Емоції – це психічні процеси та стани, що супроводжують всі прояви життєдіяльності людини і є одним із головних механізмів регуляції поведінки та психічної діяльності індивіда.
Емоції позначають значущість явищ та ситуацій для життя людини.
Проявляються емоції у формі переживань, основними з яких є: сум гнів, страх , відраза, задоволення, інтерес (здивування).
Різні погляди на механізми виникнення емоцій
На сьогодні існує така величезна кількість досліджень, емпіричних спостережень, теорій, пов’язаних з емоціями, що важко коротко і ясно описати цю тему.
Вивченням емоцій займаються такі науки як нейрофізіологія та нейропсихологія, соціальна психологія, когнітивна психологія, психологія особистості, клінічна психологія і, звичайно, всі школи психотерапії, кожен під своїм кутом бачення.
У науковців немає спільної точки зору стосовно ролі, яку грають емоції в житті людини.
Найпоширенішим поглядом на виникнення та функціонування емоцій є класичний, згідно з яким емоції є продуктом еволюції; вони були необхідні для виживання, адже емоції складають ядро мотиваційної структури поведінки людини.
В спокійних умовах, коли базові потреби задовольняються, поведінка людини є звичайною, а емоційний фон рівним.
У несприятливих умовах, коли людина змушена боротись за життя, взаємодія мотивації, потреб та емоцій виявляється надзвичайно ефективною.
Послідовники цього погляду вважають, що емоції універсальні для людей будь-якого віку, культури, умов життя.
Ми звикли до класичного причинно-наслідкового способу мислення, де події оточуючого світу викликають реакції (в тому числі емоційні) всередині нас.
Але визначити значення емоцій у адаптаційній поведінці живих істот набагато складніше, ніж здається.
Деякі автори ототожнюють емоції з різноманітними потребами живих організмів, деякі – з мотивацією ( у сенсі потягу, спонукання, бажання).
Фізіологи поєднують емоцію з поняттями інстинкту або рефлексу.
Так, емоційний компонент присутній в процесі задоволення та незадоволення потреб, але неможливо заперечити той факт, що одна і та сама потреба може викликати найрізноманітніші емоції.
Наприклад, людина, яка відчуває спрагу, тобто має потребу у відновленні водно-сольового балансу, може прийти у відчай у пустелі, відчути радість, отримавши довгоочікувану порцію води, або розгніватись, зустрівши перешкоду на своєму шляху до бажаного.
Теорія конструювання емоцій
Протягом останніх десятиліть з’явився інший погляд на природу виникнення емоцій: теорія конструювання емоцій.
Згідно з ним емоції виникають в конкретному середовищі, як комбінація фізичних проявів тіла та пластичності мозку, і пов’язані з культурою та вихованням.
Основною ідеєю цього напрямку є те, що емоції не є вродженими і безумовними атрибутами особистості людини.
Емоціям навчають за допомогою слів. З дитинства люди чують, як використовуються певні слова, наприклад «страх» чи «злість» в конкретних ситуаціях.
Згідно з теорією конструювання емоцій, мозок формує гіпотези і створює психічну модель світу на даний момент.
Мозок використовує минулий досвід, організований у вигляді понять для того, щоб керувати нашою поведінкою на надавати сенсу нашим відчуттям.
Наскільки я розумію цю ідею, не існує реальних предметів та явищ світу, існують поняття про предмети та явища в свідомості кожної людини, а також спільна соціальна реальність (те у що вірять всі).
І завдяки здатності мозку моделювати світ та прогнозувати найближчий момент, людина не реагує на подразники з оточення, а підбирає емоцію, реакцію, модель поведінки, відповідно ситуації, тобто конструює свою реальність.
Значення ситуації у формуванні емоції
Наше розпізнавання та розуміння емоцій дуже сильно залежить від контексту. Проводились дослідження, результати яких показали, що емоції не мають універсального виразу обличчя.
Наприклад, відчуваючи щастя ми можемо посміхатись, ридати, кричати, стрибати та плескати в долоні або завмерти в нерухомості.
В різноманітних ситуаціях у людини одна і та сама категорія емоцій викликає різні реакції тіла.
Рухи обличчя, мова тіла та фізіологічні прояви змінюються під час переживання, і інтерпретувати емоцію можливо лише враховуючи ситуацію, що розвивається.
Що ж означає ситуація для людини? Це не просто сукупність обставин, що склалась навколо, це головним чином оцінка людиною ситуації, ставлення до неї у взаємозв’язку з цілями та потребами.
Кожна ситуація для різних людей буде мати різну значимість.
Існує таке поняття, як казуальна атрибуція – процес приписування причин, надання значення або інтерпретація поведінки людей або навколишніх явищ.
Різна інтерпретація може викликати різну емоційну реакцію або не викликати зовсім.
Крім того, вважається, що людина не має можливості сформувати будь-яку емоцію у випадку, коли ситуація є абсолютно новою, незвичайною або несподіваною.
Як вже зазначалось вище, деякі мислителі мають думку, що люди, отримуючи чуттєві дані з оточуючого світу та використовуючи минулий досвід, конструюють гіпотезу (симуляцію, здогад) про те, що відбувається.
Згідно з цією теорією, все те, що ми бачимо, чуємо, відчуваємо на дотик, смак або нюх, у значній мірі є симуляцією світу, а не реакціями на нього.
Це – свого роду автоматична настройка всієї психічної діяльності і саме той механізм, що пояснює створення мозком емоцій.
Наші поняття є головним інструментом надання сенсу чуттєвим сигналам, що надходять ззовні, і сприйняття існує всередині того, хто сприймає.
Особисто я, спостерігаючи та усвідомлюючи власні прояви, не можу заперечувати природну основу певних емоцій.
Наприклад, відчуваючи страх, я реагую тілесно швидше, ніж встигаю усвідомити, що відбувається.
Але також я бачу глибокий взаємозв’язок емоцій з нашими потребами, що обумовлені особливостями та закономірностями функціонування певного суспільства чи групи, в різний час, в мінливих обставинах.
Будучи прихильником феноменологічної парадигми мислення та польового підходу в психології, вважаю людину та оточуючий світ нерозривним цілим, де все в рівній мірі впливає одне на інше.
Властивості емоцій
Домінантність – здатність подавляти протилежні емоції, не допускати їх в зону усвідомлення. Наприклад, людина, яка переживає горе, зазвичай не має можливості переживати радісні почуття.
Суб’єктивність – в залежності від особливостей особистості, досвіду, ситуації одна і та сама причина викликає у різних людей різні емоції.
Пластичність – одна і та сама модальність емоції може переживатись різними людьми з різними відтінками, навіть з протилежним знаком.
Наприклад страх може викликати у деяких людей «негативні» відчуття, а у деяких – задоволення (при перегляді фільмів жахів чи під час екстремальних ситуацій).
Іррадіація – розповсюдження настрою (емоційного фону) з обставин, де ця емоція виникла на все, що сприймається людиною.
Щасливій людині все здається приємним та радісним, для роздратованої людини все виглядає сірим і злить.
Амбівалентність – здатність людиною переживати одночасно протилежні почуття.
Функції емоцій
Науковці та мислителі з часів Аристотеля намагались з’ясувати взаємозв’язок між поведінкою людини та емоційними станами.
Погляди змінювались на роль та значення емоцій в залежності світогляду та ідей, що панували в різні часи.
На мій погляд, складність у визначенні ролі емоцій в життєдіяльності та поведінці виникає через неможливість розглядати психічну діяльність людини лише в одній площині, якщо можна так виразитись.
В залежності від того, що буде предметом вивчення існування та буття людини, роль та функції емоцій будуть різними.
Емоційна система завжди функціонує у тісному взаємозв’язку з іншими системами, і ефективне існування особистості залежить від того, наскільки збалансована та інтегрована діяльність різноманітних систем.
На сьогодні основними функціями емоції вважаються наступні:
– сигнальна – оцінка людиною значимості (біологічної та особистісної) зовнішнього подразника або інформації; сигналізація про виникнення актуальної потреби; прогнозування ймовірності задоволення потреби.
Це забезпечує орієнтування в ситуації, маркує значимі цілі, допомагає в прийнятті рішень.
– спонукальна – прагнення до джерела задоволення. Сама емоція (переживання) є потребою або ціллю.
– енергетична – мобілізація/демобілізація енергоресурсів, завдяки чому всі життєві процеси підтримуються в оптимальному режимі.
– комунікативна – емоції беруть участь у встановленні контакту та взаємодії з іншими людьми, навчанні.
Види емоцій
Спроби створити універсальні класифікації емоцій робили багато вчених, і кожен з них висував для цього власну підставу.
Я згодна з авторами, які зазначають, що створити універсальну класифікацію емоцій неможливо, оскільки класифікація придатна для вирішення одного кола задач, виявляється непридатною для вирішення іншого кола задач.
Кожна класифікація підкреслює певну ознаку, за якою емоції об’єднуються в групу та відрізняються від інших груп. Такими ознаками можуть бути:
- Механізми виникнення емоцій;
- Причини, що викликають емоційні реакції,
- Знак переживань;
- Інтенсивність та стійкість;
- Вплив емоцій на поведінку та діяльність людини;
- Взаємозв’язок з потребами тощо.
Більшість авторів класичного напрямку та прихильників теорії диференціальних емоцій розподіляють емоції на базові та вторинні. П.Екман виділяє шість базових емоцій:
- Грів
- Страх
- Відраза
- Здивування
- Сум
- Радість
К.Ізард називає 10 основних емоцій: гнів, печаль, страх, радість, відраза, зневага, інтерес, здивування, вина та сором.
З його точки зору, базові емоції повинні володіти наступними обов’язковими характеристиками:
- Базові емоції мають виразні та специфічні нервові субстрати.
- Базова емоція проявляє себе за допомогою виразної специфічної міміки.
- Базова емоція відчувається, як чітке специфічне переживання, що усвідомлюється людиною.
- Базові емоції виникли в результаті еволюційно-біологічних процесів.
- Базова емоція має організуючий та мотивуючий вплив на людину та слугує адаптації.
Базові емоцій (К.Ізард)
Гнів
Емоція , що зазвичай викликається – обмеженням свободи, перепонами в досягненні цілі, агресивною стимуляцією.
Функцією гніву є підвищення здатності до самозахисту, регуляції взаємовідносин.
Суб’єктивно гнів переживається відчуттям жару, напруженням м’язів, бажанням фізичної дії. В ярості мобілізація енергії настільки велика, що є необхідність дати вихід цій напрузі.
Відраза
Являє собою фундаментальну емоцію, що проявляється в реакції відторгнення, насамперед неприємних на смак та потенційно небезпечних речовин.
З дорослішанням емоція відрази починає проявлятись стосовно поведінки, проявів людей і навіть до власного «Я».
Крім захисної функції, відраза також сигналізує про надлишок речовин (їжа, прояви, інформація), що надходять ззовні.
Зневага
Переживання переваги над іншою людиною, демонстрація зверхньої та поблажливої манери спілкування, відчуття власної значимості та знецінення об’єкту зневаги.
Печаль (смуток)
Емоція, що активується втратою (психологічною чи фізичною). Переживається ця емоція як сум, журба, страждання.
Печаль уповільнює фізичну та розумову активність людини. Тілесно проявляється в стані важкості, іноді навіть у відчутті болю.
Смуток сигналізує людині про дисгармонію.
Страх
Емоція, яка виникає в ситуації загрози, небезпеки (як фізичної, так і психологічної).
Суб’єктивними ознаками переживання страху є: звуження уваги, загострення всієї уваги на небезпечному об’єкті або ситуації (ефект тунельного сприйняття), обмеження конгітивних процесів, свободи дій та вибору.
Всі психічні процеси націлені на пошук шляхів видалити загрозу або уникнути небезпеки.
Найчастіші стратегії поведінки це завмирання чи втеча.
Страх виконує важливі функції: захищає нас від небезпеки, допомагає оцінити ризики, спонукає шукати допомоги в соціумі.
Інтерес
Емоція, що грає важливу мотиваційну роль в формуванні та розвитку навичок, умінь та інтелекту, а також необхідна для творчості.
Емоція інтересу підвищує здатність людини до сприйняття та обробки інформації, що надходить ззовні.
Інтерес стимулює людину до дослідницької та пізнавальної діяльності.
Факторами, що впливають на активацію інтересу виступають: уява, зміни, новизна.
На рівні суб’єктивного переживання емоція інтересу проявляється почуттям захвату, зачарованості, зацікавленості, бажанням наблизитись, збудженням.
Радість
Стан задоволення, щастя. Суб’єктивно радість переживається як приємне, корисне, позитивне відчуття, яке можна назвати психологічним комфортом та благополуччям.
Відчуваючи радість душа і тіло людини перебувають в стані релаксації та гри, часто супроводжується відчуттям енергії та сили.
Радість загострює сприйнятливість до світу, дозволяє нам насолоджуватись та захоплюватись ним.
Здивування
Емоція, що викликається різкою зміною стимуляції, тобто несподіваною, раптовою подією.
Переживаючи здивування всі розумові процеси ніби зупиняються, раптовість події викликає відчуття невизначеності.
Значення здивування науковці, що займаються питаннями емоцій, вбачають у підготовці людини до ефективної взаємодії з новою раптовою ситуацією, завдяки очищенню загального емоційного фону.
Сором
Гостре та болісне переживання усвідомлення власного «Я», як маленького, безпомічного, емоційно збентеженого, недолугого, нерозумного.
Сором супроводжується тимчасовою неспроможністю мислити логічно і ефективно, іноді відчуттям поразки, невдачі.
Вважається, що переживання сорому можливе лише на фоні емоційного зв’язку з іншими людьми, а поріг емоції сорому напряму пов’язаний з тим, наскільки чутливою до думки оточуючих є людина.
Емоція сорому сприяє формуванню групових норм та підтримці спільної згоди стосовно їх виконання.
Вина
Інтенсивне та болісне переживання власної неправоти по відношенню до іншого (іноді по відношенню до самого себе).
Для переживання вини характерними є високий рівень напруги, помірна імпульсивність та зниження впевненості в собі.
Почуття провини супроводжується відчуттям соціальної ізоляції.
Емоція вини разом з емоцією сорому лежить в основі соціальної відповідальності і стає розплатою за скоєний вчинок.
Вторинними емоціями можна назвати комбінацію та відтінки первинних.
Емоції в гештальт-терапії
Спробую коротко описати, як розглядаються емоції в гештальт-терапії. В моделі особистості, яку запропонував К.Левін існують внутрішньо-особистісні області, які можна співвіднести з поняттями «потреби».
Потреба – це внутрішнє відчуття недостатності чогось, дисбалансу. Ці внутрішньо-особистісні області заряджені енергією і прагнуть реалізації.
Так от емоції – це маркер задоволення або незадоволення потреб через призму нашого світогляду (концепцій).
В психотерапії багато уваги приділяється почуттям та емоціям через те, що вони допомагають виявити актуальну потребу, яка може навіть не бути усвідомленою в даний момент.
Поступово, розвиваючи свою чутливість та усвідомленість, розуміючи про що нам сигналізують наші почуття та емоції, ми наближаємось до більшої свободи вибору.
Важливим є усвідомлення клієнтом, що почуття та емоції не є поганими або хорошими, вони лише показують важливі місця в нашому житті (цінності, прагнення, глибинні потреби).
Про що ж нам говорять емоції? Наведу кілька прикладів:
- Гнів виникає при порушенні моєї цілісності, коли хтось намагається прорвати мої кордони ззовні, чи коли я втрачаю те, що вважаю своїм. Гнів, насамперед, дозволяє регулювати взаємовідносини з оточуючими.
- Страх може виникати в місці найбільшої цінності, таких як життя, свобода, стосунки та ін.
- Сором та вина – проявляються переважно в соціальних взаємовідносинах і виражаються у відчуттях: «Я не такий/така, як треба!» або «Я роблю не те, що треба».
- Заздрість допомагає відчути, чого я прагну, куди я хочу рухатись.
Емоції стають предметом терапії, коли ми починаємо «труїтись» ними. Зазвичай це відбувається через неможливість та невміння «переживати», тобто давати цим емоціям жити!
Як ми бачимо, помічати та розрізняти свої емоції дуже важливо та корисно!
Звичайно, кожна життєва історія унікальна і немає універсальних проявів емоцій у схожих ситуаціях. Але, якщо вам цікава ваша власна історія і ви хотіли б усвідомлено її писати, психотерапія є непоганим місцем познайомитись із собою ближче!
