Групові стосунки

Групові стосунки — це система взаємозв’язків та взаємодій між членами соціальної групи, а також між індивідом та групою в цілому, що виникають на основі спільних цілей, інтересів, діяльності, норм, цінностей та емоційних зв’язків.

На практиці, це складний динамічний процес, який формує унікальну групову реальність, відмінну від суми індивідуальних характеристик її членів.

Групові відносини є наріжним каменем соціальної психології, адже людина є соціальною істотою, і значна частина її життя відбувається у взаємодії з іншими людьми в різноманітних групах.

Сучасна психологія приділяє значну увагу вивченню того, як групи формуються, функціонують, впливають на індивідів та розвиваються.

Далі я всебічно охарактеризую психологічні аспекти вживання терміну, але якщо вас уже цікавить спілкування з психологом, звертайтеся до мене або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-середовища

Характеристика групових стосунків

• Взаємозалежність: Члени групи впливають одне на одного, їхні дії мають наслідки для інших.
• Спільна мета або інтерес: Те, що об’єднує людей у групу.
• Спільна ідентичність: Відчуття “Ми” на противагу “Вони” (іншим групам).
• Наявність норм та правил: Неписані або офіційні правила поведінки та взаємодії.
• Розподіл ролей: Члени групи виконують різні функції та ролі.
• Емоційні зв’язки: Між членами групи формуються симпатії, антипатії, дружні чи інші емоційні відносини.
• Структура: Певний порядок взаємодії, лідерство, ієрархія.
• Динамічність: Групові стосунки постійно розвиваються та змінюються.

Ознаки групових стосунків

1. Наявність мінімум двох осіб (і більше), які усвідомлюють себе як частину цієї спільноти.
2. Пряма або опосередкована взаємодія між членами.
3. Спільні цілі або інтереси, які об’єднують учасників.
4. Формування групових норм та цінностей.
5. Наявність певної структури та розподілу ролей.
6. Виникнення почуття приналежності та групової ідентичності.
7. Групова згуртованість (хоча її рівень може бути різним).
8. Взаємний вплив членів групи одне на одного.

Різновиди групових стосунків (Класифікація груп)

Групові стосунки вивчаються у різних типах груп:

За розміром:

• Малі групи: 2-30 (до 40) осіб, де можливий безпосередній міжособистісний контакт (сім’я, студентська група, робоча команда).
• Великі групи: Чисельність значно більша, прямий контакт неможливий (нації, соціальні класи, організації).

За способом утворення та функціонування:

• Формальні (офіційні) групи: Створені для досягнення конкретних, офіційно визначених цілей, мають регламентовану структуру, ролі та правила (наприклад, відділ на роботі, шкільний клас).
• Неформальні (неофіційні) групи: Виникають спонтанно на основі особистих симпатій, спільних інтересів, дружби, не мають чіткої структури чи офіційних правил (компанія друзів, коло за інтересами).

За рівнем розвитку:

• Дифузні групи (асоціації): Об’єднання людей, де міжособистісні стосунки ще не опосередковані спільною діяльністю або мають лише ситуативний характер.
• Кооперації: Групи, де взаємодія спрямована на спільну діяльність.
• Колективи: Вищий рівень розвитку групи, що характеризується високою згуртованістю, орієнтацією на соціально значущі цілі, відповідальністю та взаємодопомогою.
• Корпорації: Згуртовані групи, які переслідують виключно власні (часто асоціальні) інтереси, протиставляючи себе суспільству (наприклад, мафіозні структури).

За важливістю для індивіда:

• Референтні групи: Групи, норми та цінності яких є еталоном для індивіда, на думку яких він орієнтується, до яких прагне належати.
• Групи членства: Групи, до яких індивід фактично належить, незалежно від його ставлення до них.

5. Закономірності Групових Стосунків

Існує ряд закономірностей, що описують функціонування та розвиток груп:

• Групова згуртованість: Чим вища згуртованість, тим сильніші міжособистісні зв’язки, тим ефективніше група працює на досягнення спільних цілей.
• Конформізм: Тенденція індивіда змінювати свою думку або поведінку під тиском групи.
• Деіндивідуалізація: Втрата особистої відповідальності та самосвідомості в натовпі або великій групі.
• Групове мислення (Groupthink): Феномен, коли в згуртованій групі прагнення до єдності переважає над критичним мисленням та раціональним прийняттям рішень.
• Поляризація групи: Схильність групи приймати більш екстремальні рішення, ніж ті, до яких схилялися її окремі члени до обговорення.
• Соціальна фасилітація/інгібіція: Покращення (фасилітація) або погіршення (інгібіція) виконання завдань у присутності інших.
• Динаміка лідерства: Процеси формування лідерів, їхні стилі, вплив на групу.
• Розвиток групових норм: Формування неписаних правил поведінки, які регулюють взаємодію.
• Міжгрупова дискримінація: Схильність надавати перевагу членам “своєї” групи та упереджено ставитися до членів “чужих” груп.

Форми групових стосунків

Групові стосунки можуть проявлятися у різних формах:

• Співпраця (кооперація): Взаємодія, спрямована на спільне досягнення мети.
• Конкуренція: Суперництво між членами групи або між групами за ресурси, статус.
• Конфлікт: Протистояння інтересів, цілей, цінностей.
• Пристосування (адаптація): Зміна своєї поведінки під впливом групи.
• Лідерство-підпорядкування: Динаміка влади та впливу.
• Емоційні зв’язки: Симпатії, антипатії, дружба, любов, ненависть.
• Комунікація: Обмін інформацією, ідеями, почуттями.

Особливості групових стосунків

Сучасна психологія розширює розуміння групових стосунків, враховуючи нові виклики та технології:

• Віртуальні групи та онлайн-спільноти: Зростаюча роль інтернет-комунікацій у формуванні та функціонуванні груп.
• Міжкультурні групи: Вивчення динаміки груп, що складаються з представників різних культур.
• Вплив соціальних мереж: Як алгоритми та структура соцмереж впливають на групову поляризацію, поширення інформації, формування громадської думки.
• Дослідження “темної сторони” груп: Маніпуляції, секти, булінг, агресія у групах.
• Акцент на ідентичності: Як групова ідентичність формує самосприйняття індивіда та його поведінку.
• Роль емоційного інтелекту: Важливість емоційної компетентності для ефективної взаємодії в групі.
• Крос-функціональні команди: Вивчення ефективності команд, що складаються з фахівців різних профілів.
• Вплив лідерства на психологічний клімат: Сучасні дослідження більше фокусуються на трансформаційному та емоційному лідерстві.

Динаміка групових стосунків

Групова динаміка (термін, введений Куртом Левіним) — це сукупність процесів, що відбуваються в малій групі, характеризують її рух, розвиток та функціонування.

Вона охоплює всі зміни, що відбуваються в групі протягом її існування.

Основні етапи розвитку групи (модель Такмена):

Формування (Forming): Початкова стадія, коли члени групи знайомляться, вивчають правила, намагаються зрозуміти свої ролі.

Характеризується невизначеністю, пошуком лідера, залежністю від авторитетів.

Штурм (Storming): Етап конфліктів та протистояння.

Члени групи починають виявляти свою індивідуальність, борються за владу, висловлюють незгоду з нормами та лідерством. Важливою є можливість відкрито виражати емоції та вирішувати конфлікти.

Нормування (Norming): На цьому етапі група виробляє власні норми та правила поведінки, встановлюються відносини довіри та взаєморозуміння.

Формується групова згуртованість, відчуття приналежності.

Виконання (Performing): Група стає зрілою, ефективно працює над досягненням спільних цілей.

Ролі чітко розподілені, комунікація ефективна, проблеми вирішуються конструктивно.

Завершення/Розформування (Adjourning/Mourning): Етап розпаду групи після досягнення мети або завершення її життєвого циклу.

Може супроводжуватися сумом, відчуттям втрати.

Механізми групової динаміки

• Груповий тиск: Механізми, через які група змушує індивіда дотримуватися норм.
• Лідерство та послідовництво: Процеси висування лідерів та їхнього впливу на групу.
• Прийняття рішень: Групові процеси, що призводять до колективних рішень (консенсус, голосування, авторитарне рішення).
• Конфлікти та їх вирішення: Механізми виникнення та управління внутрішньогруповими конфліктами.
• Групова згуртованість: Сили, що утримують членів групи разом.
• Комунікаційні мережі: Структури обміну інформацією в групі.

Групові стосунки в різних психотерапевтичних підходах

Групова психотерапія є ефективним інструментом для роботи з різноманітними психологічними проблемами, і кожен психотерапевтичний підхід має своє розуміння та методи роботи з груповими стосунками.

Група в терапії не просто об’єднання індивідів, а динамічна система, яка відображає і підсилює індивідуальні проблеми, а також надає унікальні можливості для змін.

Психоаналітична та психодинамічна групова терапія

Розуміння групових стосунків:

Група як відтворення сім’ї: Група розглядається як мікрокосм або “мініатюрне суспільство”, де відтворюються несвідомі патерни відносин, сформовані в ранньому дитинстві, особливо в сімейному середовищі.

Перенесення (трансфер) у групі: Члени групи несвідомо переносять свої почуття та очікування від значущих фігур минулого на інших учасників групи та на терапевта.

Це може проявлятися як перенесення на терапевта ролі батька/матері, або на інших учасників – ролей братів/сестер.

Контрперенесення: Реакції терапевта на перенесення учасників групи.

Групова проекція: Механізми, за яких члени групи проектують свої несвідомі конфлікти або небажані риси на інших учасників або на групу в цілому.

“Контейнування”: Група як простір, де можуть бути витримані та опрацьовані сильні та деструктивні емоції.

Застосування та динаміка:

• Аналіз групових процесів: Терапевт фокусується на динаміці групи “тут і зараз” – хто з ким взаємодіє, як проявляються ролі, конфлікти.
• Інтерпретація несвідомого: Мета – зробити несвідомі процеси свідомими, розкрити приховані мотиви та конфлікти, що впливають на стосунки в групі та за її межами.
• Робота з опором: Виявлення та подолання опору до змін, який може проявлятися як на індивідуальному, так і на груповому рівні (наприклад, мовчання групи, відсутність учасників).
• Групова згуртованість: Розглядається як важливий терапевтичний фактор, що сприяє безпечному дослідженню внутрішнього світу.
• “Коригуючий емоційний досвід”: Група надає можливість отримати новий, більш здоровий досвід взаємодії, ніж той, що був у дитинстві.
• Лідерство терапевта: Терапевт є фасилітатором, інтерпретатором, часто займаючи “батьківську” позицію, що дозволяє групі досліджувати свої динаміки.

Когнітивно-поведінкова групова терапія (КПТ)

Розуміння групових стосунків:

• Група як середовище для навчання: Група є місцем, де можна відпрацьовувати нові когнітивні та поведінкові стратегії, отримувати зворотний зв’язок, спостерігати за поведінкою інших.
• Взаємна підтримка: Учасники діляться досвідом, що дозволяє зменшити почуття ізоляції та стигми.
• Модель для наслідування: Члени групи можуть вчитися ефективним стратегіям подолання у інших.
• Формування нових, адаптивних моделей поведінки: Група надає можливість експериментувати з новою поведінкою у безпечному середовищі.

Застосування та динаміка:

• Структурований підхід: Зазвичай має чітко визначену програму, цілі та завдання для кожної сесії.
• Фокус на “тут і зараз” та конкретних проблемах: Робота зосереджена на зміні дисфункціональних думок та поведінки, що актуальні для більшості учасників (наприклад, тривога, депресія, соціальна фобія).
• Навчання навичкам: Групові сесії часто включають психоедукацію (надання інформації про розлади, копінг-стратегії), тренінги (наприклад, асертивності, вирішення проблем).
• Домашні завдання: Заохочення учасників застосовувати нові навички в реальному житті.
• Зворотний зв’язок: Учасники надають одне одному зворотний зв’язок щодо думок та поведінки, що сприяє їх зміні.
• Роль терапевта: Терапевт є активним фасилітатором, інструктором, який направляє процес і навчає технікам.

Гуманістична групова терапія (Клієнт-центрована, екзистенційна)

Розуміння групових стосунків:

• Група як простір для самоактуалізації: Група є середовищем, що сприяє особистісному зростанню, самопізнанню, реалізації потенціалу кожного члена.
• Безумовне прийняття та емпатія: Терапевт створює атмосферу, де кожен учасник відчуває себе прийнятим та зрозумілим, незалежно від своїх проблем.
• Конгруентність: Терапевт є автентичним, щирим у взаємодії, заохочуючи те саме від учасників.
• Розвиток емпатії та автентичності у стосунках: Учасники вчаться бути більш відкритими, емпатичними та справжніми у взаємодії.

Застосування та динаміка:

• Недирективний підхід (у Роджерсіанському сенсі): Терапевт не керує групою, а створює умови для самодослідження та саморозкриття учасників.
• Фокус на почуттях та переживаннях: Заохочення до вільного вираження емоцій, що виникають “тут і зараз” у взаємодії з іншими.
• Група як “лабораторія життя”: Учасники можуть експериментувати з новими способами буття та взаємодії у безпечному середовищі.
• Значимість міжособистісного досвіду: Терапевтична зміна відбувається через автентичну взаємодію та зворотний зв’язок між учасниками.
• Розвиток самосвідомості та самоприйняття: Група допомагає індивіду краще зрозуміти себе через призму стосунків з іншими.
• Лідерство терапевта: Терапевт є фасилітатором, який забезпечує безпеку та прийняття, але дозволяє групі значною мірою самоорганізовуватися.

Групова гештальт-терапія

Розуміння групових стосунків:

• Група як “поле”: Вся група є єдиним динамічним полем, де індивідуальні проблеми та стосунки є частиною цього поля.
• “Тут і зараз” у взаємодії: Фокус на усвідомленні того, що відбувається між учасниками в моменті, як вони контактують, переривають контакт, уникають його.
• Група як дзеркало: Учасники отримують зворотний зв’язок про свої патерни поведінки та емоційні реакції, як вони проявляються у груповій взаємодії.
• Контакт та межі: Дослідження того, як учасники встановлюють, підтримують та переривають контакт, як вони усвідомлюють свої межі та межі інших.

Застосування та динаміка:

• Робота з феноменами “тут і зараз”: Терапевт звертає увагу на все, що відбувається в групі – міміку, жести, тон голосу, паузи, взаємодії.
• Експерименти: Заохочення учасників до експериментів з новою поведінкою, вираженням емоцій, які зазвичай пригнічуються. Це можуть бути рольові ігри, діалоги, тілесні вправи.
• Дослідження опору контакту: Виявлення того, як учасники уникають справжнього контакту з собою, з іншими та з реальністю.
• “Гарячий стілець”: Хоча це індивідуальна робота в групі, її вплив поширюється на всіх, оскільки група є свідком та резонує з процесом.
• Групова підтримка та конфронтація: Група надає як підтримку, так і м’яку, але пряму конфронтацію, що допомагає учасникам усвідомити свої патерни.
• Роль терапевта: Терапевт є активним фасилітатором, провокатором, що допомагає учасникам усвідомлювати та експериментувати.

Системна-сімейна групова терапія

Розуміння групових стосунків:

• Група як система: Навіть у звичайній груповій терапії можуть бути використані системні принципи, розглядаючи групу як взаємопов’язану систему, де зміни в одній частині впливають на всі інші.
• Патерни взаємодії: Фокус на циклічних патернах комунікації та поведінки, які підтримують проблеми.
• Ієрархія та ролі: Дослідження, як формується ієрархія та розподіляються ролі в групі, і як це може відображати сімейні патерни учасників.
• Межі: Внутрішньогрупові та зовнішні межі, які регулюють потік інформації та взаємодії.

Застосування та динаміка:

• Зміна патернів взаємодії: Терапевт втручається у деструктивні патерни спілкування та поведінки, що виникають у групі.
• Циркулярне питання: Замість питання “Чому ти так робиш?” ставляться питання “Як твоя поведінка впливає на інших?” або “Коли виникає ця поведінка, як реагують інші?”.
• Рефреймінг: Переосмислення проблемної поведінки як спроби адаптації в системі.
• Використання метафор: Для ілюстрації системних процесів.
• Відстеження коаліцій та альянсів: У групі можуть формуватися тимчасові або стабільні коаліції, які впливають на динаміку.
• Роль терапевта: Терапевт є “архітектором” або “диригентом”, який допомагає групі переструктурувати свої взаємодії для більш здорового функціонування.

Терапія прийняття та відповідальності (ACT) у груповому Форматі

Розуміння групових стосунків:

• Група як простір для психологічної гнучкості: Учасники вчаться застосовувати принципи ACT (прийняття, когнітивна дефузія, цінності, відповідальні дії) у взаємодії з іншими.
• Спільне переживання вразливості: Група дозволяє розділити досвід страждання та побачити, що інші також борються з важкими думками та почуттями, що зменшує стигму та ізоляцію.
• Підтримка у діях згідно з цінностями: Учасники підтримують одне одного у здійсненні дій, що відповідають їхнім цінностям, навіть якщо це викликає дискомфорт.

Застосування та динаміка:

• Групові вправи на усвідомленість та прийняття: Спільні медитації, вправи на спостереження за дискомфортними емоціями.
• Дефузія: Обговорення “просто думок”, що виникають у групі, їхнього впливу, та відокремлення від них.
• Обговорення цінностей: Учасники діляться своїми цінностями та планують дії, що відповідають цим цінностям, отримуючи зворотний зв’язок від групи.
• Зворотний зв’язок щодо функціональності поведінки: Як поведінка учасника (наприклад, уникнення) впливає на досягнення його цінностей.
• Роль терапевта: Терапевт є фасилітатором, інструктором, який направляє групу через ACT-матрицю, створюючи безпечний простір для експериментів.

Підсумки

Групові стосунки є фундаментальною складовою людського досвіду. Їхнє вивчення дозволяє краще зрозуміти поведінку індивідів у колективі, оптимізувати роботу команд, керувати конфліктами та будувати ефективні соціальні системи.

Кожен психотерапевтичний підхід розглядає групові стосунки через призму своїх основних концепцій, пропонуючи унікальні можливості для терапевтичних змін. Незалежно від підходу, групова терапія надає такі ключові терапевтичні фактори (за Ірвіном Яломом):

• Універсальність страждання: Усвідомлення, що інші мають схожі проблеми.
• Альттуїзм: Можливість допомагати іншим, що підвищує самооцінку.
• Корективне повторення первинної сімейної групи: Можливість відпрацювати старі патерни у нових стосунках.
• Розвиток соціальних навичок: Через зворотний зв’язок та експерименти.
• Імітаційна поведінка: Наслідування більш адаптивних моделей поведінки інших учасників.
• Надія: Спостереження за прогресом інших дає надію.
• Згуртованість: Відчуття приналежності та прийняття.

Таким чином, групові стосунки в психотерапії є потужним інструментом для особистісних змін, оскільки вони відтворюють реальні життєві ситуації та надають унікальні можливості для навчання та зцілення.

Підбір психолога

Щоби проконсультуватися щодо групових стосунків, звертайтеся до мене чи підберіть фахівця у спеціальному розділі веб-середовища