Концепція “внутрішньої дитини” є однією з найпопулярніших у сучасній психології, хоча і не є окремим клінічним діагнозом чи чітко визначеною структурою психіки в кожній школі.
Вона слугує метафорою для позначення частини нашої особистості, що зберегла в собі дитячий досвід, емоції, потреби, бажання та травми.
Як показує практика, коректне розуміння клієнтами того, “чого хоче їхня внутрішня дитина”, є ключем до саморозуміння, зцілення та повноцінного життя.
Робота з внутрішньою дитиною є одним з ключових аспектів психологічної терапії, оскільки багато проблем дорослого життя кореняться в незадоволених потребах і травмах дитинства
Далі в цій статті я розкрию загально-психологічний погляд на проблематику через призму безпосередньої практики.
Погляд на проблематику з точки зору загальної психології
Якщо спробувати узагальнити, в сучасній психології “внутрішня дитина” розглядається як унікальне поєднання цілого ряду ознак, серед яких, на мій погляд, основними можуть вважатися такі:
Джерело емоцій та спонтанності
Внутрішня дитина відповідає за нашу здатність радіти, дивуватися, бути творчими, відчувати задоволення від життя.
Коли ми дозволяємо собі бути спонтанними, гратися, отримувати задоволення, ми контактуємо зі своєю внутрішньою дитиною.
Носій дитячого досвіду
Це сукупність всіх переживань, реакцій, почуттів та бажань, які ми мали в дитинстві.
Сюди входять як позитивні (любов, безпека, прийняття), так і негативні (страх, біль, сором, відчуття покинутості, критика) досвіди.
Емоційний “барометр”
Коли доросла людина відчуває сильні, ірраціональні емоції (наприклад, неконтрольований гнів, незрозумілу тривогу, гостре відчуття несправедливості), це часто свідчить про те, що внутрішня дитина “реагує” на ситуацію, яка нагадує їй про незадоволені потреби або минулі травми.
Потреби внутрішньої дитини
Це базові потреби, які були притаманні нам у дитинстві, і які, можливо, не були повністю задоволені:
- Потреба в безпеці: Відчуття захищеності, відсутності загрози, стабільності.
- Потреба в любові та прийнятті: Безумовна любов, відчуття, що тебе цінують таким, яким ти є.
- Потреба у визнанні та увазі: Відчуття, що тебе бачать, чують, звертають увагу на твої досягнення та почуття.
- Потреба в свободі та спонтанності: Можливість вільно виражати себе, гратися, досліджувати світ.
- Потреба у кордонах та структурі: Чіткі правила та орієнтири, які створюють відчуття порядку та передбачуваності.
- Потреба у вираженні емоцій: Дозвол на вираження будь-яких почуттів без осуду.
- Потреба у турботі та догляді: Відчуття, що про тебе дбають, що ти можеш покладатися на інших.
Коли ці потреби в дитинстві не задовольняються або задовольняються неналежним чином, це може призводити до формування ранніх дезадаптивних схем (за схема-терапією), які проявляються в дорослому житті як труднощі у стосунках, низька самооцінка, страхи, тривоги, депресивні стани.
Чого ж хоче внутрішня дитина?
Окресливши вище загальнопсихологічні аспекти “внутрішньої дитини”, можна сказати, що безвідносно і залежно від підходу, потреби внутрішньої дитини зводяться до наступного:
Бути побаченою та почутою
Вона хоче, щоб її емоції, бажання та біль були визнані, а не ігноровані чи знецінені.
Бути прийнятою та коханою
Вона прагне безумовної любові та прийняття, незалежно від “досягнень” чи “правильної поведінки”.
Відчувати себе в безпеці
Потребує захисту від реальних та уявних загроз, відчуття стабільності та передбачуваності.
Дозволити собі бути собою
Без страху бути засудженою, висміяною або відкинутою. Вона хоче гратися, бути спонтанною, творити, робити помилки і вчитися на них.
Отримувати радість та задоволення
Відчувати повноту життя, насолоджуватися моментом, бути допитливою та відкритою до нового досвіду.
Зцілення травм
Вона потребує, щоб “доросле” Я визнало та пропрацювало старі болі та образи, які не були зцілені у дитинстві.
Як зрозуміти, чого хоче ваша внутрішня дитина?
Прислухайтесь до своїх емоцій: зверніть увагу на свої відчуття у моменти суму, страху чи гніву? Що за ними стоїть?
Зверніть увагу на свої реакції: Чому ви реагуєте так сильно на певні ситуації, які, здавалося б, не заслуговують такої інтенсивності? Це може бути “тригер” для внутрішньої дитини.
Пригадайте дитинство: Яких потреб вам не вистачало? Що вас засмучувало або лякало найбільше?
Практикуйте самоспівчуття: Говоріть зі своєю внутрішньою дитиною з любов’ю та турботою, як з реальним малюком, який потребує підтримки.
Виділяйте час для “дитячих” занять: Малюйте, співайте, танцюйте, грайтеся, робіть те, що приносить вам безумовну радість, без очікування результату.
Зверніться до психолога: Професіонал допоможе вам безпечно та ефективно дослідити свою внутрішню дитину та зцілити її рани.
Роль психолога у роботі з внутрішньою дитиною
На практиці, роль психолога у цьому процесі є багатогранною, вимагає майстерності і включає кілька важливих функцій:
Створення безпечного та підтримуючого простору
Першочерговим завданням психолога є створення атмосфери довіри та безпеки, де клієнт може відчувати себе достатньо захищеним, щоб досліджувати свої вразливі дитячі спогади та емоції.
Це досягається через:
- Безумовне прийняття: Психолог приймає клієнта без осуду, з усіма його почуттями та досвідом, що дозволяє клієнту відчувати себе зрозумілим.
- Емпатію: Здатність психолога співпереживати клієнту та розуміти його емоційний стан, допомагаючи йому відчути, що він не самотній у своїх переживаннях.
- Конфіденційність: Гарантія того, що все, що обговорюється на сесіях, залишається конфіденційним, що є основою для відкритості.
Допомога в усвідомленні та ідентифікації внутрішньої дитини
Психолог допомагає клієнту усвідомити існування своєї внутрішньої дитини та зрозуміти, як її досвід впливає на поточне життя, а саме:
- Виявлення “тригерів”: Психолог допомагає клієнту розпізнавати ситуації, емоції або поведінкові патерни, які є реакціями “внутрішньої дитини” на сьогоденні події (наприклад, надмірна тривога, неконтрольований гнів, відчуття покинутості).
- Аналіз дитячих спогадів: Спільне дослідження ключових подій, стосунків та незадоволених потреб з дитинства, які сформували “ранений” аспект внутрішньої дитини.
- Ідентифікація потреб: Допомога клієнту усвідомити, чого саме не вистачало його внутрішній дитині в минулому (безпеки, любові, визнання, свободи вираження).
“Батьківська” функція та ресурс для внутрішньої дитини
Однією з найважливіших ролей психолога є тимчасове виконання “батьківської” функції для внутрішньої дитини клієнта, поки сам клієнт не навчиться цього робити.
Це не означає, що психолог стає “батьком” клієнта у прямому сенсі, а скоріше надає той ресурс, якого не вистачало в дитинстві:
- Валідація емоцій: Психолог підтверджує право клієнта на будь-які емоції, навіть ті, що здаються “недоречними”.
- Емоційна підтримка: Надання емоційної опори, співчуття та тепла, що дозволяє клієнту відчути себе цінним і прийнятим.
- Навчання “перевихованню” себе: Психолог показує, як клієнт може сам стати “добрим батьком” для своєї внутрішньої дитини, задовольняючи її потреби, захищаючи та підтримуючи.
Використання терапевтичних технік та інструментів
Психолог майстерно застосовує різноманітні методи та техніки для роботи з внутрішньою дитиною:
Інтеграція та закріплення нових патернів
Кінцевою метою роботи є інтеграція зціленої внутрішньої дитини в цілісну особистість дорослого, власне психолог допомагає клієнту:
- Розвивати самоспівчуття: Навчитись бути до себе добрим і підтримуючим, особливо у важкі моменти.
- Формувати здорові кордони: Вчитися захищати свої потреби та не дозволяти іншим шкодити своїй внутрішній дитині.
- Приймати відповідальність: Усвідомити, що доросла людина тепер відповідає за щастя та безпеку своєї внутрішньої дитини.
- Застосовувати нові стратегії у повсякденному житті: Переносити набуті навички та розуміння у реальні стосунки та ситуації.
“Внутрішня дитина” та “батьківська фігура”
Для повноти картини, важливо додати”Внутрішня дитина” та “батьківська фігура” – це ключові концепції в психології, особливо в рамках Транзакційного Аналізу (ТА), розробленого Еріком Берном.
Вони представляють різні его-стани, які існують у кожній особистості та впливають на наше мислення, почуття та поведінку.
Его-стани в Транзакційному аналізі
Ерік Берн виділив три основні его-стани:
- Батько (Parent Ego State):
- Дорослий (Adult Ego State):
- Дитина (Child Ego State):
Кожен з цих его-станів, на його думку, є цілісним набором думок, почуттів та моделей поведінки, які ми використовуємо у відповідь на події.
Тобто, вони не є метафорами, а реальними психологічними станами, які можна спостерігати.
1. Внутрішня Дитина (Child Ego State) в ТА
Внутрішня Дитина – це частина нашої особистості, яка зберігає всі емоції, почуття, переживання, спогади та реакції, які ми мали в дитинстві.
Це наш “дитячий досвід”, що включає як радість, спонтанність, творчість, цікавість, так і біль, страх, сором, гнів, відчуття безпорадності та покинутості.
Характеристики внутрішньої дитини в ТА:
- Спонтанність та безпосередність: Здатність радіти, гратися, бути креативним, виражати емоції без фільтрів.
- Емоційність: Джерело наших найглибших почуттів – як позитивних (радість, любов, захват), так і негативних (страх, гнів, смуток, провина, сором).
- Потреби: Внутрішня Дитина прагне задоволення базових потреб: безпеки, любові, прийняття, уваги, визнання, турботи, можливості бути собою.
- Вразливість: Вона несе в собі всі дитячі травми, незадоволені потреби та болісні спогади.
Вільта та адаптована дитина в ТА
Вільна Дитина (Natural Child): Спонтанна, творча, допитлива, радісна, безпосередня. Це джерело нашої життєвої енергії та автентичності.
Адаптована Дитина (Adapted Child): Формується під впливом батьківських установок та правил. Може бути:
- Покірною: Прагне догодити, уникає конфліктів, боїться покарання.
- Бунтуючою: Протестує проти правил, чинить опір, виражає гнів.
- Вразливою/Пораненою: Несе в собі біль, страх, сором, відчуття покинутості.
Як проявляється внутрішня дитина?
Коли доросла людина діє з позиції Внутрішньої Дитини, вона може бути імпульсивною, емоційною, капризною, шукати схвалення, відчувати себе жертвою, або, навпаки, проявляти дитячу радість та ентузіазм.
Наприклад, людина, яка не може сказати “ні” або постійно шукає зовнішнього схвалення, може діяти з позиції Адаптованої Покірної Дитини.
Батьківська Фігура (Parent Ego State)
Що це? Батьківська Фігура – це частина нашої особистості, яка інтерналізувала (увібрала в себе) думки, почуття та моделі поведінки наших батьків або інших значущих дорослих з дитинства.
Це “голоси” та “правила”, які ми чули та засвоїли.
Характеристики батьківської фігури:
- Навчання та правила: Містить правила, норми, цінності, моральні принципи, які ми засвоїли від батьків.
- Критика та контроль: Може проявлятися як внутрішній критик, який оцінює, засуджує, карає або обмежує.
- Турбота та підтримка: Також може проявлятися як внутрішній турботливий голос, що підтримує, захищає, піклується та дає настанови.
Котролюючий та турботливий батько
Контролюючий Батько (Critical Parent): Встановлює правила, критикує, засуджує, вимагає, обмежує.
Це може бути як позитивно (встановлення здорових кордонів, навчання відповідальності), так і негативно (надмірна критика, відчуття провини).
Турботливий Батько (Nurturing Parent): Піклується, підтримує, захищає, дає поради, співчуває. Це джерело самопідтримки та здатності піклуватися про інших.
Як проявляється батьківська фігура?
Коли доросла людина діє з позиції Батьківської Фігури, вона може бути критичною до себе або інших, давати поради, повчати, вимагати дотримання правил, або, навпаки, проявляти надмірну турботу та опіку.
Наприклад, людина, яка постійно себе сварить за помилки, діє з позиції Контролюючого Батька.
Підсумки
Робота з внутрішньою дитиною – це безперервний процес самопізнання та самозцілення, який дозволяє жити більш повноцінним та щасливим життям.
Психолог є провідником у подорожі до внутрішнього світу клієнта, допомагаючи йому відновити зв’язок зі своєю внутрішньою дитиною, зцілити її рани та інтегрувати її потенціал у своє доросле життя.
Це дозволяє клієнту стати більш цілісною, спонтанною, емоційно зрілою та щасливою особистістю.
Підбір психолога
Щоби проконсультуватися з психологом щодо (капризів чи примх) вашої внутрішньої дитини — звертайтеся до мене або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-середовища
