Алкогольний психоз — психічний стан із порушенням функціонування вищих психічних функцій та сприйняття реальності, а відповідно і поведінки, реакцій на зовнішні подразники, до рівня асоціальних, викликаний уживанням алкогольних напоїв. Може супроводжуватися галюцинаціями, ажитацією, маячінням тощо. Існує три основні різновиди алкогольного психозу: патологічне сп’яніння, алкогольний галюциноз та делірій («біла гарячка»).
За даними ВООЗ, алкогольні психози виникають у 10 % людей, котрі страждають від алкогольної залежності.
Патологічне сп’яніння – гострий короткочасний психоз, спровокований уживанням алкоголю здебільшого у невеликий кількості, що з’являється невдовзі після його потрапляння до організму та характеризується сутінковим потьмаренням свідомості при збереженні нормальної координації рухів. Серед ознак: раптовий початок, транзиторність, поява всеохопного афекту страху та/або злості, дезорієнтація у часі та просторі, автоматизовані дії, що справляють на спостерігачів оманливе враження осмислених, можливі галюцинаторні образи і чуттєве маячення, агресивне збудження. Психотичний стан має різке закінчення (як і початок), на зміну котрому приходить глибокий сон та повна або часткова амнезія щодо періоду порушення. Тривалість епізоду коливається від кількох хвилин до декількох годин.
Алкогольний галюциноз є формою психозу, спричиненою алкоголем, що виникає лише у людей, які зловживають алкоголем протягом тривалого часу (2-3 стадія алкоголізму) та супроводжується галюцинаціями (частіше слуховими), маренням та іншими симптомами, схожими до симптомів шизофренії. Гострий алкогольний галюциноз триває від декількох днів до тижнів, хронічний – місяцями і навіть роками (зазвичай у людей похилого віку).
Алкогольний делірій (абстинентний психоз, “біла гарячка”) може маніфестувати у тих узалежнених, хто різко припиняє вживати алкоголь. Трапляється як тимчасове явище під час інтенсивної абстиненції і може викликати цілковитий відрив від реальності. Найпоширеніший вид алкогольного психозу. Характерними ознаками є розвиток у нічний час, тремтіння кінцівок, психомоторне збудження із метушінням, безсоння, гіперестезія, яскраві галюцинації (зорові, слухові, тактильні, нюхові, термічні), мінливість афекту із наростаючим страхом та відчуттям загрози, дезорієнтація, поєднана зі збереженням усвідомлення власного “Я”.
У третині випадків делірій є смертельним, якщо його своєчасно не лікувати медичними працівниками через високий ризик заподіяння хворим шкоди іншим або собі .
Загальні симптоми алкогольного психозу
Хоча симптоми психотичного розладу, викликаного алкоголем, можуть різнитися від людини до людини, зазвичай серед них присутні декілька або й усі з нижчезазначених:
Маячні ідеї – помилкові переконання, яких дотримується людина, незважаючи на докази протилежного (відсутність критичного осмислення), найчастіше у формі параноїдальних ідей.
Галюцинації – порушення сприймання, за якого людина сприймає неіснуюче як засноване на реальності та відкидає спроби переконати її у зворотному.
Невпорядковане мислення та мовлення (плутане, пришвидшене, нерозбірливе).
Ажитація – неконтрольована потреба у русі через надмірну збудженість, дратівливість або агресію.
Сплутаність свідомості – втрата зв’язку з реальністю та орієнтації у ній.
Депресивні переживання: смуток, безнадія та втрата інтересу до діяльності.
Головний біль та безсоння
Патофізіологія алкогольного психозу
Попри те, що існує кілька гіпотез щодо закономірностей виникнення та розвитку алкогольного психозу, його патофізіологія потребує подальших досліджень. Так деякі із них засвідчують, що підвищення центральної дофамінергічної активності у мозку, зміни дофамінових рецепторів, а також у рівні серотоніну, можуть бути пов’язані з галюцинаціями у пацієнтів із алкогольним галюцинозом. Порушення у балансі амінокислот можуть призвести до зниження серотоніну в мозку та підвищення активності дофаміну, що призводить до галюцинацій. Підвищений рівень бета-карболінів і порушення слухової системи також пов’язані з алкогольним психозом. Нейровізуалізаційні дослідження показали, що аномалії перфузії (кровопостачання) у різних частинах мозку також можуть призводити до галюцинацій при алкогольній залежності.
Лікування алкогольного психозу
Лікування психозу, викликаного алкоголем, у першу чергу передбачає припинення вживання алкоголю, детоксикацію організму та подолання синдрому відміни. У хронічних випадках алкогольного галюцинозу може знадобитися довготривале лікування психіатричними препаратами для контролю симптомів. За будь-яких проявів психозу слід звернутися за психіатричною допомогою до відповідних медзакладів та проходити лікування під наглядом фахових спеціалістів.
Під час психотичного нападу пріоритетом є стабілізація стану пацієнта та його життєвих ознак. Якщо пацієнт потребує седації через алкогольний психоз, нейролептики, такі як галоперидол, вважаються препаратами першої лінії для лікування. Для зменшення гострої психотичної симптоматики за назначенням лікаря можуть застосовуватися бензодіазепіни та атипові антипсихотики. Важливо, аби пацієнти з алкогольним психозом пройшли обстеження на схильність до суїциду. Прогноз для психозу, пов’язаного з алкоголем, зберігає сприятливість лише за умови повної відміни алкозалежного від подальшого вживання спиртних напоїв. Якщо пацієнти не можуть відмовитися від алкоголю, зберігається високий ризик рецидиву. Частина випадків психозу, пов’язаного з алкоголем, виявляються, коли пацієнтів госпіталізують до лікарні через супутні захворювання, а потім розвиваються симптоми абстиненції з або без алкогольного делірію (“білої гарячки”). У осіб з алкогольним психозом і після виходу із нього спостерігається високий рівень тривоги, депресії, агресії та схильності до самогубств.
Стаціонарна реабілітація від алкоголізму
Стаціонарна реабілітація від алкоголю передбачає проживання в реабілітаційному закладі, де проводиться інтенсивна терапія. Таким чином зменшується потенційний вплив алкоголю на організм, забезпечується доступ до ресурсів, які допомагають подолати тягу та залежність, що особливо важливо в перші тижні тверезості.
Амбулаторна реабілітація від алкоголю
Амбулаторна реабілітація від алкоголю краще підходить для тих, хто має меншу алкогольну залежність та вперше проходить лікування від неї. Вона передбачає ведення звичного життя з регулярним відвідуванням лікувального центру для терапевтичних сесій або оглядів.
Психотерапевтична допомога алкозалежним
Важливою формою лікування будь-яких залежних осіб є психотерапевтичний вплив, який дозволяє позбутися деструктивних шаблонів мислення та поведінки, здійснити ревізію своєї системи цінностей та набути навиків дієвого подолання стресу та здорової комунікації з іншими людьми, нових сенсів, цілей життєдіяльності. Для алкозалежних дієво працювати у межах терапевтичної моделі Міннесота у поєднанні з елементами когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), а також застосовувати метод мотивуючого діалога (розроблений У.Міллером і С.Рольніком). Найкращий ефект забезпечують програми психореабілітації, інтервізії, розраховані на тривалий період.
- Короткотермінові інтенсиви (до кількох тижнів), котрі проводяться в умовах стаціонарного лікування
- Участь у Програмі «12 кроків» (Twelve Step Facilitation)
- Когнітивно-поведінкова терапія, особливо CBST (Cognitive-Behavioral Coping Skills Therapy)
- Участь у програмах післястаціонарної опіки.
Значуще місце у ефективності терапії займає успішна соціальна адаптація через вивчення і засвоєння нових шаблонів емоційних реакцій та поведінки, соціальних ролей, налагодження взаємин з сім’єю, знайомими, набуття нового кола спілкування замість таких самих узалежнених.
