В сучасній психології, системно-сімейна психотерапія — це підхід до психотерапевтичної практики, що базується на принципах системної теорії та зосереджений на розв’язанні проблем сімейного життя.
Історично, цей підхід виник у 1950-х роках минулого століття та із того часу отримав велику популярність завдяки своїй ефективності та широкому спектру застосування. У цьому напрямку немає єдиного основоположника, як скажімо в психоаналітичному З. Фройда чи гештальттерапевтичному Ф. Перлза. Відповідно до назви, її представники об’єднані наче велика сім’я і найвідоміші представники цього напрямку – Мара Сельвіні-Палаццолі, Клу Маданес, Сальвадор Мінухин та ін. У даний час системний напрямок вважається одним з найбільш широко представлених, перспективних, економічно доцільних і терапевтично ефективних напрямків сімейної терапії.
У системній сімейній психотерапії сім’я розглядається як цілісна система, що прагне до збереження та еволюції сформованих зв’язків.
Також цей підхід може бути корисним для роботи з індивідами, які переживають проблеми відносин з іншими людьми, зокрема колегами на роботі, друзями, родиною та ін.
Далі у статті ознайомлю з основними принципами та техніками системно-сімейної психотерапії, а також її застосування на практиці.
Але перед тим, зокрема для тих, хто уже знає, що таке системно-сімейна терапія та шукає відповідного фахівця — інформую, що психологів та психотерапевтів із відповідною експертизою можна підібрати в спеціальному розділі “Простору Психологів“.
ПРИНЦИПИ СИСТЕМНО-СІМЕЙНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ
Засадничим принципом системно-сімейної психотерапії є ідея, що кожна людина і кожна сім’я — є складовими частинами більшої системи, але не дорівнюють їй.
Сімейна психотерапія за Сельвіні Палацоллі базується на наступних основних принципах:
- Висування терапевтичної гіпотези.
- Циркулярність. Зазвичай при розгляді проблем люди користуються лінійною логікою, але все в родині відбувається згідно циркулярної логіки. Навчитися бачити кругову причинність подій непросто, але як тільки психотерапевт навчається це робити, його завдання по вибору способів впливу значно спрощується.
- Нейтральність. Для ефективного впливу психотерапевт повинен займати нейтральну позицію і однаково співчувати всім членам сім’ї, давати можливість кожному бути зрозумілим і почутим.
- Гіпотетичність. Мета спілкування фахівця з родиною – перевірка його гіпотези про сенс сімейних проблем. Згідно з гіпотезою і будується стратегія спілкування психотерапевта.
До того ж, ця система, як правило, буває ще більш розгалуженою та складною, ніж просто родина або група друзів чи колег.
Наприклад, крім сім’ї, система може включати також організацію, школу, місто та країну, а кожна людина — взаємодіяти з цією системою та впливати на неї, рівно так само, як і зазнавати впливу з її боку.
Іншим важливим принципом системно-сімейної психотерапії вважається ідея, що саме недоліки взаємодії та комунікації є основою багатьох проблем, які розвиваються в сімейному житті.
Відповідно, системно-сімейна психотерапія зосереджена на тому, щоби допомогти сім’ї зрозуміти та виправити проблеми взаємодії та комунікації.
Системно-сімейна психотерапія також враховує культурні та соціальні аспекти.
Відтак, майстерний психотерапевт повинен бути поінформованим та чітко розуміти як культурні, так і соціальні особливості кожної сім’ї, з якою він працює.
Наприклад, фахівець з системно-сімейної терапії повинен розуміти, як релігійні переконання, національність, мова та інші фактори можуть впливати на розвиток проблем у сім’ї зокрема, та на ефективність психотерапії в цілому.
ТЕХНІКИ СИСТЕМНО-СІМЕЙНОЇ ПСИХОТЕРАПІЇ
На практиці, ключова техніка системно-сімейної психотерапії — це сімейна розмова, в якій кожен член родини може відверто висловити свої погляди та думки, а психотерапевт — вдумливо слухати та акуратно сприяти налагодженню взаємодії між членами сім’ї у процесі допомагаючи їм розуміти і прийняти погляди, потреби, переконання та цінності інших.
Іншою технікою, яка часто використовується в системно-сімейній психотерапії — є родинне конструювання, згідно якої психотерапевт допомагає сім’ї створити образ та визначити принципи взаємодії кожного з членів сім’ї у системі.
Ця техніка, як показує досвід, може допомогти сім’ї зрозуміти:
- які саме їхні взаємодії і яким чином впливають на розвиток психологічних проблем;
- як можна змінити свою поведінку, щоб покращити взаємодію з іншими членами сім’ї.
Ще одна техніка, яка використовується в системно-сімейній психотерапії — родинне дослідження, яке передбачає, що психотерапевт досліджує взаємодію членів родини в домашньому середовищі безпосередньо спостерігаючи їхній спосіб спілкування та взаємодії.
Власне користь цієї техніки у тому, що вона може допомогти психотерапевту зрозуміти, які проблеми взаємодії відбиваються в поведінці кожного з членів сім’ї та яким саме чином.
Існують ще техніки в системно-сімейній психотерапії, які підбираються у залежності від проблеми та потреб сім’ї, зокрема — генограма, скульптура, рольова гра, перестановка і домашнє завдання.
КЛІЄНТИ СИСТЕМНО-СІМЕЙНОГО ТЕРАПЕВТА
Практика доводить, що системно-сімейна психотерапія корисна практично для будь-якої сім’ї, яка відзначає психологічні проблеми взаємодії та комунікації.
Найчастіше системно-сімейна психотерапія використовується для:
- розв’язання конфліктів між членами родини,
- налагодження стосунків в трудовому колективі (внаслідок залучення спеціаліста ззовні);
- сімейна психотерапія зазначена, як важлива форма терапії в клінічному протоколі МОЗ лікування ПТСР;
- роботи з невротичними, пов’язаними зі стресом та соматофорними розладами (F40-F48);
- системно сімейної психотерапія рекомендована Клінічним протоколом Національного інституту здоров’я і якості медичної допомоги Великобританії (NICE), як “метод першого вибору” при лікуванні багатьох психіатричних розладів.
- допомоги родинам, які стикаються зі складними життєвими ситуаціями:
- розлучення,
- втрата роботи,
- хвороба або смерть близької людини,
- депресія,
- залежності/співзалежності,
- насильство,
- тощо.
Психологи чи психотерапевти у своїй роботі зосереджують увагу на корекцію проявів таких розладів (наприклад, нав’язливих думок, дратівливості, погіршення настрою, страху, особистісних проблем, стосунків тощо). Тобто, для звернення до психолога чи психотерапевта зовсім не обов’язково мати повний “набір” симптомів, які були б достатні для встановлення певного психіатричного діагнозу (пам’ятаємо, що право встановлювати діагноз має лише психіатр). Наявні проблеми можуть бути також на так званому суб(до)клінічному рівні чи спричиняти розлад адаптації.
Крім того, часто клієнтами, які йдуть прицільно на системно-сімейну психотерапію бувають сім’ї з дітьми, які мають певні проблеми у психічному здоров’ї. А обирають саме цю форму терапії тому, що вона допомагає родині зрозуміти причини поведінкових проблем дитини та навчитися ефективно спілкуватися з нею.
Власне, практика доводить, що системно-сімейна психотерапія може бути корисною і для сімей, в яких хтось із членів родини має психічний розлад або залежність.
Відтак, є достатньо підстав стверджувати, що коли у вас є проблеми зі спілкуванням чи взаємодією із іншими членами вашої сім’ї або ви стикаєтеся зі складними життєвими ситуаціями, які впливають на вашу сім’ю та/або на вас особисто — системно-сімейна психотерапія може бути корисною для вас.
ПЕРЕВАГИ СИСТЕМНО-СІМЕЙНОЇ ТЕРАПІЇ
Головною перевагою системно-сімейної психотерапії є те, що вона враховує контекст та історію сім’ї.
По-друге, системно-сімейна психотерапія поліпшує комунікацію та сприяє розв’язанню конфліктів в сім’ї та поза нею (шкільне середовище, робота).
По-третє, перевагою системно-сімейної психотерапії є те, що вона забезпечує зміну негативних стереотипів та ролей у сім’ї залучаючи всіх членв сім’ї до процесу терапії.
По-четверте, системно-сімейна психотерапія може допомогти родині навчитися ефективно взаємодіяти та спілкуватися, посилюючи сімейну згуртованість та підтримку.
Системно-сімейна психотерапія – це метод роботи з сім’ями або окремими особами, який базується на аналізі сімейних взаємин та впливу сімейної системи на психологічне здоров’я її членів12.
ічні розлади можуть бути надто складними і вимагати індивідуального лікування чи інших методів психотерапії.
ПІДСУМКИ
Системно-сімейна психотерапія – це метод роботи з сім’ями або окремими особам, який базується на аналізі сімейних взаємин та впливу сімейної системи на психологічне здоров’я її членів. Даний метод уже довів свою ефективність для багатьох родин, які мають проблеми зі спілкуванням та взаємодією. Зокрема, цей підхід:
- дозволяє родині працювати разом, щоб зрозуміти причини поведінкових проблем та вдосконалити взаємодію між її членами;
- вирішити проблеми зі стосунками, низькою самооцінкою, депресією та тривожністю;
- є важливим інструментом для розвитку міжособистісних навичок, які можуть бути корисні у будь-яких ситуаціях життя.
Тому, якщо у вас чи у вашій сім’ї (шкільному, професійному середовищі) відчуваються проблеми зі спілкуванням, поведінкою або взаємодією, варто розглянути системно-сімейну психотерапію як можливий метод та своєчасно звернутися до кваліфікованого фахівця.
ПІДБІР СИСТЕМНО-СІМЕЙНОГО ТЕРАПЕВТА
Щоби розпочати процес системно-сімейної терапії:
- якщо імпонує узагальнена тут інформація — звертайтеся безпосередньо до мене через профайл,
- підберіть фахівців із відповідною експертизою на спеціальній сторінці “Простору Психологів“.
Насамкінець наголошу, що системно-сімейна психотерапія — це багатосторонній процес, який потребує часу та зусиль. Як і в будь-якій іншій роботі важливо бути терплячими, наполегливими та активно співпрацювати.
