення проблем у школах, громадах.
• Створення сприятливого соціального середовища: Зменшення дискримінації, бідності, насильства, що є факторами ризику.
• Рання підтримка батьків: Навчання батьків ефективним виховним стратегіям, створення безпечної прив’язаності.
• Програми розвитку “життєвих навичок” для дітей та підлітків: Вміння справлятися з труднощами, встановлювати стосунки.

Вторинна профілактика (раннє виявлення та втручання)

• Скринінг: Регулярні скринінги на психічні розлади у групах ризику (наприклад, підлітки, люди, що пережили травму).
• Доступність психіатричної та психологічної допомоги: Забезпечення швидкого та легкого доступу до фахівців.
• Зниження стигми: Інформаційні кампанії для зменшення стигматизації психічних розладів, щоб люди не боялися звертатися за допомогою.
• Кризове втручання: Ефективна допомога в гострих станах для запобігання їх хронізації.

Третинна профілактика (запобігання рецидивам та погіршенню):

• Підтримуюча терапія: Постійна психотерапевтична та медикаментозна підтримка.
• Реабілітаційні програми: Допомога у відновленні соціальних та професійних навичок.
• Соціальна інтеграція: Запобігання ізоляції, створення мережі підтримки.

Передумови та причини задавнених розладів

На практиці, причини хронізації розладів є багатофакторними та пов’язані із певними передумовами:

Біологічні передумови

• Генетична схильність: Наявність генетичної вразливості до певних психічних розладів.
• Нейробіологічні зміни: Довготривалі зміни у функціонуванні мозку, нейромедіаторних систем, що можуть бути наслідком самого розладу або його причин.

Психологічні передумови

• Травматичний досвід: Хронічна травма, численні травматичні події, ранні дитячі травми, що призвели до стійких змін у психіці.
• Дисфункціональні копінг-стратегії: Неефективні способи подолання стресу (наприклад, уникнення, дисоціація), які не дозволяють вирішити проблему, а лише посилюють її.
• Особистісні особливості: Деякі риси особистості (наприклад, низька стресостійкість, перфекціонізм, ригідність мислення) можуть сприяти хронізації.
• Відсутність саморефлексії: Нездатність усвідомлювати та аналізувати свої стани.

Соціальні передумови:

• Відсутність своєчасної допомоги: Пізнє звернення за допомогою, недоступність кваліфікованих фахівців.
• Неправильне лікування: Неадекватні або неповні курси терапії.
• Стигматизація: Соціальне та внутрішнє засудження психічних розладів, що змушує людей приховувати свої проблеми та відмовлятися від допомоги.
• Соціальна ізоляція: Відсутність підтримки з боку родини, друзів, спільноти.
• Економічні труднощі: Бідність, безробіття, нестабільність, які посилюють стрес та обмежують доступ до ресурсів.
• Несприятливе сімейне оточення: Хронічні конфлікти, насильство, непослідовне виховання.
• Довготривалі стресові фактори: Хронічні хвороби, конфлікти, невизначеність (як у випадку війни).

Симптоми задавнених розладів

Симптоми та ознаки задавнених розладів, на практиці, залежать від конкретного типу розладу та індивідуальних особливостей, але загалом можуть включати:

• Емоційні порушення: Хронічний сум, апатія, дратівливість, підвищена тривожність, емоційна лабільність, відсутність задоволення (ангедонія).
• Когнітивні порушення: Труднощі з концентрацією, пам’яттю, прийняттям рішень, спотворення мислення (наприклад, негативні автоматичні думки, параноїдальні ідеї).
• Поведінкові зміни: Соціальна ізоляція, зниження активності, порушення сну та апетиту, імпульсивність, аутоагресивна поведінка, залежності.
• Соматичні симптоми: Хронічна втома, головні болі, болі в тілі, проблеми з травленням без очевидних медичних причин.
• Порушення функціонування: Значні труднощі у навчанні, роботі, веденні домашнього господарства, підтримці особистої гігієни.
• Рецидиви: Періоди повернення гострих симптомів після поліпшення.

Різновиди задавнених розладів

Практично будь-який психічний розлад може набути задавненого перебігу, якщо його не лікувати або лікувати неефективно. Найчастіше задавнений характер мають:

Хронічні депресивні розлади

• Дистимія (персистуючий депресивний розлад): Хронічний низький настрій, що триває роками.
• Великий депресивний розлад з хронічним перебігом: Епізоди депресії, що тривають без ремісії більше 2 років.

Тривожні розлади

• Генералізований тривожний розлад: Хронічна, надмірна та постійна тривога.
• Панічний розлад: Рецидивуючі панічні атаки, що призводять до уникнення та агорафобії.
• Соціальний тривожний розлад: Стійкий страх соціальних ситуацій, що призводить до хронічної соціальної ізоляції.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)

Особливо комплексний ПТСР (C-ПТСР), що розвивається після тривалих або множинних травм, характеризується хронічними порушеннями саморегуляції, міжособистісних стосунків, самосприйняття.

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР)

Часто має хронічний перебіг з періодами загострень та ремісій.

Розлади особистості

За своєю природою є хронічними, оскільки це стійкі, дезадаптивні патерни мислення, почуттів та поведінки (наприклад, прикордонний, нарцисичний, залежний, уникаючий розлади особистості).

Шизофренія та інші психотичні розлади

Часто мають хронічний перебіг з періодами загострень та залишковими симптомами.

Біполярний афективний розлад

Характеризується чергуванням епізодів депресії та манії/гіпоманії, що потребує довготривалої підтримки.

Розлади харчової поведінки

Особливо нервова анорексія та булімія можуть мати дуже тривалий і рецидивуючий перебіг.

Хронічна безсоння

Якщо вона є первинним розладом або симптомом іншого, що не був вирішений.

Подолання задавнених розладів

Подолання задавнених розладів вимагає комплексного, мультимодального підходу:

Психотерапія (довгострокова):

• Діалектична поведінкова терапія (DBT): Дуже ефективна для прикордонного розладу особистості та хронічної суїцидальності.
• Схема-терапія: Для лікування розладів особистості та хронічних, стійких проблем, що ґрунтуються на ранніх дезадаптивних схемах.
• Психодинамічна психотерапія: Для глибокого опрацювання несвідомих конфліктів та травм.
• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ): Адаптовані форми для хронічних депресій, тривоги, ОКР.
• Терапія, заснована на менталізації (MBT): Для розладів особистості, що допомагає краще розуміти себе та інших.
• Терапія прийняття та відповідальності (ACT): Допомагає жити відповідно до своїх цінностей, незважаючи на симптоми.

Фармакотерапія:

Призначення медикаментів (антидепресанти, нормотиміки, анксіолітики, антипсихотики) психіатром для стабілізації симптомів та запобігання рецидивам. Часто є обов’язковою складовою при важких хронічних розладах.

Соціальна та реабілітаційна підтримка:

• Програми розвитку життєвих навичок: Навчання навичкам самообслуговування, фінансового управління, планування.
• Підтримка зайнятості: Допомога у працевлаштуванні, збереженні роботи.
• Підтримуючі групи: Групи взаємодопомоги, де люди з подібними проблемами можуть ділитися досвідом та підтримувати одне одного.
• Психоосвіта: Навчання самого пацієнта та його родини про розлад, його симптоми, методи лікування та шляхи підтримки.
• Робота з родиною: Сімейна терапія для покращення внутрішньосімейних стосунків, зниження напруги, навчання родичів, як підтримувати людину з хронічним розладом.

Здоровий спосіб життя: Регулярна фізична активність, збалансоване харчування, достатній сон, відмова від шкідливих звичок.

Майндфулнес та медитація: Допомагають розвивати усвідомленість, знижувати стрес та покращувати емоційну регуляцію.

Управління стресом: Навчання ефективним технікам подолання стресу.

Роль психолога у подоланні задавнених розладів

Роль психолога є центральною та багатогранною у веденні пацієнтів із задавненими розладами:

Діагностика та оцінка: Проведення повної психологічної оцінки, включаючи особистісні особливості, когнітивні функції, адаптивні навички та копінг-стратегії.

Індивідуальна психотерапія: Ведення довгострокової індивідуальної терапії з використанням одного або кількох підходів (КПТ, ДБТ, схема-терапія, психодинамічна тощо), спрямованої на:

• Опрацювання коренів розладу (травми, ранні дезадаптивні схеми).
• Розвиток навичок емоційної регуляції.
• Навчання копінг-стратегіям.
• Зміну дисфункціональних думок та переконань.
• Підвищення самосвідомості та самооцінки.
• Розвиток навичок міжособистісної взаємодії.

Групова психотерапія: Фасилітація груп підтримки або терапевтичних груп, де пацієнти можуть обмінюватися досвідом, отримувати підтримку, розвивати соціальні навички.

Психоосвіта: Інформування пацієнта та його родичів про природу розладу, симптоми, методи лікування, важливості дотримання режиму лікування, ознаки рецидиву.

Навчання соціальним навичкам: Допомога у відновленні та розвитку навичок, необхідних для повноцінного соціального функціонування (комунікація, асертивність, вирішення конфліктів).

Консультування родини: Робота з родичами пацієнта для навчання їх ефективним способам підтримки, зниження сімейного напруження, подолання стигматизації.

Координація з іншими фахівцями: Тісна співпраця з психіатрами, соціальними працівниками, реабілітологами для забезпечення інтегрованого догляду.

Моніторинг та оцінка прогресу: Регулярна оцінка стану пацієнта, ефективності втручань та коригування плану терапії за потреби.

Профілактика рецидивів: Розробка індивідуальних планів профілактики рецидивів, що включають розпізнавання ранніх ознак загострення та стратегії реагування.

Задавнені розлади у різних психотерапевтичних підходах

Задавнені (хронічні) розлади становлять серйозний виклик для психічного здоров’я, оскільки вони тривають довго і суттєво впливають на якість життя.

На практиці, різні психотерапевтичні підходи пропонують свої унікальні перспективи та методи роботи з такими станами і часто застосовується інтегративний підхід, що поєднує елементи з різних шкіл.

1. Психоаналітичний та психодинамічний підхід

Розуміння задавнених розладів:

Хронічні розлади розглядаються як наслідок глибоко вкорінених, неусвідомлених конфліктів, ранніх дитячих травм, дефіцитів розвитку Еґо, а також порушень об’єктних стосунків (тобто того, як людина формує і підтримує відносини з іншими та внутрішні образи цих відносин).

Симптоми є компромісним утворенням, що намагається вирішити ці внутрішні конфлікти. Задавнений характер розладу свідчить про глибокі структурні проблеми в психіці.

Методи роботи:

• Довгострокова психоаналітична або психодинамічна терапія: Акцент на дослідженні несвідомих процесів, дитячих переживань, перенесення (відносин з терапевтом, що відображають ранні стосунки), опору.
• Інтерпретація: Допомога пацієнту усвідомити несвідомі мотиви та конфлікти.
• Робота зі сновидіннями, вільними асоціаціями.
• Прояснення та конфронтація: Допомога у розумінні дезадаптивних патернів.

Переваги: Забезпечує глибоке розуміння коренів проблеми, що може призвести до стійких змін в особистості та зменшення рецидивів. Допомагає розвинути краще саморозуміння та зміцнити психіку.

Виклики: Тривалість терапії, високі вимоги до мотивації пацієнта, не завжди підходить для гострих станів або важких психозів.

2. Когнітивно-Поведінкова Терапія (КПТ) задавнених розладів

Розуміння задавнених розладів:

Хронічні розлади розглядаються як результат стійких, дезадаптивних когнітивних схем (глибинних переконань про себе, світ та інших), автоматичних негативних думок, поведінкових патернів (наприклад, уникнення, шкідливі звички) та дефіциту навичок.

Задавнений характер свідчить про вкоріненість цих патернів та відсутність ефективних стратегій подолання.

Методи роботи:

• Когнітивна реструктуризація: Ідентифікація та зміна ірраціональних, негативних думок та глибинних переконань.
• Поведінкові експерименти: Перевірка дезадаптивних переконань на практиці.
• Техніки релаксації та усвідомленості: Для управління тривогою, стресом та емоційною регуляцією.
• Експозиційна терапія: Для подолання фобій та ОКР.
• Тренінг навичок: Розвиток соціальних навичок, навичок вирішення проблем, емоційної регуляції.
• Сфокусовані протоколи: Розробка специфічних протоколів для хронічних депресій (наприклад, CBT-D), тривожних розладів.

Переваги: Структурованість, орієнтація на конкретні проблеми, висока доказова база ефективності для багатьох розладів, навчання практичним навичкам, які пацієнт може використовувати самостійно.

Виклики: Може бути недостатньою для роботи з дуже глибокими особистісними проблемами або складними травмами, якщо не інтегрована з іншими підходами.

3. Діалектична поведінкова терапія (ДБТ) задавнених розладів

Розуміння задавнених розладів:

Розроблена Маршею Лінехан для лікування хронічної суїцидальності та прикордонного розладу особистості (які за своєю суттю є задавненими).

Фокус на дисрегуляції емоцій, труднощах у міжособистісних стосунках, імпульсивній поведінці та постійному відчутті внутрішньої порожнечі як порушенні здатності керувати інтенсивними емоціями.

Методи роботи:

• Чотири модулі навичок: Усвідомленість (mindfulness), стресостійкість (distress tolerance), емоційна регуляція (emotion regulation), міжособистісна ефективність (interpersonal effectiveness).
• Індивідуальні сесії: З фокусом на мотивації та застосуванні навичок.
• Групове навчання навичкам: Практичні заняття з освоєння навичок.
• Телефонний коучинг: Підтримка між сесіями для застосування навичок у реальному житті.
• Команда консультантів для терапевтів: Забезпечення підтримки для терапевта.

Переваги: Високоефективна для прикордонного розладу особистості та хронічної суїцидальності, вчить конкретним навичкам саморегуляції та покращення стосунків.

Виклики: Інтенсивність, вимогливість до пацієнта та терапевта, структурованість, що може не підходити всім.

4. Схема-терапія задавнених розладів

Розуміння задавнених розладів:

Розглядає хронічні розлади, особливо розлади особистості, як наслідок ранніх дезадаптивних схем (глибинних, стабільних паттернів мислення, почуттів та поведінки, що формуються в дитинстві через незадоволення емоційних потреб).

Ці схеми призводять до дезадаптивних копінг-стратегій, що підтримують проблему.

Методи роботи:

• Ідентифікація схем: Виявлення глибинних дезадаптивних схем.
• Емоційне перевиховання/обмежене батьківство: Терапевт надає те, чого не вистачало в дитинстві.
• Техніки візуалізації та уяви: Для роботи з ранніми спогадами та емоціями.
• Робота зі “станами Свідомості” (modes): Виявлення та трансформація різних “частин” особистості (наприклад, “критикуючий батько”, “вразлива дитина”, “здоровий дорослий”).
• Когнітивні та поведінкові техніки: Для зміни схем та копінг-стратегій.

• Переваги: Дуже ефективна для лікування розладів особистості та хронічних, резистентних до інших методів проблем. Працює з глибокими причинами.
• Виклики: Тривалість, складність, вимагає спеціалізованої підготовки терапевта.

5. Гуманістичний підхід (Клієнт-Центрована, Гештальт, Логотерапія) задавнених розладів

Розуміння задавнених розладів:

Хронічні проблеми розглядаються як результат блокування природної тенденції до самоактуалізації, втрати сенсу життя, уникнення відповідальності, неавтентичного існування, невідповідності між реальним та ідеальним “Я”. Симптоми є сигналом про “застрягання” у розвитку.

Методи роботи:

• Клієнт-центрована терапія: Створення безумовно приймаючої, емпатійної та конгруентної атмосфери, що сприяє самодослідженню та зростанню клієнта.
• Гештальт-терапія: Фокус на “тут і зараз”, усвідомленості, незавершених гештальтах, робота з полярностями, використання експериментів. Допомагає інтегрувати розрізнені частини особистості та підвищити усвідомленість емоцій та потреб.
• Екзистенційна терапія: Дослідження екзистенційних тем (смерть, свобода, ізоляція, сенс), допомога у прийнятті відповідальності та пошуку сенсу життя.

Переваги: Сприяє глибокому самопізнанню, особистісному зростанню, прийняттю себе, пошуку сенсу. Допомагає відновити зв’язок зі своїми потребами та цінностями.

Виклики: Менш структуровані, не завжди підходять для пацієнтів з гострими психотичними станами або вираженими дефіцитами саморегуляції, можуть бути менш ефективними для швидкого зняття симптомів.

6. Системна сімейна терапія задавнених розладів

Розуміння задавнених розладів:

Хронічні проблеми індивіда розглядаються як симптоми дисфункції всієї сімейної системи.

Патерни комунікації, ролі, міфи та правила у сім’ї підтримують проблему, навіть якщо здається, що вона належить лише одній людині.

Задавнений характер розладу свідчить про стійкість цих сімейних патернів.

Методи роботи:

• Робота з усією родиною: Сесії проводяться з кількома членами сім’ї одночасно.
• Циркулярні запитання: Допомагають побачити взаємозв’язки та вплив поведінки одного члена сім’ї на інших.
• Скульптурування, генограми: Візуалізація сімейних стосунків та історії.
• Перерамкування (рефреймінг): Зміна способу сприйняття проблеми.
• Зміна ролей та правил: Допомога сім’ї змінити дисфункціональні патерни взаємодії.

Переваги: Ефективна для роботи з проблемами, що мають виражену сімейну динаміку (наприклад, розлади харчової поведінки у підлітків, залежності, хронічні дитячі поведінкові проблеми).

Допомагає змінити середовище, що підтримує розлад.

Виклики: Вимагає готовності всіх членів сім’ї до участі, може бути складною для роботи з дуже фрагментованими або висококонфліктними сім’ями.

7. Терапія прийняття та відповідальності (ACT) задавнених розладів

Розуміння задавнених розладів:

Хронічні проблеми виникають через “психологічну негнучкість” – спроби контролювати або уникнути неприємних думок, почуттів та відчуттів (емоційне уникнення).

Це призводить до “застрягання” та віддалення від життєвих цінностей.

Методи роботи:

• Прийняття: Розвиток навичок прийняття внутрішнього досвіду (думок, почуттів) без боротьби з ними.
• Когнітивна дефузія: Дистанціювання від думок, бачення їх як “просто думок”, а не як абсолютних істин.
• Усвідомленість (майндфулнес): Фокус на “тут і зараз”.
• Цінності: Визначення особистих, глибинних цінностей.
• Відповідальні дії: Вчинки, що відповідають цим цінностям, навіть у присутності дискомфорту.
• Я як контекст: Розуміння свого “Я” як контейнера для всіх переживань.

Переваги: Ефективна для широкого спектру хронічних проблем (тривога, депресія, хронічний біль, залежності). Вчить жити повноцінним життям, незважаючи на наявність симптомів.

Виклики: Може вимагати значної практики та зміни мислення, оскільки концепції можуть здатися контрінтуїтивними.

Підсумки

Подолання задавнених розладів – це марафон, а не спринт.

Роль психолога у цьому процесі – бути надійним провідником, надавати інструменти та підтримку, допомагаючи людині не лише справлятися із симптомами, а й максимально повноцінно жити, незважаючи на виклики, які несе хронічний стан.

Робота із задавненими розладами вимагає від психотерапевта глибоких знань, досвіду та часто міждисциплінарної співпраці.

Вибір підходу або їх інтеграція залежить від конкретного розладу, індивідуальних особливостей клієнта, його готовності до змін та ресурсів.

Головна мета — не лише полегшення симптомів, а й значне покращення функціонування, якості життя та запобігання рецидивам.

Підбір психолога

Щоби проконсультуватися щодо нових розладів у вас чи ваших близьких, звертайтеся до мене чи підберіть фахівця у спеціальному розділі веб-середовища