Шеймінг

Шеймінг (від англ. shaming – ганьблення) — це дія або процес, спрямований на те, щоб викликати почуття сорому, приниження або ганьби в іншої людини або групи людей.

Шеймінг — це психосоціальне явище, що полягає в публічному чи приватному висміюванні, приниженні, осуді або засудженні особи чи групи з метою викликати у них почуття сорому, ганьби, провини та змусити їх змінити поведінку, переконання або самооцінку відповідно до очікувань того, хто шеймить, або соціальних норм.

Це форма соціального контролю або маніпуляції, яка використовує сором як інструмент впливу на поведінку та самосприйняття.

У сучасній психології шеймінг розглядається як деструктивна та часто травматична форма взаємодії, яка має значні негативні наслідки для психічного здоров’я та соціального функціонування.

Далі я всебічно охарактеризую психологічні аспекти вживання терміну, але якщо вас уже цікавить спілкування з психологом, звертайтеся до мене або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-середовища

Загальна характеристика шеймінгу

Намір викликати сором/ганьбу: Ключовою ознакою є цілеспрямоване прагнення змусити іншу людину відчути себе “поганою”, “недостатньою”, “винуватою”, “ганебною”.

Публічний або приватний характер: Шеймінг може відбуватися відкрито, публічно (наприклад, у соціальних мережах, на зборах) або в приватних, міжособистісних стосунках (наприклад, між батьками та дитиною, партнерами).

Використання соціальних норм: Часто шеймінг спирається на порушення (реальні або уявні) соціальних, моральних, естетичних норм або очікувань.

Дегуманізація: Шеймінг часто супроводжується об’єктивацією та дегуманізацією жертви, зведенням її до “проблеми” або “недоліку”.

Вплив на самооцінку: Шеймінг прямо спрямований на підрив самооцінки та самоцінності жертви.

Наслідки для психіки: Викликає тривалий психологічний дискомфорт, може призводити до значних психологічних проблем.

Ієрархічність: Часто відбувається з позиції уявної або реальної влади, вищості або більшості (наприклад, дорослий проти дитини, більшість проти меншини, “ідеальні” проти “неідеальних”).

Циклічність: Жертви шеймінгу можуть самі стати агресорами, відтворюючи отриманий досвід.

Симптоми (наслідки) шеймінгу у жертви

Симптоми у людини, що піддалася шеймінгу, можуть бути як безпосередніми, так і довготривалими.

Емоційні симптоми:

• Сором і ганьба: Основні емоції, що викликаються.
• Приниження, знецінення: Відчуття власної нікчемності.
• Провина: Особливо якщо шеймінг стосується моральних аспектів.
• Тривога і страх: Страх повторного осуду, страх бути відкинутим.
• Депресивні стани: Пригнічений настрій, апатія, втрата інтересу.
• Гнів і образа: На того, хто шеймить, але часто цей гнів спрямовується на себе.
• Відчай, безпорадність.
• Параноїдальні думки: Відчуття, що “всі дивляться”, “всі засуджують”.

Когнітивні симптоми:

• Нав’язливі думки: Про ситуацію ганьблення.
• Самокритика: Посилення внутрішнього критика, негативний самодіалог.
• Румінації: Постійне “пережовування” негативних подій.
• Труднощі з концентрацією.
• Спотворення самосприйняття: Сприйняття себе виключно через призму “недоліку”, за який був шеймінг.

Поведінкові симптоми:

• Соціальна ізоляція: Уникнення контактів, щоб уникнути повторного осуду.
• Відмова від діяльності: Уникнення ситуацій, де можливий ризик ганьби.
• Компенсаторна поведінка: Надмірні зусилля, щоб “спокутувати” свою “провину” або довести свою “цінність”.
• Агресія: Як реакція на приниження (може бути спрямована на себе або на інших).
• Самоушкоджуюча поведінка: Як спосіб впоратися з інтенсивним болем сорому.
• Залежності: Як спосіб втечі від нестерпних почуттів.
• Приховування, брехня: Щоб уникнути подальшого осуду.

Фізичні симптоми (психосоматика):

• Головні болі,
• порушення сну,
• розлади травлення,
• хронічна втома тощо

Причини шеймінгу (з боку того, хто шеймить)

Причини, чому люди вдаються до шеймінгу, є складними і часто відображають їхні власні психологічні проблеми або соціальні динаміки:

Потреба у владі та контролі: Шеймінг – це спосіб домінування та демонстрації влади над іншим.

Низька самооцінка та проекція: Люди, які самі відчувають сором або невпевненість, можуть проектувати ці почуття на інших, ганьблячи їх, щоб підвищити власну самооцінку.

Заздрість або образа: Шеймінг може бути реакцією на успіх іншого або вираженням прихованої образи.

Нетерпимість до відмінностей: Бажання “покарати” тих, хто не відповідає певним нормам або уявленням про “правильне”.

Наслідування поведінкових патернів: Якщо людина сама була жертвою шеймінгу, вона може несвідомо відтворювати цей патерн.

Соціальне згуртування через виключення: Шеймінг може використовуватися групою для зміцнення своєї ідентичності шляхом виключення та засудження “інших” (наприклад, булінг).

Моралізаторство: Деякі люди щиро вірять, що ганьблення є ефективним способом “навчити” іншого або “виправити” його.

Почуття власної праведності: Відчуття моральної переваги, яке дає “дозвіл” на осуд інших.

Неусвідомлений гнів або агресія: Шеймінг може бути пасивно-агресивним способом вираження прихованої ворожості.

Ігнорування індивідуальних відмінностей: Нерозуміння або небажання зрозуміти, що кожна людина має унікальний досвід та причини для своєї поведінки.

Різновиди шеймінгу

Шеймінг може проявлятися в різних формах та контекстах:

Публічний шеймінг (Public Shaming)

• Онлайн-шеймінг (Cyber-shaming/Doxing): Розповсюдження інформації, фотографій, відео в соціальних мережах або на форумах з метою ганьблення. Це може призвести до “культури відміни” (cancel culture).
• Медіа-шеймінг: Засудження та висміювання особистості або групи у ЗМІ (телебачення, газети).
• Історичний шеймінг: Публічне ганьблення в минулому (наприклад, ганебний стовп, вигнання).
• Шкільний булінг: Публічне цькування та ганьблення однолітками.

Приватний (Міжособистісний) Шеймінг

• Батьківський шеймінг: Батьки використовують сором як метод виховання (“Як тобі не соромно?”, “Ти ж дорослий, а поводишся як дитина”). Це може бути дуже травматичним, оскільки сором є основною емоцією, що формується у ранньому віці.
• Партнерський шеймінг: Один партнер принижує іншого у приватних розмовах, засуджує його зовнішність, поведінку, минуле.
• Професійний шеймінг: Колеги або керівництво принижують працівника, публічно вказуючи на його “недоліки” або помилки.

Вибіркові форми шеймінгу (за об’єктом або темою)

• Боді-шеймінг (Body Shaming): Ганьблення за зовнішність, вагу, тип фігури, волосся, шкіру.
• Фет-шеймінг (Fat Shaming): Конкретна форма боді-шеймінгу, спрямована на людей з надмірною вагою.
• Мам-шеймінг (Mom Shaming): Засудження жінок за їхні батьківські рішення, спосіб виховання дітей.
• Слат-шеймінг (Slut Shaming): Засудження жінки за її сексуальну поведінку.
• Люмпен-шеймінг/Бідність-шеймінг: Ганьблення людей за їхній соціальний статус, бідність або відсутність ресурсів.
• Ейджизм (Ageism) та ейджистський шеймінг: Засудження за вік (як занадто молодий, так і занадто старий).
• Інтелект-шеймінг: Ганьблення за недостатні інтелектуальні здібності або, навпаки, за “надмірну” інтелектуальність.
• Лукізм (Lookism): Дискримінація або шеймінг на основі зовнішності.
• Гендерний шеймінг: Засудження за невідповідність традиційним гендерним ролям або вираженням.
• Політичний шеймінг: Ганьблення людей за їхні політичні погляди.
• Хейт-спіч (Hate Speech): Мова ворожнечі, часто містить елементи шеймінгу на основі національності, раси, сексуальної орієнтації тощо.

Шеймінг у різних психотерапевтичних підходах

Шеймінг, як процес ганьблення та викликання сорому, є надзвичайно деструктивним для психіки людини.

На практиці, психотерапевтичні підходи по-різному розуміють його природу, механізми впливу та пропонують специфічні стратегії для роботи з його наслідками.

1. Психоаналітичний та психодинамічний підхід

Розуміння: У психодинаміці сором, що є центральною емоцією в шеймінгу, часто розглядається як наслідок ранніх негативних переживань у стосунках з батьками або значущими фігурами.

Шеймінг з боку дорослих може бути інтеріоризований дитиною, перетворюючись на внутрішнього “критика” або “переслідувача” (часто пов’язаного з жорстоким Супер-Еґо).

Публічний шеймінг активізує ці ранні рани, викликаючи інтенсивний біль та відчуття власної нікчемності.

Шеймінг також може бути механізмом захисту – проекція власного сорому або агресії на іншого.

Чому шеймінг шкодить:

Він підриває базове відчуття безпеки та самоцінності, що є критично важливим для здорового розвитку психіки.

Це може призвести до формування жорстких захисних механізмів, таких як заперечення, витіснення, ізоляція, або, навпаки, до компульсивної поведінки, спрямованої на уникнення сорому.

Як працює терапія:

• Дослідження ранніх травм: Виявлення та опрацювання дитячих переживань сорому та приниження, які були інтеріоризовані.
• Робота з внутрішнім критиком: Аналіз того, як клієнт сам себе шеймить, ідентифікація “голосу” цього критика та допомога клієнту у формуванні більш співчутливого внутрішнього голосу.
• Аналіз перенесення: Виявлення того, як сором та страх осуду відтворюються у відносинах з терапевтом. Терапевт створює безпечне середовище, де сором може бути виражений та опрацьований без осуду.
• Інтерпретація захисних механізмів: Допомога клієнту усвідомити, як він уникає сорому за допомогою дезадаптивних стратегій.

2. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

Розуміння: Шеймінг викликає та підтримує дисфункціональні когнітивні схеми та автоматичні думки, пов’язані з соромом, провиною та низькою самооцінкою.

Наприклад, після шеймінгу людина може думати: “Я нікчемний”, “Я заслуговую на це”, “Всі дивляться на мене і засуджують”.

Це, своєю чергою, призводить до поведінкового уникнення (соціальна ізоляція, відмова від активностей), що підкріплює ці негативні переконання.

Чому шеймінг шкодить: Він підсилює негативні самозвинувачувальні думки та створює порочне коло, де сором веде до уникання, а уникання підтверджує негативні переконання про себе.

Як працює терапія:

• Когнітивна реструктуризація: Ідентифікація та оскарження ірраціональних, самокритичних думок, що виникають внаслідок шеймінгу. Клієнт вчиться розрізняти об’єктивні факти та суб’єктивні оцінки.
• Поведінкові експерименти: Поступове заохочення клієнта до соціальних ситуацій або дій, які він уникає через страх сорому, з метою спростування катастрофічних очікувань.
• Розвиток самоспівчуття: Вправи на розвиток доброти та співчуття до себе, що є протилежністю самокритиці та сорому.
• Навчання соціальним навичкам: Для подолання соціальної тривоги та уникнення, викликаних шеймінгом.

3. Гуманістичний та екзистенційний підхід (Клієнт-центрована, гештальт-терапія)

Клієнт-центрована терапія (Карл Роджерс):

Шеймінг є глибоким ударом по відчуттю власної гідності та заважає природній тенденції до самоактуалізації.

Він створює невідповідність між реальним “Я” клієнта та “умовами цінності”, які були нав’язані ззовні через ганьблення.

Людина починає приховувати частини себе, щоб відповідати зовнішнім очікуванням і уникнути подальшого осуду.

Гештальт-терапія (Фріц Перлз)

Сором розглядається як “переривання контакту” з власними потребами, почуттями та з навколишнім світом.

Людина “завмирає” в моменті сорому, не може діяти або виражати себе автентично.

Внутрішній шеймінг проявляється як конфлікт між різними “полярностями” особистості (“я повинен бути ідеальним” проти “я почуваюся жахливо”).

Чому шеймінг шкодить: Він блокує самоактуалізацію, спотворює самосприйняття, призводить до втрати автентичності та життєвості.

Як працює терапія:

• Створення безумовно приймаючого середовища: Терапевт надає безумовне позитивне ставлення, емпатію та конгруентність, щоб клієнт міг відчути себе безпечно та виразити свій сором без страху осуду. Це протилежний досвід шеймінгу.
• Фокус на “тут і зараз”: Допомога клієнту усвідомити, як сором проявляється в його тілі, емоціях, поведінці в даний момент.
• Експерименти: Заохочення клієнта до дослідження та вираження сорому в безпечному терапевтичному просторі, наприклад, через рольові ігри або “техніку порожнього стільця” для роботи з внутрішнім критиком.
• Інтеграція частин: Допомога клієнту інтегрувати “відкинуті” або “ганебні” частини себе.

4. Системна сімейна терапія

Розуміння: Шеймінг може бути частиною дисфункціональних сімейних патернів взаємодії або передаватися через покоління.

У деяких сім’ях сором використовується як інструмент контролю або виховання, що створює циклічні патерни шеймінгу та приховування.

Чому шеймінг шкодить: Він підриває довіру та відкритість у сімейних стосунках, призводить до формування таємниць, конфліктів та емоційної відстороненості.

Жертва шеймінгу в сім’ї може стати “козлом відпущення” або розвинути поведінкові проблеми.

Як працює терапія:

• Дослідження сімейних патернів: Виявлення, як шеймінг проявляється у сімейних взаємодіях, хто кого шеймить, за що, які наслідки це має для системи.
• Перерамкування (рефреймінг): Допомога сім’ї побачити шеймінг не як “правильний” метод виховання чи спілкування, а як деструктивний патерн, що завдає шкоди.
• Зміна комунікативних патернів: Навчання сім’ї відкритішій, поважнішій та емпатичній комунікації, замість використання сорому.
• Робота з сімейними міфами: Деякі сім’ї мають міфи, які підтримують використання сорому як “виховного” інструменту. Терапевт допомагає їх усвідомити та змінити.

5. Схема-терапія

Розуміння: Сором є ключовою емоцією, що лежить в основі багатьох ранніх дезадаптивних схем, особливо схеми дефективності/сорому (Defectiveness/Shame).

Ця схема формується в дитинстві, коли дитина відчуває себе “поганою”, “недостатньою”, “небажаною” або “недостойною любові”.

Шеймінг є прямою активацією цієї схеми. Жертва шеймінгу вірить, що вона дійсно “дефективна” і заслуговує на ганьбу.

Чому шеймінг шкодить: Він посилює та підкріплює вже існуючі глибинні переконання про власну неповноцінність, призводячи до хронічного сорому, самокритики та уникаючої поведінки.

Як працює терапія:

• Ідентифікація та активація схеми дефективності/сорому: Терапевт допомагає клієнту усвідомити, як ця схема активується в ситуаціях шеймінгу та як вона впливає на його почуття та поведінку.
• Емоційне перевиховання (Limited Reparenting): Терапевт надає клієнту той досвід прийняття, підтримки та безумовної любові, якого йому бракувало в дитинстві, щоб “зцілити” схему сорому.
• Техніки уяви та візуалізації: Для роботи з травматичними спогадами шеймінгу, переписування сценаріїв.
• Робота з режимами: Розрізнення “вразливої дитини” (яка відчуває біль сорому), “караючого батька” (який шеймить) та “здорового дорослого” (який може протистояти шеймінгу та співчувати собі).

6. Терапія прийняття та відповідальності (ACT)

Розуміння: ACT розглядає сором як нормальну, хоча й неприємну, емоцію, яка, однак, може стати патологічною, якщо людина починає боротися з нею або уникати ситуацій, які її викликають.

Шеймінг змушує людину інтенсивно уникати цієї емоції, що призводить до психологічної негнучкості та віддаляє її від важливих життєвих цінностей.

Чому шеймінг шкодить: Він призводить до посиленої боротьби з внутрішнім досвідом (емоційним уникненням) та обмеженням поведінки, що не дозволяє жити повним, значущим життям.

Як працює терапія:

• Прийняття: Навчання клієнта приймати почуття сорому, не боротися з ним, не засуджувати себе за його наявність. Сором розглядається як внутрішній досвід, який не визначає цінність людини.
• Когнітивна дефузія: Допомога клієнту відокремитися від думок, які живлять сором (“Я ганебний”, “Мене ніхто не любить”), розглядаючи їх як “просто думки”, а не як абсолютні істини.
• Цінності: Допомога клієнту визначити, які життєві цінності важливі для нього, та заохочення до дій, що відповідають цим цінностям, навіть якщо це викликає сором або тривогу.
• Відповідальні дії: Дії, що ґрунтуються на цінностях, а не на уникненні сорому. Наприклад, якщо клієнт цінує близькість, він буде шукати контакт, навіть якщо боїться бути засудженим.
• “Я як контекст”: Розвиток відчуття “Я” як простору, що містить думки та почуття, а не є ними. Це дозволяє дистанціюватися від сорому.

Підсумки

Шеймінг є деструктивним явищем, оскільки він не сприяє конструктивним змінам, а натомість викликає захисні реакції, психологічні травми та соціальну ізоляцію.

У психотерапії робота з наслідками шеймінгу включає опрацювання сорому, відновлення самооцінки та розвиток самоспівчуття.

Усі підходи, кожен по-своєму, визнають руйнівний вплив шеймінгу і прагнуть допомогти клієнтам усвідомити природу та джерела сорому, опрацювати травматичний досвід, пов’язаний із шеймінгом, змінити дезадаптивні думки, почуття та поведінкові патерни, що підтримують сором, а також розвинути самоспівчуття, самоцінність та здатність до здорової взаємодії зі світом, незважаючи на минулий досвід ганьблення.

Підбір психолога

Щоби проконсультуватися щодо нових розладів у вас чи ваших близьких, звертайтеся до мене чи підберіть фахівця у спеціальному розділі веб-середовища