Підлітковий вік — це час глибоких змін, самопошуку та емоційної нестабільності. У цей період психіка особливо вразлива, а будь-які внутрішні або зовнішні чинники можуть сприяти формуванню серйозних порушень. Психічні розлади підлітка часто залишаються непоміченими або сприймаються як “важкий характер”, проте саме своєчасне розпізнавання таких станів є ключем до успішної психологічної підтримки. У цьому матеріалі ми детально розглянемо основні типи психічних розладів у підлітків, їх симптоми, причини виникнення та шляхи професійної допомоги.
Оцінка психічного стану підлітків
Оцінка психічного стану підлітків викликає значні труднощі через низку факторів. Зокрема, це пов’язано з переважанням вікової, нозологічно неспецифічної психопатології, з появою на ранніх етапах хвороби так званих поведінкових масок, нехарактерною послідовністю клінічних проявів, а також з гіпертрофованими реакціями на вікові кризи та схильністю до поведінкових форм протесту, імітації, соціального відторгнення. Часто також спостерігаються порушення процесу соціалізації особистості.
Поглиблене клініко-катамнестичне дослідження виявляє, що однакові поєднання синдромів можуть мати як динамічне значення в межах певної психіатричної нозології, так і виступати як відносно самостійні реактивні стани, притаманні виключно періоду статевого дозрівання.
Однією з ключових характеристик підліткових психічних розладів є наявність симптомів психічної інфантильності. Синдром інфантилізму не лише поширений, а й відіграє важливу роль у формуванні адаптаційних механізмів, критичного мислення та регуляції поведінки, що має суттєве значення в експертній психіатрії.
Типологія інфантилізму
Інфантилізм класифікують як тотальний і парціальний (дисгармонічний, за класифікацією Т. Є. Сухаревої). Він може охоплювати виключно психічну сферу або проявлятися і в соматичних ознаках (психофізичний інфантилізм). За етіологією виділяють:
- Конституціональний,
- Органічний,
- Ендокринний,
- Соціокультуральний.
У разі залучення інтелекту до патологічного процесу, особливо при органічній природі інфантилізму, діагностичні межі з олігофренією стають розмитими.
Під час пубертатного періоду інтелектуальна незрілість стає парціальною, супроводжується емоційною нестабільністю, погіршенням здатності до самоконтролю, імпульсивністю, порушенням вольової регуляції.
Навіть за наявності базового усвідомлення норм і правил поведінки підлітки з психічною незрілістю демонструють знижену здатність до критичного аналізу ситуації. Особливої небезпеки набуває легкість піддавання зовнішнім впливам, що сприяє випадковим та ризикованим рішенням.
Інфантилізм соціального походження
Серед форм інфантилізму, спричиненого соціально-психологічними чинниками, описані явища «синдрому єдиної дитини», результат гіперопіки чи формування «кумира сім’ї», а також ефекти депривації (госпіталізм). Такі діти вирізняються неорганізованістю, емоційною інфантильністю, зниженням соціальної витривалості та егоцентризмом. У випадках педагогічної занедбаності ознаки інфантилізму можуть бути фрагментарними, не формуючи стійкого синдрому.
У судовій психіатрії важливим є визначення відповідності психічного розвитку паспортному віку, що часто стає предметом комплексної психолого-психіатричної експертизи.
Фантазування як симптом
Фантазування тісно пов’язане з інфантильністю та нерідко є формою психологічного захисту. Цей феномен може мати псевдокомпенсаторний характер, спрямований на емоційне самоствердження або як реакція витіснення на психотравмуючу ситуацію.
У ряді випадків фантазування набуває патологічних рис:
- ізольованість від реальності,
- монотематичність,
- візуалізація образів (іноді псевдогалюцинації),
- стійкість агресивного або садистського змісту,
- потенційна реалізація у протиправних діях.
Найбільш тяжкими є форми фантазування, що трансформуються в синдром Кандинського-Клерамбо (частіше при шизофренії).
Надцінні ідеї
У підлітковому віці надцінні утворення мають яскраво виражене емоційне забарвлення й не завжди логічно оформлену структуру. Вони можуть проявлятися у вигляді:
- надцінного фантазування,
- ідей самовдосконалення або помсти,
- дисморфофобії,
- гіпертрофованої потреби в приналежності,
- прагнення до ювенальної самоідентифікації.
Характерною є тенденція до реалізації таких ідей, що може набувати кримінального характеру.
Гебоїдний синдром
Цей синдром виражається у викривленому підсиленні рис, типовий для підлітків: опозиційність, емоційна холодність, розгальмованість потягів, агресивність, егоцентризм, жорстокість. Поведінка втрачає соціальну орієнтацію, а інтереси набувають асоціального вектора.
Гебоїдні прояви часто поєднуються з надцінними утвореннями, аутистичним фантазуванням, схильністю до насильницьких дій.
Поведінкові розлади та нозологічна складність
Поведінкові порушення в підлітків тісно корелюють із рівнем психічної незрілості та типом вікової кризи. Іноді вони маскують психопатологію або виступають її єдиним проявом.
Підліткова психіатрія характеризується частими поєднаннями синдромів, складною диференціацією психопатій, інфантилізму, органічних порушень, а також дебютами шизофренії.
Нозологічні форми в підлітковому віці
У підлітків найбільш поширеними діагнозами є:
- Резидуально-органічні стани,
- Психопатії,
- Шизофренія,
- Олігофренія (переважно у формі дебільності),
- Інфантилізм,
- Реактивні стани,
- Епілепсія (рідше).
Остаточне формування психопатій зазвичай завершується після пубертату. До цього моменту клінічно доцільніше говорити про «патологічне формування особистості» або «психопатичні риси».
Діагностичні виклики: Шизофренія та Олігофренія
Визначення шизофренії є особливо критичним, адже має наслідки для юридичної відповідальності. У пубертатному віці ця хвороба часто проявляється в психопатоподібній формі з афективною монотонністю, аутизмом, фіксованими ідеями та емоційною відчуженістю.
Діагностика дебільності ускладнюється схильністю до агравації, розгубленості в нових ситуаціях і високою навіюваністю, що слід враховувати в експертних оцінках.
Висновок
Психічні розлади у підлітків мають широкий спектр проявів, що потребують комплексного підходу до діагностики та оцінки. Особливості психіки в цьому віці можуть як маскувати патологію, так і підсилювати її клінічну картину, створюючи унікальні діагностичні й експертні труднощі. Розуміння вікових особливостей та глибокий аналіз провідного синдрому є ключовими чинниками для правильної психіатричної кваліфікації.
Перехід за зображенням веде на мій профіль. Якщо відчуваєте, що вам потрібна підтримка в розумінні підліткових змін — звертайтесь. Я з радістю допоможу зберегти зв’язок із вашою дитиною у непростий, але важливий період її дорослішання.
