Психоневротичний розлад особистості

Спершу варто відзначити, що термін “психоневротичний розлад особистості” не використовується в сучасній психології та психіатрії, зокрема в DSM-5.

Раніше схожі поняття могли застосовуватися для позначення розладів, які супроводжуються невротичними симптомами (тривога, фобії, нав’язливі думки).

У сучасній діагностиці симптоми, що раніше могли відносити до цього терміну, тепер класифікуються як:

• Розлади особистості (наприклад, тривожний (уникаючий) розлад особистості).
• Тривожні розлади (наприклад, генералізований тривожний розлад).
• Обсесивно-компульсивний розлад.

Далі в цій статті я охарактеризую анахронічне та сучасне розуміння терміну через призму теорії і багаторічної практики надання психологічної допомоги.

Історія і сучасність терміну

Термін “психоневротичний розлад” має свою історію, але в сучасній психології та психіатрії він не використовується. Його виникнення тісно пов’язане з розвитком психоаналізу та неврології в кінці XIX — на початку XX століття.

Термін “невроз” був введений шотландським лікарем Вільямом Калленом у 1769 році для позначення розладів, що супроводжувалися нервовими симптомами без видимих уражень.

Згодом, Зигмунд Фройд використав це поняття для опису станів, що виникають внаслідок внутрішнього психологічного конфлікту, а не органічного ураження мозку.

У психоаналізі “невроз” був центральним поняттям, яке позначало емоційні проблеми, такі як тривога, фобії, обсесії, що є результатом несвідомих конфліктів.

Згодом, термін “психоневротичний розлад” почав використовуватись для підкреслення психологічної природи цих станів, відрізняючи їх від “органічних” розладів.

З розвитком науки та появою нових класифікаційних систем (DSM, МКХ), термін “психоневротичний розлад” був замінений більш конкретними та науково обґрунтованими поняттями. Сьогодні симптоми, що раніше відносили до цього терміну, тепер класифікуються як:

• Тривожні розлади (генералізований тривожний розлад, панічний розлад, фобії).
• Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР).
• Соматоформні розлади.
• Розлади особистості.

Ця еволюція термінології дозволила більш точно діагностувати стани та обирати ефективніші методи лікування.

Розлад особистості в цьому контексті

Оскільки термін “психоневротичний розлад” застарів і не використовується в сучасних діагностичних класифікаціях (DSM-5, МКХ-11), його можна розглядати як попередника кількох сучасних діагнозів, зокрема розладів особистості.

У цьому контексті, “психоневротичний розлад особистості” означав би стійкі, всеосяжні та негнучкі патерни поведінки, що значно відрізняються від культурних норм і є джерелом значного дискомфорту або порушення функціонування.

Сьогодні те, що раніше могли назвати психоневротичним розладом, класифікують більш конкретно.

Наприклад, тривожний (уникаючий) розлад особистості характеризується вираженим соціальним гальмуванням, відчуттям власної неадекватності та надзвичайною чутливістю до негативної оцінки, що може бути пов’язано з невротичними симптомами, такими як тривога.

Інший приклад — обсесивно-компульсивний розлад особистості, який відрізняється надмірним прагненням до порядку, перфекціонізмом та контролем, що також може супроводжуватися невротичними проявами.

Тривожні розлади як психоневротичні

У цьому контексті, “психоневротичний розлад” означає би групу станів, що характеризуються значною тривогою та страхом, які не обмежуються однією ситуацією, а є постійними.

У сучасній класифікації DSM-5, ці стани класифікуються конкретно, наприклад, як:

• Генералізований тривожний розлад: Стійка та надмірна тривога, яка не пов’язана з конкретним об’єктом чи ситуацією.
• Панічний розлад: Несподівані та повторювані панічні атаки, які супроводжуються сильними фізичними симптомами.
• Фобії: Ірраціональний страх перед певним об’єктом чи ситуацією.

Генералізований тривожний розлад

Діагноз “генералізований тривожний розлад” (ГТР) є сучасним поняттям, що замінило застарілий термін “психоневротичний розлад”.

Це відображає еволюцію психологічної діагностики, що надає перевагу більш конкретним та науково обґрунтованим класифікаціям.

Раніше симптоми, що характерні для ГТР (хронічна тривога, неспокій, фізичні симптоми), відносили до неврозів або психоневротичних розладів.

Генералізований тривожний розлад характеризується стійкою та надмірною тривогою, яка не обмежується конкретними об’єктами чи ситуаціями.

Людина з ГТР відчуває тривогу майже щодня, і її тривожні думки стосуються багатьох сфер життя: здоров’я, фінансів, роботи, безпеки близьких.

Ця тривога супроводжується фізичними симптомами, такими як:

• м’язова напруга;
• безсоння;
• дратівливість;
• труднощі з концентрацією.

На відміну від страху, який є реакцією на конкретну загрозу, тривога при ГТР не має чіткого джерела. Це і є основною причиною хронічного емоційного та фізичного виснаження

Панічний розлад

Панічний розлад — це сучасний діагноз, що замінив застарілий термін “психоневротичний розлад”. Раніше симптоми, що характерні для панічного розладу, відносили до неврозів або психоневротичних розладів.

Панічний розлад — це стан, який характеризується несподіваними та повторюваними панічними атаками.

Ці напади є раптовими епізодами сильного страху, що запускають важкі фізичні та емоційні реакції. Панічна атака не обов’язково є ознакою розладу.

Діагноз “панічний розлад” ставлять, коли людина переживає повторювані атаки і починає постійно боятися наступного нападу.

Симптоми панічної атаки з’являються раптово та досягають піку протягом декількох хвилин. Вони можуть включати:

• Прискорене серцебиття
• Пітливість та тремтіння
• Відчуття нестачі повітря або задишка
• Біль у грудях
• Нудота або запаморочення
• Деперсоналізація (відчуття нереальності)
• Страх втратити контроль або збожеволіти
• Страх смерті

Ці напади можуть бути настільки сильними, що людина може думати, що в неї серцевий напад.

Фобії як психоневротичні розлади

Фобії можуть розглядатися як один із прикладів психоневротичних розладів, адже у сучасній класифікації DSM-5, вони є окремою групою тривожних розладів і характеризуються ірраціональним та надмірним страхом перед певним об’єктом, ситуацією або видом діяльності.

Ірраціональний страх: На відміну від звичайного страху, який є реакцією на реальну небезпеку, фобія — це страх, що не відповідає реальній загрозі.

Уникнення: Люди з фобіями намагаються уникати об’єктів або ситуацій, що викликають у них страх. Це може значно обмежувати їхнє життя та функціонування.

Фізичні симптоми: При зіткненні з об’єктом страху людина може відчувати панічну атаку.

Соматоформні розлади

Як уже наголошувалося, “психоневротичні розлади” – це застарілий термін, який раніше використовувався для опису станів, що супроводжуються багатьма невротичними симптомами (тривогою, фобіями тощо).

Сьогодні ці стани класифікуються більш конкретно, зокрема, в сучасній класифікації DSM-5, соматоформні розлади, які зараз називаються розладами соматичних симптомів та пов’язаними з ними розладами, належать до цієї групи.

Ці розлади характеризуються наявністю одного або більше фізичних симптомів, які є надзвичайно тривожними або руйнівними, але не можуть бути повністю пояснені медичним станом.

Людина відчуває реальний фізичний біль або інші відчуття, але їхня причина є психологічною, а не органічною, наприклад:

Надмірні думки, почуття або поведінка, пов’язані з соматичними симптомами, а також постійний, інтенсивний страх перед хворобою.

Причому, симптоми можуть змінюватися і переміщуватися по тілу.

Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) як психоневротичний

У сучасній класифікації DSM-5, обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) є окремим діагнозом, який раніше класифікували як невроз або психоневротичний розлад.

ОКР характеризується наявністю нав’язливих, небажаних думок (обсесій) та повторюваною поведінкою (компульсіями), що людина змушена виконувати.

Обсесії – це нав’язливі, небажані думки, образи або пориви, які викликають тривогу. Наприклад, думки про бруд, про насильство або про необхідність порядку.

Компульсії – це повторювані дії, які людина змушена виконувати, щоб зменшити тривогу, що викликана обсесіями. Наприклад, постійне миття рук, перевірки або упорядкування речей.

Вплив на особистість

Вплив вищезгаданих психоневротичних станів на особистість був значним і виявлявся в різних аспектах життя.

Тривожність. Головним проявом психоневротичних розладів була тривога.

Люди, які страждали від них, відчували постійну напругу, неспокій та страх, що значно впливало на їхню здатність функціонувати в повсякденному житті.

Дратівливість. Хронічний стрес та тривога призводили до емоційної нестабільності та дратівливості, що ускладнювало стосунки з іншими.

Уникнення. Люди, що страждали від цих станів, могли уникати певних об’єктів або ситуацій, що викликали в них страх, що значно обмежувало їхнє життя.

Низька самооцінка. Постійні переживання та невдачі в адаптації могли призводити до низької самооцінки та відчуття безпорадності.

Психоневротичнй розлад і стосунки

Вплив цих станів на стосунки є значним, оскільки вони створюють емоційну напругу та обмежують взаємодію.

Напруга та дратівливість

Хронічна тривога, що є ключовим симптомом багатьох невротичних станів, призводить до постійної напруги та дратівливості.

Це може викликати часті конфлікти, оскільки людина з цими симптомами може реагувати надмірно на незначні події.

Уникнення та ізоляція. Через фобії, соціальну тривогу або страх перед панічними атаками людина може уникати соціальних ситуацій, що призводить до ізоляції та обмеження спільних інтересів.

Зниження емоційної інтимності. Постійні нав’язливі думки при ОКР або надмірна тривога можуть поглинати всю увагу людини, що робить її емоційно недоступною для партнера.

Труднощі з довірою. Хронічний страх і тривога можуть призвести до того, що людина стає надмірно підозрілою, що руйнує довіру.

Психоневротичний розлад у різних терапевтичних підходах

Сьогодні симптоми, які раніше описувались цим терміном, класифікуються як тривожні розлади, обсесивно-компульсивний розлад або як частина розладів особистості.

Робота з цими станами в різних терапевтичних підходах відрізняється, але всі вони спрямовані на зменшення симптомів і покращення якості життя.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)

КПТ є одним із найефективніших підходів у роботі з тривожними та обсесивно-компульсивними розладами.

Терапевт допомагає клієнту ідентифікувати та змінити неадаптивні думки та поведінкові патерни, що підтримують симптоми.

Наприклад, людина з панічним розладом вчиться усвідомлювати ірраціональні думки, що призводять до паніки, а потім змінювати їх.

Психоаналітична терапія

Психоаналітичний підхід шукає глибинні, несвідомі причини невротичних симптомів.

Вважається, що тривога, фобії та нав’язливі думки є проявом внутрішнього конфлікту, що виник у дитинстві. Терапевт допомагає клієнту усвідомити цей конфлікт.

Екзистенційна терапія

Екзистенційний підхід фокусується не на симптомах, а на пошуку сенсу і прийнятті екзистенційних даностей (смерть, свобода, самотність).

Терапевт допомагає клієнту усвідомити, що тривога є невід’ємною частиною життя, і навчитися жити з нею, знаходячи при цьому свої цінності.

Психоневролог і психоневротичні розлади

Раніше цей термін був загальною категорією, яка об’єднувала стани, що характеризувалися невротичними симптомами (тривогою, фобіями тощо) без ознак психозу.

Сьогодні ці стани класифікуються більш конкретно.

Психоневролог — це застаріла назва лікаря, що поєднує в собі спеціалізації психіатра та невролога.

У сучасній медицині ці спеціальності є окремими:

• Невролог займається діагностикою та лікуванням захворювань нервової системи, що мають органічну природу (наприклад, інсульт, епілепсія, мігрень).
• Психіатр діагностує та лікує психічні розлади, що мають психологічну природу (наприклад, депресію, шизофренію, тривожні розлади).

Таким чином, якщо людина має симптоми, які раніше відносили до “психоневротичних розладів”, вона має звернутися до психіатра, а не до психоневролога.

Роль психолога у лікування психоневротичних розладів

Роль психолога у роботі з цими станами є ключовою, оскільки вони вимагають не медикаментозного, а психотерапевтичного втручання.

Роль психолога полягає в наданні психотерапевтичної допомоги, яка допомагає клієнту усвідомити причини своїх станів та навчитися справлятися з ними.

Основні аспекти роботи психолога включають:

Діагностика: Психолог проводить детальну діагностику, використовуючи сучасні методики, щоб точно класифікувати стан клієнта (наприклад, як генералізований тривожний розлад або панічний розлад).

Психотерапія: Психолог допомагає клієнту знайти коріння своїх тривог та страхів. У різних терапевтичних підходах (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія, гештальт-терапія або психоаналітична терапія) використовуються різні методи для роботи з проблемами.

Навчання навичкам: Психолог навчає клієнта конкретним навичкам для покращення його стану, таким як техніки релаксації, управління стресом, методи розв’язання проблем та покращення міжособистісного спілкування.

Я самостійно працювати з психоневротичним розладом

Самостійно працювати із цими станами можливо, якщо зосередитися на управлінні стресом та зміні поведінкових патернів. Однак важливо розуміти, що ці поради не замінюють професійну допомогу.

Управління стресом і фізичний добробут

• Режим сну. Налагодьте регулярний графік сну. Втома посилює тривогу, тому достатній сон є критично важливим.
• Фізична активність Регулярні помірні фізичні вправи (прогулянки, біг, йога) є потужним антидепресантом і допомагають знизити рівень стресу.
• Здорове харчування. Збалансована дієта, багата на вітаміни та мінерали, підтримує здоров’я нервової системи. Уникайте надмірного споживання кофеїну та цукру.

2. Когнітивні стратегії

• Ведення щоденника: Записуйте свої тривожні думки. Це допомагає об’єктивно їх проаналізувати та побачити, наскільки вони ірраціональні.
• Техніки заземлення: Коли відчуваєте, що тривога наростає, спробуйте сфокусуватися на “тут і зараз”. Зверніть увагу на п’ять речей, які ви бачите, чотири, які чуєте, три, які відчуваєте, дві, які нюхаєте, і одну, яку смакуєте.
• Обмеження джерел стресу: Навчіться говорити “ні” завданням, які можуть вас перевантажити, та уникайте надмірної кількості новин, що можуть посилювати тривогу.

Пам’ятайте, що ці методи не можуть замінити професійне лікування. Якщо ваш стан не покращується, обов’язково зверніться до фахівця.

Підсумки

У сучасній психології та психіатрії термін “психоневротичний розлад особистості” не використовується.

Він є анахронічним поняттям, яке раніше застосовувалося для опису станів, що супроводжувалися невротичними симптомами (наприклад, тривогою, фобіями) без ознак психозу.

У сучасній класифікації DSM-5, ці стани класифікуються більш конкретно.

Сучасні діагнози, що раніше могли відносити до цього поняття:

• Розлади особистості. Ці розлади характеризуються стійкими та негнучкими патернами поведінки та внутрішнього досвіду, що значно відрізняються від культурних норм і є джерелом дискомфорту.
• Тривожні розлади. Це група розладів, основним проявом яких є надмірна тривога та страх.
• Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Цей розлад характеризується нав’язливими думками та повторюваною поведінкою.
• Соматоформні розлади. Ці розлади характеризуються наявністю фізичних симптомів, які не можуть бути повністю пояснені медичним станом.

Підбір психолога

Щоби проконсультуватися щодо психоневротичного розладу у вас чи ваших близьких, звертайтеся до мене через прямі контакти у профайлі або підберіть фахівця у спеціальному розділі веб-платформи