Які асоціації викликає у вас слово «агресія»? Роздратування, злість, гнів, напад, сила , направлена на руйнування? У повсякденному уявленні агресія майже завжди має негативний відтінок. Часто люди її бояться, намагаються стримати, звинувачують себе за прояви гніву чи злості.
В цій статті я хотіла б познайомити вас із баченням гештальт-терапії на агресію. У гештальт-підході агресія розглядається як життєва енергія, що дозволяє діяти, змінюватися, вступати в контакт та взаємодіяти з оточенням.
Гештальт-терапія — це напрям психотерапії, що спирається на ідеї кількох наукових та філософських підходів: гештальт-психологію, теорію поля Курта Левіна, екзистенційну філософію, а також філософські практики Сходу.
Офіційним роком народження гештальт-терапії вважають 1951-й, коли була опублікована книга «Гештальт-терапія: Збудження і зростання людської особистості». Основоположниками цього підходу є Фредерік (Фріц) Перлз, його дружина Лора Перлз та письменник і філософ Пол Гудмен.
Фріц Перлз, головна фігура, основоположник гештальт-терапії, багато років працював у психоаналітичній традиції, проте поступово відійшов від неї, сформулювавши власну концепцію.
Фундамент гештальт-підходу був закладений в одній з перших його праць «Его, голод і агресія» (1942). Можна сказати, що гештальт-терапія народилась, як переосмислення психоаналізу та протиставлення йому.
Головною ідеєю, на якій базується вся філософія гештальт-підходу є принцип холізму. Згідно з ним, все в природі та в організмі існує у взаємозв’язку та взаємодії. Організм прагне перебувати у стані гомеостазу (рівноваги), який безперервно порушується різноманітними потребами індивіда. Рівновага відновлюється, завдяки задоволенню цих потреб.
Будь-яка біологічна система (в тому числі організм людини) не є самодостатньою, нам необхідні речовини із зовнішнього середовища, щоб задовольняти біологічні та духовні потреби. Намагаючись досягти балансу, організм активно взаємодіє з оточенням.
Перлз писав: «У дійсності, таких речей, як індивід та зовнішнє середовище, не існує. Вони формують нероздільне ціле, в якому, наприклад, стимул та готовність або здатність реагувати на нього не можуть бути розділені.
Промені світла дійсно існують, але повинна існувати також і організмічна ситуація (зацікавленість), для якої ці проміні можуть існувати.»
Перлз, слідом за гештальт-психологами, звернув увагу на те, що наші сенсорні органи (сприйняття та чуття) не лише є приймачами сигналів ззовні, вони активно задіяні у здобутті зовнішньої інформації чи речовин.
На противагу звичному на той момент баченню процесу сприйняття за принципом рефлекторної дуги, згідно з яким зовнішній стимул примушує наш організм реагувати механічно, гештальт-підхід розглядає сприйняття, як активну діяльність, а не просто пасивне ставлення.
Їжа не потрапляє в організм безпричинно, так само, як і акустичні хвилі музики. Перлз зазначає, що людині необхідно досить активно попрацювати для того, щоб досягти бажаного (наприклад, щоб послухати музику, необхідно вибрати, куди піти, купити квитки, дістатись до концерту, бути уважним слухачем).
Отже, кожна людина є досить активною у взаємодії зі світом. Досліджуючи природу агресії, Фріц Перлз доходить висновку, що агресія є біологічною функцією організму, активною складовою особистості.
Гештальт-терапія, спираючись на диференціальне мислення (мислення протилежностями), наголошує, що між полюсами будь-якого явища існує функціональний зв’язок.
Агресія розглядається як енергія, дія, активність, яка може виконувати об’єднуючу або роз’єднуючу функції. Це означає, що наша агресія може бути направлена як на наближення та поглинання бажаного об’єкту, так і на віддалення чи уникнення небажаного.
Відносини, які існують між індивідом та суспільством, між соціальними групами, також не можуть бути зрозумілими без розуміння проблеми агресії.
У людських відносинах прикладом різних векторів агресії є прихильність та захист. Прихильність – це прагнення до дружнього контакту, об’єднання з людиною до якої ми почуваємо або хочемо отримати ніжність.
На противагу прихильності – захист, направлений проти будь-якого фактора, що турбує. Головним положенням є те, що це – одна і та сама енергія!
Агресія є ключовим поняттям у гештальт-підході, і розглядається, як енергія, необхідна для життя, розвитку та взаємодії з оточуючим світом.
Агресія є рушійною силою, що дозволяє людині реалізовувати свої бажання, виражати емоції, задовольняти потреби.
Теорія ментального метаболізму
Однією з головних ідей Фріца Перлза є теорія ментального метаболізму. Вона говорить про те, що психічне життя протікає за тими ж принципами, що і фізіологічні процеси в організмі. Психіка – є функцією організму, вона виникає в процесі його розвитку на шляху задоволення власних потреб.
Взаємозв’язок людини із середовищем на ментальному рівні Перлз порівнює із задоволенням потреби в харчуванні.
Особистість, подібно організму, залежить від безперервного надходження із зовнішнього середовища інтелектуальної та соціальної їжі. Але поки цей чужорідний матеріал не буде включений в обмін речовин особистості та не буде асимільований нею, він може бути шкідливим і, навіть, згубним.
Людина вбирає в себе інформацію, досвід, контакти, перетравлює їх, засвоює або відкидає, тобто, ментальна «їжа» активно здобувається, обробляється та інтегрується.
Здатність до асиміляції інтелектуального, морального та соціального матеріалу є центральним пунктом розвитку та самореалізації особистості.
Щоб задовольнити як фізичні, так і психологічні потреби, людині необхідно проявляти агресіюї. У моделі травлення Фріца Перлза ця агресія символічно проявляється в актах смоктання, кусання і жування – як способів подрібнення та засвоєння не лише їжі, а й інформації.
Насамперед, індивід повинен знайти в оточуючому світі об’єкт, який містить необхідні «речовини», подрібнити цей об’єкт, переробити отримане, включити необхідну «речовину» у внутрішній склад організму, а залишки вивести.
Агресія не є функцією лише харчового інстинкту, а може бути проявом будь-якого інстинкту.
Багатьом людям важко погодитись з думкою про структурну схожість фізичних та душевних процесів, але запрошую вас прямо зараз, під час читання цієї статті, поспостерігати, які психічні процеси відбуваються, яким чином інформація сприймається вами, як проявляється ваша агресія до запропонованої ментальної «їжі».
Фріц Перлз виокремлює чотири стадії проявлення агресії.
Пренатальна стадія
Ще до народження дитина є частиною організму матері і отримує всі поживні речовини через плаценту, не докладаючи зусиль. Агресія тут не потрібна, контакт з середовищем максимально пасивний.
Переддентальна стадія
В ході постнатального періоду дитина стає перед необхідністю виконувати певні самостійні дії: дихати, самому поглинати їжу.
Немовля може лише смоктати та ковтати рідку їжу, і єдиний вид усвідомленої активної діяльності, яку доводиться виконувати немовляті – це присмоктування.
Хоча дуже нечасто люди залишаються на стадії, коли зуби не використовуються зовсім, але достатньо часто люди обмежують свою дентальну активність, віддаючи перевагу їжі, що не потребує при жуванні хоч якихось зусиль.
Зупинка розвитку агресивності на цій стадії може проявлятись у бажанні отримувати від оточення необхідні речовини, не віддаючи нічого натомість.
Стадія різців
Період, коли з’являються передні зуби, дитина може кусати, пробувати тверду їжу. Задача зубів полягає у руйнуванні структури харчового продукту.
Це символізує активніше включення в контакт, спроби дослідження, оцінювання, відбору. Агресія на цьому етапі проявляється у кусанні грудей матері.
Якщо мати обмежує чи зупиняє кусання, це може призводити до придушення агресії в подальшому житті.
Якщо дентальний розвиток зупинився після появи та використання різців, то людина зможе розгризти великий шматок, перетворивши його на декілька менших, але їх перетравлення буде ускладнене і буде вимагати більше зусиль та часу.
Людина, яка не розвинула здатності «кусати», не може аналізувати, критично осмислювати, оцінювати те, що надходить ззовні. Вона змушена або просто «ковтати» все, що їй дають (інтроєкція), або повністю уникати контакту.
Стадія молярів
Етап появи корінних зубів. Корінні зуби дозволяють ретельно жувати, що збільшує контактну поверхню їжі, а це допомагає отримати більше різноманітних речовин та сприяє процесу перетравлення.
Для забезпечення правильного травлення, їжа повинна бути перетерта до майже рідкого стану. На думку Перлза, більш корисним буде «пережувати» одну хорошу книгу шість разів, ніж «проковтнути» шість хороших книг.
Отже, дентальна агресія символізує здатність до активної, усвідомленої взаємодії з середовищем.
Форми порушеня побудови контакту (ментального метаболізму)
Звісно, сьогодні поняття «агресія» має переважно негативну конотацію. Після Другої світової війни її було визнано одним із найтяжчих міжнародних злочинів.
І я цілком поділяю засудження військових конфліктів, прагнення жити в безпечному середовищі та підтримую демократичні цінності.
Але, водночас, не можу не помітити суспільну тенденцію ототожнювати агресію, як фізичне чи політичне насильство, з природною агресією — функцією організму в цілому та психіки зокрема, що виражається у здатності усвідомлено сприймати, критично оцінювати, активно переробляти отримане та відкидати зайве.
Мисляча людина є «незручною» для політичних, релігійних, економічних інститутів. Людина, здатна «розжовувати» інформацію, краще бачить маніпуляції, гірше піддається пропаганді, ставить питання, піддає сумніву правила та закони, не споживає бездумно.
Отже, у суспільстві існує тенденція до придушення агресії. З дитинства багатьох вчать бути «зручними», стриманими, доброзичливими. Агресивність часто сприймається як щось неприйнятне, що треба контролювати або викорінювати.
Проте така репресія не усуває агресію — вона лише змінює її форму.
Якщо людина придушує свою агресію, вона з часом виходить з під контролю, намагається знайти способи розрядитись. Сублімована або витіснена агресія може проявлятись у вигляді соціальної напруги, насильства, внутрішніх конфліктів, неврозів.
Наприклад, людина, яка не має змоги висловити свої почуття або захистити свої межі, починає руйнувати себе: через самозвинувачення, психосоматичні симптоми, втрату смислів.
Інколи агресія, що не знайшла виходу, шукає «зовнішніх ворогів»: іншу національність, релігію, сексуальну орієнтацію.
У такому випадку, суспільство або індивід проектує внутрішню напругу на зовнішній об’єкт. Це не вирішує проблему, а лише створює ілюзію полегшення.
Порушення ментального метаболізму ведуть до психологічних проблем. (Докладно я розглядаю цю тему в статті «Захисні механізми психіки в гештальт-підході».)
Основними формами таких порушень є:
Інтроєкція — людина «проковтує» чужі думки, цінності, ідеї без критичного осмислення. Вона діє відповідно до очікувань інших або суспільства, а не за власним переконанням.
Причина — недостатньо розвинена агресія, нездатність «пережовувати» досвід. Інтроекція зустрічається на різних стадіях дентального розвитку і може бути повною або частковою.
Ретрофлексія — агресія, замість того щоб бути спрямованою назовні, повертається всередину. Людина пригнічує себе, контролює, карає, замість того щоб направляти енергію назовні.
Це може проявлятись як самокритика, психосоматичні симптоми, апатія. Перлз вважав, що суспільство з його релігійними догмами, забороною агресії, презирством до тіла, призводить до появи замкненого кола: ретрофлексована (направлена на себе) агресія породжує нову хвилю агресії, яка знову завертається на себе.
Проекція — людина не визнає свої почуття, бажання чи переконання, а приписує їх іншим. Агресивна енергія тут витісняється і проектується назовні, що ускладнює контакт з реальністю.
Проекція віднімає певну кількість агресії від особистості, і додає ту саму кількість оточуючому середовищу.
Тут мені хотілось би навести приклад з власного життя. У момент повномасштабного вторгнення, основною моєю емоцією був страх. Протягом достатньо довгого часу я відчувала безпорадність, безсилля, слабкість. Здавалось, що страшенна сила зайде в моє місто, знищить все навкруги, розтопче мене, як комаху. Лише з часом я усвідомила, що я – доросла жінка, сильна фізично. Я можу битись, захищатись, бігти, ховатись, хитрувати, загалом, діяти активно та агресивно. Всю агресію, яку я відокремила від себе, я приписала нападникам. Усвідомлення та повернення відчуття власної здатності діяти, пропорційно знизило відчуття страху.
Конфлюенція — злиття з оточенням, втрата меж між «я» та іншим. Енергія тут майже відсутня, тому що немає усвідомлення власних потреб, індивідуального імпульсу до дії.
Як ми бачимо, гешталь-терапія не закликає боротися з агресією, навпаки, вона наголошує на необхідності відновлення її природної функції. Агресія — це не ворог, а сила, що дозволяє діяти, розвиватись, встановлювати контакт, будувати стосунки, захищати себе, задовольняти потреби.
Як і будь-яка інша емоція або імпульс, агресія може бути деструктивною лише тоді, коли її не помічають або придушують.
Таким чином, важливо не пригнічувати агресію, а навчитися усвідомлювати її, розпізнавати її прояви та сигнали, шукати здорові способи її вираження.
Наприклад, сказати «ні» , висловити свою думку, попросити про допомогу — все це прояви агресії, це рух назустріч, бажання отримати щось від іншого.
Відновлення в правах біологічної функції агресії – є ключем до розв’язання проблеми агресії, шляхом до використання її як творчої сили.
Вона забезпечує життєву активність, внутрішню опору, психологічну гнучкість. І саме така агресія, прийнята та інтегрована, дозволяє людині бути цілісною, живою, присутньою в контакті зі світом і з собою.
У гештальт-терапії агресія — це те, що забезпечує творче пристосування, допомагає бути в живому контакті, що робить нас здатними до змін та зростання.
