Психоз (гострий психотичний розлад) – патологічний стан інтенсивного порушення психічної діяльності, що проявляється у неадекватному сприйнятті оточуючої дійсності та себе у ній.
Супроводжується різними типами марення, галюцинацій, психомоторними порушеннями.
Є поширеним симптомом багатьох психіатричних та неврологічних захворювань та станів.
Психоз є визначальною ознакою:
- Розладів шизофренічного спектру,
- Розладів настрою,
- Вживання психоактивних речовин,
- Алкогольного отруєння,
- Клінічною ознакою деяких набутих і дегенеративних неврологічних патологій.
Таким чином, психоз є важливою мішенню для оцінки та лікування пацієнтів, які отримують допомогу неврологів і психіатрів.
ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХОЗУ
У ранніх виданнях “Діагностичного та статистичного посібника з психічних розладів” (DSM) Американської психіатричної асоціації (APA) — психоз визначали в широкому сенсі як
«значне порушення тестування реальності» або «втрату кордонів его», що перешкоджає здатності задовольняти звичайні потреби життя.
Такий підхід до визначення психозу підкреслював наявність функціональних обмежень щодо симптомів, які ймовірно викликають їх, і розмивав межу між психотичними та непсихотичними психічними розладами.
У своїй поточній концепції психозу як APA5, так і Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначають психоз вузько, вимагаючи наявності галюцинацій, марення або поєднання обох цих симптомів (як галюцинацій без розуміння, так і марення) для постановки діагнозу.
Ці симптоми є чітко визначеними загальними ознаками психозу як при психічних розладах, так і при неврологічних станах.
Вони фіксуються неофіційними та структурованими клінічними оцінками та достатньо добре піддаються лікуванню.
ГАЛЮЦИНАЦІЇ ЯК СИМПТОМ ПСИХОЗУ
Галюцинація визначається як чуттєве сприйняття за відсутності відповідного зовнішнього або соматичного подразника та описується відповідно до сенсорної області, в якій вона виникає (наприклад, зорові або слухові галюцинації).
Галюцинації можуть виникати як з розумінням їх галюцинаторної природи, так і без нього.
Відсутність розуміння галюцинації визначає її як психотичний симптом, тобто галюцинацію, для якої порушується перевірка реальності.
Галюцинації без розуміння протиставляються галюцинаціям, які людина визнає нереальними.
Приклади галюцинацій із збереженим розумінням включають:
- зорові галюцинації мігренозної аури,
- гіпнагогічні (під час засинання)
- гіпнопомпічні (під час неспання) галюцинації,
- пов’язані з перехідним станом сну,
- галюцинації, коли хтось називає своє ім’я, що час від часу виникає у багатьох психіатрично та неврологічно здорових людей.
Слухові галюцинації, що включають чуття голосів, які розмовляють один з одним, пропонуючи поточні коментарі щодо власних дій, і «відлуння думок» (галюцинації, під час яких пацієнт чує свої думки, вимовлені вголос) є симптомами «першого рангу» шизофренії.
Перші два з цих типів слухових галюцинацій вважалися настільки аномальними, що лише їх наявність (за відсутності марення або інших розладів мислення, мови та поведінки чи негативних симптомів) була достатньою для встановлення діагнозу шизофренії за критеріями DSM-IV-TR6 та його попередниками.
МАРЕННЯ ЯК СИМПТОМ ПСИХОЗУ
Марення – це усталені помилкові переконання, які ґрунтуються на неправильних (хибних) висновках про реальність, яка є зовнішньою для людини, або про неї саму.
Маревні ідеї неухильно зберігаються, незважаючи на представлення пацієнту доказів, які їх спростовують.
Марення часто поділяють на два типи: звичайні та дивні.
- Звичайні марення
- Походять від неправильного тлумачення повсякденного досвіду і, як такі, є зрозумілими, але не сприймаються іншими представниками культури чи субкультури людини (тобто не є релігійними віровченнями).
- Наприклад, пацієнт, який вважає, що невідома група змовників спрямовує його заощадження на рахунок терористичної групи, незважаючи на те, що йому надано докази протилежного (наприклад, банківські виписки), демонструє цей вид марення.
- Дивні марення включають явища, які фізично неможливі або які більшість людей у культурі цієї людини вважали б абсолютно неправдоподібними.
- DSM-IV-TR наводить як приклад дивної омани віру в те, що незнайомець видалив чиїсь внутрішні органи та замінив їх органами іншої людини, не залишивши жодних ран чи шрамів.
Маревні ідеї протиставляються надцінним ідеям, які є необґрунтованими переконаннями або ідеями, яких дотримуються з сильним, але не оманливим переконанням.
ЛІКУВАННЯ ПСИХОЗУ
Систематичні огляди та метааналізи демонструють, що типові (першого покоління) та атипові (другого покоління) антипсихотики подібні щодо їх сприятливого впливу на частоту появи та тяжкість галюцинацій і марення.
Вони залишаються широко використовуваними для лікування психотичних захворювань.
Варто зазничити, що психосоціальні втручання також є важливими елементами лікування пацієнтів із первинними та вторинними психозами, особливо під час стабільної фази хвороби.
Ці втручання включають навчання пацієнта та його сім’ї, когнітивно-поведінково-орієнтовану терапію, самостійне лікування в громаді, навчання соціальним навичкам, та сприяння працевлаштуванню.
До додаткових немедикаментозних втручань, які можуть зменшити тригери появи психотичних симптомів, особливо серед пацієнтів із психозом, що є наслідком деменції, належать:
- Покращення сенсорних функцій (наприклад, слухові апарати, окуляри),
- Ідентифікація середовища, що передує перцептивним або когнітивним неправильним інтерпретаціям,
- Контроль стимулів.
- тощо
ПІДСУМКИ
Якщо ви спостерігаєте подібність між будь-яким із вищевказаних сиптомів чи проявів психозу у себе чи серед своїх близьких, фахівці у “Просторі Психологів” рекомендують без зволікань звертатися якщо не одразу до психотерапевта чи психіатра, то до психолога
Своєчасне звернення до фахівців допоможе максимально нейтралізувати можливі негативні наслідки психозу при мінімальних витратах часу і коштів
ПІДБІР ФАХІВЦІВ
У спеціальному розділі веб-платформи можна зручно і швидко підібрати експертів як за однією основною спеціалізацією, скажімо “психоз”, так і одразу за кількома, наприклад “психолог”, “психотерапевт” і “психіатр” тощо
Універсальний і простий алгоритм “націлювання експертизи” у Просторі Психологів дозволяє, при потребі чи бажанні, додавати до параметрів відбору і такі атрибути як відчуття, скарги, ціна, спеціальність, метод, стать, мова (автоматично — українська, звісно ж), досвід, стиль, галузі тощо
Інтуїтивно зрозуміла послідовність підбору фахівця на psychology.space здатна забезпечувати 100% взаємовідповідність фахівця і клієнта буквально з першого разу, що, серед іншого:
- неабияк економить час клієнтів на безпосередній пошук потрібного рішення
- позбавляє і клієнтів, і фахівців необхідності витрачати дорогоцінні перші хвилини консультації на достеменне з’ясування взаємовідповідності
