Все наше життя складається з безкінечної кількості малих та великих, простих та складних рішень. Необхідність робити вибір торкається всіх сфер нашого життя, таких як спосіб життя, особисті відносини, дружба, виховання та здоров’я дітей, освіта, кар’єра, політика, релігія та ін.
Тема вибору тісно переплітається з темою свободи вибору. Свобода вибору — одна з ключових у філософії та психології, бо саме вона стосується нашої відповідальності, автономії, здатності приймати рішення та формувати власне життя.
Вибір дозволяє нам отримувати від життя те, що потрібно і те, чого ми хочемо, займатись саме тією діяльністю, яка найбільше задовольняє нас. Здатність вибирати пов’язана з потребою та бажанням керувати власним життям, свідомі прийняття рішень надають нам відчуття самостійності і впевненості.
Коли людина немає вибору – це майже нестерпно, але через надвелику кількість можливостей, проявляються і негативні аспекти. Прийняття рішень стає все більш складним через величезну кількість альтернатив. Як не парадоксально це звучить, надмірний асортимент товарів та послуг, різноманітність варіантів у будь-якій сфері життя обмежує нашу свободу вибору, забираючи час і сили, змушуючи сумніватись у будь-яких рішеннях.
Нам би хотілось, щоб працював алгоритм прийняття рішень, такий як збір інформації, обробка та зважування варіантів, оптимальний вибір. Однак, не все так просто!
Фактори, що впливають на вибір людини
Людська психіка знаходиться під впливом величезної кількості конкуруючих систем (потреб, бажань, потягів, досвіду, сумнівів, протиріч). Фільтрація і відсіювання зайвої інформації – одна з основних функцій свідомості.
Можна сказати, що абсолютно все впливає на наш вибір. Умовно, спробую розділити фактори на 3 окремі групи: нейрофізіологічні фактори, соціальні та особистісні.
Нейрофізіологічні фактори вибору
Ця група охоплює біологічні основи поведінки, зокрема роботу мозку, гормональну регуляцію та генетичні особливості.
Активність різних ділянок мозку, таких як префронтальна кора чи амігдала, безпосередньо впливає на процес прийняття рішень — від раціонального аналізу до емоційних реакцій.
Крім того, рівень нейромедіаторів (наприклад, дофаміну чи серотоніну) може визначати схильність до ризику, імпульсивність або стійкість до стресу.
Також важливу роль відіграють інстинкти, фізіологічні потреби та навіть тимчасові стани організму — як-от втома чи голод.
В кожен момент одночасно активними є різні осередки мозку, що відповідають за різноманітні аспекти фізичних та психічних процесів. Нейрони утворюють величезні мережі, і сприйняття будь-чого викликає активність та збудження в центрах зору, слуху, нюху, пам’яті та ін.
Кожен нейрон сам по собі не має відношення до об’єкту вибору, оскільки в різний час кожен нейрон несе іншу інформацію, об’єднуючись з нейронами в інші мережі. Але те, чого ми хочемо в цю секунду – утворює унікальну схему активності нейронів.
В той самий час активною може бути і інша мережа нейронів, що представляє собою опозицію, чи іншу привабливу можливість. Таким чином, існує конфлікт між різними можливостями.
Навіть, коли людина обирає щось одне, вона зустрічається з наступними конфліктами: що робити з обраним, або відчуває конфлікт втрачених можливостей. Людина сперечається із собою, схвалює себе чи сварить.
Емоції та фізичний стан радикально впливають на прийняття рішень. Експериментально доведений взаємозв’язок тіла та мозку у процесі акту вибору. Сигнали про фізичний стан дозволяють оцінити обстановку і розрахувати подальші дії.
Адже вибір безперечно буде різним в ситуації безпеки чи небезпеки, голоду чи ситості, сорому або комфорту.
Фізіологічні реакції, наприклад мобілізація організму в небезпечних ситуаціях (прискорення пульсу, тонус м’язів, розширення зіниць, потовиділення, викид гормонів стресу в кров), запускаються автоматично і, у в більшості випадків, будуть переважати над всіма іншими. І хоч, зазвичай, сигнали нашого тіла досить непомітні, вони все одно впливають на наш вибір.
Чим більшу емоційну цінність має об’єкт, тим більш очевидним є вибір для людини.
Одним із біологічних факторів, що впливають на прийняття рішень є стан наших мозкових систем, що відповідають за функції організації та планування діяльності (префронтальна кора головного мозку). До моменту, поки префронтальна кора не сформована, у дітей та підлітків рішення приймаються імпульсивно, без оцінки наслідків.
Прийняття рішень буде також залежати від нашої мотивації та вольових процесів. Наша воля це – обмежений ресурс. Проводились експерименти, в яких піддослідних просили стримувати емоції певний час.
Виявилось, що самоконтроль вимагає багато енергії, тобто чим більше людина стримує свої почуття, тим швидше закінчиться її вольовий ресурс.
Чи знайома вам ситуація, коли після жорсткої дієти, наприклад, бажання поїсти стає нездоланним, і за тиждень ми набираємо більше ваги, ніж втратили під час дієти.
Роберт Сапольскі, відомий американський нейробіолог, вважає, що свобода вибору — це ілюзія, адже всі наші рішення зумовлені нейробіологією, генами, середовищем і попереднім досвідом.
На його думку, ми не маємо повного контролю над своїми вчинками, бо вони є результатом складних біологічних і психологічних процесів, які від нас не залежать.
Існує низка досліджень, які доводять зв’язок між відчуттям відрази та політичними поглядами людини, зокрема схильністю до консервативності.
Ці дослідження показали, що люди, які сильніше реагували відразою на фізичні чи моральні подразники (неприємні запахи, зображення або порушення соціальних норм), частіше мали більш консервативні погляди: більше підтримували традиційні цінності, суворіші соціальні норми або навіть більш жорстку міграційну політику.
Це пояснюється тим, що відраза — еволюційно сформований механізм захисту від небезпеки (наприклад, хвороб), а люди з вищою чутливістю до неї можуть бути більш схильними уникати всього «чужого» чи «незрозумілого», що й перекладається на політичну поведінку.
Висновками цих експериментів можна вважати те, що наші вибори народжуються на межі духовного та тілесного.
Особистісні (індивідуальні) фактори вибору
Особистість є фільтром, через який індивід сприймає ситуацію, робить вибір та ухвалює рішення.
До цієї категорії належать психологічні характеристики, які формуються в процесі індивідуального розвитку. Це, зокрема, риси характеру, тип темпераменту, установки, рівень емоційної зрілості, когнітивні структури, попередній досвід і пам’ять.
Наприклад, люди з високим рівнем тривожності частіше обирають уникати ризику, а ті, хто має досвід успішного подолання труднощів, більш схильні приймати складні рішення.
Особистісна мотивація, цілі та актуальний емоційний стан також відіграють суттєву роль у виборі, який робить індивід.
Окреме місце серед особистісних факторів займають цінності та переконання — стійкі внутрішні орієнтири, які визначають, що для людини є важливим, правильним чи бажаним.
Цінності та переконання впливають як на довгострокові життєві вибори (професія, стосунки, стиль життя), так і на повсякденні рішення та оцінку ситуацій.
Згідно з теорією базових цінностей, люди, для яких пріоритетом є, наприклад, безпека й стабільність, ухвалюють значно обережніші рішення, ніж ті, для кого головною цінністю є самореалізація чи новизна.
Переконання та цінності впливають на інтерпретацію світу — вони можуть підсилювати або, навпаки, обмежувати здатність до змін та самостійного вибору.
Соціальні фактори вибору
Людина не існує поза соціальним контекстом, тому соціальні впливи — ключовий компонент формування вибору. Сюди входять родинне та культурне виховання, очікування суспільства, норми поведінки, вплив значущих осіб (друзів, авторитетів), а також інформаційне середовище — зокрема медіа, реклама та пропаганда.
Соціальний тиск, потреба в приналежності до групи чи прагнення до схвалення можуть суттєво коригувати навіть внутрішньо суперечливі рішення.
Пріоритетність варіантів
Кожне наше рішення базується на минулому досвіді та ситуації тут і зараз. Але також певний внесок має передбачення майбутнього результату. Людина, роблячи вибір, враховує, яку винагороду вона отримає.
Задоволення біологічних потреб – це очевидна винагорода, первинне підкріплення. Але рушієм дій людини часто є вторинне підкріплення, що базується на наших уявленнях та концепціях. І часто людина може нехтувати біологічними потребами, надаючи перевагу абстрактним ідеям.
Кожен з варіантів вибору має певну цінність для нас, яку ми визначаємо, прогнозуючи розвиток ситуації та зважуючи величину потенційної винагороди. Винагорода може бути, як матеріальним благом, так і почуттям задоволення, схвалення, корисності, полегшення тощо. І найчастіше, в пріоритеті для нас будуть наші почуття по відношенню до рішень, які ми приймаємо.
Щоб наші передбачення були ефективними, організм безперервно оцінює актуальну ситуацію і звіряє отримані результати з очікуваннями. Дофамін допомагає корегувати очікування: у випадку успіху виділяється більше дофаміну, в ситуації, що не відповідає очікуванням – виділяється менше дофаміну. Завдяки цьому процесу, розставляються пріоритети різних варіантів вибору.
Важливо зазначити, що доступним варіантам тут і зараз зазвичай віддається перевага, адже існує велика спокуса миттєвого задоволення та бажання отримувати все і одразу.
Саме це є причиною зловживання алкоголем чи наркотичними речовинами, адже яскраві стимули теперішнього переважають над образами майбутнього.
Не залежати тотально від спокуси отримати тут і зараз бажаного, допомагають конкуруючі системи нашого мозку. Так, є можливість зупинити себе від зайвого шматка солодкого, думками про стрункість тіла, або бажання зміцнити свої м’язи переможе лінь йти на пробіжку.
Таким чином, коли людина опиняється перед вибором з кількох можливостей, йде підрахунок та співвіднесення внутрішніх та зовнішніх даних, щоб отримати максимальну винагороду. І ця винагорода абсолютно не є універсальною і сталою.
Чи завжди вибір має бути найкращим?
Вміння обирати починається із чіткого усвідомлення власних бажань та цілей. Одні люди приймають рішення швидко та впевнено, для інших — кожен вибір перетворюється на складний і емоційно насичений процес.
Важливим чинником у прийнятті рішень є установка: обирати найкраще з можливого чи те, що є «достатньо добрим». Особи, які прагнуть бути певними, що зробили «ідеальний» вибір, витрачають значні ресурси — час, енергію, емоції — на дослідження всіх можливих варіантів, а згодом нерідко сумніваються у своєму рішенні.
Дослідження показують, що така стратегія — максималізм — пов’язана з нижчим рівнем задоволеності життям та меншою оптимістичністю порівняно з тими, хто керується принципом «достатньо добре».
Останні мають чіткі внутрішні орієнтири та приймають рішення згідно з ними, не прагнучи абсолютної оптимальності.
Наприклад, психолог Баррі Шварц у своїх роботах підкреслював, що максималізм часто веде до парадоксу вибору — замість задоволення зростає тривога й сумніви.
Герберт Саймон, американський економіст та соціолог, у середині минулого століття запропонував концепцію: «стратегія помірного», згідно з якою, якщо врахувати всі витрати (час, фінанси, емоції), саме «стратегія помірного» призводить до максимально вигідних результатів.
Що робити, коли важко вибрати?
Ось декілька порад, які можуть стати вам у нагоді:
- Спробуйте зменшити кількість альтернативних варіантів до двох, орієнтуючись на важливість та пріоритетність.
- Намагайтесь бути активними у прийнятті рішень: усвідомлюйте, що ви вибираєте, а не робіть автоматичні, традиційні дії, переосмислюйте свої цілі та створюйте нові, більш прийнятні варіанти.
- Вчіться бути задоволеними «достатньо хорошим», і результати будуть приносити більше задоволення.
- Намагайтесь зробити рішення остаточними. Остаточні рішення зменшують сумніви та покращують наші суб’єктивні переживання стосовно зробленого вибору.
- Практикуйте вдячність. Впевнена, комусь це здається дивним, іншим відгукнеться, але розмірковування над тим, що обставини життя могли б скластись набагато гірше, дозволяє помічати більше можливостей, менше жалкувати та відчувати розчарування, частіше отримувати задоволення.
- Помічайте свої завищені очікування. У порівнянні з очікуванням найкращого варіанту чи результату, реальність часто виявляється тьмяною.
- Уникайте порівнянь з іншими, адже кожна людина є неповторною! Зосередьтесь на тому, що приносить щастя саме вам!
Вибір в гештальт-терапії
Однією з головних цінностей у гештальт-терапії є здобуття свободи вибору. Щоб зрозуміти, що саме мається на увазі під цією свободою, і що може її обмежувати чи блокувати, важливо звернутися до глибшого — філософського — рівня.
Протягом життя ми «обростаємо» звичками, концепціями, переконаннями, віруваннями, поглядами, що допомагають структурувати себе та світ, переживати все навкруги сталим та зрозумілим. Спираючись на ці внутрішні координати, ми приймаємо рішення.
Але вибір має і більш глибоке вимірювання. Це – можливість вийти за рамки сталого «Я». Вибір – це здатність обирати (вчинки, слова, відносини, ставлення), усвідомлюючи свої бажання, погляди, але не бути зв’язаними ними.
Поясню свою думку на спрощеному прикладі. Людина, до якої звертаються по допомогу, може усвідомлювати внутрішній обов’язок відповісти згодою, через виховання, переконання («Не можна кинути в біді інших», «Я – погана людина, якщо відмовляю») , або може стикатися з небажанням, почуттями спротиву, втоми, роздратування тощо.
Вибір передбачає свободу від «мушу» або «повинен», це – можливість тут і зараз рухатись у будь-якому з можливих напрямків.
Наші вибори відображають те, ким ми є зараз. Гештальт-підхід наголошує, що психіка — це процес, ми не є тією самою людиною постійно, а весь час змінюємось.
Робота в терапії допомагає позбутись жалю за здійснені вибори в минулому та бути відкритими до нових виборів та змін.
Гештальт-терапія розглядає вибір як процес, що відбувається одночасно на рівні практичного щоденного досвіду й на глибшому екзистенційному рівні.
Вибір — це не лише дія, а й спосіб бути в контакті з собою та світом, приймаючи відповідальність за власне життя в кожному конкретному моменті.
