Психологія залежності (рос., анахр., “психология зависимости”) вивчає механізми та причини виникнення, розвитку й підтримки різних видів залежностей, таких як хімічні (алкоголь, наркотики) та поведінкові (ігрова залежність, інтернет-залежність).
Залежність є станом, при якому людина не може контролювати своє бажання вживати певну речовину або виконувати певну дію, що викликає в неї відчуття задоволення чи полегшення.
До основних аспектів психології залежності, відносять: нав’язливе бажання, втрачений контроль, толерантність та синдром відміни (абстиненція).
Далі в цій статті я всебічно охарактеризую психологію залежності крізь призму сучасної теорії та з урахуванням досвіду фахової практики надання допомоги.
Нав’язливе бажання при залежності
Нав’язливе бажання, або компульсивне бажання, є одним із центральних аспектів залежності.
Воно характеризується неконтрольованим, сильним бажанням вживати певну речовину (наприклад, алкоголь чи наркотики) або виконувати певну дію (як-от азартні ігри чи надмірне використання інтернету), незважаючи на негативні наслідки для життя та здоров’я.
Механізм нав’язливого бажання
Вплив дофаміну. Нав’язливе бажання тісно пов’язане з системою винагороди мозку.
Коли людина вживає речовину чи виконує дію, яка викликає задоволення, рівень дофаміну в мозку підвищується. Це створює відчуття задоволення, яке мозок прагне повторити.
Згодом ця поведінка закріплюється, і мозок починає асоціювати певну речовину чи дію з приємними відчуттями.
Формування “шаблонів винагороди”. Мозок вчиться, що вживання речовини або виконання дії приносить короткочасне полегшення від стресу або задоволення.
Це створює сильний стимул до повторення цієї поведінки, навіть коли людина свідомо розуміє, що це шкідливо для неї.
Характеристика нав’язливого бажання
Імпульсивність та компульсивність. Нав’язливе бажання включає як імпульсивність (неконтрольоване прагнення одразу задовольнити своє бажання), так і компульсивність (схильність до повторення дії навіть без наявності задоволення).
На ранніх стадіях залежності імпульсивність переважає: людина прагне миттєвого задоволення.
З часом, коли залежність поглиблюється, зростає компульсивність, і поведінка повторюється майже автоматично.
Нав’язливі думки. Нав’язливе бажання часто супроводжується нав’язливими думками про предмет залежності.
Наприклад, людина може постійно думати про наступну можливість випити або зіграти в азартну гру. Ці думки стають настільки частими, що відволікають від повсякденних справ та обов’язків.
Неможливість зупинитися. Людина відчуває, що їй важко або неможливо зупинитися, навіть коли вона усвідомлює негативні наслідки.
Наприклад, алкоголік може хотіти припинити пити, але відчуває сильний внутрішній дискомфорт, якщо не задовольнить своє бажання.
Емоційне підґрунтя нав’язливого бажання
Втеча від емоційного дискомфорту. Багато людей використовують предмет своєї залежності як спосіб уникнути неприємних емоцій або стресу.
Нав’язливе бажання стає способом втечі від негативних думок, тривожності, депресії або нудьги.
Ілюзія контролю. Людина може відчувати, що задоволення свого бажання допомагає їй відновити контроль над своїм життям або емоціями, хоча насправді це лише посилює залежність і відчуття втрати контролю.
Почуття провини та сорому. Водночас із бажанням вживати речовину чи повторювати поведінку, люди часто відчувають провину та сором за свою нездатність контролювати це бажання.
Ці емоції, в свою чергу, можуть посилювати тягу, оскільки людина намагається заглушити власний сором через повторення звичної поведінки.
Тригери нав’язливого бажання
Зовнішні тригери. Це можуть бути люди, місця або ситуації, які асоціюються з предметом залежності.
Наприклад, зустріч із друзями, які також вживають алкоголь, або перебування в місцях, де раніше грали в азартні ігри.
Внутрішні тригери. Емоційні стани, такі як стрес, тривога, самотність, роздратування або депресія, можуть активізувати нав’язливе бажання.
Людина відчуває потребу полегшити свій стан через повернення до залежної поведінки.
Нав’язливе бажання та рецидиви
Схильність до рецидивів. Навіть після тривалого періоду стриманості, нав’язливе бажання може знову виникнути через вплив тригерів.
Це робить процес відновлення складним і часто потребує додаткової психологічної підтримки.
Надія на швидке полегшення. Під час рецидиву людина може відчувати сильне бажання негайно отримати полегшення або задоволення, що змушує її повертатися до вживання речовини чи звичної поведінки.
Психологічна підтримка для подолання нав’язливого бажання
- Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає людині зрозуміти, які думки та ситуації викликають її нав’язливе бажання, і розробити стратегії для уникнення тригерів та зміни мислення.
- Гештальт-терапія. Допомагає сфокусуватися на потребах актуального моменту та оцінити ситуацію залежності в цілому тощо
- Методи усвідомленості (майндфулнес) допомагають людині зосереджуватися на поточному моменті та вчать не реагувати автоматично на нав’язливі думки та бажання.
- Підтримка групи. Групи підтримки, такі як Анонімні Алкоголіки, надають можливість спілкуватися з людьми, які мають схожий досвід. Це допомагає відчути, що людина не самотня у своїй боротьбі, і отримати натхнення від успішних прикладів подолання залежності.
- Розвиток альтернативних способів задоволення. Людина може навчитися знаходити задоволення в інших діяльностях, таких як спорт, творчість, нові захоплення або соціальні активності, що допомагає зменшити силу нав’язливого бажання
Втрачений контроль при залежності
Це стан, коли людина більше не здатна самостійно регулювати свою поведінку щодо вживання певної речовини або виконання певної дії, навіть якщо вона усвідомлює негативні наслідки для свого здоров’я, соціального життя або фінансового становища.
Втрата контролю може проявлятися як у випадку хімічної залежності (наприклад, вживання алкоголю чи наркотиків), так і у випадку поведінкової залежності (як-от ігрова залежність або залежність від соціальних мереж).
Механізми втрати контролю при залежності
Порушення функцій префронтальної кори. Префронтальна кора мозку відповідає за самоконтроль, прийняття рішень та планування.
При залежності її функції порушуються, що ускладнює здатність приймати обдумані рішення щодо зупинки вживання речовини або припинення залежної поведінки.
Дисбаланс системи винагороди. Залежність змінює роботу системи винагороди мозку, яка регулює наше відчуття задоволення та мотивацію.
Це призводить до того, що мозок починає надавати перевагу задоволенню від вживання речовини чи виконання дії, навіть коли це суперечить раціональним доводам.
Автоматизація поведінки. З часом залежна поведінка стає автоматичною реакцією на певні ситуації або емоції.
Наприклад, при стресі чи тривозі людина може несвідомо тягнутися до алкоголю або відкривати додаток на телефоні, не замислюючись про наслідки.
Психологічна характеристика втрати контролю при залежності
Неможливість зупинитися. Людина часто планує “випити лише один келих” або “провести в грі лише 10 хвилин”, але в результаті не може зупинитися і перевищує свої наміри.
Це призводить до того, що вона вживає більше, ніж планувала, або проводить у залежній діяльності набагато більше часу.
Невдала спроба скоротити або припинити. Людина може намагатися зменшити частоту вживання речовини чи скоротити час, проведений у залежній поведінці, але ці спроби часто виявляються невдалими.
Вона може кілька разів обіцяти собі, що зупиниться, але щоразу повертається до звичної поведінки.
Переважання думок про залежність. Багато часу займає думання про те, як знайти можливість вживати речовину чи займатися залежною діяльністю, коли це відбудеться, і як приховати це від інших.
Це знижує здатність зосереджуватися на інших важливих аспектах життя.
Психологічні причини втрати контролю при залежності
Потреба в швидкому полегшенні. Люди, які страждають на залежність, часто вдаються до вживання речовин або виконання певної дії для того, щоб швидко полегшити стрес, тривогу або інші негативні емоції.
Це створює ілюзію контролю над емоційним станом, хоча насправді залежність лише поглиблює проблеми.
Зниження здатності до самоаналізу. Залежність може впливати на здатність критично оцінювати свою поведінку та розпізнавати її негативні наслідки.
Людина може заперечувати, що має проблему, або занижувати її значущість, що ускладнює процес усвідомлення потреби в змінах.
Сором і відчуття безвиході. Люди, які страждають на залежність, часто відчувають глибокий сором за свою нездатність контролювати себе.
Це почуття може посилювати залежну поведінку, оскільки людина намагається заглушити сором за допомогою речовини або поведінки, від яких залежить.
Прояви втрати контролю в залежних
Занедбання обов’язків та соціальних відносин. Людина може почати ігнорувати свої обов’язки на роботі, у сім’ї або в навчанні, оскільки її основним фокусом стає задоволення потреби, викликаної залежністю.
Це може призвести до конфліктів, втрати роботи або погіршення стосунків із близькими.
Підпорядкування життя залежності. Втрата контролю може призводити до того, що всі плани та діяльність людини починають обертатися навколо можливостей вживання речовини чи здійснення залежної дії.
Це може включати витрату значних коштів на предмет залежності або пошук шляхів його приховування.
Руйнування здоров’я. Людина може продовжувати свою залежну поведінку, навіть коли вона має очевидний негативний вплив на її фізичне та психічне здоров’я.
Наприклад, хвороба печінки через алкогольну залежність або депресія через надмірне використання соціальних мереж.
Як впоратися з втратою контролю при залежності
Усвідомлення проблеми. Перший крок до відновлення контролю — визнання того, що проблема існує і що вона має негативний вплив на життя.
Це вимагає відвертості перед самим собою та розуміння, що самостійно впоратися з цим може бути важко.
Психотерапія та консультування. Звернення до психолога чи психотерапевта, які можуть допомогти розібратися з внутрішніми причинами залежності та навчитися стратегіям управління поведінкою.
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ), гештальт-підхід та інші методи терапії/корекції ефективно допомагають у зміні мислення та поведінки, що підтримують залежність.
Розвиток альтернативних стратегій зняття стресу. Важливо навчитися справлятися з емоціями та стресом за допомогою здорових методів, таких як медитація, фізичні вправи, творчість або нові захоплення. Це допоможе знизити потребу в залежній поведінці.
Толерантність при залежності
Толерантність при залежності — це явище, коли з часом людина потребує дедалі більшої дози речовини або більш інтенсивного виконання певної дії для досягнення того ж ефекту, який раніше можна було отримати за допомогою меншої кількості.
Це один із ключових аспектів залежності, який відіграє важливу роль у розвитку і підтримці залежної поведінки.
Синдром відміни (абстиненція)
Синдром відміни (абстиненція або “ломка”) — це сукупність фізичних і психологічних симптомів, які виникають у людини після припинення або значного зниження вживання речовини, до якої організм звик.
Абстиненція є одним із центральних аспектів залежності, оскільки страх перед цими симптомами часто змушує людину знову повертатися до вживання речовини або виконання залежної дії, щоб уникнути дискомфорту
Типи залежностей
Хімічна залежність. Це залежність від певних речовин, таких як алкоголь, наркотики, нікотин або медикаменти.
Вона може бути як фізичною (коли тіло потребує речовини для нормального функціонування), так і психологічною (коли людина вважає, що їй потрібно вживати речовину для зняття стресу чи покращення настрою).
Поведінкові залежності Включають нав’язливу поведінку, таку як азартні ігри, інтернет-залежність, ігрову залежність, шопінг-залежність, залежність від соціальних мереж.
Ці дії викликають у людини задоволення або відчуття втечі від реальності.
Психологічні механізми залежності
Вплив дофаміну: Багато форм залежності пов’язані з нейромедіатором дофаміном, який викликає почуття задоволення та нагороди в мозку.
Коли людина вживає певну речовину чи виконує дію, яка підвищує рівень дофаміну, це закріплюється як приємний досвід, що змушує її повторювати цю поведінку.
Емоційне регулювання. Багато людей використовують залежну поведінку як спосіб справлятися з емоційними труднощами, такими як стрес, тривога, депресія або самотність.
Наприклад, людина може вживати алкоголь для тимчасового полегшення або грати в азартні ігри, щоб уникнути реальних проблем.
Позитивне підкріплення. Коли людина відчуває задоволення від вживання речовини чи виконання дії, це стає позитивним підкріпленням.
Мозок запам’ятовує цей досвід і асоціює його з почуттям нагороди, що підштовхує людину повторювати цю дію.
Негативне підкріплення. Людина може повертатися до залежної поведінки, щоб уникнути неприємних відчуттів, таких як тривога або симптоми абстиненції.
Це також закріплює залежну поведінку.
Фактори ризику розвитку залежності
Генетична схильність. Дослідження показують, що люди з генетичною схильністю до залежностей мають більший ризик розвитку залежної поведінки, зокрема, якщо в сім’ї були випадки залежності.
Психологічні фактори. Люди, які пережили травматичні події, мають низьку самооцінку або страждають від психічних розладів (таких як депресія, тривожні розлади), є більш схильними до залежності.
Соціальні фактори. Оточення, соціальний тиск, доступність речовини або діяльності, а також вплив друзів чи родини можуть сприяти формуванню залежності.
Наприклад, якщо людина зростає у середовищі, де поширені зловживання алкоголем, це підвищує її ризик розвинути подібні звички.
Вік початку. Чим раніше людина починає вживати речовини або проявляти певну поведінку, тим більше шансів на формування залежності, оскільки мозок молодих людей ще розвивається та є більш сприйнятливим до змін.
Психологічні наслідки залежності
Соціальна ізоляція. Людина може втратити соціальні зв’язки, коли залежність стає центральною у її житті. Вона може ігнорувати сім’ю, друзів, роботу або навчання.
Почуття провини та сорому. Багато людей, які страждають на залежність, відчувають сором за свою нездатність контролювати поведінку або впоратися з наслідками залежності.
Погіршення психічного здоров’я. Залежність часто супроводжується розвитком депресії, тривоги та інших розладів психічного здоров’я. Людина може відчувати безвихідь та втрату сенсу життя.
Процес лікування та реабілітації залежності
Мотивація до змін. Один із перших кроків на шляху до лікування — це усвідомлення проблеми та бажання змінитися. Зміна часто вимагає великої внутрішньої роботи та підтримки.
Психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є однією з ефективних методик лікування залежностей. Вона допомагає змінювати негативні моделі мислення та поведінки, які підтримують залежність. Застосовується також гештальт-підхід, психодинамічна терапія тощо
Медикаментозна підтримка. У деяких випадках застосовують ліки для зменшення симптомів абстиненції або для зниження тяги до речовини.
Групи підтримки, такі як Анонімні Алкоголіки або інші спільноти, можуть бути важливими для надання емоційної підтримки та обміну досвідом. Вони допомагають не відчувати себе самотнім у боротьбі з залежністю.
Розвиток навичок саморегуляції означаж, що людина вчиться управляти стресом, знаходити здорові способи емоційної розрядки, що зменшує ризик рецидиву.
Підсумки
Залежність — це складне явище, яке має як фізичні, так і психологічні складові.
Вона не є просто наслідком слабкості волі, а скоріше результатом складної взаємодії біологічних, психологічних та соціальних факторів.
Нав’язливе бажання є серйозним викликом у боротьбі з залежністю, оскільки воно базується на глибоких психологічних та біологічних механізмах.
Проте, усвідомлення цього явища, розуміння своїх тригерів та отримання відповідної підтримки допомагає багатьом людям навчитися керувати своїм бажанням та поступово звільнятися від залежності.
Це процес, що потребує часу, терпіння та внутрішньої сили, але з належними ресурсами та підтримкою він може привести до повного одужання.
Втрата контролю при залежності є серйозним симптомом, який свідчить про глибоке впливання залежності на психічний та фізичний стан людини.
Важливо розуміти, що втрата контролю—це не наслідок слабкості характеру, а результат складних змін у роботі мозку та емоційного стану.
Проте, за підтримки фахівців та оточення, зусилля по відновленню контролю можуть призвести до значних змін у житті та покращення якості життя
Лікування залежності вимагає комплексного підходу, що включає як медичну допомогу, так і психологічну підтримку, а також зміну соціального середовища.
Залежність може бути подолана, якщо людина має підтримку і бажання змінити своє життя на краще
Підбір фахівців
Щоби проконсультуватися щодо психологічних особливостей залежності в актуальній для вас чи ваших близьких ситуації, звертайтеся до мене через прямі контакти у профайлі або підберіть фахівців у спеціальному розділі веб-платформи
