Самооцінка і самоцінність

Самооцінка та самоцінність є важливими концепціями в сучасній психології, що визначають, як людина сприймає і оцінює себе. Хоча ці терміни часто використовуються взаємозамінно.

Самооцінка і самоцінність — це два важливі аспекти, що стосуються нашого сприйняття себе, але між ними існує суттєва різниця.

На практиці, самооцінка є тим, як ми оцінюємо себе через призму наших досягнень і реакцій інших, тоді як самоцінність — це глибоке розуміння, що ми маємо цінність як люди, незалежно від обставин.

Самоцінність, треба сказати, є основою для здорової самооцінки, оскільки вона дозволяє нам відчувати себе гідними і вартими навіть у моменти невдач.

Далі у цій статті я всебічно охарактеризую самооцінку та самоцінність через призму фахового досвіду використання знань у процесі консультування, психокорекції чи терапії

Самооцінка

Самооцінка — це наше суб’єктивне оцінювання власних якостей, здібностей, досягнень, вигляду та інших аспектів особистості.

Вона пов’язана з тим, як ми оцінюємо себе на основі зовнішніх критеріїв або досягнень і здатна змінюватися в залежності від ситуацій, контексту та порівняння з іншими людьми.

Основні характеристики самооцінки:

Змінність. Може змінюватися залежно від обставин (наприклад, в залежності від успіхів чи невдач).

Залежність від зовнішніх факторів. Самооцінка часто залежить від досягнень, соціального схвалення або порівняння з іншими людьми.

Фокус на результатах. Пов’язана з досягненнями, зусиллями та конкретними результатами.

Наприклад, “я почуваюся добре, бо успішно здала екзамен” — висока самооцінка та “я почуваюся погано, бо не отримала підвищення на роботі” — низька самооцінка.

Теорії самооцінки

Теорія соціального порівняння (Leon Festinger). Людина часто оцінює себе через порівняння з іншими. Це може підвищувати або знижувати її самооцінку в залежності від того, чи відчуває вона себе кращою чи гіршою за інших.

Теорія когнітивного дисонансу (Leon Festinger): Коли людина стикається з розбіжністю між тим, як вона оцінює себе, і реальними досягненнями, це може призвести до психологічного дискомфорту і спроби змінити свою поведінку або оцінку себе.

Самоцінність

Самоцінність — це глибоке переконання у власній вартості, незалежно від досягнень чи зовнішнього схвалення.

Вона є внутрішнім відчуттям того, що ми гідні любові, поваги і підтримки, без залежності від того, що ми робимо або як нас оцінюють інші.

Самоцінність не змінюється в залежності від конкретних подій чи соціального визнання.

Основні характеристики самоцінності:

Стабільність. Самоцінність є більш стабільною і не залежить від конкретних зовнішніх результатів.

Незалежність від зовнішнього оцінювання. Вона не базується на досягненнях або схваленні з боку інших людей.

Фокус на внутрішньому прийнятті себе. Самоцінність пов’язана з прийняттям і любов’ю до себе таким, яким є.

Наприклад, “я маю вартість як людина, незалежно від того, чи я виграв конкурс чи мене хвалять на роботі” або “моя цінність не залежить від того, що я роблю або досягнув”.

Теорії самоцінності

Теорія гуманістичної психології (Карл Роджерс, Абрагам Маслоу) — висока самоцінність є основою для особистісного зростання і самореалізації.

На думку Абрахама Маслоу, людина здатна досягти свого потенціалу, коли відчуває себе вартісною.

Теорія психоаналізу (Зигмунд Фройд) — у психоаналізі самоцінність пов’язана з прийняттям і інтеграцією різних аспектів особистості, а також із здатністю долати внутрішні конфлікти.

Відмінності між самооцінкою та самоцінністю

Зв’язок між самоцінкою та самоцінністю

Людина з низькою самооцінкою може відчувати, що її самоцінність порушена, хоча її внутрішня гідність не залежить від зовнішніх факторів.

Розвиток самоцінності може допомогти підвищити самооцінку, оскільки людина почне оцінювати себе на основі внутрішніх критеріїв, а не лише за зовнішніми досягненнями.

Самооцінка та самоцінність доповнюють одна одну

Висока самоцінність створює основу для стабільної самооцінки, яка не залежить від конкретних результатів або зовнішніх факторів.

Людина з високою самоцінністю здатна мати більш реалістичну та здорову самооцінку, яка не страждає від невдач чи критики.

Самооцінка може змінюватися, але самоцінність незмінна

Самооцінка може знижуватися або підвищуватися залежно від подій у житті, але людина з сильною самоцінністю може зберігати внутрішнє відчуття власної гідності, навіть коли її зовнішні досягнення не відповідають її очікуванням.

Захист від негативних впливів

Людина з низькою самоцінністю часто має низьку самооцінку, оскільки її почуття вартості залежить від зовнішніх оцінок. Це може призводити до внутрішніх конфліктів, тривоги і депресії.

Психосимптоматика проблем із самооцінкою та самоцінністю

Як свідчить практика і передбачає теорія сучасної психології, проблеми із самооцінкою та самоцінністю можуть проявлятися через емоційні, поведінкові та когнітивні симптоми.

Симптоми низької самооцінки

Емоційні симптоми низької самооцінки

• Часте почуття неповноцінності, невпевненості в собі
• Тривожність, страх помилки, сором
• Депресивні настрої, апатія
• Надмірна чутливість до критики

Поведінкові симптоми низької самооцінки

• Уникнення нових викликів і змін
• Надмірний перфекціонізм або прокрастинація
• Залежність від чужої думки, постійне прагнення схвалення
• Пасивність у стосунках та соціальній взаємодії

Когнітивні симптоми низької самооцінки

• Самокритика, негативні установки про себе: «Я не достатньо хороший»
• Чорнобіле мислення (або успіх, або повний провал)
• Труднощі у визначенні власних потреб і бажань

Симптоми завищеної самооцінки

Емоційні симптоми завищеної самооцінки

• Надмірна самовпевненість або демонстративність
• Агресивна реакція на критику
• Труднощі з емпатією, нехтування почуттями інших

Поведінкові симптоми завищеної самооцінки

• Прагнення домінувати над іншими
• Знецінення чужих досягнень
• Гіперконкурентність, потреба доводити свою перевагу

Когнітивні симптоми завищеної самооцінки

• Самообман, заперечення власних слабких сторін
• Ідеалізація себе, нездатність визнавати помилки
• Нереалістичне уявлення про власні можливості

Симптоми зниженої самоцінності

Емоційні симптоми зниженої самоцінності

• Глибоке відчуття власної «нікчемності»
• Відсутність відчуття внутрішньої опори
• Внутрішня порожнеча, страх відкидання

Поведінкові симптоми зниженої самоцінності

• Жертвена поведінка, нездатність встановлювати особисті кордони
• Токсичні стосунки, потреба в постійному схваленні
• Самоприниження, ігнорування власних потреб

Когнітивні симптоми зниженої самоцінності

• Віра, що любов та повага потрібно «заробляти»
• Глибоке переконання: «Я недостатньо хороший просто так»
• Негативне сприйняття себе незалежно від обставин

Робота психолога із проблемами самооцінки та самоцінності клієнта

Робота психолога з клієнтом, який має труднощі з самооцінкою або самоцінністю, передбачає комплексний підхід, що включає:

1. Діагностику рівня самооцінки та самоцінності
2. Виявлення причин низької самооцінки або недостатньої самоцінності
3. Роботу з переконаннями, емоціями та поведінковими моделями
4. Формування стабільного відчуття власної цінності

Власне, далі кілька слів детальніше про кожен з етапів психологічної допомоги при порушеннях сомооцінки та/чи самоцінності

Діагностика рівня самооцінки та самоцінності

Методи:

• Психологічні тести (Розенберга, Дембо-Рубінштейна, методика Сацкого та ін.)
• Проективні методи («Малюнок себе», метафоричні асоціативні карти)
• Опитування, аналіз життєвих ситуацій
• Виявлення ключових думок про себе («Що ти думаєш про себе, коли тобі важко?»)

Цілі:

• Визначити, чи є проблема у клієнта: занижена, нестабільна чи завищена самооцінка
• Виявити вплив соціальних, сімейних та внутрішніх факторів на самооцінку
• Відрізнити проблеми із самооцінкою (залежність від досягнень) від проблем із самоцінністю (глибоке неприйняття себе)

Виявлення причин проблеми

Психолог аналізує:

• Дитячий досвід (критикуючі або байдужі батьки, травматичний досвід)
• Соціальний вплив (школа, колектив, порівняння з іншими)
• Внутрішній діалог клієнта (автоматичні негативні думки про себе)
• Наявність перфекціонізму або страху невдачі

Методи:

• Аналіз минулих ситуацій («Згадай момент, коли ти почувався невпевненим. Які думки в тебе виникали?»)
• Робота з сімейними сценаріями та внутрішнім критиком
• Виявлення повторюваних негативних переконань («Я ніколи не буду достатньо хорошим»)

Робота над переконаннями, емоціями та поведінкою

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

• Виявлення та зміна негативних переконань («Я невдаха» → «Я можу помилятися, але це не робить мене гіршим»)
• Вчимо клієнта ставити під сумнів власні судження про себе («Чому я думаю, що не маю цінності?»)
• Робота з внутрішнім критиком: техніка «Перетворення критика на підтримку»

Гештальт-терапія

• Робота з прийняттям себе: «Контакт із собою»
• Усвідомлення своїх емоцій і потреб
• Вправи на відчуття власної цінності

Тілесно-орієнтована терапія

• Техніки роботи з тілом для зміцнення впевненості (позиція сили, дихальні практики)
• Вправи на тілесне усвідомлення та самоприйняття

Емоційно-фокусована терапія

• Проживання та трансформація негативних емоцій
• Усвідомлення справжніх потреб (не завжди варто заслужити любов, можна просто бути собою)

Формування стабільного відчуття власної цінності

Робота із самоцінністю

• Вправи на самоприйняття («Я маю цінність незалежно від досягнень»)
• Розвиток безумовної любові до себе («Я вартий любові просто тому, що існую»)
• Робота з особистими кордонами та самопідтримкою

Практичні техніки

• «Щоденник успіхів» – фіксування власних досягнень та позитивних рис
• «Лист підтримки собі» – написання собі теплого листа, якби він був від друга
• Візуалізація «Ідеального себе» – створення образу бажаного стану

Самоцінність та самооцінка у гештальт-підході

У гештальт-підході самооцінка та самоцінність розглядаються через призму усвідомлення, контакту із собою та оточенням, а також здатності до автентичного самовираження.

Самооцінка у гештальт-підході

Самооцінка – це те, як людина оцінює себе через власні досягнення, соціальні ролі, відповідність очікуванням. У гештальт-терапії її розглядають не як стабільну характеристику, а як процес, що постійно змінюється залежно від контакту з оточенням.

Проблеми із самооцінкою з погляду гештальт-терапії:

• Відсутність контакту з реальними потребами та почуттями
• Вплив чужих оцінок та ролей на сприйняття себе
• Нереалістичні вимоги до себе, що призводять до фрустрації

Робота з самооцінкою в гештальті:

• Усвідомлення та проживання власних емоцій у моменті (Як я зараз себе відчуваю?)
• Зняття фальшивих образів про себе (Чи це дійсно мої очікування, чи нав’язані?)
• Робота з тілом і його проявами (Що я відчуваю у тілі, коли думаю про свою цінність?)

Самоцінність у гештальт-підході

Самоцінність – це глибоке відчуття власної значущості, незалежне від зовнішніх оцінок. У гештальті вона формується через автентичність і здатність бути собою в контакті з оточенням.

Що блокує самоцінність?

• Відсутність контакту з собою, своїми бажаннями та потребами
• «Закриті гештальти» – непрожиті емоції, що заважають усвідомленню власної цінності
• Відмова від відповідальності за власні почуття та вибори

Як у гештальті працюють із самоцінністю?

• Допомагають клієнту усвідомити свої почуття та потреби
• Вчать клієнта опиратися на власний досвід, а не чужі оцінки
• Розвивають здатність до автентичного контакту – вираження себе без страху осуду

Взаємозв’язок самооцінки та самоцінності

У гештальт-підході важливо, щоб самооцінка не заміщала самоцінність. Тобто, людина має не просто орієнтуватися на свої досягнення, а глибоко відчувати свою значущість.

Здорова самоцінність → стабільна самооцінка, а нестача самоцінності → залежна, нестійка самооцінка

Практичні техніки гештальт-терапії

Техніка «Я є» – усвідомлення своєї присутності в моменті («Що я зараз відчуваю?», «Що для мене важливо?»)

Діалог із внутрішнім критиком – розділення власного голосу і чужих оцінок («Хто мені це сказав?»)

Робота з тілесними відчуттями – знаходження внутрішніх опор у тілі.

Підсумки

В сучасній психології самооцінка і самоцінність взаємопов’язані, але мають різні аспекти.

Самооцінка є більш змінною і залежить від зовнішніх обставин, в той час як самоцінність є стабільною та внутрішньою, заснованою на прийнятті і глибокому усвідомленні власної вартості.

Розвиток і підтримка самоцінності є важливим для формування здорової самооцінки, що в свою чергу сприяє психологічному благополуччю та особистісному зростанню.

Проблеми з самооцінкою частіше проявляються у залежності від зовнішніх оцінок і досягнень, тоді як низька самоцінність – це глибоке внутрішнє неприйняття себе.

Важливо працювати над самоцінністю, щоб стабілізувати самооцінку і розвивати здоровий образ себе.

Робота психолога з самооцінкою передбачає зміну мислення та поведінки, а робота з самоцінністю – глибшу трансформацію внутрішнього відчуття власної гідності.

Психолог допомагає клієнту не лише підвищити самооцінку, а й знайти внутрішню опору, яка не залежить від зовнішніх факторів.

У гештальт-підході самооцінка – це динамічний процес, а самоцінність – внутрішня стабільна опора.

Терапія допомагає клієнту перейти від зовнішньої залежності до глибокого прийняття себе через усвідомлення, контакт і автентичність.

Підбір психолога

Щоби проконсультуватися щодо самооцінки та самоцінності, звертайтеся до мене через контакти у профайлі або підберіть фахівців згідно з індивідуальними особливостями проблематики у відповідному розділі