Дитячі травми у дорослому віці

Дитячі травми залишають глибокий відбиток на психіці та можуть впливати на доросле життя, формуючи поведінкові патерни, емоційні реакції та якість стосунків.

У сучасній психології травми дитинства розглядаються як фактор, що впливає на особистість, здоров’я та соціальні аспекти життя.

Далі я охарактеризую проблематику дитячих травм у дорослому віці через призму сучасної теорії та практичного досвіду консультування і допомоги клієнтам у якості психолога для дітей та дорослих.

Що таке дитяча травма?

Дитяча травма – це будь-який досвід у ранньому віці, який спричинив сильний стрес, страх або почуття безпорадності.

Травматичні події можуть бути:

• Фізичними (насильство, хвороби, нещасні випадки).
• Емоційними (ігнорування, постійна критика, відсутність підтримки).
• Сексуальними (домагання, порушення особистих меж).
• Соціальними (бідність, війни, відторгнення однолітками).

Як дитячі травми проявляються у дорослому віці?

Серед широкого спектру проявів дитячих травм у дорослому віці фахівці та дослідники відзначають, зокрема:

1. Проблеми з довірою та близькістю
2. Низька самооцінка та самокритика
3. Перфекціонізм або страх невдачі
4. Проблеми з емоційною регуляцією
5. Самосаботаж і страх успіху
6. Токсичні стосунки та повторення сценаріїв
7. Схильність до залежностей

Проблеми з довірою та близькістю

• Людина може боятися прив’язаності або, навпаки, ставати надмірно залежною від партнера.
• Відсутність довіри може призводити до ревнощів, тривоги або самосаботажу у стосунках.

Що допомагає?

• Усвідомлення своїх страхів у стосунках.
• Робота з психологом для корекції стилю прив’язаності.

Низька самооцінка та самокритика

• Відчуття “я недостатньо хороший” може тягнутися з дитинства через постійну критику або ігнорування.
• Людина може відчувати себе непотрібною, нецінною або неспроможною досягти успіху.

Що допомагає?

• Практики самопідтримки та самоприйняття.
• Робота з переконаннями про себе через когнітивно-поведінкову терапію (КПТ).

Перфекціонізм або страх невдачі

• Установка “я повинен бути ідеальним” виникає через надмірні вимоги в дитинстві.
• Людина може боятися пробувати нове через страх зробити помилку.

Що допомагає?

• Переформатування мислення: “Помилки – це частина навчання”.
• Робота з терапевтом над страхом оцінки.

Проблеми з емоційною регуляцією

• Дорослі, які зазнали емоційного нехтування, можуть не вміти справлятися зі стресом.
• Вибухи гніву або емоційне “замороження” – типові прояви.

Що допомагає?

• Практики усвідомленості (mindfulness) для відстеження своїх реакцій.
• Тілесно-орієнтована терапія для кращого контакту з емоціями.

Самосаботаж і страх успіху

• Людина може підсвідомо уникати досягнень, якщо в дитинстві їй прищеплювали, що вона “ніколи нічого не досягне”.
• Підсвідомий страх змін і відповідальності може заважати кар’єрному росту.

Що допомагає?

• Виявлення та перепрограмування внутрішніх установок.
• Поступове впровадження змін і визнання своїх успіхів.

Токсичні стосунки та повторення сценаріїв

• Дитячий досвід насильства чи маніпуляцій може “навчити”, що так виглядають стосунки.
• Людина несвідомо обирає партнерів, які відтворюють травматичний досвід.

Що допомагає?

• Аналіз сімейних сценаріїв та переконань про любов.
• Робота з психологом над побудовою здорових меж.

Схильність до залежностей

• Травматичний досвід може викликати пошук “втечі” через алкоголь, наркотики, азартні ігри або роботу.
• Це спосіб уникнути неприємних емоцій, але він лише поглиблює проблему.

Що допомагає?

• Усвідомлення механізмів уникання.
• Робота з психотерапевтом для знаходження здорових способів справлятися зі стресом.

Методи роботи з дитячими травмами

1. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – допомагає виявити та змінити деструктивні переконання.
2. Схематерапія – глибша робота з дитячими сценаріями та формуванням особистості.
3. Емоційно-фокусована терапія (ЕФТ) – допомагає будувати безпечні стосунки.
4. Тілесно-орієнтована терапія – працює з тілесними проявами травми.
5. Нарративна терапія – допомагає переписати свою історію з позиції сили.

Когнітивно-поведінкова терапія в роботі з дитячими травмами

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є одним із найбільш ефективних методів роботи з дитячими травмами.

Вона допомагає людині усвідомити та змінити деструктивні переконання, які сформувалися внаслідок травматичного досвіду, та навчитися нових способів реагування на стресові ситуації.

Травматичний досвід у дитинстві може спричинити:

• Негативні автоматичні думки (“Я недостатньо хороший”, “Світ небезпечний”, “Ніхто мене не любить”).
• Когнітивні викривлення (узагальнення негативного досвіду, катастрофізація, знецінення позитиву).
• Дисфункціональні поведінкові стратегії (уникнення, самоізоляція, саморуйнівна поведінка).

Переваги КПТ у роботі з дитячими травмами

• Науково підтверджена ефективність.
• Відносно короткотривалий процес (10–20 сесій).
• Конкретні техніки та стратегії, які можна застосовувати у повсякденному житті.
• Дозволяє не лише “проговорити” проблему, а й реально змінити поведінкові патерни

Як виглядає процес роботи за КПТ?

• Етап 1: Оцінка та визначення проблеми. Психотерапевт аналізує, як дитячий досвід вплинув на нинішнє життя людини.
• Етап 2: Формування терапевтичних цілей. Наприклад, зменшення тривожності, покращення самооцінки, встановлення здорових меж.
• Етап 3: Робота з думками, емоціями та поведінкою. Використання технік для зміни переконань і поведінкових патернів.
• Етап 4: Закріплення результатів та профілактика рецидивів. Формування навичок самостійного управління емоціями.

Виявлення та корекція когнітивних викривлень

Психотерапевт допомагає клієнту ідентифікувати негативні переконання, що сформувалися після травми, при цьому використовується метод когнітивної реструктуризації – заміна деструктивних думок на більш реалістичні та адаптивні.

Приклади: “Я не можу довіряти людям, бо вони мене зрадять”, “Деякі люди поводяться несправедливо, але не всі такі. Є ті, хто заслуговує на довіру” тощо

Експозиційна терапія (метод поступового зіткнення)

Дозволяє людині поступово стикатися з тригерними ситуаціями, які викликають страх або стрес, а також зменшує реактивність на травматичні спогади і допомагає опанувати нові способи регулювання емоцій.

Приклад: Людина, яка уникала розмов про своє дитинство через біль, поступово вчиться обговорювати минуле без панічних реакцій.

Техніки усвідомленості (Mindfulness-Based Cognitive Therapy, MBCT)

Використовуються практики усвідомленого спостереження за своїми думками та емоціями без оцінки, що допомагає людині відсторонитися від болючих спогадів і не реагувати на них автоматично.

Приклад: Клієнт помічає, коли його охоплює страх чи тривога, і замість уникнення дозволяє собі спостерігати за цими відчуттями, не піддаючись їм.

Робота з поведінковими шаблонами

Психотерапевт допомагає людині замінити деструктивні звички (уникнення, самокритику) на здорові стратегії, при цьому використовуються поведінкові експерименти – поступові зміни в поведінці для перевірки нових підходів.

Приклад: Людина, яка уникала близьких стосунків через травму, поступово починає відкриватися партнеру, використовуючи техніки безпечної комунікації.

Робота з тілесними реакціями

Дитячі травми можуть закріплюватися на рівні тіла (наприклад, м’язова напруга, панічні атаки), тому використовуються дихальні вправи, техніки прогресивної м’язової релаксації, тілесно-орієнтовані практики тощо

Приклад: Людина, яка при стресі стискує плечі й затримує дихання, навчається розслаблюватися за допомогою спеціальних вправ.

Схематерапія в роботі з дитячими травмами

Схематерапія – це інтегративний підхід, що поєднує когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), психоаналіз, гештальт-терапію та елементи емоційно-фокусованої терапії.

На практиці, вона особливо ефективна в роботі з глибокими дитячими травмами, які сформували деструктивні життєві сценарії.

Що таке схеми?

Схеми – це глибинні переконання і моделі поведінки, які формуються в дитинстві внаслідок незадоволення базових потреб:

• Безпеки та стабільності
• Прийняття та любові
• Автономії та компетентності
• Реалістичних обмежень та самоконтролю

Коли ці потреби не задовольняються, у людини розвиваються дисфункціональні схеми, які впливають на її поведінку, емоції та стосунки у дорослому віці.

Основні схеми, пов’язані з дитячими травмами

1. Покинутості та нестабільності – страх бути покинутим або втратити важливих людей.
2. Дефективності та сорому – почуття власної негідності, низька самооцінка.
3. Недовіри та зловживання – очікування, що інші люди завдадуть болю або зрадять.
4. Емоційної депривації – переконання, що ніхто не зможе задовольнити емоційні потреби.
5. Жертовності – звичка віддавати все іншим, нехтуючи власними потребами.

Ці схеми можуть проявлятися через токсичні стосунки, самоізоляцію, тривожність або агресію.

Чому схематерапія ефективна в роботі з дитячими травмами?

• Працює не лише з думками, а й з емоціями та тілесними реакціями.
• Враховує глибокі підсвідомі процеси, які не завжди усвідомлюються клієнтом.
• Дозволяє змінити травматичні спогади, створюючи новий позитивний досвід.
• Формує навички самопідтримки та дає людині внутрішній ресурс для змін.

Як виглядає процес схема-терапії

• Етап 1: Діагностика схем та режимів. Психотерапевт визначає основні схеми та захисні механізми клієнта.
• Етап 2: Емоційна робота з травмою. Використання уявних вправ, діалогу з “внутрішньою дитиною”, переписування спогадів.
• Етап 3: Формування здорових переконань і поведінки. Робота з автоматичними думками, тілесними реакціями, розвиток навичок самопідтримки.
• Етап 4: Закріплення результатів. Клієнт вчиться інтегрувати нові підходи у повсякденне життя.

Робота з “режимами” особистості

У схематерапії людина розглядається як носій різних режимів, які впливають на її поведінку.

• Режими “внутрішньої дитини” (поранена, покинута, зла, імпульсивна)
• Режими “дисфункціонального батька” (критичний, караючий)
• Режими “захисних механізмів” (уникнення, капітуляція, гіперкомпенсація)
• Режим “здорового дорослого” (усвідомлений, емпатійний, самопідтримуючий)

Завдання терапії – зміцнити режим “здорового дорослого”, який може заспокоїти “внутрішню дитину” та змінити деструктивні схеми.

Техніки діалогу з внутрішньою дитиною

Клієнт уявляє себе маленькою дитиною та описує свої почуття, а психотерапевт допомагає “здоровому дорослому” висловити підтримку та дати новий досвід безпеки.

Приклад: Людина, яка відчуває себе “покинутою”, уявляє розмову зі своєю внутрішньою дитиною та переконує її, що тепер вона в безпеці.

Переписування дитячих сценаріїв (Imagery Rescripting)

Використовується візуалізація травматичних подій із метою зміни їхнього емоційного сприйняття, а Клієнт “переписує” спогади, уявляючи підтримку та позитивне завершення події.

Приклад: Людина, яка пережила насильство, уявляє, що в минулому з’являється хтось, хто її захищає (наприклад, вона сама як “здоровий дорослий”).

Робота з когнітивними викривленнями

Перевірка автоматичних думок, які підтримують травматичні схеми та заміна негативних переконань на більш реалістичні та підтримуючі.

Приклади: “Я завжди залишаюся один, бо нікому не потрібен.”, “Так, у минулому мене покидали, але тепер у мене є люди, яким я важливий.”

Моделювання здорових стосунків

Психотерапевт виступає як “коригуючий емоційний досвід”, а Клієнт вчиться довіряти, отримувати підтримку та встановлювати межі.

Приклад: Людина, яка в дитинстві відчувала холодність батьків, у процесі терапії отримує досвід емоційної близькості, що допомагає їй будувати здорові стосунки.

Емоційно-фокусована терапія у роботі з дитячими травмами

Емоційно-фокусована терапія (ЕФТ) – це підхід, заснований на теорії прив’язаності та роботі з емоціями, який допомагає клієнтам усвідомити свої емоційні реакції, навчитися їх регулювати та формувати безпечні, довірливі стосунки.

У контексті дитячих травм ЕФТ дозволяє клієнтам прожити невирішені емоційні переживання, отримати підтримку та побудувати нову модель взаємин із собою та іншими.

Чому ЕФТ ефективна при дитячих травмах?

• Допомагає глибоко прожити емоції, які залишилися “застиглими” у психіці.
• Працює з прив’язаністю, формуючи безпечні стосунки з собою та іншими.
• Змінює негативні патерни, що виникли внаслідок травматичних досвідів.
• Робить емоції доступними та зрозумілими, дозволяючи їх конструктивно виражати.
• Допомагає інтегрувати новий досвід, який змінює сприйняття минулого та теперішнього.

Основні принципи ЕФТ у роботі з дитячими травмами

Прив’язаність як основа емоційної безпеки. Дитячі травми часто виникають через небезпеку або відсутність підтримки у значущих стосунках. ЕФТ допомагає відновити почуття безпеки через глибоку емоційну роботу.

Переживання травматичних емоцій у безпечному середовищі. Терапевт створює емоційно безпечний простір для вираження болю, страху, гніву чи самотності. Завдяки цьому клієнт поступово змінює свої емоційні реакції.

Реконструювання досвіду. ЕФТ допомагає клієнту змінити негативні патерни прив’язаності (наприклад, уникнення або тривожність) на більш здорові.

Формування нових способів реагування. Людина вчиться відкрито виражати свої потреби, будувати глибокі зв’язки та довіряти іншим.

Процес ЕФТ у роботі з дитячими травмами

• Етап 1: Створення безпечного простору. Терапевт допомагає клієнту усвідомити та прийняти свої емоції. Людина починає розуміти, як її травми впливають на теперішні стосунки та самосприйняття.

• Етап 2: Глибоке проживання травматичних емоцій. Клієнт заново переживає свої травматичні спогади, але вже в безпечних умовах. Він навчається замінювати дисфункційні реакції (наприклад, самозвинувачення чи закритість) на нові, адаптивні моделі реагування.

• Етап 3: Перебудова прив’язаності та самоприйняття. Терапевт допомагає клієнту вибудувати нові способи емоційного контакту – з собою та іншими. Людина починає усвідомлювати власну цінність, формувати довірливі стосунки та позбуватися ізоляції.

Емоційна корекція (“ефективна відповідь”)

Що це? Клієнт отримує від терапевта теплу, приймаючу реакцію замість тих, яких йому бракувало в дитинстві.

Приклад: Людина, яку в дитинстві критикували, вперше переживає досвід емпатійної підтримки, що змінює її ставлення до себе.

Перепроживання болючих моментів (“Rescripting”)

Що це? Клієнт заново проживає травматичні спогади, але з новою, безпечною емоційною відповіддю.

Приклад: Якщо дитина боялася виражати свої емоції, терапевт допомагає їй віднайти голос та захистити себе в уявному діалозі.

Техніка “повільного дослідження” (Slowing Down the Emotion)

Що це? Замість того, щоб уникати чи пригнічувати емоції, клієнт навчається зупинятися та проживати їх повністю.

Приклад: Якщо людина відчуває страх у стосунках, терапевт допомагає усвідомити його корені та змінити реакцію.

Розпізнавання глибинних емоційних потреб

Що це? Клієнт вчиться ідентифікувати та відкрито висловлювати свої емоційні потреби.

Приклад: Замість “Я боюся близькості” → “Мені потрібна безпека та підтримка у стосунках”.

Терапевтичний діалог з “внутрішньою дитиною”

Що це? Людина звертається до свого внутрішнього дитячого “Я”, даруючи йому любов і розуміння.

Приклад: Клієнт уявляє, що обіймає себе в дитинстві, коли почувався самотнім або покинутим.

Підсумки

Дитячі травми не визначають людину, але впливають на її сприйняття себе та світу.

Усвідомлення своїх патернів, робота з терапевтом і саморозвиток допомагають змінити їх та побудувати більш гармонійне життя.

Когнітивно-поведінкова терапія – один із найефективніших методів подолання наслідків дитячих травм, адже допомагає людині змінити шкідливі переконання, навчитися керувати своїми емоціями та покращити якість життя.

Схематерапія – це потужний метод подолання дитячих травм, що дозволяє людині змінити свої глибинні переконання, навчитися емоційній регуляції та будувати здорові стосунки.

Емоційно-фокусована терапія – це потужний метод роботи з дитячими травмами, що дозволяє клієнтам змінити свої емоційні реакції, пережити новий досвід безпеки та підтримки і будувати здоровіші стосунки.

Підбір психолога

Звертайтеся за консультацією психолога до мене через прямі контакти у профайлі або підберіть фахівців відповідно до індивідуальної проблематики у спеціальному розділі веб-платформи Простір Психологів